Аспеты смысла жизни в юности

     Старшокласники  активно засвоюють дані положення, вивчаючи різноманітні предмети, відвідуючи театри, беручи участь у диспутах. Якщо у людини немає сенсу в житті, наявність якого робило б її щасливою, вона намагається здобути відчуття щастя, насолоди, відкидаючи необхідність сенсу життя, і робить страшну помилку. Чим сильніше людина відчуває потяг до насолоди, тим швидше вона від неї тікає. В нормі насолода ніколи   не  являється   метою людських   прагнень.   Вона с побічним ефектом досягнення мети-цінності, якщо людина робить щастя предметом своїх прагнень, вона втрачає з поля зору причини для щастя, і щастя зникає. Говорячи про самознищення, яке сховане в прагненнях до насолоди, щастя. згадується історія про те, як Господь запропонував Соломону загадати бажання. Трохи подумавши, Соломон сказав, що хоче стати мудрим суддею свого народу. Тоді Господь сказав: «Добре, Соломон, я виконаю твоє бажання і зроблю тебе наймудрішим за усіх людей, що колись жили на землі. Оскільки ти не думав про довге життя, здоров'я, багатство та владу, я дарую тобі їх на додаток до того, що ти попросив, і зроблю тебе не тільки наймудрішим, але й наймогутнішим за усіх царів». Соломон отримав ті дари, які він не намагався отримати спеціально.

     Таким чином, втілюючи смисл свого життя, людина реалізує сама себе, стає зрілою. Смисли не можуть даватися готовими, вони повинні знаходитися старшокласниками в результаті власні їх пошуків. Справді, жити легше, коли нічого не треба обирати й додумувати самому, коли тебе заздалегідь навчено до чого прагнути, що й як робити. От тільки людина, разом з тягарем свободи вибору, втрачає радість власного існування. Більше того: який власний смисл може бути в житті, коли воно   - лише такий от відробіток чиїхось задумів.

     Як  відзначає Б.С.Братусь [18], смисл життя, як найбільш узагальнений регулятор життя людини, може існувати у двох формах: як свідоме уявлення людини щодо головних цілей та цінностей її існування і як реальна спрямованість її життя на реалізацію певних цілей та цінностей. Смисл життя так чи інакше притаманний людині зовсім не обов'язково як розгорнута «філософія життя», а здебільшого як віра у певні цінності, що утворюють стрижень особистості і не дозволяють життю людини розпастися на непов'язані між собою етапи існування. Хоча сенс життя і осмислює людські справи і може надихати людину на істинно великі справи, але, навпаки жодна справа не може осмислити сама по собі людського життя.

     Питання про смисл життя зароджується спочатку у вигляді неясної мрії, а потім виростає в уявлення про певну життєву перспективу, майбутнє самовизначення, життєвий ідеал тощо. Смисло-життєві роздуми в юнацькому віці спрямовані у майбутнє, на пізнання свого життєвого призначення, а відповідь на це питання звичайно розгортається у системі конкретних життєвих планів, які старшокласник має намір реалізувати. У цьому віці питання про смисл життя (для чого?) не відділяється від уявлень про життєві цілі (що робити?).

     На  наш погляд, розгляд проблеми смислу життя -  актуальна і суто психологічна проблема для раннього юнацького віку, коли саме життя потребує від юнаків та дівчат здійснювати пошук сенсу свого життя. 

      Висновки до розділу 2

     В процесі теоретичного дослідження  за другим розділом зроблені наступні висновки:

     1. Великого значення для розгляду проблеми сенсу життя в ранньому юнацькому віці відіграє відкриття юнаком свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості та усвідомлення незворотності часу.

     2. Результатом роздумів про себе, діалогів із собою, самоаналізу стає обґрунтування моральних мотивів, визначення духовно-моральної позиції. Рефлексія дає змогу юнацтву аналізувати життя, дивитися на нього збоку, що є важливим моментом його психічного розвитку. Пізнання життя і свого місця в ньому зумовлює глибоке розуміння своїх зв'язків, стосунків з іншими людьми, правил, моральних основ цих взаємин, усвідомлення потреби в духовному.

       3. Важливою ознакою самосвідомості особистості у ранній юності є самоповага — узагальнене ставлення людини до себе, міра прийняття чи неприйняття себе як особистості, яка виявляється у задоволенні собою, почутті власної гідності, позитивному ставленні до себе, узгодженні свого Я-реально-го з Я-ідеальним. Позитивне ставлення до себе свідчить про високу самоповагу; незадоволеність собою, негативна оцінка своєї особистості — про низьку.

     4. У ранньому юнацькому віці інтенсивно формується світогляд — система поглядів на об'єктивний світ і місце в  ньому людини. Формування світогляду включає в себе соціальну орієнтацію особистості — усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової),   вибір  свого  майбутнього  соціального  становища і шляхів його досягнення.

     5. У процесі формування світогляду старшокласника особливо важливою є проблема сенсу життя, яка фігурує в роздумах учнів про себе і своє призначення. Пошук сенсу життя допомагає молодій людині інтегрувати численні вимоги, що виникають у різних сферах її життєдіяльності, вибудовувати життя не як послідовність розрізнених подій, учинків, а як цілісний процес, а також максимально інтегрувати, мобілізувати всі здібності і можливості для розв'язання життєвих проблем та досягнення значущих цілей. Потреба у сенсі життя проявляється у тому, що без появи у старшокласника цінностей, які визначають сенс існування, його життєдіяльність не відповідає власним можливостям, не спрямована в майбутнє і негативно ним оцінюється.

     6. Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здобуття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і професійному самовизначенню.

     7. Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості.

     8. Великого значення набуває життєвий план. Життєвий план - явище одночасно соціального та етичного порядку, тобто, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення).

     9.   У період ранньої юності відбувається становлення моральної самосвідомості, яка характеризується переходом на новий рівень  конвенційний та пост конвенційний.

     Таким чином, пошук сенсу життя в ранній юності є передумовою майбутнього включення у соціальні відносини. Загальні світоглядні пошуки в ранній юності конкретизуються у життєвих планах, які є надзвичайно важливими у становленні мотиваційної сфери особистості. Старшокласники, опинившись на порозі дорослості, спрямовані у майбутнє. Критичність по відношенню до минулого дитинства супроводжується відносно високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив у майбутнє.  У ранньому юнацькому віці, у порівнянні з підлітковим, відбувається часткова гармонізація особистості, її подальше становлення.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ   3. 

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ  ПОШУКУ СЕНСУ ЖИТТЯ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ     

      3.1.    Процедура проведення емпіричного  дослідження 

     Серед основних психологічних аспектів, на нашу думку, які складають зміст пошуку сенсу життя в ранній юності,  ми виокремили ціннісні орієнтації, міжособистісні взаємини  та  локус  контролю особистості. Саме на ці аспекти нами буде звернена увага в процесі емпіричного дослідження.

     Метою емпіричної частини    є  визначення ціннісних орієнтацій як показника  сенсу життя в ранньому юнацькому віці, виявлення  показників  соціально-психологічної готовності випускника школи до самостійного  життя та  дослідження локусу контролю особистості старшокласника. 

     Емпіричне  дослідження спрямовується  на  розв’язання  таких  завдань:

• діагностика ціннісних орієнтацій старшокласників;
• діагностика міжособистісних відносин,  встановлення впливу соціального оточення та спілкування на визначення сенсу життя в ранньому юнацькому віці;
• дослідження  показників соціально-психологічної готовності випускника школи до самостійного життя;
• діагностика локусу контролю у дітей раннього юнацького віку;
• аналіз  результатів  дослідження,  інтерпретація  та  висновки.

     З  метою  вивчення  проблеми сенсу життя в ранньому юнацькому віці   нами  було  проведено  емпіричне  дослідження на базі Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Загальна  кількість  дітей,  які  приймали  участь  у  дослідженні  -  26 старшокласників, віком 16-17 років.  Серед них 14 хлопчиків та 12 дівчаток.

       Емпіричне   дослідження  було  проведено  за  наступною   програмою.

     1.  Діагностика ціннісних орієнтацій  в ранньому юнацькому віці. Діагностику  ціннісних орієнтацій старшокласників  та її вплив на визначення сенсу життя  було  проведено  за  допомогою  методики М.Рокича „Ціннісні орієнтації”(Додаток А).  

     2. Діагностика  міжособистісних  відносин в ранньому юнацькому віці. Діагностику  міжособистісних відносин  було проведено за допомогою методики незакінчених речень (Додаток Б), виявлено вплив соціального оточення на визначення старшокласниками сенсу життя.

     3. Діагностика показників сенсу  життя в ранньому юнацькому  віці.

     З  метою  вивчення  показників сенсу  життя в ранньому юнацькому віці  було використано метод бесіди та спостереження. Метод бесіди допоміг встановити соціально-психологічну готовність випускника до дорослого життя.

     4. Діагностика локусу контролю  старшокласників. 

      Діагностику  суб’єктивного контролю  старшокласників було проведено  за допомогою  тесту-опитувальника, розроблений Є. Ф. Бажіним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера.  Тест-опитувальник представлено в Додатку В.

     Обробка  результатів  дослідження  включала  якісний  та  кількісний  аналіз  виявлених  особливостей,  визначення  достовірних  відмінностей  у  прояві  психологічних  характеристик  особистості,  які  мають  значення  для  вибору  подальшої  психологічної  та  педагогічної  тактики  роботи. 

2. Діагностика ціннісних орієнтацій старшокласників

     Як  зазначила Л.Е.Орбан-Лембрик, ціннісно-смислова сфера – складне цілісне утворення, представлене передусім ціннісними орієнтаціями, які формуються при засвоєнні соціального досвіду, виявляються у цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах і є важливим чинником соціальної регуляції взаємин людей і поведінки індивіда [54, c.84]. 

     З  цих  позицій  для  визначення  особливостей  ціннісних  орієнтацій  учнів,  як  показника  певного  рівня  розвитку  їхньої  особистості,  необхідно  враховувати  два  основних  показники:  а)  ступінь  сформованості  ієрархічної  структури  ціннісних  орієнтацій;  б)  зміст  ціннісних  орієнтацій,  що  характеризуються  конкретними  цінностями,  що  входять  до  вказаної  структури.  Ціннісні  орієнтації,  як   якісна  характеристика    особистості,  є  системоутворювальним  фактором    соціальної  позиції  дитини.  Оскільки  через  поняття  „ціннісні  орієнтації”,  яке  містить  в  собі  нормативні  відносини,  з’являється  можливість  виразити  інтегративні  особливості  особистості,  вони  набувають  все  більшого  значення  в її   характеристиці,  стають  вагомим засобом розкриття провідних тенденцій її  розвитку. 

     Діагностику ціннісних орієнтацій старшокласників було  проведено  за  допомогою  методики М.Рокича „Ціннісні орієнтації” . методика наведена в Додатку А.  Ціннісні орієнтацій визначають змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самій, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії життя». Найпоширенішою в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокича, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

     -  термінальні - переконання у тому, що кінцева мета індивідуального існування коштує того, щоб до неї прагнути;

      -  інструментальні - переконання у тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є переважним в будь-якій ситуації.

     Цей розподіл відповідає традиційному розподілу  на цінності-цілі і цінності-засоби. В своєму дослідженні нами також було враховано гендерний аспект, тобто  прослідковано за ціннісними орієнтаціями дівчат та юнаків.

      Робота  була проведена наступним чином. Респондентам були  пред'явлені два  списки цінностей (по 18 в кожному), або  на листах паперу в алфавітному порядку, або на картках. У списках випробовуваний привласнює кожній цінності ранговий номер, а картки розкладає по порядку значущості. Остання форма подачі матеріалу дає надійніші результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.