Розробка системи інформаційної підтримки діяльності менеджера з закупівель мережі ресторанів «Мисливець»

Комп'ютерні мережі підприємства використовують стек протоколів TCP/IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol). Так як стек TCP/IP був розроблений до появи моделі взаємодії відкритих систем ISO/OSI, хоча він також має багаторівневу структуру, відповідність рівнів стеку TCP/IP рівням моделі OSI досить умовна (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Відповідність  рівнів стеку протоколів TCP/IP рівням моделі OSI

Розроблена система є невід’ємною частиною комп’ютерної мережі підприємства, адже єдина інформаційна система підприємства використовується різними підрозділами, тому що задачі, поставлені перед системою, не можуть вирішуватися ізольовано.

2.6. Розрахунок техніко-економічного ефекту від впровадження системи

Техніко-економічний  ефект від впровадження комп’ютерної системи визначається за співвідношенням  витрат на розробку системи,  її встановлення у відповідному приміщенні та прибутку від її впровадження, віднесеному на рік експлуатації.

Витрати на розробку системи  складаються з витрат на розробку програмного забезпечення (V₁), витрат на придбання і установку комп’ютера (V₂), витрат на підготовку приміщення (V₃) та витрат на навчання персоналу (V₄).

Розроблена система  характеризується наступним чином:

1. ступінь новизни розроблюваних задач – «В» – використання типових проектних рішень за умови їх змін.
2. група складності алгоритму – 2.
3. вид інформації, яка використовується:

Вид  інформації	Позначення	К-ість наборів даних
Змінна інформація	ПИ	m=2
Нормативно-довідкова  інформація	НСИ	n=4
Банк (база) даних	БД	p=1
Обробка в режимі реального  часу	РВ	так
Забезпечення  телекомунікаційної обробки даних і управління віддаленими об’єктами	ТОУ	ні

Табл. 2.6.1. Вид інформації, яка використовується

2.6.1. Розмір оплати праці за розроблення програмного забезпечення системи

Базові значення витрат часу на проведення передпроектного  дослідження Т _Б1 та розробки системи Т_Б2 визначаємо з відповідної таблиці для першого виду системи (управління матеріально-технічним постачанням) з вищевказаним ступенем новизни розроблюваних задач:

Т _Б1 = Т₁  = 95 год

Т _Б2 = 230,1 год

Базове значення Т_Б2 необхідно відкоригувати за допомогою поправочних коефіцієнтів наступним чином (формула 2.6.1):

Т₂ = Т_Б2 * k_п * k_o * k_c

де k_п – це коефіцієнт, що враховує вид використаної інформації та визначається за формулою 2.6.2:

k_п =

k_п =

k_o =1,26

k_c – це коефіцієнт, що враховує складність контролю вхідної та вихідної інформації, k_c=1,16

Отже, Т₂ =230,1*0,71*1,26*1,16= 238,8 (люд-дн)

Таким чином, загальні витрати людської праці на проектування системи складають:

Т_S  = Т₁  + Т₂

Т_S = 95 + 238,8=333,8 (люд-дн)

 Для того, щоб визначити  чисельність виконавців (Ч), необхідно скористатися формулою 2.6.4:

де Ф – кількість  робочих годин на виконання проекту. Для бакалаврської роботи ця величина складає 530 год.

Ч = 333,8/530 = 0,63 ≈ 1

Оплата праці виконавців підраховується за формулою 2.6.5:

V₁^’ = 1 * 3 * 2000грн = 6000грн

2.6.2. Витрати на розробку програмного забезпечення

2.6.2.1. Розрахунок річного фонду часу роботи ПК

Дійсний річний фонд часу ПК у годинах  дорівнює числу робочих  годин у році для оператора, за винятком часу на технічне обслуговування та ремонт ПК (в середньому 5год/міс + 6 діб/рік).

Т_пк = 2000 – (6*8 + 5*12)=1892 год

Оскільки під час  виконання бакалаврської роботи студент в середньому витрачає 400 годин машинного часу, то величина фонду часу ПК дорівнює:

Т_пк^’ = Т_пк*400/2000 = 1892*400/2000 =378,4 год

2.6.2.2. Поточні витрати на експлуатацію визначаються за формулою:

               V₁^’’ = З_зп + З_ам + З_ел + З_р + З_мат                     

де З_зп – заробітна плата обслуговуючого персоналу (якщо роботи виконуються не на власному ПК). Ця величина дорівнює 1680 грн.;

З_ам – амортизаційні відрахування, що обчислюються за формулою:

З_ам = Ц_пк /Н_а

де  Ц_пк – балансова вартість ПК, Ц_пк = 5000грн.

Н_а – норма амортизаційних відрахувань, яка для ПК дорівнює 5.

З_ам = 5000грн/5 = 1000 грн

Балансова вартість ПК вираховується  за формулою:

                                                    Ц_пк = Ц_р * (1 + к_ун)                                        

Ц_р – ринкова вартість ПК, орієнтовно 5000 грн.,

к_ун – коефіцієнт, що враховує витрати на установку та налагодження ПК, дорівнює 0,12.

Ц_пк = 5000 грн * (1 + 0,12) = 5600грн.

Витрати на електроенергію, споживану  ПК, визначаються за наступною формулою:

З_ел = Р_ПК * Т_ПК * Ц_ел * А

де   Р_ПК  – потужність ПК, орієнтовно дорівнює 0,4 кВт,

Т_ПК – фонд корисного часу роботи ПК, дорівнює 400 год,

Ц_ел  – вартість 1кВт електроенергії, дорівнює 0,2437 грн/кВт,

А – коефіцієнт інтенсивного використання ПК, рівний 0,9.

З_ел = 0,4 кВт * 400 год * 0,2437 грн/кВт * 0,9 = 35 грн

З_р – витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування ПК дорівнюють 6% від Ц_пк :

З_р =336грн

З_мат – непрямі витрати, пов’язані з експлуатацією ПК, дорівнюють 5% від   Ц_пк :

З_мат =280 грн

Отже, поточні витрати  на експлуатацію за формулою 2.6.6  становлять:

V₁^’’ = 1680 + 1000 + 35 + 336 + 280 = 3331 грн

Тоді загальні витрати  на розробку програмного забезпечення  комп’ютерної системи дорівнюють:

V₁ =V^’₁ +V₁’’ = 6000 + 3331=9331 грн

2.6.3. Витрати на придбання та установку ПК

Менеджер з закупівель вже має ПК, не потрібно витрачати  кошти на придбання та установку  ПК, тому V₂ = 0.

2.6.4. Витрати на підготовку приміщення

Менеджер з закупівель вже працює у спеціальному приміщені, де встановлений ПК, тому V₃ = 0.

2.6.5. Витрати на навчання персоналу

В середньому навчання персоналу  триватиме 1 місяць, тому витрати дорівнюють V₄ = 2000 грн.

2.6.6. Загальна вартість розробки та впровадження системи

Загальна вартість розробки та впровадження системи (V_∑ ) визначається за наступною формулою:

V_∑ = V₁ + V₂ + V₃ + V₄

V_∑ = 9331 + 2000=11331 грн

Оскільки норма амортизаційних втрат для комп’ютерних систем Н_а = 5, то для обрахування річного економічного ефекту слід брати до розгляду величину  V_р = V_∑ / Н_а = 2266,2 грн.

Річний прибуток П_р від впровадження системи внаслідок вчасних поставок ресторанам мережі товарів у потрібній кількості та визначеної якості, що дозволить реалізувати всі замовлені страви, наявні в меню, і уникнення випадків зловживання працівниками, що виписують накладні на придбання сировини по завищеним цінам, за експертними оцінками становитиме не менше 30000 грн на рік (1765 грн на рік для кожного ресторану мережі, що становить майже 150 грн на місяць), тому економічний ефект від впровадження системи складатиме :

К_еф = П_р./V_{р .} = 30000/2266,2 = 13,24

Термін окупності розробки дорівнює  Т_ок = 1/ К_еф  = 0,08 ~ 29 днів.

 

 

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

В даному розділі бакалаврської роботи розглядається організація пожежної охорони об’єктів, оскільки на кожному підприємстві, враховуючи його категорію пожежо- та вибухонебезпеки, наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, який дозволить з регламентованою ймовірністю виключити можливість виникнення і розповсюдження пожежі та впливу її небезпечних факторів на людей, а також забезпечити захист матеріальних цінностей.

3.1. Основні поняття про горіння  та пожежну безпеку речовин  та матеріалів

Горіння – це інтенсивні хімічні окислювальні реакції, які  супроводжуються виділенням тепла та світла. Горіння можливе при наявності горючої речовини, окислювача та джерела запалення. В умовах реальної пожежі окислювачем є кисень повітря, хоча окислювачами можуть бути і фтор, сірка, хлор, азотна кислота, бертолева сіль та інші речовини. При горінні конденсованих систем, що не містять газоподібних частин, а складаються виключно з твердої або рідкої фази, полум’я може не виникати, тобто має місце горіння без полум’я. В процесі горіння утворюються проміжні продукти, а при достатньому вмістові окислювача – продукти повного згорання. [25]

Горіння поділяють на такі види: спалахування, займання, запалення, самозаймання та самозапалення.

Спалахування – це швидке згоряння горючої речовини, яке не супроводжується утворенням стисненого газу. Температура, яка виникає при цьому, є недостатньою для швидкого розігріву горючої речовини, тому такий процес нестійкий і локалізується, не переходячи у стан горіння.

Займання – це початкова  стадія горіння під дією джерела  запалювання, а запалення – це займання, що супроводжується появою полум’я. Після цього наступає процес стійкого горіння.

Явище прискорення швидкості  екзотермічних реакцій, яке приводить  до різкого підвищення температури  та до виникнення горіння речовин  при відсутності джерела запалювання, називається самозайманням. Воно буває тепловим, мікробіологічним і хімічним.

Теплове самозаймання – це  зовнішній нагрів речовин до температури, що перевищує мінімальну температуру, за якої починається його самозігрівання, що спричиняє до підвищення температури в масі речовини. До теплового самозаймання схильні деревина та вироби з неї при температурі навколишнього середовища вище 100 °С, рослинна олія, скіпідарна фарба схильні до теплового самозаймання при температурі 80-100 °С.

Мікробіологічне самозаймання виникає внаслідок самонагрівання у масі речовини під дією життєдіяльності мікроорганізмів. Такі процеси виникають при зберіганні зерна, сіна, торфу та інших рослинних матеріалів.

Хімічне самозаймання відбувається внаслідок хімічної взаємодії речовин, а також дії на них повітря та води. До такого процесу схильні рослинна олія і тваринні жири, мастила, при наявності великої поверхні окислення та малій тепловіддачі у навколишнє середовище. Здатність олії або жиру до хімічного самозаймання характеризується йодним числом: чим воно вище, тим більше ці речовини схильні до самозаймання.

Самозапалення – це самозаймання, яке супроводжується появою полум'я. Горіння може супроводжуватися пожежею та вибухом.

Пожежа – це неконтрольований процес горіння, який завдає матеріального збитку.

Вибух – це надзвичайно швидке хімічне перетворення речовини, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу. Тому пожежна небезпека речовин та матеріалів залежить від їх агрегатного стану, фізико-хімічних властивостей, умов зберігання та використання.

Основними та важливими  показниками пожежної небезпеки  речовин є температура спалахування, займання та самозаймання.

Температура спалахування – це найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюється пара або гази, що здатні спалахувати у повітрі від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для подальшого горіння.

Температура займання – це температура горючої речовини, при якій після її запалення виділяються горючі гази або пара з такою швидкістю, за якої виникає стійке горіння.

Температура самозаймання – це найнижча температура речовини, при якій відбувається прискорення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до самозаймання. Більшість рідин, що горять, значно пожеженебезпечніші, ніж тверді горючі матеріали, тому що швидко горять, утворюють вибухові пароповітряні суміші і погано гасяться водою. Найбільшу пожежонебезпеку становлять речовини з низькою температурою спалахування, запалення, самозапалення, а також ті, що мають низьку концентраційну межу вибуховості.

Виділяють дві категорії рідин, що горять: легкозаймисті та горючі.

До легкозаймистих рідин відносяться горючі рідини з температурою спалаху, яка не перевищує 61 °С при визначенні в закритому тиглі або 66 °С при визначенні у відкритому тиглі. Рідини з температурою спалахування вище вказаної температури відносяться до горючих.