Розробка дизайн та додркуарське оформлення пудліцистичного видання "пробуди в собі героя""

Такі сітки в роботі вимагають значної уваги із сторони  верстальника, оскільки йому доведеться приймати різні рішення і при  макетуванні і при верстці  публікації. Дизайнер, який при цьому  отримує велику свободу, повинен  враховувати рівновагу і пропорційність, а також повинен вміти майстерно  керувати деталями.

Для вузьких колонок вибирається  шрифт малого кегля, щоб він гармонійно поєднувався з шириною колонки. Якщо слів у рядку мало, то необхідно  відслідковувати, щоб не було зайвих переносів (рекомендується уникати  вже більше двох переносів підряд). Окрім того, вузька колонка робить помітним нерівномірне розміщення букв і слів в тексті, вирівняному по обидвох границях формату.

Основні поради по макетуванню. Створіть базу зразків. [4] Читаючи чи проглядаючи друковані виданні, збирайте зразки особливо вдалих і невдалих рішень. Зібраний матеріал обов'язково стане у пригоді в області технічного та художнього редагування.

Складіть план майбутнього  документа. В його основу закладайте простоту. Як правило простіші макету виглядають чіткішими, краще читаються  і забезпечують більшу концентрацію уваги читача. Окрім того простота макету дасть змогу уникнути зайвих помилок.

Ніколи не намагайтесь  розміщувати велику кількість колонок  чи рядків тексту. Наприклад, технічно можливо розмісти на маленькому форматі 30 колонок, але читабельність такого макету буде практично нульовою. Загальним  правилом повинно бути таке: не використовуйте більше трьох типографських ефектів  на одній розгортці із двох шпальт.

Макет повинен створювати чітке уявлення про характер документа. Так рекламне видання повинно  виглядати як рекламне, а не як наукова  праця.

2.6.Особливості  здійснення коректури

Слово «коректура» походить від латинських слів corregio — виправляти, коригувати, вирівнювати і correctio — виправлення, поправка, удосконалення.

Коректування взагалі  і коректура як різновид видавничої або друкарської діяльності —  служба високої ефективності запису. Загальна мета такої служби — забезпечити  будь-якій грамотній людині безпомилкове прочитання авторської думки. [9]

Створення будь-якого тексту — індивідуальна творчість. Тому текст часто відрізняється і  індивідуальною манерою написання. Проте створений індивідуально  і розмножуваний потім у виданні  він повинен бути однаково прочитаний всіма читачами. Тому індивідуальну  манеру запису необхідно наблизити  до загальнопоширеної норми, що також  складає задачу коректури — служби   чистоти письмової мови.

Щоб читачу ніщо не заважало сприймати думку, щоб ніщо у формі  запису тексту не викликало подиву, також потрібна коректура — служба уніфікації, що забезпечує однакову форму  запису, елементів тексту, що наприклад  повторюються.

Таким чином, коректурою називають перш за все творчий процес виявлення і виправлення помилок в тексті і недоліків виготовлення друкарської форми, що готується для розмноження друкарським або будь-яким іншим способом. [4]

Головна мета процесу —  забезпечити точну відповідність  будь-якої копії оригіналу на кожній стадії видання, а також добитися стилістичної, граматичної і технічної  досконалості підготовленої текстової  форми і високої якості друкованого  твору в цілому.

Відповідно до того, яку  область діяльності людей покликані  обслужити друковані твори, їх розділяють на окремі групи, звані видами літератури. Так, політична література обслуговує сферу політичної освіти і виховання. Учбова література обслуговує сферу  освіти і навчання залежно від  того або іншого виду шкіл; тому підручники за своїм призначенням видаються  для кожного виду освіти окремо. Художня література покликана доставляти естетичне задоволення, а науково-популярна  — допомагати неспеціалісту розширювати  свій світогляд в спеціальних  галузях знання.

Звідси вид літератури — сукупність завершених автором і опублікованих літературних творів, що мають певне суспільне призначення та відрізняються єдністю змістом, суспільною функцією і читацькою адресою.

Отже, відмінності між  друкованими творами полягають:

в самій квінтесенції твору (про що,  як, в якій формі);

в суспільному призначенні  книги в широкому значенні слова (обслужити   наукову   діяльність,   область   освіти,   сферу  виробництва і т. п.) і у вузькому (призначено для вивчення і запам'ятовування, для простого читання, для наведення  довідки і т. п.);

в читацькому  призначенні:  для  масового  читача,  для  читача-фахівця і неспеціаліста, для дорослого, для дитини і т. п.;

в пристосуванні книги  для певних умов користування (читання  за столом або в польових умовах, на короткий час або довготривале користування і т. п.).

Друковані твори кожного  виду літератури, а їх налічуються  близько десяти, неоднорідні за читацьким  призначенням, що вимагає пристосування  тексту, самого викладу до рівня  розуміння даного читача, до звичних  для нього форм запису інформації.

Так, читач може бути підготовленим  фахівцем і людиною, що не одержала спеціальної підготовки в даній  області знання, хоча і має вищу освіту. Відомий і такий тип,  як масовий читач, що означає для книги можливість використання для прочитання будь-яким читачем. Розрізняють дорослих читачів і дітей різного віку. Читачу-дитині, що не знає ще багатьох слів, необхідно, наприклад, пояснювати окремі слова в примітках. В одній книзі допустимі всі терміни і весь запас слів літературної мови, а в інших — слова повинні бути ретельно відібрані.

Одні друковані твори  призначені для вибіркового читання (словники, довідники), інші вимагають  послідовного вивчення всього тексту від початку до кінця. Одні книги  розраховані на довгі роки користування, інші, наприклад, періодичне видання, «живуть» вельми короткий час, інформація в них  швидко старіє. Отже, в одних треба  забезпечити швидке знаходження  потрібного для прочитання тексту, в інших — спокійне тривале  читання. Все це вимагає знання при  підготовці видання до випуску в  світ умов користування друкованого  твору або його вузького цільового  призначення. Умови користування або  вузьке цільове призначення друкованого  твору впливають на побудову літературного  твору, на оформлення і зовнішню обробку  твору і приводять до появи  видань того або іншого виду. Згрупування  по видах видань дозволяє створити наукові основи обробки тексту і  оформлення книги і, отже, підвищити  якість друкарських видань. Типізація  видань дає можливість провести спеціалізацію  видавництв і друкарень у випуску  того або іншого виду літератури і  типу видання.

2.7 Типографічний шрифт як елемент дизайну та верстки

Текст у книзі формується за допомогою типографічного шрифту. Вибір шрифту значимо впливає  і на зручність читання книги, і на її художню зовнішність, і на її вартість (при збільшенні  шрифту збільшується об'єм книги, відповідно збільшується розхід паперу і об'єм багатьох типографічних робіт).

На сьогоднішній день існує  два основні типи шрифтів: растрові і векторні (або масштабовані шрифти).Растровий  шрифт є набором растрових матриць символів відповідного кегля. Масштабовані гарнітури є математичним описом, який не використовується для безпосереднього відображення чи виводу. Для виводу чи відображення використовується спеціальна програма-растеризатор, яка перетворює цей опис у растрову матрицю символу відповідного кегля.

Через очевидну обмеженість  растрові шрифти практично не використовуються в сучасній комп'ютерній видавничій діяльності.

Серед векторних шрифтів  сьогодні домінують стандарти Type1 фірми Adobe і TrueType фірм Apple і Microsoft, а відповідні до кожного стандарту мови PostScript (Adobe) і TrueImage (Microsoft) конкурують серед технологій опису сторінок. Лише мова PCL (Hewlett-Packard) складає невелику конкуренцію PostScript та TrueImage. Наявність декількох мов визначає неоднозначність вибору для користувача: фірми випускають вироби у своїх стандартах, які є несумісними між собою і можуть не отримати подальшого поширення. Так технологія TrueImage з кожним роком усе менше підтримується фірмою Microsoft.

Масштабування є здатність  шрифту зберігати свою форму при  переході від одного кегля до іншого. Завдання масштабування для векторних шрифтів вирішує програма растеризатор. Для True Type така програма є вбудованою в систему. Для Type I такою програмою є  Adobe Type Manager (ATM).

Програма-растеризатор перетворює математичний опис шрифту в растрову матрицю символів деякого кегля  й стиля.

Класифікація шрифтів. Для зручності користування шрифтами створена своя класифікація – розподіл шрифтів на групи. У ці групи входять не тільки всі типографічні (складальні) шрифти, але і всі мальовані і деякі з так названих художніх, або декоративних, шрифтів.

По класифікації шрифти в  залежності від їх найважливіших  графічних ознак діляться на 5 основних груп. Найважливішими графічними ознаками, на основі яких шрифти можуть бути віднесені до однієї з цих груп, є: контрастність шрифту – відношення товщини основного і сполучного штрихів, наявність і форма засічок (серифів).

До першої групи відносяться шрифти помірної контрасності (приблизно 1:3), із засічками трикутної форми.

Характерними зразками мальованих шрифтів цього типу є алфавіти Бажанова, Фішера, Піскарева, Титова і Хижинского.

До другої групи відносяться шрифти з різко вираженою контрасністю (1:5 і більше), із довгими тонкими засічками. Шрифти цієї групи створені на графічній основі шрифтів, що застосовувалися в гравюрах на металі. У Росії вони з'явилися раніше, ніж на Заході, - в 40-х роках XVIII ст. в петербурзькій друкарні Академії наук.

До цієї групи із сучасних складальних шрифтів відносяться: звичайна, єлизаветська і банніківська гарнітури.

До третьої групи відносяться шрифти з малою контрастністю (приблизно 1:2), із засічками, що наближаються до прямокутної форми, із заокругленнями.

Шрифти цієї групи одержали поширення наприкінці XIX ст. і широко використовуються в даний час.

Графічні ознаки третьої  групи шрифтів роблять їх більш  зручнішими для читання у дрібних розмірах і відповідають вимогам сучасної поліграфічної техніки багатотиражної преси.

Вони застосовуються у  виданнях, відтворених офсетним і  глибоким друком, а також у тисненнях на плетіннях і т.п.

До цієї групи із сучасних складальних шрифтів відносяться: академічна, корінна, нова газетна, шкільна і журнальна гарнітури. Мальовані шрифти цього типу зустрічаються рідко.

До четвертої групи («брускові») віднесені шрифти з майже повною відсутністю контрасту між штрихами, із засічками прямокутної, брусковоподібної форми.

Шрифти ці з'явилися й  одержали поширення на початку XIX ст. і застосовуються головним чином  для оголошень, реклам, газетних заголовків і т.п. Друкарський шрифт цієї групи – єгипетський.

До п’ятої групи («рубані») віднесені найбільш прості  по  рисунку шрифти,  в яких контраст між штрихами або відсутній, або непомітний, а засічок немає.

Вибір шрифтів. Розмір букв, їхню ширину, висоту, жирність і нахил вибирають, виходячи з розумінь зручності читання і можливості розміщення тексту. Наприклад, для читання з великих відстаней потрібні крупні, широкі або нормальні по ширині напівжирні і жирні шрифти. Для довгих текстів із дрібними буквами потрібні світлі шрифти. При необхідності вмістити текст на невеличкому листі використовують вузькі шрифти і т.д. Різноманітні шрифти використовуються для виділення змістовних частин у тексті, для того щоб зробити плакат більш різноманітним по художньому оформленню.

Таким чином, розмір і рисунок  букв залежать від призначення шрифту, від умов його сприйняття.

Курсивні і похилі шрифти. В практиці художнього оформлення широко використовуються курсивні і похилі шрифти.

Типографічні курсиви  по рисуванню схожі на типографічні прямі шрифти. Якщо такі курсиви  використовуються в плакаті, то їх старанно копіюють із типографічних. Проте в  декоративно-оформлювальній справі частіше  використовують інші види курсивів, що мають велику подібність із скорописом. Одні курсиви можуть бути гротесковими, тобто мають однакову жирність усіх штрихів, інші - контрастними, що мають  штрихи різноманітної жирності. Букви  курсивів, як правило, мають сполучні штрихи, але якщо ці штрихи погіршують читання напису, їх робити не варто. Нахил шрифту може бути великим або меншим, але однаковим для всіх знаків.

У написанні курсивних  і похилих шрифтів часто зустрічаються  помилки. Зустрічаються написи, зроблені таким «курсивом», що у переважній більшості нічого загального не має з природою і технікою справжнього курсивного і рукописного напису. На рисунку, у якого всі сполучення букв і нажими неорганічні, немає природної динаміки напису, тоді як динаміка написання кожної букви і переходу від однієї букви до іншої, зв'язки між ними повинні бути звичайними, відповідати техніці курсивного і рукописного напису.

Стовщення й стоншення  ліній букв стають органічними тоді, коли вони визначаються характером інструмента, яким провадиться напис, його однаковим положенням протягом  усього напису щодо площини, на яку наноситься шрифт.

Для кожної групи видань добре  б знайти визначений набір гарнітур. Але це не виходить, що ви повинні  обмежитися лише декількома шрифтами. Вибирайте більше гарнітур, чим потрібно для одного документа, - це розширить творчі можливості.

Загальним принципом є  застосування гарнітур із засічками  для основного тексту і рубаних - для заголовків і інших елементів. Але немає правил без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, у тільки з засічками. Треба тільки враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, важко читати; особливо це стосується великих обсягів.

2.8 Особливості верстки залежно від виду літератури

2.8.1 Суспільно-політична література

Суспільно-політична література покликана озброювати маси знанням  законів суспільного розвитку, роз'яснювати теоретичні основи і практичне значення державної політики.

Особливості цього виду літератури:

• надзвичайно широка тематика при необхідності достатньо популярного викладу різних, навіть спеціальних проблем, але без «популяризації», без зниження викладу до рівня «нерозвиненого читача»;
• суцільний текст, що включає різноманітні фактичні елементи: назви, імена, дати, найменування історичних подій,   що вимагають   великої   роботи   з    уніфікації   їх   форми, досить стійкої для даного виду літератури;
• велика кількість цитат, що вимагають ретельної документальної роботи коректора, багатократного звірення з оригіналом;
• значне число статистичних таблиць;
• необхідність збереження навіть зовнішніх особливостей оригіналу і відтворення його  засобами   поліграфічної техніки найбільш точно;
• особливе відношення до термінів і стійких формулювань, необхідність їх уважного відтворення.