Розробка дизайн та додркуарське оформлення пудліцистичного видання "пробуди в собі героя""

Оформлення колонтитулів (кегль і гарнітура шрифту, наявність  лінійок, розміщення на шпальті, набір  разом з колонтитулом колонцифр  і ін.) задається у видавничій специфікації.[8]

Колонтитули нагорі шпальти  відбиваються від тексту приблизно  на кегль основного шрифту (при  багатоколонній верстці — на ширину «серединок» між колонками).

Колонтитул на кожній шпальті  повинен відповідати даному розділу, главі, параграфу (згідно оригіналу).[3] Якщо текст колонтитулу розміщується між двома лінійками, то повинна бути забезпечена зорова рівномірність верхнього і нижнього відбиття його від лінійок.

Загальна висота заголовка (простих, включаючих один, або складних, що складаються з декількох заголовків і підзаголовків) повинна бути за рахунок відбиття приведена до цілого числа рядків основного тексту.[3]

Відбиття простих заголовків усередині тексту повинне бути таким, щоб відступ над заголовком був  приблизно в 1,5 рази більше, ніж під ним. Відбиття складного заголовка від тексту зверху повинно бути приблизно в 2 рази більше відбиття знизу, а відступи всередині цього заголовка повинні послідовно зменшуватися від першого заголовка до останнього підзаголовка.[9]

Заголовки на початку текстової  шпальти (без спуску) повинні бути розміщені без відбиття зверху, проте  якщо на шпальті є колонтитул або  колонцифра у верхній частині  шпальти, то перший заголовок повинен  бути відбитий від них ще на кегль  шрифту, окрім відбиття колонтитулу.[3]

Над заголовками усередині  тексту у верхній частині шпальти  не повинно бути менше чотирьох рядків, а під заголовками в нижній частині шпальти — менше трьох рядків тексту. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допустимо розміщувати заголовки, які закриті зверху і знизу трьома рядками тексту.

Не дозволяється розміщувати  заголовок безпосередньо перед  ілюстрацією (якщо заголовок не відноситься  тільки до ілюстрації) і ілюстрацію безпосередньо перед заголовком.[1]

Підзаголовки, врізані в  текст («кватирками»), повинні розміщуватися  так, щоб над або під ними було не менше трьох рядків тексту, у  виданнях оперативної поліграфії — не менше двох.[3] Підзаголовки на полях шпальт (так звані «ліхтарики») заверстуються на парних шпальтах зліва, на непарних — праворуч від тексту з вирівнюванням їх верхнього рядка по лінії першого рядка абзацу, до якого відноситься заголовок. На полях повинен бути максимальний формат заголовка заданий видавничою специфікацією. Мінімальне відбиття тексту заголовка від основного тексту — 6 п.

Якщо заголовок на полях  опиняється в нижній частині шпальти, то під його останнім рядком повинно  бути не менше трьох рядків тексту.

Всі види додаткових текстів (цитати, внутрішньотекстові примітки, перелік, пояснення і т. п.), набрані  шрифтом зниженого кегля, заверстуються  так, щоб їх загальна висота разом  з відбиттям була кратною кеглю  основного шрифту.

Для додаткових текстів усередині  шпальти відбиття знизу може бути на 2-4 п. більше, ніж зверху.

Цитати, переліки і примітки, набрані шрифтом основного кегля, заверстуються без будь-якого  відбиття від основного тексту.[4]

Виноски відділяють від основного  тексту тонкою лінійкою. Виноски повинні  розміщуватися (остання з них, принаймні, починатися) на тій шпальті, на якій в основному тексті є знак виноски. Допускається перенесення останньої  виноски на наступну шпальту із залишенням на першій шпальті трьох рядків виноски (у журнальних, газетних, інформаційних  виданнях і виданнях оперативної  поліграфії — двох рядків). Частина виноски, що переноситься, не повинна бути останнім рядком, а та частина, що залишилася, — абзацним.[1]

У виданнях, що набирають  без абзацних відступів, а також  із зворотним відступом, найбільший знак виноски повинен бути набраний в край.[9]

Якщо частина виноски  перенесена на наступну шпальту, повторюється лінійка, що відділяє виноски від  тексту, але не повторюються знаки  виноски. За наявності на шпальті, на яку перенесена частина виноски, інших виносок вони заверстуються  після перенесеної частини.

У неповних кінцевих шпальтах виноски заверстуються внизу  шпальти.

Епіграфи і присвячення  до всього видання, які заверстуються  на першій текстовій шпальті (вони можуть розташовуватися і на окремих  шпальтах до або після титульного листа), розміщують в правій частині  шпальти над рубрикою (в рахунок  спуску) з відбиттям від неї  на 16- 24 п.

Епіграфи і присвячення  до окремої частини, глави, статті заверстуються  між заголовками і початком тексту з відбиттям зверху і знизу  на кегль.[8]

Посилання на джерело в  епіграфі відбивається від нього  на 2 п. За наявності декількох епіграфів або епіграфа з перекладом між ними повинно бути зроблено відбиття по 4 п. [1]

2.2. Верстка складних видань

Віршовані твори повинні  бути заверстані так, щоб вони розміщувалися  по центральній осі кожної шпальти  набору.[3]

Якщо строфи вірша відділяють одна від одної втяжками, то додатковими  відступами їх не розділяють.

Строфи, що розділяються відступами, повинні бути відбиті одна від  одної на кегль шрифту. Допускається зміна цього відбиття по всьому віршу  в межах від  1/2 до 11/2 кеглів.[3]

На кожному розвороті  розбиття строф повинне бути однаковим. Для журнальних, газетних, інформаційних  видань і видань оперативної поліграфії в різних віршах допускається різне  відбиття строф.

Заголовки, зірочки і цифри  між строфами повинні бути відбиті  зверху більше, ніж знизу. Загальне відбиття повинне забезпечити кратність  висоти заголовка з відбиттям  кеглю тексту і повинно бути в  межах кегля, якщо строфи між собою  не розбиті, або двох кеглів, якщо між  строфами є відбиття.

При перенесенні вірша  із шпальти на шпальту на кожній із шпальт (внизу першої і нагорі другої) не може бути менше двох віршованих рядків однієї строфи. Бажано робити перенесення  між строфами.

Висновки і таблиці  без заголовків, що йдуть після  слів «в наступній таблиці», повинні  бути заверстані безпосередньо за цим  посиланням навіть у випадках, коли потрібна «ломка» таблиці.

Висновки і таблиці  з нумераційним заголовком можуть бути заверстані в межах розвороту, на якому є посилання на дану таблицю. Бажано розміщувати таблицю після  посилання. Допускається при посиланні  в нижній частині непарної шпальти  заверстувати таблицю на наступній  парній шпальті, проте завжди в межах  даного параграфа, тобто до наступного заголовка.[9]

Таблиці і висновки повинні  бути відбиті від тексту зверху і  знизу в межах кегля основного  шрифту з таким розрахунком, щоб  загальна висота таблиці (висновку) з  відбиттям була кратна кеглю основного  шрифту і відбиття таблиці від  тексту зверху було більше, ніж відбиття її тематичного заголовка від  верхньої обрамляючої лінійки (від  верхніх рядків заголовка висновку).

Поперечні таблиці (які читаються  при повороті видання на 90° за годинниковою стрілкою) повинні бути заверстані так, щоб їх заголовок був обернутий на парних шпальтах в зовнішнє поле, а на непарних — в корінцеве.

При заверстуванні шпальтових таблиць з продовженням, що не займає повну шпальту («з клаптиком»), продовження  повинно бути розміщене обов’язково  у верхній частині наступної  шпальти.

Таблиці малого формату повинні  бути заверстані у волан або врозріз  з текстом вгорі, внизу або  всередині шпальти. Таблиці всередині  шпальти повинні бути прикриті не менше ніж чотирма рядками.

Якщо друга частина  поперечної орної таблиці не займає повну шпальту, то на непарній шпальті  повинен бути зроблений волан.

Якщо за умов верстки необхідно  розділити таблицю на дві частини («ломка» таблиці з розділенням  її на дві шпальти), то на другій шпальті обов’язковим є повторення заголовка і набір слова «Продовження».

Формули, які винесені в  окремий рядок, повинні бути відбиті  від тексту в межах кегля з  таким розрахунком, щоб загальна висота формули з відбиттям була кратна кеглю основного шрифту.

У групі формул, які йдуть  одна за одною, між формулами повинні  бути зроблені відбиття по 4 п. У цих випадках до цілого числа рядків основного тексту приводять всю групу формул.[3]

Якщо формула розташована  за коротким останнім рядком, то відбиття зверху робити не потрібно (не бажано).

Якщо в тексті зустрічаються  внутрішньорядкові формули, що порушують  приведення верстки, то, заверстуючи  найближчу формулу окремим рядком, необхідно змінити відбиття так, щоб загальна висота від верхнього  краю шпальти до тексту, що йде після  кожної формули, була кратна кеглю основного  тексту.[9]

Слід уникати розміщення формул на початку шпальти і особливо перенесення формул із шпальти на шпальту. Неприпустимим є розміщення на двох шпальтах групи формул, які  об’єднані фігурною дужкою.

2.3 Верстка з ілюстраціями

Верстка ілюстрацій у виданні  повинна бути одноманітною по розміщенню. При відкритій верстці всі  ілюстрації повинні стояти у верхній  або нижній частині шпальт, примикаючи до тексту однією стороною. При закритій верстці всі ілюстрації повинні  бути зверху і знизу закриті не менше ніж трьома рядками тексту.[2]

Ілюстрації повинні бути відбиті від тексту зверху в межах 11/2 кеглів, знизу — 3 кеглів (знизу  завжди більше ніж зверху). Якщо підпис до ілюстрації розташовується під нею, то його відбиття від малюнка повинне  бути менше, ніж від тексту, що йде  далі.

При верстці прямокутних  ілюстрацій в кутку або в край шпальти зовнішні контури повинні  розміщуватися строго по лініях тексту шпальти.

У виданнях, в яких ілюстрації тісно пов’язані з текстом (наприклад, науково-технічна література), їх, як правило, розташовують після посилання і  ближче до нього. Бажано, щоб ілюстрація була розміщена на тій же шпальті  або розвороті, що і посилання  на неї. В особливих випадках допустимим є перенесення ілюстрації на наступний  розворот (наприклад, при об’єднанні декількох ілюстрацій в одну шпальту), при цьому слід доповнити посилання  на малюнок словами.

Не слід заверстувати ілюстрацію на початку або в кінці розділу, тобто відразу після заголовка  або безпосередньо перед ним.

Не слід заверстувати ілюстрацію на кінцевій шпальті видання. У виданнях науково-технічної літератури, як виняток, це можливо, якщо посилання на малюнок  знаходиться на тій же шпальті, причому  він повинен бути закритий знизу  не менше ніж трьома рядками.[3]

При заверстуванні ілюстрації впоперек шпальти (лежачи) вона повинна  бути на парній шпальті верхньою стороною до зовнішнього, а на непарній —  верхньою стороною до корінцевого поля.

При верстці видання для  високого друку кліше повинні  бути заверстані так, щоб на звороті  з ними не співпадали штрихові малюнки, таблиці і заголовки з великим  розміром кеглю.

Розміщення ілюстрацій на розвороті слід погоджувати по розташуванню, вирівнюючи їх по нижній або верхній  лінії.

Якщо ілюстрація, що заверстана на окремій шпальті, по своєму формату  менше шпальти набору, то вона повинна  розміщуватися на оптичній середині шпальти.

Якщо з ілюстрацією  великого формату на шпальті можуть бути розміщені при відкритій  верстці не більш трьох, а при  закритій – не більш шести рядків тексту, така ілюстрація повинна бути заверстана на окремій шпальті.

Декілька ілюстрацій можуть бути заверстані на одній шпальті  без тексту. У цих випадках ілюстрації розташовують у порядку їх номерів  і розміщують в кутках і до країв  шпальти.

Якщо ілюстрація розміщується на тій же шпальті, що і заголовок  відповідного розділу або параграфа, правило оптичної середини при закритій верстці може бути порушеним.

Ілюстрації, які однакові по ширині або близькі до формату  рядка набору, заверстують врозріз.

При верстці врозріз двох ілюстрацій поряд, якщо вони не займають всієї ширини шпальти, відступ між  малюнками повинен бути менше  бічних полів. Такі ілюстрації вирівнюють по нижній лінії.

Не слід розміщувати ілюстрацію врозріз безпосередньо за рядком з абзацним відступом або перед  кінцевим рядком.

При так званій «глухій» верстці  ілюстрацій обгортка текстом робиться з двох сторін (при багатоколонковій верстці можливе розміщення ілюстрацій у внутрішніх колонках і без обгортки), крім того, в цьому випадку ілюстрації не можуть розміщуватися біля верхнього  або нижнього краю шпальти.

Якщо на полях однієї шпальти  заверстують декілька дрібних малюнків, їх вирівнюють по зовнішньому краю.

Для ілюстрацій непрямокутної  форми з великими відступами в  одному з кутів бажано «врізати»  підпис в площу пропуску. При цьому  підпис не повинен виходити за видимий  формат інших частин малюнка і  повинно бути відбиття від деталей  малюнка не менше ніж на 6 п.

Горизонтальні лінії ілюстрацій завжди повинні бути паралельні рядкам набору, вертикальні лінії — краям  шпальти.

2.4 Багатоколонкова верстка

При двох-, трьох- і багатоколонковій верстці для кожної колонки слід дотримуватись основних технічних  правил верстки текстової шпальти.[3]

Всі рядки основного тексту в суміжних колонках повинні бути вирівняні по горизонталі. У газетних, інформаційних виданнях приводка верстки [4] по всіх рядках не обов’язкова, по горизонталі повинні бути вирівняні перші і останні рядки в кожній шпальті, і під кожним багатоколонковим заголовком (у останній колонці статті під заголовком допустимо заверстувати на один рядок менше, ніж в інших).

 Колонки на шпальті  повинні бути розділені відступами, розміри яких задаються видавничою  специфікацією або макетом.

Заголовки в окремих колонках повинні бути заверстані як в одноколонковій верстці. Слід уникати розміщення таких  заголовків в суміжних колонках по одній горизонталі.