Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Февраля 2013 в 15:08, дипломная работа
Верстка є однією з основних процесів поліграфічного виробництва, у ході якої авторський оригінал приймає остаточний вигляд. Від її виконання залежить якість готової книги, журналу або газети. Це також один з найскладніших процесів, що вимагає дотримання обов'язкових технічних правил стильової і технічної єдності оформлення і художньої цілісності видання, відповідності кожної шпальти, кожного розвороту як їхньому змістові, так і загальному принципові оформлення видання
ВСТУП 3
1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ПРОЕКТУВАННЯ 4
2 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 8
2.1 Верстка. Її особливості та правила застосування 8
2.2. Верстка складних видань 12
2.3 Верстка з ілюстраціями 14
2.4 Багатоколонкова верстка 16
2.5 Макетування 17
2.6.Особливості здійснення коректури 26
2.7 Типографічний шрифт як елемент дизайну та верстки 28
2.8 Особливості верстки залежно від виду літератури 32
3 СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ 46
3.1 Аналіз програмних засобів додрукарської підготовки видань 46
3.2 Формати файлів для поліграфічних видань 53
4 ТЕХНОЛОГІЧНЕ РІШЕННЯ 56
4.1 Опрацювання текстової інформації 56
4.2 Опрацювання графічної інформації 56
4.3 Вибір формату видання та технології друку 57
4.4 Розробка дизайну 57
4.5 Верстка 61
4.6 Коректування 62
4.7 Розробка обкладинки 62
4.8 Переведення тексту в криві 63
4.9 Зміст 64
4.10 Генерація PostScript та PDF 65
5 ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРОЕКТНОГО РІШЕННЯ 66
5.1 Економічна характеристика проектного рішення 66
5.2 Розрахунок витрат на розробку та впровадження проектного рішення 67
5.3 Визначення комплексного показника якості розробленого програмного засобу 71
5.4 Визначення експлуатаційних витрат 74
5.5 Розрахунок ціни споживання проектного рішення 76
5.6 Визначення показників економічної ефективності 78
Висновки 80
ВИСНОВКИ 81
РЕЗЮМЕ 82
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 83
Таблиці і висновки, що заверстуються у всіх або декількох суміжних колонках, не повинні розривати текст — текст кожної колонки переходить через таблицю.
Формули не слід заверстувати на дві або більше колонок. Кожна формула розміщується в тексті однієї колонки навіть в тих випадках, коли необхідно декілька перенесень формули. У науково-технічних і виробничих журналах допускається верстка формул врозріз шпальти.
При заверстуванні ілюстрацій на формат двох або декількох колонок текст кожної колонки повинен переходити через ілюстрацію.
Організація макету. Оригіналом видання називається текстовий або графічний матеріал, що призначений для відтворення його засобами поліграфічного виробництва у вигляді друкованого видання. З цією метою оригінал, перевірений коректором, підписаний редактором і затверджений головним редактором і директором, передається видавництвом на поліграфічне підприємство.[12]
Оригінал вважається повнокомплектним, якщо наявні всі його складові елементи.[14]
Розміткою оригіналу називається система вказівок, яка наносяться на оригінал для позначення конкретних прийомів набору і побудови друкованої форми, яка буде відтворювати оригінал.
Специфікацією називається супроводжуючий оригінал видання документ, в якому в звітному вигляді підсумовано всі вказівки, які необхідні для відтворення оригіналу у вигляді друкованого видання.[3]
На макетних листах, по формату рівному формату видання, яке оформляється, після обрізки показують в натуральному розмірі принцип розміщення всіх набірних елементів, які містяться у виданні. Зокрема показують схему оформлення обкладинки, титульних елементів, розміщення тексту на початкових шпальтах, варіанти розміщення ілюстрацій і підрисункових підписів, варіанти розміщення ілюстрацій з підписами відносно тексту, заголовки на початкових шпальтах і в тексті, розміщення колонтитулів, а також принципи верстки текстових елементів (приміток, вказівників, випускних даних та інших).
На макетних листах креслять шпальти набору з відповідними полями і в межах цих шпальт позначають контури елементів, які формуються, на місцях згідно проекту оформлення і задуму дизайнера.
В макеті біля кожного текстового елемента вказуються гарнітура, формат і типи вирівнювання тексту. Також вказуються розміри спуску на початкових шпальтах, відбивання між текстами, а також між текстами і репродукційними елементами як по вертикалі, так і по горизонталі. Біля елементів, які друкуються кольором, вказується номер кольору за каталогом.
Створення макету
Вибір формату
На першому етапі створення
макету майбутнього видання необхідно
визначитись з форматом. У Європі
формати паперу, які випускаються
промисловістю і
Усі формати є похідними від основного формату DIN А0, який має розміри 1189 ´ 841 мм. Якщо такий лист по ширині розрізати навпіл, то отримаємо два листи формату DIN A1. [3] Якщо повторити цю операцію, то отримаємо листи формату DIN А2 і т. д. Найменшим форматом із найбільш поширених є формат поштової картки - формат А6. Найбільш відомими є формати DIN A5, A4 и A3. Список форматів наведений в табл.2.1
Рядки на сторінці можуть бути розміщені по різному. Розміщення рядків вздовж короткої сторони листа називається повздовжньою (книжковою або портретною - від англ. portrait) орієнтацією сторінки; в противному випадку поперечною (альбомною чи ландшафтною - від англ. landscape) орієнтацією.
Поля. Іншою важливою складовою макету є поля. Співвідношення розмірів полів і тексту слід повинно бути гармонійним. Проте поряд з цією достатньо загальною рекомендацією існують і більш строгі правила
Зокрема, ширина полів, які
відділяють текст на сторінці від
країв листа, залежить від характеру
тексту, який верстається і може
бути різний з різних сторін листа.
Якщо розглядається лише одна сторінка,
яка містить текст повністю, або
окремі видання оперативної
Правила для вибору полів у книжкових виданнях трохи відрізняються від наведених вище. Тут основним є симетричність розміщення тексту на розгортках сторінок. Ця симетричність повинна також бути витримана при верстці будь-яких багатосторінкових документів, якщо друк буде виконуватись на обидвох сторінках листа.
Таблиця 2.1
Міжнародні формати паперу
Формат |
мм |
дюйми |
А0 |
841 х1189 |
33,1 х 46,8 |
А1 |
594 x 841 |
23,3 х 33,1 |
А2 |
420 х 594 |
16,5 х 23,3 |
АЗ |
297 х 420 |
11,6 х 16,5 |
А4 |
210 х297 |
8,26 х 11,6 |
А5 |
148 х210 |
5,8 х 8,26 |
Аб |
105 х148 |
4,1 х 5,8 |
А7 |
74 х 105 |
2,9 х 4,1 |
А8 |
52x74 |
2,0x2,9 |
А9 |
37x52 |
1,4x2,0 |
А10 |
26x37 |
1,0 х 1,4 |
ВО |
1000 х1414 |
39,3 х 55,6 |
В1 |
707 х1000 |
27,8 х 39,3 |
В2 |
500 х 707 |
19,6x27,8 |
ВЗ |
353 х*500 |
13,8 х 19,6 |
В4 |
250 x 353 |
9,8 х 13,8 |
В5 |
176 x 250 |
6,9x9,8 |
В6 |
125 х176 |
4,9 х 6,9 |
В7 |
88 х 125 |
3,4x4,9 |
В8 |
62x88 |
2,4 х 3,4 |
В9 |
44x62 |
1,7x2,4 |
В10 |
31 х 44 |
1,2 х 1,7 |
СО |
917х1297 |
36,1 х 51,0 |
СІ |
648 х917 |
25,5 x 36,1 |
С2 |
458 х648 |
18,0x25,5 |
СЗ |
324 x458 |
12,7 х 18,0 |
С4 |
229 х 324 |
9,0 х 12,7 |
С5 |
162 x 229 |
6,3 х 9,0 |
С6 |
114 х162 |
4,4 х 6,3 |
С7 |
81 х 114 |
3,1 х 4,4 |
С8 |
57x81 |
2,2x3,1 |
Поряд з вимогою естетичного характеру до оформлення таких документів існують ще суто технічні вимоги. Зокрема треба пам'ятати, що частина внутрішнього поля буде поглинатись підшиванням. Якщо не враховувати цієї технологічної особливості, то, в найкращому випадку, текст буде стягнутим до кореня книжки, в в гіршому - може частково знищитись, шляхом потраплянням в зону підшивання.
Для встановлення розмірів полів необхідно скористатись таким алгоритмом. На початку треба визначити ширину частини сторінки, яка виділяється під текст (ширину набору). При багатоколонкові верстці в цю ширину треба додати ширину міжколонкових інтервалів. Різницю між шириною сторінки (без врахування ширини підшивання) і шириною набору треба розділити на три частини. Одна з цих частин виділяється на внутрішнє поле, яке розміщується в корені книжки, тобто з тієї частини листа де буде здійснюватись підшивання. Дві решту частини відводяться на розміщену з протилежної обрізної сторони листа зовнішнє поле.
Далі треба провести діагональ із лівого нижнього кута сторінки в правий верхній. Якщо на отриманій розмітці провести горизонтальні лінії через точки перетину діагональних ліній з границями лівого та правого полів, то можна отримати границі верхнього та нижнього полів.
Іншим найбільш поширеним способом визначення полів є поділ сторінки на дев'ять частин.
Модульні сітки. Велику допомогу в підготовці макету може надати модульна сітка. Вона визначає дизайн майбутнього макета і задає місця розміщення колонцифр, тексту, рисунків, заголовків і т.д. Сітки розробляються художником і іноді називаються шаблонами чи трафаретами. Якщо вони використовуються у видавничому дизайні, то можуть бути як простими, так і достатньо складними.
Модульна сітка є каркасом, який визначає, де на сторінці будуть розміщуватись елементи, і становить систему недрукованих вертикальних і горизонтальних лінія, які ділять сторінку.
За їх допомогою оформляють публікації останні тридцять років. Цей спосіб є дуже ефективним і суттєво скорочує затрати часу на макетування. Добре організована сітка описує фактичне усе, що стосується розміщення елементів. Окрім цього вона надає публікації впорядкованого цілісного вигляду і сприяє збереженню стилю при переході від однієї сторінки до іншої. Також модульна сітка визначає основні зорові правила при роботі з публікацією.
Формування публікацій на основі сіток можливе і при комп'ютерному дизайні, оскільки тут основною структурною одиницею виступає квадратний піксель.
Для модульних сіток є характерною строга горизонтальна структура. Як правило, вона визначається параметрами домінуючого шрифту: в кожну комірку сітки повинна поміщатись однакова кількість рядків. Графічні елементи масштабуються так, щоб вони збігались за розмірами з різними комірками сітки. Це дозволяє використовувати рисунки різних розмірів та форм: вони гармонують один з одним завдяки зв'язку із структурою сторінки. Такі сітки (їх називають базовими) суттєво полегшують макетування, хоча і вигають затрат часу на їх створення.
Деякі дизайнери використовують не сіткову структуру, а, наприклад, закони перспектив чи геометричні співвідношення: інші опираються на інтуїтивному і головним чином на естетичному підході до оформлення сторінок. Проте, навіть при нинішньому підході відмови від сіток, багато дизайнерів визнають, що набагато простіше внести зорове різноманіття у формальну сітку, а ніж підтримувати порядок і рівновагу без неї.
Одноколонкові сітки. Очевидно, що чим менше колонок на сторінці, тим легше працювати з сіткою. В простому одноколонковому макеті легко можна розмістити будь-який елемент. В цьому випадку робота дизайнера є практично невидимою. Простота стилю спричинена строгістю характеру документа: бізнес-план, заявка, звіт, прес-реліз, анонс тощо.
Традиційно одноколонкові макети на відміну від багатоколонкових характеризуються меншим різноманіттям дизайну заголовків чи рисунків. Проте ініціали, лінії і інші прості графічні елементи комп'ютерних видавничих систем можуть допомогти оформити ці сторінки більш ефективно і продумано.
Сучасний дизайн однополосних макетів допускає поєднання довільно розміщених рисунків (ілюстрацій) з різноманітно оформленими заголовками, які властиві складним документам, це може дуже суттєво "оживити сторінку".
Формуючи одноколонковий
макет, треба пам'ятати, що довгий рядок
читається важче, ніж короткий, оскільки
погляду людини доводиться в напруженні
більшу відстань від кінця одного
рядку до початку іншого. Тому однокололонкові
сторінки можуть видаватись достатньо
насиченими і мало приваблювати читача.
Для уникнення цього
Півтораколонкові сітки. Із усіх варіантів дизайну одноколонкові сітки з широкими полями вочевидь найбільш підходять для оформлення внутрішніх звітів, прес-релізів, заявок, проспектів і інших документів так званого швидкого читання, які складаються з простого тексту. В такому форматі зручно готувати односторонні документи, які повинні скріплюватись чи підшиватись у папках з документами
Широкі поля навколо текстової колонки часто використовують для розміщення невеликої кількості тексту, графіки чи коментарів. Зорове сприйняття матеріалу покращується, якщо заголовки чи рисунки також частково виступаютьза краї текстової колонки у це поле.
Вибір одноколонкового чи двоколонкового макету для публікації залежить від об'єму документу, а також від того як планується використовувати вузьку колонку. Розміщення довгого неперервного тексту в одноколонковому макеті дозволяє задіяти в PageMaker режим автозаповнення. При створенні короткого документа одноколонковий макет позбавляє необхідності формувати обрамлення елементів у вузькій колонці
Півтораколонковий макет ідеально підходить для того, щоб надати документові більше оформленого виду, не надто ускладнюючи при цьому дизайн і процес підготовки, а довгий рядок, широкі поля і вільний інтерл'янж знімають зорову напругу і роблять текст більш привабливим для читання.
Двоколонкові сітки. Двохколонкові сітки на відміну від одноколонкових дозволяють надати документові більш стильний і закінчений вигляд. При цьому вони не вимагають складного макетування і засобами сучасних DTP-систем їх можна компонувати достатньо швидко і легко. Такі сітки є зручними для оформлення самих різноманітних публікацій, в тому числі тижневиків, брошур, річних звітів, довідників, каталогів, збірників праць, тощо. Проте якщо двоколонковим сіткам не приділити достатньої уваги, то вони будуть виглядати одноманітними і сірими.
При двох рівних колонках довжина рядка на сторінці формату 8 Ѕ на 11 дюймів становить приблизно від 16 до 21 піки, в залежності від полів і інтервалу між колонками. Шрифт можна зменшити до 10/12, і він залишиться при цьому достатньо читабельним. Двоколонковий макет є достатньо економним оскільки дозволяє розмістити на одній сторінці достатньо багато матеріалу. Проте не треба намагатись втиснути на сторінку як можна більше матеріалу. В противному випадку сторінка стане важко читабельною.
Дві колонки надають достатню свободу у виборі розміру і розміщенні заголовків. Проте, розміщуючи заголовок, треба бути достатньо уважним, оскільки він не повинен знаходитись достатньо близько до початку та кінця колонки (за винятком самої першої колонки). Окрім цього не рекомендується, щоб заголовки в сусідніх колонках розміщувались на одній лінії.
Триколонкові сітки. Триколонковий макет є одним із найбільш поширених в поліграфії. Його використовують в журналах, інформаційних бюлетенях, каталогах і т.д. Популярність триколонкових сіток спричинена тим, що вони забезпечують велику свободу верстки, дозволяючи розміщувати заголовки, рисунки і інші графічні елементи в границях однієї, двох і навіть трьох колонок. При цьому можна розбивати матеріал на невеликі фрагменти чи модулі і застосовувати різноманітні графічні засоби для вказування відносної важливості розділів і зв’язку між ними.
Для того щоб ефективно розмістити текст в коротких рядках (як правило від 12 до 14 пік), застосовують достатньо дрібний шрифт (основний текст як правило, набирають кеглем 9 чи 10 пунктів), який не зважаючи на розмір достатньо легко читається.
В триколонкових сітках однаково легко і зручно розміщувати як маленькі так і великі рисунки.
Багатоколонкові сітки. Багатоколонкові сітки допускають зміну в оформленні сторінок всередині однієї і тієї ж публікації і дозволяють використовувати графічні елементи різних розмірів. Ці сітки як правило використовуються в журналах, газетах і інших періодичних та рекламних виданнях. Вони також достатньо часто використовуються при підготовці довідників, каталогів і прайс-листів, тобто документів, які складаються із набору окремих елементів.