Переддипломная практика

 

     З приведених даних видно, що за 2010 рік у підприємства відбулася зміна структури балансу. Майно підприємства збільшилося на суму 163213,1 тис. гривень, що на 43,01% більше в порівнянні з початком року. Велика частина приросту приходиться на значне збільшення необоротні активи – вони зросли на 76,44%, чи на 15211,9 тис. грн. Крім усього, слід зазначити значне зменшення таких ліквідних активів, як кошти та дебіторська заборгованість. Таким чином, за рік відбувся ріст необоротних активів, ріст розміру товарних запасів та зменшення дебіторської заборгованості. Важливою характеристикою стану підприємства є оцінка структури пасиву балансу. Розрахунки представимо у виді таблиці:

     Таблиця 1.5.

     Структура пасиву балансу підприємства за 2010р. (тис.грн.)

 

     При аналізі пасивної частини балансу  звертає на себе увагу зменшення  частки власних засобів у майні  підприємства, за рахунок зменшення  нерозподіленого прибутку. Основні  зміни, насамперед, зв'язані зі збільшенням  розміру поточних зобов'язань. За 2010 рік збільшилася сума довгострокової заборгованості і кредиторська заборгованість. Узагальнюючи вище сказане, можна відзначити, що на даному підприємстві за рік відбулося зменшення майнового потенціалу. Щоб говорити про ефективність даного потенціалу, необхідно проаналізувати дане підприємство на ліквідність і платоспроможність і з'ясувати чи зможе підприємство погасити усі свої короткострокові зобов'язання без порушень термінів погашення, і чи має підприємство достатньо коштів і їх еквівалентів, необхідних для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

     Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (кошти і їхні еквіваленти, цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а і майбутні зміни ліквідності.

     Про незадовільний стан ліквідності підприємства буде свідчити той факт, що потреба підприємства в засобах перевищує їхні реальні надходження. Щоб визначити, чи досить у підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно насамперед проаналізувати процес надходження засобів від господарської діяльності і формування залишку засобів після погашення зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів. Аналіз ліквідності вимагає також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою», чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої пройшов. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань з наявністю ліквідних засобів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності. Побудову аналізу фінансового стану в цілому проведемо на прикладі 2010року. Оцінка фінансової діяльності проводиться за допомогою коефіцієнтів, у свою чергу ліквідність підприємства можна оцінити за допомогою наступних показників:

     1. Величина власного капіталу – це абсолютний показник, це розмір власних засобів підприємства для покриття поточних витрат і зобов'язань. Його оцінка проводиться в динаміці і ріст цього показника характеризує збільшення фінансової стійкості підприємства. На початок 2010 року підприємство мало власний капітал у сумі 7638,9тис.грн., а на кінець – 6455,7тис. грн., що свідчить про позитивну тенденцію в ліквідності підприємства.

     2. Маневреність коштів визначається, як відношення суми коштів підприємства і власного капіталу:

     Маневреність  коштів = Грошові кошти / власний капітал

     На  початок року: Маневреність коштів (п.р) = 193,0 / 7638,9 = 0,025

     На  кінець року цей показник склав:

     Маневреність  коштів (кінець 2010 року) = 146,8 / 6455,7 = 0,023

     Тобто, даний показник дуже малий і за рік майже не змінився. Це свідчить про незначний розмір грошових коштів у підприємства, хоча в той же час значні суми коштів на розрахунковому рахунку в банку, свідчать також про неефективне їхнє використання.

     3. Коефіцієнт покриття загальний – характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування цей показник повинний бути більше одиниці.

     Коефіцієнт  покриття загальний = оборотні активи/поточні зобов'язання

     Коефіцієнт  покриття загальний (п.р) = 17789,6 / 30050,9 = 0,59

     Коефіцієнт  покриття загальний (к.р) = 18790,9 / 39191,3 = 0,48

     Показник  покриття не відповідає нормативному (>1), що свідчить про недолік найбільш реалізованих активів підприємства для покриття поточних зобов'язань.

     4. Коефіцієнт швидкої ліквідності - аналогічний коефіцієнту покриття, але розраховується по більш вузькому колу поточних активів (з розрахунку виключають менш ліквідну частину оборотних активів – виробничі запаси):

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності = (оборотні активи – запаси і витрати) / поточні зобов'язання

     На  початок року:

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності = (17789,6-1749,9) / 30050,9 = 0,53

     На  кінець року:

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності = (18790,9-1506,3) / 39191,3 = 0,44

     У закордонній літературі рівень даного коефіцієнта рекомендується рівним також 1, але це незастосовно до вітчизняної  практики. У свою чергу, показники  швидкої ліквідності в 2009 році ПП «Центр оперативної поліграфії» мають тенденцію до спаду і склалися на досить низькому рівні.

     5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) – є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує яку частину короткострокових зобов'язань можна при необхідності погасити відразу. Нижня границя, що рекомендується - 0,2.

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності = Грошові кошти / поточні зобов'язання

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (п.р) = 193,0 / 30050,9 = 0,007

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (к.р) = 146,8 / 39191,3 = 0,004

     Даний коефіцієнт на кінець року майже в 50 разів нижче нормативного, що свідчить про неможливість підприємства терміново погасити як мінімум 20% поточних зобов'язань.

     Фінансова стійкість підприємства тісно зв'язана  з перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає можливість визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини і структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності і незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності. Відповідно показнику забезпечення запасів і витрат власним і позиковим засобам можна виділити такі типи фінансової стійкості підприємства:

     1) абсолютна фінансова стійкість  (случається на практиці дуже  рідко) — якщо власні оборотні  кошти забезпечують запаси і  витрати;

     2) нормальний стійкий фінансовий  стан — якщо запаси і витрати  забезпечуються сумою власних  оборотних коштів і довгострокових позикових джерел;

     3) нестійкий фінансовий стан —  якщо запаси і витрати забезпечуються  за рахунок власних оборотних  коштів, довгострокових позикових  джерел і короткострокових кредитів  і позик, тобто за рахунок  всіх основних джерел формування  запасів і витрат;

     4) кризовий фінансовий стан —  якщо запаси і витрати не  забезпечуються джерелами їхнього  формування і підприємство знаходиться  на границі банкрутства.

     Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, що за рахунок власних коштів здатне забезпечити запаси і витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, вчасно розрахуватися по своїм зобов'язаннями.

     Оцінку  фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників. На першому етапі, оцінимо фінансову стійкість на підставі співвідношення власних оборотних коштів, запасів і витрат, залучених коштів.

     Власні  оборотні кошти розраховуються, як різниця між власним капіталом  і необоротними активами чи як різниця  між оборотними активами і поточними зобов'язаннями.

     На  початок 2010 року власні оборотні кошти ПП «Центр оперативної поліграфії» склали:

     ВОКп.р = 17789,6тис. грн. – 30050,9тис. грн. = -12261,3 тис. грн.

     На  кінець року:

     ВОКк.р = 18790,9 – 39191,3 = -20400,4 тис.грн.

     Тобто в підприємства немає власних оборотних коштів, що характеризується, як кризовий фінансовий стан.

     1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі засобів, інвестованих у його діяльність. Чим вище цей коефіцієнт, тим більше фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство.

     Коефіцієнт  концентрації власного капіталу = Власний капітал / Активи

     Коефіцієнт  концентрації власного капіталу (п.р) = 7638,9/ 37689,8 = 0,2

     Коефіцієнт  концентрації власного капіталу (к.р)=6455,7/ 53903,0 = 0,12

     Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%). Рівень концентрації власного капіталу, як на початок так і  на кінець року дуже великий, тому що значення, що рекомендується, не менше 0,5. На мій погляд, підприємство має нераціональну структуру капіталу.

     2. Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до попереднього показника. Якщо його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

     Так на початок 2010року коефіцієнт фінансової залежності склав:

     37689,8/7638,9 = 4,93

     На  кінець

     2010 року = 53903,0 / 6455,7 = 8,35

     3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто що вкладено в оборотні кошти, а що капіталізовано.

     Коефіцієнт  маневреності власного капіталу = {Власний капітал + Довгострокові кредити – Необоротні активи} / {Власний капітал + Довгострокові кредити}