Переддипломная практика

• виробничий;
• фінансово-економічний;
• соціальний (кадрова політика).

     Управлінська політика визначає цілі, пов’язані з відношенням підприємства до навколишнього оточення (ринок праці, взаємовідносини з державними органами), а також цілі пов’язані з відносинами підприємства до свого персоналу. Кадрова політика здійснюється стратегічними та оперативними системами управління.

     Задачі  управлінської стратегії наступні:

• підняття престижу підприємства;
• дослідження атмосфери всередині підприємства;
• аналіз перспектив розвитку потенціалів робочої сили;
• узагальнення та попередження причин звільнення з роботи.

     Управлінська політика повинна створювати не лише сприятливі умови праці, а ще й забезпечувати можливість просування по службі та необхідну ступень впевненості у завтрашньому дні. Тому, основні задачі кадрової політики підприємства які покладені на відділ кадрів є забезпечення в повсякденній кадровій роботі урахування інтересів всіх категорій працівників та соціальних груп трудового колективу. 

 

       1.9. Управління фінансами  та затратами.

     Важливим  показником, що характеризує роботу підприємств, є собівартість продукції, робіт, послуг. Від її рівня залежать фінансові  результати діяльності підприємств, темпи  розширеного виробництва, фінансовий стан суб’єктів господарювання.

     Функціонування  промислового підприємства вимагає  відповідних витрат виробничих ресурсів та коштів. Окремі з них відшкодовуються  за рахунок прибутку підприємств  та коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення. Більшість витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію, становлять собівартість продукції. Собівартість відбиває, що коштує підприємству виробництво і реалізація продукції, створеної зусиллями всього колективу. Задачами аналізу собівартості продукції є оцінка обгрунтованості та напруженості розрахункових показників собівартості, оцінка досягнення розрахункового рівня, вивчення динаміки собівартості, створення умов оперативного впливу на формування показників собівартості, виявлення відхилень фактичного рівня витрат від розрахункових або встановлених нормативів, вивчення чинників зміни показників собівартості продукції, виявлення та мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції. У господарській практиці підприємств харчової промисловості застосовуються такі основні показники собівартості:

     - виробнича собівартість товарної продукції;

     - собівартість порівняльної товарної  продукції;

     - затрати на 1 грн. товарної продукції;

     - собівартість одиниці виробів.

     Планові дані про витрати на виробництво  за відповідними економічними елементами містяться у кошторисі витрат на виробництво, а фактичні - у відповідній звітності. Для аналізу поелементних виробничих витрат доцільно користуватися аналітичною табл. 1.2. Порівняння фактичних витрат за економічними елементами з кошторисними та фактичними за минулий період дає тільки загальне поняття про виробничу собівартість продукції та її відхилення від минулого періоду і розрахунків на поточний рік.

     Слід  врахувати, що перераховані документи  є дуже узагальненими, кожний з яких складається з великої кількості  більш деталізованих елементів, які на собівартість продукції можуть впливати різнонаправлено. Саме тому доцільно глибше аналізувати складові кожного елемента.

     Таблиця 1.2.

     Аналіз  виконання плану виробничих витрат за економічними елементами за 2010 рік, тис. грн.

 

     Дані  аналітичної таблиці 1.2. свідчать про значну перевитрату матеріальних ресурсів у порівнянні із запланованою величиною. Так матеріальні витрати більші запланованих в 2010 році на 20244 тис. грн., або на 3,1%. За іншими елементами вдалось досягнути певної економії у порівнянні з кошторисом. Загальна собівартість більша планової на 20113 тис. грн. або на 2,63%.

     Динаміка  собівартості дозволить виявити певні тенденції у рості елементів витрат, визначити перетворення, які відбуваються із часом. Розрахунки здійснимо у таблиці 1.3.:

     Таблиця 1.3.

     Аналіз  витрат за економічними елементами за 2009-2010 рр., тис. грн.

 

     Дані  таблиці 1.3. свідчать про ріст матеріальних витрат в абсолютному і відносному розмірі. В 2010 році матеріальні витрати збільшились у порівнянні з 2009-м на 346635 тис. грн. або на 105,81%. Їх питома вага зросла з 77,46% до 85,84%. Тобто можна виділити основний напрямок зниження собівартості – матеріальні витрати.

     Окрім цього спостерігається збільшення витрат на оплату праці та амортизації  відповідно на 2600 тис. грн. та 21762 тис. грн. Ріст амортизаційних відрахувань пояснюється  придбанням та введенням нового обладнання, інші витрати зменшились на 7914 тис. грн., що є позитивною характеристикою. Окремо розглянемо структуру собівартості продукції (рис. 1.2, 1.3.).

     Слід  відзначити, збільшення питомої ваги матеріальних витрат в 2010-му році у порівнянні з 2009-м. Позитивним є зменшення частки інших витрат у собівартості з 12,74% до 5,85% у 2010-му році. Майже незмінною залишилась частка амортизації – 5,02% в 2009-му, 5,47% - в 2010-му. Також зменшилась частка витрат на оплату праці з відрахуваннями. 

     

     Рис. 1.2. Структура собівартості продукції ПП «Центр оперативної поліграфії»  в 2010 році 

      

     Рис. 1.3. Структура собівартості продукції ПП «Центр оперативної поліграфії»  в 2009 році 

     Аналіз  собівартості продукції, робіт, послуг має дуже важливе значення. Він дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст, встановити резерви й виробити корректуючі заходи по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

     Фінансовим  результатом діяльності ідприємства  являється прибуток. Прибуток - це чистий дохід підприємства, являється основним джерелом формування державного бюджету. Показник прибутку орієнтує виробниче господарську діяльність підприємства на високі кінцеві результати,, на ріст випуску високоякісної продукції з найменшими затратами. Показник прибутку являється одним із показників, який встановлений в контрольних цифрах, є основним джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства.

     Абсолютний розмір прибутку, який має підприємство виражає всю систему його госпрозрахункових відносин з господарством, партнером по доставці сировини та матеріалів, тепла, енергії, взаємовідносин з транспортними та науково дослідницькими організаціями.

     Забезпечення росту прибутку залежить від:

     1.  впровадження науково-обгрунтованих методів планування;

     2.  від заінтересованості підприємства в розробці та прийнятті планів,які б максимально враховували всі резерви.

     Загальний прибуток, який відображається в балансі підприємства утворюється   від   реалізації   товарної продукції, іншої   реалізації, позареалізаційних результатів. Більше 90% прибутку в складі балансового прибутку займає прибуток від реалізації.

     Планування  прибутку може здійснюватися методом прямого розрахунку - заключається із вартості реалізованої продукції по оптових цінах підприємства утримують повну планову собівартість: ПР = Вр - С/В.

 

      1.10. Економічна оцінка діяльності підприємства.

     Структура вартості майна дає загальне представлення  про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових  і власних засобів, що покривають їх у пасивах. Стійкість фінансового  стану підприємства значною мірою залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. За даними балансу за 2010 рік, динаміка майнового стану підприємства може бути охарактеризована в такий спосіб:

     Таблиця 1.4.

     Зміна майнового стану підприємства за 2010рік (тис. грн.)