Шпаргалка по "Политологии"

• державне регулювання науково-технічного та інноваційного розвитку;

• регулювання державою та профспілками умов, оплати та ринку праці;

• соціалізація економічної системи  капіталізму на засадах соціального  страхування і соціального захисту  населення, соціального партнерства;

• підтримання конкурентних умов господарювання і запобігання монополізму.

Отже, змішана економічна система  базується на гнучкому механізмі  державного втручання у соціально-економічні процеси, яке підпорядковане завданню подальшого зростання ефективності суспільного виробництва й забезпечення безперервного і безкризового відтворення.

Змішана економіка — економічна система, що синтезує елементи всіх систем, тобто механізм ринку доповнюється активною діяльністю держави, підтримуються  традиції. Держава відіграє активну  роль в економіці, сприяючи стабільності й зростанню, забезпечуючи її деякими  товарами та послугами, що виробляються ринковою системою в недостатній  кількості чи взагалі не виробляються, модифікуючи розподіл доходів.

При змішаній економіці цілями є: створення  умов для ефективного виробництва, забезпечення зайнятості населення, формування високого стандарту життя. Головні  пріоритети змішаної економіки —  економічна свобода, економічна ефективність, рівні підприємницькі можливості, економічна безпека та економічне зростання. Основу змішаної економіки становить приватна власність

40.Глобальні проблеми: причини виникнення та шляхи вирішення

Оскільки глобальні проблеми - результат  якісних змін у розвитку продуктивних сил у сфері економіки, політики, культури й т.д., їх не можна пояснити з позиції лише якої-небудь однієї науки. Розглянемо деякі форми їхнього  прояву, обумовлені економічної діяльність людини.

Найважливішою причиною, що привела  людство до глобальних протиріч, є  в першу чергу нагромадження  величезної виробничої потужності. Воно натискало на природу, сприяло виснаженню її ресурсів. З початку століття населення Землі зросло в 3 рази, а обсяг господарської діяльності - в 20. Перехід до постіндустріалізму змінив цільові настанови суспільного виробництва. Погоня за максимальною вигодою, перехід до інтенсивного розвитку виробництва супроводжувалися структурними кризами, нерівномірністю розвитку, ростом конфліктності. Цьому сприяв і стрибок у військовій справі, що поставив під погрозу самої людини як біологічна істота.

Особливе місце в загостренні  глобальних проблем займає науково-технічний  прогрес. Масштаби його впливу на навколишнє середовище не мають подоби в історії розвитку людства. Природне середовище насичується не тільки відходами виробництва, але й зовсім новими речовинами виробничої діяльності, які не розкладаються під впливом природних процесів. Проблема забруднення навколишнього середовища й утилізації відходів (особливо радіоактивних) придбала планетарний характер.

Науково-технічний прогрес сприяв виникненню й ряду інших проблем, що зачіпають інтереси всієї цивілізації: приборкання перегони озброєння, освоєння космосу й Світового океану й ін.[1,с.50]

При всім розходженні глобальні  проблеми мають ряд загальних  рис, що дозволяють об'єднати їх у єдине, хоча й внутрішньо суперечливе ціле. Насамперед кожна з них і всі  вони, разом узяті, принципово важливі  для доль людства, а затримка з  їхнім дозволом грозить загибеллю  цивілізації або погіршенням  умов життя й виробничої діяльності на Землі. Вони характеризуються глибоким зв'язком між собою й взаємозалежністю своїх економічних, політичних, науково-технічних  і інших аспектів. У глобальних проблемах відбиваються поглиблення  й ускладнення світогосподарських зв'язків і інтернаціоналізація інших сторін громадського життя.

Глобальні проблеми становлять особливий  ряд соціальних процесів і явищ у  сучасному світі, які відрізняються  всепланетарним по своїх масштабах  і значенню характером, пов'язані  з життєвими інтересами народів  всіх країн незалежно від їхнього  соціального ладу, рівня економічного розвитку й географічного положення.[3,с.318]

Глобалізація світогосподарських зв’язків загострює глобальні проблеми людства, які можна визначити як комплекс зв’язків і відносин між державами і соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів всіх країн світу і можуть бути вирішені лише в результаті їх взаємодії.

Класифікація глобальних проблем:

1. Політичні проблеми (недопущення  світової ядерної війни і забезпечення  стабільного миру, роззброєння, військові  та регіональні конфлікти).

2. Природно-екологічні проблеми (необхідність  ефективної і комплексної охорони  навколишнього середовища, енергетична,  сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми світового океану тощо).

3. Соціально-економічні проблеми (стабільність  розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн,  що розвиваються, проблема розвитку  людини, злочинність, стихійні лиха, біженці, безробіття, бідність та ін.).

4. Наукові проблеми (освоєння космічного  простору, довгострокове прогнозування тощо).

Кожна з названих глобальних проблем  породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, особливостями  розвитку продуктивних сил, географічним положенням країн, рівня прогресу техніки, природно - кліматичними умовами, тобто  матеріальним змістом суспільного  способу виробництва, а з іншого боку, - специфічною суспільною формою, особливостями розвитку відносин власності. При численності глобальних проблем  їм притаманні причинно-наслідкові зв’язки, які визначають розвиток технологічного способу виробництва.

Демографічна проблема. Найбільш поширеною  причиною загострення глобальних проблем  є інтенсивне зростання в останні  роки народонаселення планети, або, так званий, демографічний бум, який до того ж супроводжується нерівномірністю  зростання чисельності населення  в різних країнах та регіонах, причому  найвищий приріст населення спостерігається  в країнах з низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Так, якщо темпи  приросту населення в країнах, що розвиваються протягом ХХ ст. складав  близько 2,5% в рік, то в розвинених країнах не перевищував 1%. Це стало  причиною того, що в Африці, Азії і  Латинській Америці близько 1 млрд. чол. Живуть в умовах абсолютної бідності, близько 250 млн. дітей хронічно недоїдають, а від голоду і недоїдання щорічно  помирає майже 40 млн. чол.

Демографічний вибух спричиняє  загострення таких глобальних проблем  як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливою причиною загострення  глобальних проблем з точки зору матеріально-речового змісту є низький  рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих, а також екологічно чистих технологій. Внаслідок цього з природної речовини, яка залучається у виробничий процес лише 1,5% приймає форму кінцевого продукту.

Екологічна проблема. Важливою складовою  глобальних проблем є екологічні, спричинені варварським відношенням  людини до природи, що проявляється у  масовій вирубці лісів, знищенні річок, створенні штучних водосховищ, забрудненні шкідливими відходами  прісної води. Щорічно у світі  знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних.

Порівняно з початком ХХ ст. споживання прісної води зросло більше, ніж  в 7 разів і у 90-х рр. складало майже 300 кубометрів в рік на людину. Враховуючи, що чверть людства відчуває нестачу  прісної води, проблема забезпечення населення якісною питною водою  висувається на перше місце. При  цьому за даними Світової організації  з охорони здоров’я, виникнення близько 80% різноманітних захворювань  пов’язане зі споживанням неякісної питної води. [12, c. 163]

Злочинно халатне відношення людей  до природи спостерігається і  у втраті величезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн. кв. км землі, а на сьогодні щорічно  втрачає близько 6-7 млн. га родючих земель.

З початку 70-х років розпочалася  екологічна криза, яка означає різне  загострення протиріч між людиною  і природою, їх конфлікт, глобальне  порушення рівноваги у природному кругообігу речовин.

Важливими ознаками цієї кризи є  глобальні зміни клімату і  виникнення парникового ефекту. В  результаті безпрецедентних масштабів  впливу людини на навколишнє середовище, виходу людської діяльності за межі планети  у космічний простір, втягування у виробничий процес всіх складових  біосфери (повітря, води, рослинного і  тваринного світу) озоновий шар над  планетою різко зменшується, що може призвести до всесвітнього потепління, танення льодовиків Арктики, затоплення більшої частини населених пунктів  Землі, посилення ураганів інше.

Ще однією ознакою екологічної  кризи є проблема відходів внаслідок  виробничої діяльності людини. Значні відходи накопичуються у Світовому  океані. Океанський планктон щорічно  поглинає близько 50 млрд. т вуглекислого газу, значна частина якого осідає на дно. Цей процес суттєво впливає  на зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері планети. Експорт  отруйних речовин складає на сьогодні більше 3 млн. т. в рік.

Шляхи вирішення екологічної проблеми. Основними шляхами вирішення  екологічної проблеми з точки  зору матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:

· швидкий розвиток і використання таких основних видів самовідновлюваної енергії як сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергетична інше;

· структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при зменшенні долі нафти і газу, оскільки запаси останніх на планеті значно менші, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша;

· необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка  б працювала без шкідливих  викидів газу. Це потребує значних  державних витрат на природоохоронні  заходи. Але якщо у США і Німеччині  на ці цілі використовується щорічно  до 2% ВВП, в Японії – 3%, то в колишньому СРСР – лише 1,2%;

· розробка всіма країнами конкретних заходів з дотримання екологічних  стандартів – чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх  енергетичних систем;

· вивчення запасів всіх ресурсів з використанням найновіших досягнень  НТР. Як відомо, сьогодні розвіданий неглибокий шар Землі – до 5 км. Тому важливо  відкрити нові ресурси на більшій  глибині Землі, та на дні Світового океану;

· інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного  господарства, включаючи переробні  галузі господарства. Для вирішення  проблеми голоду в цих країнах  необхідно розширювати посівні площі, впроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво та рослинництво;

· пошук ефективних методів управління процесом зростання народонаселення  з метою його стабілізації на рівні 10 млрд. чол. на початок ХХІІ ст.;

· призупинення вирубки лісів, особливо тропічних, забезпечення їх раціонального використання;

· формування у людей екологічного світогляду, що дозволило б розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як в рамках окремих  країн, так і на міжнаціональному рівнях;

· комплексна розробка законодавства  про охорону навколишнього середовища, в тому числі про відходи. Так, в США, Франції та інших країнах  уряд зобов’язаний надавати підприємствам  і організаціям технічну і фінансову  допомогу у переробці відходів, вилучення  з них цінних компонентів, проведенні науково-дослідних робіт в даній  сфері, поширенні передового досвіду  інше. З цією метою використовуються податкові пільги, надання субсидій, зниження тарифів на перевезення вторинної сировини тощо;

· нарощування екологічних інвестицій. Так, в Австрії такі інвестиції складають  більше 15% всіх капіталовкладень.

Паливно-енергетична і сировинна  глобальні проблеми. Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами. На кожного  жителя планети виробляється 2 кВт  енергії, а для забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнутий лише у  розвинених країнах світу. У зв’язку  з цим нераціональне використання енергії у поєднанні зі зростанням народонаселення та нерівномірним  розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їх виробництва.

Проте енергетичні ресурси планети  обмежені. При запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні  запаси урану будуть вичерпані в  перші десятиліття ХХІ ст. Проте, якщо витрати енергії будуть на рівні  енергетики теплового бар’єру, то всі  запаси невідновлюваних джерел енергії згорять у перші десятиліття. Тому з точки зору матеріально-речового змісту основними причинами загострення паливно-енергетичної та сировинної проблем є зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті.

Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем. Основними  шляхами вирішення паливно-енергетичної та сировинної проблем з точки  зору матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:

· зміна механізму ціноутворення  на природні ресурси. Так, ціни на них  у слаборозвинених державах диктують крупні ТНК, які зосередили у своїх  руках контроль на природними багатствами. За даними ЮНКТАД, від трьох до шести  ТНК контролюють 80-85% світового ринку  міді, 90-95% світового ринку залізної руди, 80% ринку бавовни, пшениці, кукурудзи, кави, какао інше;

· об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів. Ця стратегія  повинна стосуватися об’єму добування  всіх видів ресурсів, квот їх продажу на зовнішніх ринках інше;

· оскільки розвинені країни і ТНК  намагаються здійснювати лише первинну обробку мінеральної сировини в  країнах, що розвиваються, то останнім необхідно нарощувати випуск готової  продукції, що дозволило б їм знано збільшити доходи від експорту;

· проведення прогресивних аграрних перетворень;

· об’єднання зусиль всіх країн для  вирішення глобальних проблем, значно збільшити витрати на усунення екологічної  кризи за рахунок послаблення  гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.

· використання комплексу економічних  заходів управління якістю навколишнього  середовища, в тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних  екологічних проектів інше[12, c. 165-166].