Безробіття: причини, види, форми та наслідки

      Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється  від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів  виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних  безробітних не перевищує 10%. При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях.

      Однак, не слід переоцінювати значення безробіття як самостійного економічного фактора. Вона досить умовна - особливо стосовно демографічних процесів, у рамках і за допомогою яких формується зайнятість населення. Сьогодні демографічні процеси в Україні проходять дуже песимістично. З усіх прогнозів у соціально-економічній сфері демографічні є найточнішими, в силу того, що демографія, як наука, успішно просунулася, використовуючи відпрацьовані методики і повну інформацію. У країні прискорюється старіння нації, чисельність і питома вага населення у віці молодше працездатного (основне джерело поповнення трудових ресурсів) скоротиться з 5,1 млн. чоловік у 1993 році до 4,4 млн. чоловік у 2005 році (з 10,2% до 8,4%).

      Це  приводить до необоротних вимірів  у професійному складі трудових ресурсів: людям у зрілому віці важче  змінити кваліфікацію, таким чином  знижується мобільність трудових ресурсів. Вже сьогодні в ряді територій Центральної і Західної України частка обличчя літнього віку більше 30-40% і має тенденцію до росту. 
 
 

      3.4. Соціальний захист трудящих в умовах безробіття 
 

      Завданням системи захисту трудящих в умовах безробіття є, з одного боку, стимулювання людини до пошуку роботи і перенавчання, допомога їй на цьому етапі, а, з другого боку, - боротьба із соціальним утриманством.

      Мінімальний рівень соціальних гарантій для трудящих установлюється законодавче, а його підвищення є ціллю колективних  переговорів.

      Гарантії  зайнятості, що закріплюються в договорах трудового найму, передбачають:

• регулювання темпів приросту заробітної плати (один із антиінфляційних заходів);
• обов'язкове періодичне навчання кадрів і стимулювання їх професійної мобільності за період трудової діяльності;
• можливе переміщення працівників як усередині підприємства, так і за його межі, в філії, що розташовані в іншій місцевості;
• використання його на тимчасових роботах і неповний робочий час на випадок економічних труднощів, а також надання пільгових умов дострокового виходу на пенсію;
• тимчасову незайнятість при умові матеріального І соціального захисту.

      Український, як зрештою і Російський, закон  про зайнятість недосконалий. Працівник  служби зайнятості має право відмовити  безробітному в його статусі. В той час як в США людина, яка втратила роботу не по своїй волі, автоматично реєструється службою зайнятості для одержання допомоги. Його ніхто не примушує шукати роботу - це його власна справа. Розмір допомоги - це половина заробітку. Виплачується вона не рік, як у нас, а шість місяців, після чого безробітного переводять на допомогу по соціальному забезпеченню, розмір якої ще менший.

      У нашому трудовому законодавстві  повинні бути вказані три причини  звільнення: у зв'язку з економічною  необхідністю, через припинення термінового  договору або контракту і за власним  бажанням. Оскільки в перших двох випадках людина втрачає роботу не по своїй волі, вона автоматично підлягає страхуванню. В розділі 4 Закону докладно розглянуті умови виплати і розміри допомоги по безробіттю. Єдиною зміною в доповненні до Закону є збільшення строку реєстрації в службі зайнятості з 10 до 80 календарних днів після скорочення посади працівника. Розмір допомоги по безробіттю співвідноситься з мінімальним рівнем заробітної плати, а також підлягає індексації.

      Згідно  з Законом, на осіб, зайнятих на суспільних роботах, розповсюджуються соціальні  гаранти, включаючи право на пенсійне забезпечення і виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

      Фінансування  цих робіт здійснюється за рахунок  місцевого бюджету із залученням коштів фонду зайнятості і коштів тих організацій, для яких ці роботи виконуються.

      Наприклад, в м. Харкові в числі суспільних робіт є роботи на місцевих будівлях, по прибиранню містом на овочевих базах, в «зеленому» цеху тощо.

      І на закінчення належить ще раз підкреслити  важливість розглянутої теми, бо людина з її проблемами дійсно повинна бути у центрі уваги вчених і практиків, а головне - тих, хто обраний нею для керівництва нашою державою. 
 
 

      3.5. Майбутнє Української політики в області зайнятості 
 

      Суть  у тім, що діюча політика зайнятості повинна в нинішніх умовах мати

      попереджуючий характер і включати цілий комплекс мір державного регулювання, що запобігають ріст безробіття і її перехід у застійну форму. При цьому важливо спиратися на світовий досвід регулювання безробіття.

      От  найбільш важливі міри такого роду:

      Перерозподіл  наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, неповний робочий тиждень і т.п. Такі підприємства повинні одержати податкові пільги, щоб компенсувати витрати на прийом нових працівників.

      Бюджетне  субсидування додаткової робочої сили на діючих підприємствах. Воно може мати вид кредитування державою зарплати додатково найнятих робітників. Підприємства, що розширюють зайнятість стосовно її рівня торік, можуть одержати пільговий кредит.

      Зниження  фактичної пропозиції робочої сили за рахунок зниження встановленого законом пенсійного віку. Такий же ефект може зумовити розвиток служб перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації.

      Надання робочих місць, не орієнтованих на одержання  прибутку, а зв'язаних з роботою  в інтересах суспільства, наприклад: робота в області охорони навколишнього середовища і т.д.

      Перехід до створення системи соціального  партнерства, у тому числі створення механізму вироблення тристоронніх угод (роботодавці – профспілки – держава) з метою обмежити ріст заробітної плати. З роботодавців варто стягувати податок на засоби, додатково витрачені на заробітну плату, і направляти його на субсидування зайнятості.

      Розширення  зайнятості в майбутньому залежить і від іноземних інвестицій. У  цілому інвестиції в реконструкцію  і технологічне переобладнання підприємств будуть мати позитивний ефект. Але збільшення капіталовкладень означає створення нових робочих місць.

      Значно  скоротити кількість незайнятих можна за рахунок структурних  змін в оборонній промисловості. Процес конверсії має великий  потенціал для збільшення зайнятості, навіть її стабілізація сьогодні буде великим плюсом у регулюванні ринку праці.

      За  останні два роки безробіття прийняло вид великого макроекономічного  явища, перетворившись в самостійний  фактор розвитку економіки. Проте на Україні дотепер не вироблено  такої політики в області зайнятості, що сприяла б успішності реформ. Сьогодні ясно, що роль безробіття як неминучого наслідку фінансової стабілізації була недооцінена.

      У світі накопичений великий теоретичний  і практичний досвід по регулюванню  ринку праці. Україна ж має  потребу в особливому, комплексному підході.

      Схоже, що ще кілька років нам доведеться миритися з високим рівнем безробіття. Сьогодні основна мета знизити безробіття, якщо не в середньостроковому, то хоча б в довгостроковому періоді.

      Парадоксально, але дотепер жодна політична  партія, жоден впливовий політик  не висловили взагалі ні однієї точки зору по настільки актуальній проблемі. Це всерйоз змушує засумніватися в компетентності українських владних структур і їхнього реального бажання вивести економіку зі спаду в підтвердження до їх слів про оптимістичні прогнози розвитку.

      Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Особливо гостро проблема безробіття постає зараз перед Україною, що не дивно, тому що стан економіки України зараз обтяжуючий. Величезний економічний спад, розваливши промисловість, не міг не торкнутися ринка праці. За останні 4 роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9 %.

      Донедавна уряд України не звертав належної уваги на дану проблему, що викликало досить справедливі побоювання. Але положення частково змінилося з прийняттям деяких законів і положень, у яких упор робиться на удосконалювання ринкових механізмів регулювання зайнятості.

      Будемо  сподіватися, що дані акти не стануть простим псуванням папера, а будуть ефективно перетворюватися в життя, ставши передумовою для економічного відродження України.

Висновки 
 
 

      Зараз в Україні відбуваються корінні  зрушення у використанні трудових ресурсів і їхньому розподілі в сферах застосування праці, формам власності.

      Внаслідок неповної зайнятості, збільшення тривалості безробіття посилюються процеси  декваліфікації. Приватизація, реструктуризація, упровадження механізму банкрутства підприємств призводять до росту кількості працівників, що звільняються. Скорочується чисельність працюючих по найму, росте безробіття. У зв'язку з цим відбувається інтенсивний перерозподіл трудових ресурсів з легального сектора економіки в "тіньовий". Розширення зайнятості в "тіньовому" секторі економіки супроводжується інтенсифікацією праці при низькій заробітній платі, порушенням норм законодавства про працю.

      Відповідно  до Конституції Україна є соціальною державою, що забезпечують своїм громадянам рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Тим часом, зарплати багатьох українців у кілька разів менше зазначеної межі гідного існування.

      Кабінетом Міністрів установлені нові границі  прожиткового мінімуму в Україні. Згідно затвердженого парламентаріями  закону для дітей до 6-ти років  прожитковий мінімум визначається на рівні 276-ти гривень 48-ми копійок, підлітків до 16-ти років - 345 гривень 66 копійок, для працездатних громадян -331 гривень п'яти копійок і для громадян, що втратили працездатність - 248 гривень 77 копійок. Таким чином, середній українець як мінімум повинний одержувати біля 311-ти гривень на місяць. Сьогодні мінімальна заробітна плата затверджена 118 гривень. Тобто 41 відсоток прожиткового мінімуму працездатної особи.

      Останнє підвищення прожиткового мінімуму установило нову границю, що відокремлює середньостатистичного жителя України від убогості. Правда, пенсії і заробітна плата як і раніше в десять разів менші рівня нового соціального стандарту. Більш 80-ти відсотків працездатного населення одержують зарплату нижче прожиткового мінімуму.

      Світова практика показує, що при низькому рівні  оплати праці і більшій кількості  бажаючих працювати підприємцям  вигідно наймати більшу кількість  працівників, тому що існує можливість робити велику кількість дешевої  продукції. Але в Україні цього  не відбувається в силу особливостей її політичного й економічного становища наприклад: наявність засобів виробництва при відсутності сировини, неконкурентноздатність вітчизняної продукції на західному ринку і відсутність ринку збуту в країнах СНД через політичні амбіції уряду, занадто тверда і недальновидна фіскальна політика у відношенні виробників, і, як наслідок, відсутність інвестицій у розвиток виробництва.

      За  таких обставинах від повного  зубожіння український народ  рятує тільки наявність тіньової економіки і, як наслідок, нерегламентованої зайнятості.

      Очевидно, що для виходу з кризи терміново  необхідні ефективні економічні і політичні реформи, спрямовані на розширення виробництва і ринків збуту. І навіть при наявності  таких реформ Україну очікують довгі  роки невирішених соціальних і економічних проблем.

Список  економічних термінів 
 
 

      1. Безробіття – складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття – це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

      2. Відкрите – безробіття означає існування явно незайнятого населення.