Безробіття: причини, види, форми та наслідки

НАЦІОНАЛЬНИЙ  БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА  АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ 

      Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Політична економія» 

на тему: «Безробіття: причини, види, форми та наслідки» 
 
 

Перевірив,

к.е.н., доцент  І.В. Шкодіна 
 

Студент факультету

банківської справи,

обліку і фінансів,

І курсу, групи 15-Ф,

спеціальності

«Фінанси» В.В. Торба 

Харків  – 2005

Зміст 

Вступ 3

Розділ 1 СУТНІСТЬ БЕЗРОБІТТЯ 6

      1.1. Зайнятість населення 6

      1.2. Поняття безробіття 8

      1.3. Показники безробіття 9

      1.4. Причини виникнення безробіття. Теорії зайнятості 10

      1.5. Види безробіття 14

Розділ 2 БЕЗРОБІТТЯ, ЯК СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ 19

      2.1. Наслідки безробіття 20

2.2. Безробіття, як індикатор макроекономічної

 нестабільності 21

      2.3. Методи боротьби з безробіттям 24

Розділ З ПРОБЛЕМИ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ 27

      3.1. Ринок праці та забезпечення продуктивної зайнятості 27

      3.2. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості 28

      3.3. Динаміка і структура безробіття на Україні 32

      3.4. Соціальний захист трудящих в умовах безробіття 35

      3.5. Майбутнє Української політики в області зайнятості 37

Висновки 40

Словник економічних  термінів 42

Список літератури 44 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП 

      Усяка наука має свій об'єкт пізнання. Це повною мірою відноситься і до економічної науки. Характерна особливість останньої полягає в тому, що вона є одною з древніших наук. Джерела економічної науки уходять у глиб століть, туди, де зароджувалася колиска мирової цивілізації - у країни Стародавнього Сходу V-ІII вв. до н.е. Пізніше економічна мисль одержали розвиток у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Аристотель увів термін "економія" (від гр. Оikonomia - керування домашнім господарством), від якого і утворилася більш пізніше - "економіка". У ранньому середньовіччі християнство оголосило просту працю святою справою, став затверджуватися найважливіший принцип: хто не працює, той не їсть.

      Як  наука економіка виникла в  ХVІ-ХVII вв. її першим теоретичним напрямком став меркантилізм, котрий субстанцію багатства суспільства й особистості бачив у грошах, а гроші зводив до золота. У XVII в. з'явилася нова назва економічної науки - політична економія, що проіснувала більше трьох століть. Новий напрям цій науці дали фізіократи, що стверджували, що джерелом багатства є не обмін, а землеробська праця. Основоположником класичної політичної економії став шотландський економіст Адам Сміт (1723-1790), що випустив у 1776 році свою знамениту книгу "Дослідження про природу і причини багатства народів". Його вчення заклало основи трудової теорії вартості і ринкової економіки в цілому. Подальший розвиток вчення Адама Сміта одержало в роботах німецького філософа й економіста Карла Маркса (1818-1883), що створив теорію наукового соціалізму у своєму багатотомному творі "Капітал".

      Сучасна економічна наука в наші дні одержала більш розповсюджену назву - економічна теорія, а в англо-американській літературі - "економікс". Термін "економікс" уперше ввів англійський економіст Альфред Маршалл (1842 - 1924) у своїй книзі "Принципи економікс".

      У сучасній економічній науці, узятої в її концептуальному теоретичному

      аспекті, спостерігається поєднання старої класичної школи і трьох нових напрямків:

• кейнсіанський напрямок, названий на честь його засновника англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946);
• неокласичний напрямок;
• інституційно-соціологічний напрямок.

      Сучасна економічна теорія вивчає поведінку  господарюючих суб'єктів на всіх рівнях економічної системи в  процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і  послуг з метою задоволення безмежних людських потреб при обмежених ресурсах родини, фірми і суспільства в цілому.

      Технічний прогрес, швидкі збільшення виробничих потужностей і життєвого рівня, одного з найвищих у світі, є стратегічними  напрямками динамічного розвитку економіки. Однак цей довгостроковий економічний ріст не був рівномірним, а переривався періодами економічної нестабільності.

      Досягнення  високого рівня зайнятості - одна з  основних цілей | макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює  додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чималу втрату безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, в якому людина може найліпшим образом виявити себе, через це люди переносять серйозний психологічний стрес.

      З вищесказаного можна зробити  висновок, що показник безробіття є  одним із ключових показників для  визначення загального стану економіки, для оцінки |її ефективності.

      Мета  курсової роботи – розгляд поняття  та показників безробіття, причини  його виникнення, наслідки та вплив на макроекономічну нестабільність. Розглядаються можливі методи боротьби з таким явищем як безробіття, проблеми безробіття на Україні та заходи держави з регулювання зайнятості. На мій погляд, курсова робота дає можливість зрозуміти таке негативне явище безробіття та його вплив на економіку. Надає знання можливого запобігання безробіття та боротьби з безробіттям при його виникненні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ  БЕЗРОБІТТЯ 
 
 

1. Зайнятість  населення

 
 

      Зайнятість населення – система соціально-економічних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного населення робочими місцями та участю його в суспільно-корисній діяльності. Кількісно характеризується рівнем залучення населення або окремих його груп до суспільне корисної діяльності. Вимірюється співвідношенням кількості зайнятих у народному господарстві до загальної кількості населення або його працездатної частини.

      Зайнятість  населення – категорія регіональна: її досліджують у межах країни, республіки, економічного району, області, тощо. Розрізняють цілковиту, загальну, ефективну, раціональну і оптимальну зайнятість населення.

      Цілковита зайнятість – це забезпечення потреб у робочих місцях як в цілому, так і за професіями, кваліфікаціями, умовами і режимами праці.

      Загальна  полягає у залученні до суспільно-корисної діяльності всього працездатного населення регіону (відрізняється від цілковитої на показник зайнятих у домашньому і підсобному господарстві).

      Ефективна зайнятість – відповідність робочих місць зайнятому населенню, яка забезпечує досягнення максимального рівня продуктивності праці та її ефективності.

      Раціональна зайнятість поняття більш широке, ніж ефективна. Необхідною умовою раціональності зайнятості населення є її повнота  та задоволення певних вимог: відповідності  потреб регіону в робочих місцях наявності їх, ефективного використання ресурсів живої праці, відповідності суспільних потреб у робочій силі і її наявності, узгодженості економічного і соціально-демографічного розвитку регіону.

      Оптимальна  зайнятість означає повну відповідність її рівня і структури вимогам певного економічного соціального або демографічного критерію. 

      Таблиця 1.1. 

Динаміка  кількості населення зайнятого  у всіх сферах економічного життя  України, млн. чол. 

 
 

      З таблиці 1 можна побачити розподіл зайнятості населення в галузях економіки країни, на прикладі України, на період від 1999 року по 2003 рік. Помітним є спад зайнятості населення взагалі. Таким чином, можна зробити висновок, що економічна криза супроводжується зростанням рівня безробіття. 
 
 

2.  Поняття безробіття

 
 

      Безробіття  – соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

      Досягнення  рівноваги між попитом і пропозицією через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи. Порушення рівноваги ринкових сил стає головною умовою її власне існування, оскільки спонукає іманентне властиві їй імпульси до самоорганізації та саморозвитку.

      За визначенням МОП (Міжнародна організація праці), безробітною вважається особа, яка досягла законодавче встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти.

      В Україні згідно із Законом "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці.

      Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення у господарчій діяльності.

      Економічно  активне населення – частина населення, зайнята суспільне корисною діяльністю, яка приносить прибуток, до цієї категорії включають також і безробітних.

      Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які протягом тижня відпрацювали хоча б одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від того є ця робота постійною чи тимчасовою.

      Факторами формування безробіття можуть бути:

• нестача сукупного ефективного попиту;
• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;
• недостатня мобільність робочої сили;
• структурні зрушення в економіці;
• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;
• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.