Социология религии

         Засновник психоаналізу З. Фрейд вважав, що головна функція релігії пов'язана з тим відчуттям психологічної захищеності від життєвих негараздів, яке вона дає людям. Як дитина намагається знайти захист від своєї безпорадності у батьків, так і дорослі люди, що не зуміли з якихось причин пристосуватися до життя, прагнуть знайти захист у Бога. [10, с. 377]

         Справді, релігія  надає людині емоційну втіху перед  станом невизначеності, невпевненості, страждань, насилля тощо. Релігія, забезпечуючи емоційну підтримку людині, допомагає  звести до мінімуму незадоволення та розчарування.

         3)Комунікативна функція полягає в тому, що релігія створює сприятливий осередок для комунікації між людьми, впливає на процес спілкування віруючих, їх соціалізацію, передавання та засвоєння інформації та формування між ними духовних зв`язків. Існує й така тенденція, що однією з причин, того що люди збираються на богослужіння в храмах, молитовних будинках аби задовольнити свою психологічну та соціальну потребу потребу у спілкуванні та комунікації. [23]

         4)Регулятивна та нормативно-етична функції полягають у здатністі релігії через систему норм, цінностей, примусів, санкцій, установок, канонів, інститутів управляти поведінкою, вчинками віруючих, діяльністю релігійних організацій, формувати та корегувати міжособистісні стосунки. Отже, релігія як один із важливих соціальних інститутів суспільства бере на себе і частину такої важливої функції, як узаконення норм і принципів поведінки, які підтримували б стабільний порядок у суспільстві, обґрунтовували б ціннісно-правові основи цього порядку [17, c. 28] в цьому аспекті спостерігається взаємозв`язок релігії з правоутворюючою системою.

         Так, на тему установок, табу, примусів та санкцій  Пітерим  Сорокін у своїй праці «Злочин  і кара, подвиг і нагорода» дуже вдало ілюструє історію еволюції релігійних санкцій у зв'язку з загально правовою (правотворчою), - це історична тенденція падіння інтенсивності санкцій. Так, Сорокін, стверджуючи, що «взаємини людини і її божества завжди були відображенням взаємостосунків людини з оточуючими її людьми», простежує постійне зниження жорстокості та інтенсивності релігійних санкцій від часу біблійних пророків до християнства. З періодом варварства він пов'язує новий спалах релігійних кар в Європі, поступовий розвиток цивілізації в якій призводить до повторного спаду інтенсивності релігійних кар. [20, с. 267-273]

         5)Ідеологічна функція релігії реалізується в тому, що у суспільстві вона може відображати точку зору певних груп, прошарків, класів, партій, громадських об`єднань. Навіть претендувати на роль єдино правильної та протистояти іншим релігіям.

         6)Інтегративна функція полягає в тому, що релігія має здатність конструювати суспільство як єдину цілісність. Релігійні об’єднання і організації інтегрують індивідів в єдину соціальну групу через організацію соціалізації, виховання і соціального контролю на основі своїх принципів і вчень, використовуючи той ідеологічний комплекс, право на розповсюдження і тлумачення якого вони перебирають, через пряме насильство, виступаючи в якості владної організації, яка має свої засоби санкціювання і примусу, виступаючи в якості пропагандистського апарату, чия діяльність спрямована на захист існуючого соціального ладу і органу тестування і селекції, намагаючись запобігти просуванню на високі соціальні позиції асоціальних осіб. Причому можна сказати, що протягом століть церква виступала соціальним інтегратором саме через діяльність в якості органу влади, але на сьогодні на передній (а в розвинених країнах і єдиний) план виходить соціалізаторська і виховна функції. [17]

         Інтегративну функцію  релігії наочно можна спостерігати у виконанні ритуалів. Наприклад, християнське таїнство причащання (вино і хліб) символізує кров і тіло Христа. Скуштувавши їх, християни вірять, що тим самим вони долучаються  до святого духу Христа. Подібні ритуали підтримують цінності суспільства і перешкоджають порушенню пануючих в ньому норм.  [18] 

         Слід зауважити, що свої основні функції будь-яка релігія реалізує через церкву.

         Церква - один із соціальних інститутів, що володіє рядом характерних  ознак. Перш за все, це наявність професійного духовенства, яке формується по ієрархічній системі. Наприклад, християнська церква з початку свого існування побудувала свою ієрархію за "феодальним зразком". Крім цього, церква виступає також і як юридична особа, що володіє певною власністю, яка складає економічну основу її існування. Для церкви типовим є  також наявність чітко розробленої догматики і деталізованого культу. [18] 
 
 
 
 
 
 

Взаємозв`язок релігії з іншими соціальними інститутами

         В соціальній системі  релігія перш за все розглядається у таких взаємозв`язках, як релігія і політика, релігія та економіка, релігія і сім`я, релігія і культура, релігія та освіта, релігія та соціальна стратифікація та мобільність тощо.

         Взаємовідносини «держава і церква», «релігія і політика» - це особлива форма суспільних відносин, які, насамперед, визначаються історичними умовами, державним та суспільним ладом, соціальною позицією церкви, рівнем релігійності населення тощо.

         Церква завжди на всіх етапах свого розвитку функціонувала не тільки як релігійний, але і як соціальний інститут, що має власну суспільну і політичну позицію, тому між державою як об`єктом політичної влади, і церквою, яка завжди претендувала на участь у вирішенні політичних проблем, завжди були і є суперечності.  [19, c. 399]

         Церква займає особливе місце серед інститутів громадянського суспільства, що, насамперед, спричинено високим рівнем довіри до неї громадян держави. Так, наприклад, згідно з даними, отриманими Інститутом соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України, під час соцопитування, проведеного 21-25 травня 2007 р., в якому брали участь 2 тис. респондентів старше 18 років по всій країні, було виявлено, що Церква, система освіти та Збройні Сили України користуються найбільшою довірою жителів. “...Церкві довіряють 59,3% респондентів, системі освіти - 48,8%, Збройним Силам - 44%”   [18]

         Взаємодiя релiгiї  та полiтики є об'єктивним процесом, адже цi форми суспiльної свiдомостi мають практично одних i тих же носiїв. Полiтика як суспiльне явище виникає на такому етапi людської iсторiї, для якого характерною є поява етнiчної, соцiальної та релiгiйної диференцiацiї.  
               Полiтика являє собою сферу спiлкування рiзних соцiальних груп та iндивiдiв з приводу використання iнститутiв публiчної влади для реалiзацiї своїх суспiльно значимих iнтересiв i потреб. Полiтика не може нехтувати релiгiйними вiдносинами, оскiльки їх носiями можуть бути цiлi народи, етноси. i тут немає нiчого випадкового. Полiтика, як вiдомо, належить до числа тих форм духовної дiяльностi, функцiя яких полягає в регулюваннi вiдносин мiж людьми.

         Якщо розглядати прихильникiв рiзних релiгiйних напрямiв  як певнi соцiальнi групи, то, як пiдтверджує iсторiя людства, у бiльшостi своїй  вони також намагаються використати  владу у власних iнтересах (iнквiзицiя, середньовiчний iслам, iудаїзм тощо). Вiдтак стає зрозумiлим, що релiгiя та полiтика - явища невiддiльнi. Релiгiя - одна з форм суспiльної свiдомостi, яка перебуває в тiсному зв'язку з однiєю з основних складових суспiльства - полiтикою.

         Релiгiйнi групи так  чи інакше беруть участь у полiтичному  життi суспiльства. Ця участь визначається чи релiгiйною iдеологiєю, чи об'єктивними  обставинами їх функцiонування. Участь може виражатися й у полiтичнiй  пасивностi, орiєнтацiї на неучасть, вiдчуження вiд влади певної частини населення. Вони не тiльки не чинять опору їх втягненню в полiтику, а, навпаки, добровiльно прилучаються до неї. Деякi з них вiдкрито спiвпрацюють з тими чи iншими полiтичними партiями, виступають пiд їх прапорами й гаслами. [13]

         Стосовно взаємовідносин релігії та економіки, то соціологія завжди розглядала економічну діяльність як конкретний вияв соціальної поведінки, діяльності загалом, тобто комплекс ролей та функцій, на які впливають не тільки політичні, культурні фактори, але і релігійні.

         Найбільш вагомим  аргументом на користь такого погляду  є аналіз історичного процесу  в аспекті розвитку економіки  через призму поглядів М. Вебера, які  він висловлює у своєму відомому соціологічному трактаті «Протестантська  етика і дух капіталізму».

         У центрі уваги Вебера - протестантизм в його аскетичному  варіанті. На його думку, кальвіністская доктрина зав бачності спонукала  віруючих демонструвати своє богопокликання за рахунок активної комерційної  діяльності та участі в накопиченні земних благ. Таким чином, протестантизм привів до виникнення трудової етики - тобто стала цінуватися старанна, наполеглива праця сама по собі, а не тільки її результати - і демонтажу колишньої арістотелевсько-католицької доктрини про те, що людині не варто накопичувати більше багатства, ніж це необхідно для гідного життя. Крім того, протестантизм зобов'язував своїх прихильників до моральної поведінки не лише в колі сім`ї, що зіграло важливу роль у формуванні суспільства, заснованого на взаємній довірі.

         У праці «Протестантська  етика і дух капіталізму» розглядаються  куди більш фундаментальні питання  про роль релігії в житті сучасного  суспільства, ніж можна було б  припустити, виходячи з більшості  спровокованих нею дискусій. Вебер  стверджує, що в сучасному світі трудова етика існує окремо від породившого її релігійного завзяття, перетворившись на елемент раціонального, «наукового» капіталізму. За Вебером, суспільні цінності формуються не раціональним шляхом, а за рахунок творчого імпульсу, який відпочаткупочатку надихав усі великі світові релігії. В кінцевому результаті їх джерелом стало явище, яке він охрестив «харизматичною владою» - в первісному сенсі цього грецького слова - «відзначеної Богом». [22]

         Тісний   взаємозв`язок існує також між церквою та інститутои сім`ї,

релігія   є  невід'ємною  частиною  суспільства  та носієм традиційних духовно-моральних  цінностей, і здатна  координувати зв`язки та відносини у системі  сім'ї.

         Релігія має неабиякий  потенціал впливу практично на всі  аспекти сімейного життя: атмосфера в сім`ї, сімейне виховання, шлюбні обов`язки, ціннісні орієнтири, сімейні традиції тощо. [13]

         Сама церква являється  системою, заснованою на аспектах сім'ї, яка глибоко впливає на підсистеми - окремі сім'ї, з яких вона складається.

         Взаємозв'язок сім'ї та релігії як соціальних інститутів найповніше розкривається у виконанні традицій, коли здійснюється передача духовних цінностей від покоління до покоління і на яких засноване культурне життя.

         Релігія також має  здатність виконувати надзвичайно  важливу роль інтегратора сім`ї, може підкріплювати і ущільнювати стосунки між членами сім`ї і тим самим робити структуру інституту сім`ї більш сильнішою та цілеспрямованішою.

         Так, християнська письменниця, Е. Уайт зазначає: «Релігія необхідна  у сім`ї, лише вона може запобігти прикрим помилкам, що так часто роблять гірким подружнє життя. Релігія – це любов, яка знаходить виявлення у словах і вчинках, які свідчать про доброту, люб`язність і ввічливість. Релігія в сім`ї – чудова сила» [21, с. 74]

         Слід також окремо виділити такий важливий аспект взаємодії релігії з соціальною системою як її участь у соціальній політиці.  Так, різноманітні конфесійні церковні організації активно займаються суспільнокорисною діяльністю: запроваджуються різноманітні соціальні заходи допомоги незахищеним верствам населення, нужденним, самотнім, сприяння розвиткові культури та освіти, програми сімейної терапії, навчання та заохочення здорового способу життя, тощо. 

3.3. Оккультистські релігійні  формації як прояв  дисфункціонального  прояву релігії.

         Окремі представники неокультів відкрито виступають проти  наявних у суспільстві моральних  засад, вважаючи, що тільки норми, котрі  діють у цих угрупованнях, мають  право на існування. У деяких випадках це призводить до провокування порушень громадського порядку та масових заворушень. Деякі представники неокультів, займаючись підпільним виробництвом різноманітної продукції, незаконною фінансовою діяльністю, завдають, таким чином, економічної шкоди державі. Негативним наслідком перебування людей у лавах деяких новітніх релігійних угрупованнях є суттєве погіршення їх психічного стану.

         Деструктивний культ - це релігійна або містична організація, дiяльнiсть якої супроводжується підривом громадського порядку, здоров’я і моральності населення та іншими антиконституційними виявами, що порушують права і свободи громадян.