Зв’язок родинного і шкільного виховання у педагогічному досвіді В.О.Сухомлинського

Отже, з метою підвищення ефективності занять у школі слід використовувати бесіди й відкриті уроки, куди запрошуються батьки, бабусі, дідусі, інші члени родини. "Усі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю"[34, c. 202].

В.Сухомлинський  був переконаний, що успіху у вихованні  поколінь можна досягнути тільки спільними зусиллями сім'ї та школи, бо все на світі народжується з маленького зерняти, з насінини. І наша сім'я народжується з малого сім'ячка. Це — любов тата й мами, для яких дитина – це найдорожчий скарб.Саме тому розмову про сім'ю, родину, родинні традиції, любов і повагу між її членами не завершують на уроках, а продовжують і на родинних зустрічах і святах, бо таке свято -- подія в класі. Це підсумок великої роботи всіх членів родини: батьків, матерів, бабусь і дідусів, дітей і вчителя. Якщо ми хочемо, щоб наші діти виростали справжніми людьми, уміли відчувати найтонші душевні рухи рідних людей, їх потрібно виховувати ще змалку, "З перших днів перебування дитини в школі ми пробуджуємо в неї добрі почуття — сердечність, чуйність до внутрішнього світу іншої людини. Чим менша дитина, тим легше пробудити в неї добрі почуття",- писав В. Сухомлинський[29, c. 38].

Особливо вагомий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління — бабуся та дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки! Саме тому на різних святах бабусі й дідусі діляться з онуками своїми секретами кулінарії, народної медицини, розповідають їм легенди, бувальщини, бабусі-поетеси пишуть для них вірші. А діти, у свою чергу, дарують їм пісні, танці, ніжні й теплі слова.

Треба згадувати  й тих дідусів і бабусь, які пішли у вічність. Вшановувати їх пам'ять хвилиною мовчання. "Треба утверджувати в дитячих серцях не тільки життєрадісні почуття, а й почуття печалі. Навчити радіти й насолоджуватися щастям — справа неважка. Набагато складніше виховати чуйність до горя, печалі. А без цієї чуйності не може дорожити людина й щастям", — писав В.О. Сухомлинський[26, c. 581].

Однак, активна допомога старших членів сім'ї— бабусь і дідусів аж ніяк не дає підстави батькам самоусуватися від своїх прямих обов'язків як вихователів. У батька й матері місія особлива. У сім'ї ж, де між батьками панують згода, доброзичливість, поступливість, взаємна допомога, турбота та співчуття, діти постійно відчувають тепло домашнього вогнища, вони пишаються своїми батьками й загалом почуваються щасливими.

Могутня духовна  сила шкільно-родинного виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батьків, поважати й шанувати матір, бабусю, жінку. Хіба можуть вони залишитися байдужими до мам чи інших членів родини, коли на різних святах вони разом з батьками співають пісні, дарують квіти, довідуються, що в результаті великого кохання мами й тата народилися вони — доньки та сини.

Отже, виховна  позаурочна робота повинна будуватися на тісному взаємозв’язку шкільно-родинного виховання й ідеях видатних педагогів, серед яких домінуюче місце належить творчості В.О. Сухомлинського.

Висновки

В.О.Сухомлинський  був справжнім соціальним педагогом, знавцем і дослідником психології людини, він глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей, молодшого і старшого поколінь, міжособових стосунків у дитячих колективах, психологічний клімат у соціальних групах і ті фактори, що його зумовлюють. Виняткова педагогічна спостережливість, душевна проникливість, палка любов до дітей і доброзичливість, невтомна наполеглива дослідницька робота сприяли всебічному пізнанню й розкриттю найінтимніших відтінків психічного життя дитини, виявленню особливостей її почуттів, намірів, сподівань і мрій.

Виховання справжнього громадянина починається із сім'ї. Адже сім'я - це цеглинка великої споруди, що зветься суспільством. І тим сильніший виховний вплив робить сім'я на особистість дитини, чим активнішу життєву позицію займають батьки в суспільстві, чим вищі їхні моральна гідність і культурний рівень.

Працюючи над  зв’язком шкільного та сімейного виховання,видатний педагог виділив умови, необхідні для формування оптимальних стосунків між учителями й батьками. Він стверджував, що школа та родина не тільки діють одностайно, висуваючи перед дітьми ті самі вимоги, а є однодумцями, поділяють ті самі переконання, завжди виходять з тих принципів, не допускають ніколи розходжень ні в меті, ні у процесі, ні в засобах виховання. Молодим педагогам учений радив старанно продумувати вимоги до дітей, тому що в цьому – основа всієї виховної системи; а батькам радив, висуваючи вимогу, частіше вживати слова «треба», «слід» тощо і уникати слів «не можна» [31, с. 86]. 

В.О. Сухомлинський переконує, що завдання педагогів і батьків полягає в тому, щоб створюючи позитивне у виховному процесі і сімейному побуті, налаштовувати дитину на довіру, щирість, віру у свої сили і, врешті-решт, спонукати до самовиховання. Щодо визначення найефективніших форм і методів виховання молодшого школяра в родині й на уроках, педагог дійшов висновку, що в педагогічній науці немає універсальних рецептів, форм і методів, які б гарантували успіх у вихованні. Для кожної дитини потрібен свій підхід.Справжній педагог-віхователь має бути насамперед людиною, яка повинна прищеплювати у своїх вихованців любов до інших людей, до високих прагнень та ідеалів, життєвої мети.

Отже, головними умовами підтримання ефективного зв’язку родинного і шкільного виховання є врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, єдність вимог педагогів і батьків, опора на позитивне в дитині, повага і віра в сили й можливості учнів. А процес розвитку дитини буде результативнішим, якщо в ньому братимуть активну участь і школа, і сім’я, коли колектив учителів і батьків об’єднує чітке розуміння мети й завдань виховання.  

Список використаної літератури

 Алексєєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. – 116с.

2. Андреева И.Н. Каптерев П.Ф. о семейном воспитании: Учеб. пособ. для студентов пед. уч. заведений. – М.:Высшее образование, 2001. – 168с.
3. Барабаш С. Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського. - Дзеркало тижня. - 2001. - № 39. – с.6.
4. Безлюдна Н. Розвиток мислення у спадщині Василя Сухомлинського //Почакова школа.-1998. -№ 4.-с.54-57  
5. Бех І.Д., Ганнусенко Н.І., Чорна К.І. Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів. // Шкільний світ, 2005, №45. – с. 4-11.
6. Бондар Л. Система шкільно-сімейного виховання в педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки. Серія: Педагогіка. – 2002. – № 5. - с. 31.
7. Демченко І. В.О. Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів //Рідна школа. – 2002. -№ 12. – с.18-22.
8. В.Деркач Примножуючи спадщину Павлиського Добротворця. // Початкова школа. –Київ: №9, -2000.
9. Гурко Т. А. Трансформация  института  современной  семьи  //  Социальные исследования. - 1995. - №10. – с.15.
10. Докуніна О. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї // Початкова школа. - №6. - 1997. - с.6-12.
11. Дробін I. Слово Сухомлинського // Рад. освіта.— 1977.— 22с.
12. Загородня А. Педагогічний такт як складова ідеалу особистості вчителя у творчому доробку  І. Синиці/ А. Загородня //Нова педагогічна думка. - Рівне,  2008. - №3. - с. 115-117.
13. Залуцький О. Гуманістичні засади в сучасному освітньо-виховному процесі / О. Залуцький // Рідна школа. - 2008. - N1/2. - с. 69-70.
14. Зязюн И.А., Родчанин Е.Г. Гуманист. Мыслитель. Педагог: Об ідеалах В.А.Сухомлинского. – М.: Педагогика, 1991. – 107с.
15. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 312с.
16. Калмиков Г. Педагогіку В.О. Сухомлинського в життя// Рідна школа.- 2002 №3 – 1995.
17. Ковальчук В.І. Спогади про В.Сухомлинського. - К.: Рад. школа. 1990. – 263с.
18. Онишків З. В.О. Сухомлинський про індивідуалізацію навчально-виховного процесу в початкових класах / З. Онишків // Початкова школа. - 2008. - №6. - с. 4 – 5.
19. Пантилейчук Н. Дивитись і бачити, слухати і чути, спостерігати і відчувати, любити і берегти : (Використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського у системі шкільного виховання учнів)/ Н. Пантилейчук //Початкова шко-ла.- 2009. - №3. - с. 50 – 51.
20.   Пантилейчук Н. Дивитись і бачити, слухати і чути, спостерігати і відчувати, любити і берегти : (Використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського у системі шкільного виховання учнів)/ Н. Пантилейчук //Початкова шко-ла.- 2009. - №4. - с. 41 – 42.
21. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів – 2000 р, 259 с.
22. Стельмахович М.Г. Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших

часів до XIX ст. // Рідна школа.—1992.—№3-4.-с. 14-19.

23. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: Радянська школа, 1978. – 376с.
24. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5 т. – К.: Радянська школа,1977, Т.2, 253с.
25. Сухомлинський В.О. Джерела невмирущої криниці // Українська мова і література в школі. - 1989. - № 7. - с. 5.
26. Сухомлинський В.О. Ми продовжуємо себе в дітях // Вибрані твори у 5 т. – К.: Радянська школа, 1977. – Т.5. – с. 578-584.
27. Сухомлинський В.О. Мікроклімат вашого дому // Твори.  В  5-ти  томах.  - К.: Радянська школа, 1977. - 639с.
28. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа // Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 4. - с. 7-390.
29. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. // Вибр. твори: у 5-ти т.- т.3 - К., 1977. - с. 9-279.
30. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа,1988. – 304с.
31. Ткачук Л. В.О. Сухомлинський про складові успіху в навчанні. // Початкова освіта. -2001. -№ 19. – с. 2-6.
32. Усатенко Т. Духовний храм людини: сім'я, родина, рід // Освіта. - 2002. - № 34 (26 червня - 3 липня). - с. 14-15.
33. Фіцула М. Виховання почуття відповідальності у дітей в умовах сім’ї // Директор школи. – 1999. - №7. – с.2.
34. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: навч. посіб. / Н.В.Якса. - К.: Знання, 2007. - 358 с.