Вплив сімейного спілкування на формування особистості молодшого школяра

        Передусім  деформації соціальних відносин  спричиняють деформацію спільнот, груп і особистості як суб'єкт:  спілкування. Йдеться про соціальну  патологію, яка проявляється у  викривленні шкали цінностей,  пріоритетів особистості, її Я-образу, самооцінки, у втраті культури, моральності,  самоповаги й гідності людини, в набутті індивідом ознак  комплексу неповноцінності, у  зростанні проституції, наркоманії, кількості самогубств тощо. Соціальна  патологія призводить до мілітаризації  суспільної думки, до масової  містифікації (захоплення шаманством, чаклунством), до наявності у сфері  локусу контролю зовнішньої стратегії  поведінки (пояснення невдач зовнішніми  перешкодами), формування одномірної  людини, якій властиві некритичність,  відсутність індивідуальності, конформність, зниження активності, підвищена навіюваність та ін. Є такі види дефектів соціальних стосунків: ізоляційний, жорстконормативний (перетворення особистості на «гвинтик»), хаотичний, штучно конфліктний, моральний (дегуманізація стосунків, знецінення людського життя), кримінальний (засилля злочинного світу, зрощення влади й мафії тощо)[24, с. 435-436]. 

        На  процес виховання дитини негативно  впливають не тільки такі індивідуальні  особливості батьків, як тривожність  і ефективність, а й домінантність,  владність, бажання підкорити  дітей і вимагати від них  беззастережної слухняності; надмірна  вимогливість, до дитини, її можливостей.

        У  складних для сучасної сім'ї  умовах найбільше потерпають  діти. Тому слід шукати підходи  до виховання дитини як індивідуальності, створювати таке середовище, в  якому вона активно розвиватиметься[25,с. 29-31].

Психологи та соціологи виділяють  також сім'ї, в яких батьки своїми невмілими ласками, безперестанними  міцними обіймами, поцілунками в  губи тощо сприяють передчасному сексуальному розвитку дітей. В усіх випадках така поведінка батьків порушує нормальний сексуальний розвиток дітей. Виділяються  сім'ї, в котрих батьки виявляють  «принципову любов» до дітей. Дитина отримує у вигляді любові нагороду лише тоді, коли батьки нею задоволені. Якщо ж очікування батьків не виправдовуються, то у них виникає тривога, яка  легко переходить у роздратування  та заперечення: отримав «5» –  «молодець, я тебе люблю», не отримав  – «ти поганий, я тебе не люблю»; похвалив учитель – «я тебе люблю», похвалили когось іншого – «ти  поганий, я тебе не люблю». Цінність особистості дитини тут зовсім не береться до уваги. Любов батьків  до дитини набуває половинчастого характеру - від її повного заперечення до спалахів немотивованої любові. У подальшому житті такі діти або дуже стримані в любові, або ж їх симпатії носять нестабільний характер.

        Отже, дитина не може бути повністю  щасливою без спілкування з  родиною. Гармонійні відносини  між батьками, атмосфера доброзичливості  поваги до дитини являють собою  певну гарантію від появи   дефектів виховання характеру  в дітей[10, с. 225-227].

        Встановлено,  що розумовий розвиток молодших  школярів відбувається набагато  інтенсивніше, ніж у старшому  віці. Тому дуже важливо створити  в родині умови для розвитку  розумових здібностей, формувати  потребу в інтелектуальній та  творчій активності.

        Головне  завдання батьків — допомагати дитині пізнавати навколишній світ. Зона найближчого оточення — це квартира. Дуже важливо створити у квартирі розвивальне предметне середовище.

       Життя  дарує безліч можливостей для  всебічного розвитку. Спілкування  батьків і дитини може бути  захоплюючим. Навчання в школі  може бути успішним лише в  тому випадку, коли родина з  перших років життя дитини  турбується не тільки про фізичний  розвиток. Не меншу увагу слід  приділити вихованню працелюбності,  дисциплінованості, організованості, самостійності, умінню поводити себе в колективі, відповідальному ставленню до своїх обов’язків.

Висновки

        Отже, сім'я - це модель суспільства,  що на конкретному історичному  етапі розвитку, відображає його  моральні та духовні особливості.  Гармонійні взаємини у родині  передбачають взаєморозуміння між  членами сім'ї, відповідальність, підтримку, наявність спільної  системи цінностей та спільного  дозвілля.

        Роль  сімейного спілкування полягає  у формуванні особистості дитини, підвищенні її духовного потенціалу  та інтересу до історії й  традицій свого народу, у становленні  морально-естетичних цінностей та  нормативно-правових норм.

        Спілкування  батьків з дітьми є одним  з дуже ефективних засобів  морально-емоційного виховання в  сім’ї, як специфічний спосіб  їхньої взаємодії, за допомогою  якого здійснюється обмін інформацією  з проблем морально-етичного змісту, розвиток моральної свідомості, формування моральних почуттів  і переконань, регуляція і коректування  вчинків і поведінка дітей. 

        Аналіз  філософських, соціологічних і психолого-педагогічних  досліджень дозволяє виділити  основні методологічні положення  про роль спілкування в морально-емоційному  вихованні особистості, дати визначення  поняття «батьківське спілкування», виділити його основні функції:  інформаційно-пізнавальну, емоційну, регулятивну і коригувальну.

        На  сьогодні сім’я і виховання  дітей у сім’ї розглядаються  в наукових дослідженнях як: соціальна,  культурологічна, географо-демографічна, нормативно-правова, історична, педагогічна  проблема.

        Результати  нашого дослідження показали, що  у сучасних українських сім’ях  існує певна кількість проблем,  які потребують вирішення. До  цих проблем можна віднести: відсутність  взаємодовіри між батьками та  дітьми, наявність дефектів спілкування,  системи покарань у родині.

        Дитина  не може бути повністю щасливою  без спілкування з родиною.  Гармонійні відносини між батьками, атмосфера доброзичливості поваги  до дитини являють собою певну  гарантію від появи  дефектів  спілкування з дітьми.

        Життя  дарує безліч можливостей для  всебічного розвитку. Спілкування  батьків і дитини може бути  захоплюючим. Навчання в школі  може бути успішним лише в  тому випадку, коли родина з  перших років життя дитини  турбується не тільки про фізичний  розвиток, а й про цікаве та  змістовне дозвілля. Не меншу  увагу слід приділити вихованню  працелюбності, дисциплінованості,  організованості, самостійності,  умінню поводити себе в колективі,  відповідальному ставленню до  своїх обов’язків.

        Отже, цілеспрямоване використання таких  художніх засобів, як перегляд  картин, прослуховування творів  класичної музики, читання книг, походи до театрів, музеїв сприяють  організації змістовного дозвілля  молодших школярів та формуванню  їх, як гармонійно розвинутої  особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Азаров Ю. П. Стосунки – основа виховання: Довіра. Теплота. Вимога. Поради батькам. // Завуч. – 2004. – серпень №22. – С. 23–46.

2. Балинська Н. М. Тато, мама, я – разом ми сім’я // Позакласний час. – 2007. – №12. – С.33–34.

3. Вікторенко І. Спілкування в сім’ї молодших школярів // Рідна школа. – 2001. – №9. – С. 39–42.

4. Гончарова Л. Роль сім’ї в розвитку особистості // Історія та правознавство. – 2006. – березень №7. – С. 21–22.

5. Йовенко Л. Суспільство і сім'я: сучасні проблеми родинного виховання // Початкова школа. – 2005. - – №4. – С. 50-52.

6. Думки про виховання Джона Локка // Освіта. – 2003. – 16–24 липня №33. – С. 2–3.

7. Дозвілля дитини: погляд батьків та дітей  // Директор школи. – 1999. – липень №25–-28.

8. Дозвілля школярів: ігрові програми/ Упоряд. Л. Шелестова. – К: Ред. Загальнопед. газ.,2004. – 128 с.

9. Докуніна О. Зміст виховання молодших школярів у сучасній українській сім’ї  // Початкова школа. – 1997. – - №5 – С. 17-21.

10. Ерніязова В. Стиль сімейного виховання і майбутнє дитини // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – С. 224-228.

11. Єхалова Л. Психологічний клімат родини і психічний розвиток дитини // Соціальна психологія. – 2002. – №5(13). – С. 137-143.

12. « Книга для батьків» А. С. Макаренка – предмет для полеміки навколо педагогічної думки // Освіта. – 2003. – 16-24 липня №33. – С. 6.

13.  Комаровська О. А. У театр – разом з батьками // Журнал для батьків. – 1999.- №1. – С. 42-43.

14. Косарева О. Батьки і діти: психологічні моделі міжособистісної взаємодії // Дошкільне виховання. – 2005. – №5. – С. 11-13.

15.  Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.

16. Ладивір С. Секрети батьківської педагогіки: Родина має дати дитині любов і захист // Дошкільне виховання. – 2008. – №6. – С. 3-6.

17. Макаренко А. С. Методика виховної роботи. – К. : Рад. шк., 1990. – 366с.

18.  Мартиненко В. О.  Мистецтво сприймання художнього твору // Журнал для батьків. – 1999 –. - №1. – С. 48-49.

19.  Наумчук Н. М., Король Я. Р. Дитяча книга як засіб духовного спілкавання в сім'ї // Початкова школа. – 1989 – №3. – С. 74-77.

20. 

21.  Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.1:Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 574 с.

22.  Педагогічна спадщина Йогана Песталоцці та його заповіді з сімейного виховання // Освіта. – 2003. – 16-24 липня №33. – С. 5.

23.  Петрова І. Культура сімейного дозвілля як соціально педагогічний феномен // Рідна школа. – 2007. – №7-8. – С. 19-22.

24.  Плахотник Т. М. Музично пісенне виховання в українській родині // Журнал для батьків. – 1999. – №1. – С. 44.

25.  Плохій З. П. Природа і наші діти // Журнал для батьків. – 1999. - №1. – С. 45-45.

26.  Прийменко В. Дефекти сімейного виховання // Психолог. – 2005. вересень №34. – С. 29-32.

27.  Рабодзей С. В. Виховання в сім'ї – першооснова розвитку особистості // Освіта Вінничини. – 2008. – 19 лютого №5. – С. 7.

28.  Семиченко В. А., Заслуженюк В. С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування. – К.: Веселка, 1998. – 214 с.

29. Сєкорєва Л. Як зробити спілкування з дитиною захоплюючим // Початкова освіта. – 2006. – квітень №3. – С. 11-12.

30.  Сіданіч І. До питання виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї та школі // Освіта і управління. – 2004. – Т. 7. №2. – С. 133-145.

31.  Стельмахович М. Г. Запобігання хибам у сімейному вихованні // Все для вчителя. – 1998. – №8. – С. 48-49.

32.  Сухарь Е. Ошибки семейного воспитания // Воспитание школьников. – 2005. - №3. – С. 46-48.

33.  Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка Вибрані твори: В 5-ти т. – Т. 5. – С. 410-414.

34.  Ткаченко М. Життя продовжується в дітях // Педагогічна газета. – 1999. – квітень №4. – С. 3.

35.  Україна. Верховна рада про сімейне виховання Концепція державної сімейної політики: Постанова… від 17 вересня 1999 р. №1063 – XIY // Позакласний час. – 2004. – березень №5-6. – С. 7-10.

36.  Федяєва В. Сімейне виховання як об’єкт історико-педагогічних досліджень // Шлях освіти. – 2004. – №2. – С. 50–53.

37.  Філоненко М. М. Психологія спілкування. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.

38.  Хромова О., Кравченко Т. Вчимося виховувати Тема 6. Можливості сім’ї в естетичному вихованні дитини // Початкова освіта. – 2002. – березень №11. – С. 9.

39.  Щербань П. «Материнська школа» Яна Амоса Коменського та її значення для сучасної сім’ї // Освіта. – 2003. – 16–24 липня №33. – С. 2.

40.  Щербань П. Психологія сучасної сім’ї та педагогіка сімейних взаємин // Рідна школа. – 2005. - №2. – С. 14–15.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Анкета для учнів ____ класу

 

1. Чи хотіли б ви більше часу проводити зі своїми батьками?

______________________________________________________

2. З ким із батьків ви любите проводити свій вільний час?

______________________________________________________

3. Чи довіряєте ви своїм батькам?

______________________________________________________

4.     Чи дають  батьки вам прізвиська?

______________________________________________________

5.     Ви ображаєтесь  на них за це?

______________________________________________________

6.   Чи легко ви  зізнаєтесь батькам у тому, що  вчинили якусь шкоду?

______________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток