Вплив сімейного спілкування на формування особистості молодшого школяра

        «Уміння  виховувати, з одного боку, почуття  любові відверте, щире, від душі, а з іншого боку, - стриманість  у виявленні любові, щоб любов  не підмінювалась зовнішньою  формою, не підмінювалась поцілунками  – це надзвичайно важлива здатність.  На цій здатності, на виявлені  любові до батька і матері можна виховати прекрасну людську душу» [16, с. 292].

        Не  оминув проблему родинного виховання  і відомий український педагог  В.О.Сухомлинський. На його глибоке  переконання згода у родині  можлива лише за глибокого  благородства, краси людських взаємин.  «Ще у ранньому дитинстві людина  повинна пройти велику школу  тонких, сердечних, людяних взаємовідносин. Ці взаємини — найголовніше моральне багатство сім'ї». Великий педагог відзначав, що на моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи.

        Батьки, виховують своїх дітей передусім  красою своїх стосунків. Справжня  краса взаємин чоловіка і дружини  полягає у тому, щоб разом творити  красу — чоловік творить красу  дружини, а дружина — чоловіка. «Високу мету свого життя вбачайте, шановні батьки, у тому, щоб ваші  стосунки були постійними, щоб  сьогодні ви були кращими, ніж  учора »— закликав В.Сухомлинський.

        У  процесі родинного виховання  потрібна правильна і цілеспрямована  організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним  знанням. А тому В.О. Сухомлинський  не тільки проповідував потребу  педагогічної освіти батьків,  а й практично її здійснював.

        Батьківська  педагогіка В.О. Сухомлинського  не дає готових рецептів для  батьків, але кожний наведений  у ній приклад, вислів, розповідь  чи епізод учать нас, як треба  виховувати справжню людину, як  обережно підходити до душі  дитини, щоб провести її через  дитинство до справжнього людського  щастя. « Є в світі десятки,  сотні професій,спеціальностей, робіт:  один будує залізницю, другий  зводить житловий будинок, третій  вирощує хліб, четвертий лікує  людей, п’ятий шиє одяг… Та  є в світі найуніверсальніша  й найблагородніша робота, єдина  для всіх і водночас своєрідна  і неповторна в кожній сім’ї  – творення людини » [32, с. 411].

        Тенденції  до розширення суті історико-педагогічних надбань України з питань сімейного виховання та спілкування знаходимо у працях дослідників І. Беха, В. Бондаря, С. Гончаренка, І. Зязюна, М. Євтуха,   В. Кузя,   Н.Ничкало, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка.

        Сьогодні  дослідження проблем сімейного  виховання досить різнопланові: «Сімейне виховання у вітчизняній  педагогічній журналістиці другої  половини XIX — початку XX століття»,  А. Говорун (Харків, 1995); «Формування  у юнаків та дівчат готовності  до сімейно-побутової праці у  процесі родинного виховання», А.  Даник (Черкаси, 1998); «Теорія та  практика сімейного виховання  у Великій Британії (історико-педагогічний  аспект)», О. Демченко (Київ, 2000); «Проблеми  семейного воспитания в истории  советской педагогики (1917—1941)», А.  Видченко (Харків, 1987); «Проблема підготовки  батьків до розумового виховання  дітей у вітчизняній педагогічній  журналістиці другої половини XIX — початку XX століття», Н.Гордій (Харків, 2000); «Соціалізація особистості  молодшого школяра засобами родинно-побутової  звичаєвості», Р. Пріма (Київ, 1996), «Виховання у підлітків поваги  до батьків засобами етнопедагогіки»,  Л. Повалій (Київ, 1999); «Теорія і  практика виховання дітей із  неповних сімей (20—30-х роках  XX сторіччя)», Л. Ковальчук (Івано-Франківськ, 1998) та ін.

        З  огляду на широке коло означених  проблем можна зробити висновок, що такий складний, інтегрований, комплексний багаторівневий феномен,  як сім'я і виховання дітей  у сім'ї є актуальним завданням  сучасного історико-педагогічного  дослідження [36, с. 51].

        Роль  сімейного спілкування полягає  у формуванні особистості дитини, підвищенні її духовного потенціалу  та інтересу до історії й  традицій свого народу, у становленні  морально-естетичних цінностей та  нормативно-правових норм.

 

 

3. Особливості  спілкування молодших школярів (за  результатами експериментальних  досліджень)

        Семиченко В. та Заслуженюк В. виділяють такі основні особливості сімейного спілкування:

        1.  Його  вирізняють інтимність, камерність, близькість партнерів завдяки спільним умовам життя, родинним пріоритетам, духовній або фізичній привабливості одне для одного тощо.

        2. Сімейне спілкування охоплює  всі сторони життя людини поза її рольовим значенням. Так, якщо в школі дитина виступає лише в ролі учня, у спортивній секції — у ролі спортсмена (початківця або рекордсмена) тощо, то родина сприймає своїх членів багатогранно, повністю, допомагаючи кожному засвоювати та успішно виконувати ролі та обов'язки у «зовнішньому світі».

        3. Тут неможливо відділити навчання, виховання, розвиток — це комплекс-процес, у якому однаковою мірою активними учасниками є і діти, й дорослі.

        4. Родина регулює різноманітні взаємини своїх членів із зовнішнім світом, батькам часто доводиться виступати своєрідним «буфером», який пом'якшує вимоги об'єктивної реальності, дружина або чоловік надають партнерові реальну або психологічну допомогу у розв'язанні життєвих проблем.

        5.  У сімейній взаємодії переважає  особистісне начало, зростає значення не абстрактного, а індивідуального прикладу, зразка.

        6.  Важливою є можливість спілкуватися один на один, впливати один на одного безпосередньо, виключаючи дію соціального фону (у школі, наприклад, вчитель спілкується з учнем у присутності цілого класу, на роботі ми оточені катетами тощо).

        7. Родина забезпечує максимальну тривалість міжособистісних стосунків часто протягом усього життя), безперервний процес пізнання самого себе та інших членів сім'ї.

        8. Завдяки родині пристосування  людини до нових соціальних  умов або повна соціалізація (особливо  в житті дитини), відбувається  у відносно стабільному соціальному середовищі зі сталими моральними нормами і визначеними взаємними вимогами[ 27].

        Наводимо основні  педагогічні умови, дотримання  яких сприяє ефективності спілкування  батьків з дітьми в процесі  їхнього морально-емоційного виховання. 

        1. Прояв доброзичливості  і добросердості стосовно всіх  дітей у сім’ї (рідним і  прийомним).

        2. Врахування  статевовікових і індивідуальних  особливостей дітей. 

        3. Розширення  і поглиблення з віком дітей  змісту спілкування з морально-етичних  проблем. 

        4. Вплив як  на інтелектуальну, так і на  емоційну сферу дітей. Практика  сімейного виховання показує,  що досвідчені батьки пробуджують  почуттєву сферу дітей, якщо:

        1) наводять  яскраві приклади з життя сім’ї,  родоводу, інших людей; 

        2) створюють  природні і доброзичливі умови  в сім’ї; 

        3) викликають  дітей на співучасть і співпереживання; 

       4) використовують  ті засоби і форми, за допомогою  яких у дітей виявляються і  закріплюються моральні почуття  (дні народження сім’ї, батьків,  дітей, народні свята й обряди  і т.п.).

        5. Узгодженість  у процесі спілкування з дітьми  позицій батьків, вихователів,  педагогів. Спостереження показують,  що морально-емоційний розвиток  дітей проходить більш дієво,  якщо узгоджуються позиції, по-перше,  батьків і всіх дорослих усередині  сім’ї; по-друге, позиції батьків  і вихователів, батьків і педагогів,  практичних психологів, соціальних  педагогів. У випадку неузгодженості  чи розбіжності, протиставлення  вимог діти по-різному сприймають  слова старших, займають вигідну  для себе позицію. У результаті  в їхньому характері з'являються  такі негативні якості, як лицемірство,  несумлінність, неслухняність, лукавство,  недисциплінованість,  пристосовництво й ін.

        6. Повсякденна  турбота про збереження і підкріплення  свого морального авторитету, престижу  і позитивного прикладу.

        Дані свідчать, що переважна більшість  батьків порушують культуру спілкування,  незалежно від рівня загальної  освіченості допускають самі  елементарні помилки і прорахунки  в процесі спілкування про  що свідчать результати експерименту.

        Навчальний експеримент проходив  на базі загальноосвітньої школи  №35 м. Вінниця. У ньому брали  участь 29 учнів 4-А класу.

        Проведенню дослідно-експериментальної  роботи передував констатуючий  експеримент, метою якого було:

1. Визначити очікування дітей щодо тривалості спілкування з батьками.
2. Визначення пріоритетів щодо проведення вільного часу у родині.

3. Визначення степені довіри  молодших школярів батькам

4.  Визначення  наявності дефектів спілкування  у родині.

5. Визначення  системи покарань у родині.

        Методична частина експерименту передбачає використання таких методів дослідження: вивчення та аналіз наукової літератури, метод аналізу шкільної документації, метод спостереження, метод опитування (анкетування), проективну методику «Намалюй свою сім`ю».

        В процесі дослідження ми прагнули  дізнатись, чи достатньо часу  діти проводять зі своїми батьками, чи існує між ними довіра, наявні  дефекти спілкування в родині чи ні, та чи карають дитину.

        З цією метою учням 4-го класу №35 школи м. Вінниця були задані запитання анкети (Додаток 1) на які учням пропонувалось дати довільні відповіді.

        За допомогою першого питання  ми спробували визначити очікування  дітей щодо тривалості спілкування  дитини з батьками. У результаті  ми отримали такі  дані.

 

 

Діаграма 1

 

        За результатами відповідей дітей ми можемо стверджувати, що більшість школярів  (80%) прагнуть більше часу проводити з батьками, оскільки на запитання анкети вони дали ствердну відповідь так.

Далі  ми спробували визначити пріоритети щодо проведення вільного часу у родині. Аналізуючи варіанти відповідей, ми отримали такі дані: більшість учнів прагне більше вільного часу проводити з обома батьками і лише декілька з іншими членами сім’ї - бабусею, дідусем, сестрою.

 

 

 

 

 

Діаграма 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        За результатами діаграми ми можемо зробити висновок, що діти віддають перевагу своїм батькам і прагнуть проводити з ними більше вільного часу.

        Також на нашу думку в сім’ї  повинна панувати взаємодовіра. Тому нашим наступним було бажання  визначити ступінь довіри молодших школярів з батьками. Опрацьовуючи результати відповідей на 3 питання анкети ми отримали такі варіанти: ні, так, звичайно, мамі, тату не дуже.

 

Діаграма 3

        Прослідковуючи результати відповідей дітей ми можемо сказати, що переважна частина (84%) довіряє своїм батькам. Лише невелика кількість частково  не довіряє , тобто комусь одному з батьків(14%), 

        З метою визначення наявності  дефектів спілкування у родині  учням пропонувалось дати відповіді  на 4 та 5 запитання анкети (Додаток  1). В процесі обробки результатів  дослідження ми дізналися, що  більшій половині дітей (61%) батьки  дають прізвиська, проте вони  на них не ображаються (80%). Також  на 5 питання ми отримали такі  варіанти відповідей: так ображаюсь  (4%), ні, а буває так (4%), ні, але  коли дуже роздратована то  інколи (4%) і 8% не дали відповіді  на це запитання.

        Прагнучи визначити систему покарань  у родині школярам було задане  опосередковане питання, яке звучало  так: «Чи легко ви зізнаєтесь  батькам у тому, що вчинили  якусь шкоду?» Ми отримали такі  варіанти відповідей і таке  відсоткове їх вираження: так (72%), ні (28%).

Діаграма 4

 

        За результатами відповідей учнів ми можемо стверджувати, що у родинах молодших школярів наявна певна система покарань і, що дітей карають за певні провини чи вчинену шкоду. Підтвердженням цього є варіанти відповідей дітей на це запитання.

        Отже результати дослідження  показали, що у сучасних українських  сім’ях існує певна кількість  проблем, які потребують вирішення. До цих проблем можна віднести: відсутність спільного дозвілля та взаємодовіри між батьками та дітьми, наявність дефектів спілкування, системи покарань у родині.

 

 

 

 

 

 

Метод аналізу шкільної документації    

Ми  вивчити особові  справи учнів і соціальний паспорт  класу   (Додаток 2) та дізнатись з них про стан сімей та їх благополуччя.

Виявилось, що  багатодітних сімей у класі дві, неповних сімей  – 11, всі інші сім’ї повні.