Вплив сімейного спілкування на формування особистості молодшого школяра

Діаграма 5

При вченні протоколів батьківських зборів (Додаток 3) та плану виховної роботи (Додаток 5) в якому вміщена тематик батьківських зборів  ми  дізнались про те, що батьки ознайомленні з основними педагогічними, психологічними, правовими знаннями. Також  виявили, що   відбувається забезпечення єдності виховної взаємодії школи та сім’ї та, що    батьки попереджаються про виникнення найпоширеніших помилок у виховному процесі.

Наступною методикою, яку ми використали у  своєму дослідженні для дослідження стосунків у сім`ї ми також  використали  проективну методику «Намалюй свою сім`ю».

Ідея  використання малюнка сім’ї для діагностики сімейних стосунків належить Р.Бернсу, С.Кауфману, О.І.Захарову, Л.Корману, В.Халсу та н.. Специфіку різних варіантів тесту «Малюнок сім’ї» утворюють інструкція до виконання малюнка та діапазон його параметрів, що інтерпретуються. Є.С.Романова і О.Ф.Потьомкіна наводять п’ять варіантів інструкції: «намалюй свою сім’ю»; «намалюй свою сім’ю, коли всі займаються буденними справами»; «намалюй свою сім’ю, як ти її собі уявляєш»; «намалюй свою сім’ю, де кожний член зображений у вигляді неіснуючої істоти»; «намалюй свою сім’ю у вигляді метафори». Ч.Ширн і К.Рассел пропонують більш невизначену інструкцію («намалюй сім’ю»), виходячи з того, що сама інтерпретація інструкції має важливе діагностичне значення.

Основними параметрами інтерпретації малюнка  сім’ї є структура малюнка, особливості намальованих членів сім’ї та процес малювання. Значимі для інтерпретації малюнка сім’ї характеристики одним з перших виділив В.Вольф. Дослідник аналізує склад намальованої сім’ї порівняно з реальною (наприклад, відсутність члена сім’ї може виражати негативне ставлення автора до нього); послідовність малювання членів сім’ї, яка пов’язана з їх значущістю для автора малюнка; просторове розташування членів сім’ї, що є показником їх емоційної близькості; форму, розміри, пропорції образів малюнка та їх співвідношення з реальністю (наприклад, неадекватно великі образи окремих членів сім’ї пов’язуються зі сприйманням їх домінантності).

При аналізі  малюнка важливо пам’ятати, що дрібниць тут немає. Тому необхідні звертати увагу на всі деталі. Як правило, хороші відносини в родині передаються у вигляді зображень веселих облич; при поганих взаємовідносинах у сім’ї малюнок відрізняється схематичністю, незавершеністю.

Аналізуючи  малюнки дітей, (Додаток 2) ми виділили такі тенденції сімейного спілкування:

- На малюнку відсутній сам автор говорить про те, що у відносинах з близькими виникають труднощі («Мене тут не помічають», «Я відчуваю себе знехтуваним», «Мені важко знайти своє місце в сім’ї» )  - така дитина лише одна.

Розмір  зображених персонажів показує їх значимість для дитини. Чим авторитетніше в очах дитини зображена людина, тим він більший. Часто у маленьких дітей не вистачає листа, щоб розмістити всю фігуру.

Це, здебільшого, може бути мати або батько. При наявності усіх членів родини на малюнку маму виділили більш авторитетнішою 3 дітей з 24, батька – 13, обох батьків – 4 дітей. І лише п’ятеро дітей зобразили одного  з батьків – маму. Потрібно зазначити, що при досліджені шкільної документації, а саме: соціального паспорту класу, ми дізнались, що неповних сімей   у цьому класі одинадцять, тобто шестеро дітей з неповних сімей зобразили всю сім’ю разом, тобто  дитина бажає, щоб сім’я була разом, або це свідчить про те, що батьки, які не проживають з дитиною мають  для неї великий авторитет.

Місце розташування дитини на малюнку відображає його становище в сім’ї. Коли він у центрі, між мамою і татом, чи малює себе першим, то це значить, що він відчуває себе потрібним і необхідним в будинку – таких дітей 11.

Якщо ж дитина зобразила себе окремо від інших, або намалював себе останнім це ознака ревнощів, неблагополуччя – таких дітей 5.

Відстань  між зображеними свідчать про  емоційної близькості або, навпаки, роз’єднаності. Чим далі фігури розташовані один від одного, тим більше їх емоційна роз’єднаність. На деяких малюнках діти підкреслюють відчутну ними роз’єднаність включенням у вільний простір між членами сім’ї різних предметів (меблі, вази, і т.д.), чужих, вигаданих людей так зобразили свою сім’ю п’ятеро дітей.

При емоційної  близькості родичі намальовані майже  впритул один до одного, вони стикаються руками. Чим ближче дитина зображує себе до будь-якого члену сім’ї, тим вище його ступінь прихильності до цієї людини – така близькість присутня на шести малюнках. При цьому, на двох малюнках ми помітили, що батько з дитиною тримаються за руки, а мати – ні, хоч і знаходиться на дуже близькій відстані. Це може свідчити, що з батьком у дитини міцніший зв’язок. Можливо, це пояснюється тим, що авторами малюнків є хлопчики,  які спілкуються з батьком більше, ніж з матір’ю.

Персонаж  або предмет, що викликає у дитини найбільшу тривожність. Зображується з посиленим натиском олівця, або  сильно заштрихований, його контур обведений кілька разів. Подібне було нами помічене лише на двох малюнка. В першому випадку дівчинка зобразивши на малюнку себе і маму, розфарбувала його з різними натисками: зображення матері було розфарбоване з більшим натиском ніж своє власне. Це може свідчити, що мати для дитини є сильним авторитетом. При цьому – це єдиний малюнок, де у обох руки сховані за спиною, тобто зв’язок між мамою і дитиною  дуже слабким.

Другий  варіант представляє собою зображення сім’ї, будинку і дороги.

Саме, батько, будинок і дорога тут зображені  з сильним натиском

Колірна гамма малюнка – індикатор палітри почуттів. Найулюбленішими кольорами дитина малює найближчих членів сім’ї, себе, нелюбимі, похмурі кольори дістаються неприємним дитині людям. Потрібно звернути увагу на загальну колірну палітру: переважання яскравих кольорів говорить про гарний настрій, похмурі ж кольору вказують на тривожність, пригніченість (якщо, звичайно, чорний колір не є улюбленим для малюка). Мами зазвичай зображуються в красивих сукнях, з шпильками в зачісках, з безліччю дрібних деталей, колір волосся може бути самим незвичайним, ретельно промальовуються деталі, так дитина показує свою любов. Себе діти з адекватною самооцінкою теж ретельно промальовані, ошатно одягають. Улюблені тата теж дуже ошатні, як і всі близькі та улюблені дитиною родичі. Таких малюнків 90%, є і такі, в яких деталі одягу не промальовані взагалі, але все одно малюнок є яскравим.

Сонце на малюнку – символ захисту і тепла. Люди і предмети, які знаходяться між дитиною і сонцем – те, що заважає відчувати себе захищеним, користуватися енергією і теплом.  На малюнках учнів сонце присутнє у 17 випадках.

Проаналізувавши всі отримані данні,ми систематизували  їх, та виклали їх у даній діаграмі.

 

Аналіз важливих елементів малюнка  за тестом „ Моя сім’я”

Діаграма 6

 

 

 

 

4. Умови  ефективного спілкування молодших  школярів у родині

        Головний  психолого-педагогічний принцип  у системі дошкільної освіти  — пріоритет сімейного виховання.  Сьогодні визнається думка, що  сім'я репрезентує суспільство  і що чимало його проблем  можна успішно розв'язати саме  через залагодження проблем у  родині. Центральною функцією сім'ї  завжди було виховання дітей.  Адже вона є першим і найвпливовішим  інститутом формування особистісного  фундаменту в період дошкільного  дитинства. Майже весь досвід  життя в суспільстві дошкільник  здобуває у родинному колі, через  наслідування, яке, за визначенням  Д. Ельконіна, є способом орієнтування  дитини є різних аспектах навколишньої  дійсності, що важливо для розвитку  особистості[15, с. 3].

        Фактори,  які впливають у сім'ї на  особистість дитини, спеціалісти  умовно поділяють на три групи.  Перша — це соціальне мікросередовище  сім'ї, в якій здійснюється  прилучення дітей до соціальних  цінностей і ролей, введення  їх у складнощі і суперечності  сучасного світу.

        Друга  — це внутрі- і позасімейна  діяльність, переважно побутова  праця, що є могутнім знаряддям  соціалізації людини та її  прилучення до майбутньої життєдіяльності.  Ця група факторів повністю  зберігає своє значення на  селі, але дуже ослабла в містах, де діти зазвичай не мають  постійних домашніх обов'язків.

      Третя група  — це власне сімейне виховання,  певний комплекс цілеспрямованих  педагогічних впливів[40, с. 14].

        Саме  родина вводить людину в світ  соціальних відносин. Родина залишається  тією вічною цінністю, що створює  для людини відносно незалежне  від соціальних катаклізмів середовище, атмосферу психологічної захищеності. Вона допомагає подолати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє.

        Як  свідчать дослідження А.П. Баранова, О.І. Іванова, В.А. Сисенко та  ін., сім'я:

        —  створює сприятливий емоційно-психологічний  мікроклімат, заснований на неповторній  близькості батьків з дітьми, яка неможлива в інших ситуаціях  спілкування дітей з дорослими;

        —  формує характер, звички, ставлення  до людей, праці, суспільства,  природи і т.ін.;

        —  дає уроки життя в усіх його  виявах, виконуючи своєрідне тренування у виконанні певних функцій.

        Це  досягається насамперед у процесі  спілкування.

        Питання  сімейного спілкування дедалі  частіше привертає увагу педагогів,  психологів, соціологів, практиків  школи та дошкільних закладів.

        Дитина  одночасно виступає і об'єктом,  і суб'єктом спілкування —  з одного боку, вона відчуває  на собі вплив оточення, а з  іншого — сама певним чином  впливає на нього. Це дозволяє  вченим стверджувати, що спілкування  — особливий вид діяльності, який  є неодмінною умовою формування  особистості.

        Згідно  з теорією Л.С. Виготського, психічний розвиток дитини з самого народження визначається соціальними закономірностями; найважливіше місце у взаємодії людини з навколишньою дійсністю займає спілкування. Вчений зазначає: «...спілкування з дорослими є основним шляхом виявлення особистої активності дитини...»[3, с. 39]

        Вивчаючи  роль сімейного спілкування в  формуванні особистості молодшого  школяра, його навчанні та вихованні,  А.А. Бодальов виділяє такі  специфічні риси спілкування,  якими доцільно було б керуватись  у нашому сьогоденні:     

        1) міжособистісні  контакти з батьками, які виникають  у ранньому дитинстві, відрізняються  від усіх інших контактів найбільшою  тривалістю, стійкістю, неперервністю; 

        2) зв'язки, які об'єднують молодшого школяра з батьками, різноманітні й визначаються родинними пбутамио, спільним проживанням, характером і змістом спілкування, формами організації життєдіяльності (побутова праця, дозвілля) і т.ін.;

        3) почуття  батьківської любові у батька і матері та відповідне ставлення школяра надають їхньому спілкуванню глибокої емоційності й довіри.

        Дослідження  В.А. Кан-Калика свідчать про  те, що сьогодні духовні контакти  батьків і дітей різного віку  відчувають значний голод безпосереднього  спілкування, яке не замінять  ні екран телевізора, ні друзі,  ні музика. Далі вчений наголошує,  що необхідно постійно цікавитися справами і проблемами дітей. Той дефіцит спілкування, який сьогодні виникає між батьками й дітьми, викликає важкі психологічні наслідки .

      О.Є. Бельчикова  стверджує, що виховна функція  може бути успішно реалізована  лише в благополучній сім'ї,  де приділяється увага спілкуванню, а не тільки матеріальному забезпеченню дітей [3, с. 39-40].

        Сучасна  сім'я, як і все суспільство,  зазнала значних змін. Вона з  різних причин недостатньою мірою  виконує свою основну функцію.  Зростає кількість неблагополучних  сімей, у яких батьки не в  змозі (або не бажають) виховувати  своїх дітей. Дефекти сімейного  виховання здебільшого є основною  причиною деформації особистості  дитини. Існують крайнощі виховного  процесу, які можуть спричинити  відхилення у поведінці.

        Дефекти  спілкування пов'язані з відхиленням  від норм взаємодії, які прийняті  в суспільстві й відповідають  світовим стандартам. Світові стандарти  в галузі міжнародного права  регулюють соціальні відносини,  а вони, своєю чергою, впливають  на норми конкретного міжособистісного  спілкування, враховуючи соціокультурну  та етнопсихологічну специфіку.  Основні критерії, які характеризують  нормальний стан соціальних стосунків,  мають базуватися на гарантіях  свободи совісті, слова, на  праві власності, пересування,  таємниці листування, телефонних  розмов, на нормах моралі й  культури. Названі цінності формують  основу нормальних, цивілізованих  стосунків, а відхилення від  них призводить до деформацій  соціальних стосунків і спілкування.