Вінницький
державний педагогічний університет
імені Михайла
Коцюбинського
Інститут
педагогіки, психології і мистецтв
Кафедра
дошкільної та початкової освіти
Олексій
Ольга Михайлівна
( ІІІ курс, група 3-БПАМ)
Вплив
сімейного спілкування на формування
особистості
молодшого школяра
Мікродослідження
Науковий
керівник:
канд. пед.
наук
доц. Любчак
Л.В.
Вінниця
2012
План
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Зміст спілкування у родині:
психолого-педагогічний аспект…….…...6
2. Роль сімейного спілкування
у формуванні особистості дитини….…12
3. Особливості спілкування молодших
школярів у родині (за результатами експериментальних
досліджень)………………………………19
4. Умови ефективного спілкування
молодших школярів у родині………31
Висновки…………………………………………………………………………36
Література………………………………………………………………………..38
Додатки…………………………………………………………………………..41
Вступ
В
усьому світі визнано, що сім'я
є інтегральним показником суспільного
розвитку, який відображає моральний
стан суспільства і є могутнім
фактором формування особистості.
Більшість
сімей недостатньо реалізує свої
виховні функції. Сімейні тяготи,
обмеженість батьків у часі
для спілкування з дітьми призводить
до розриву внутрісімейних зв'язків,
обмежують можливість дітей і
батьків разом проводити дозвілля
і відпочинок. Внаслідок зниження престижу
сім'ї, нестабільності сімейних стосунків,
відсутності необхідної культури сімейного
життя, пияцтва батьків зростає кількість
сімей, що розпадаються, та дітей, які потрапляють
до спеціальних дитячих закладів, жебракують,
бродяжать.
Відповідно
до Конституції України сім'я,
дитинство, материнство і батьківство
охороняються державою. На виконання цих
конституційних положень психолого-педагогічна
наука має розробити систему пріоритетних
заходів, які забезпечували б їх реалізацію
[35, с. 7].
Сім’я
завжди виступає моделлю конкретного
історичного періоду розвитку
суспільства, відображає його
економічні, моральні й духовні
суперечності. Тому сучасні економічні
перетворення, демографічні проблеми,
криза в політиці, культурі –
все це відбивається на життєдіяльності
сучасної сім’ї, при цьому поглиблюється
її дезорганізація.
Сім’я
є домінуючим інститутом у
формуванні особистості дитини.
Причому тільки та родина має
позитивний вплив, яка допомагає
дитині відчувати себе рівноправним
членом сімейного колективу, де
її люблять; вона має у сім’ї
права і обов’язки; до її
потреб ставляться з розумінням.
Саме в таких сім’ях діти
найбільше цінують поради і
допомогу батьків, наслідують
їх особистий приклад. У нормальній
сімейній обстановці дитина виростає
доброзичливою, гуманною, спокійною,
здатною до співчуття, оптимістичною,
добрим товаришем, з почуттям
гумору, має тверді етичні правила.
Велику
роль сімейному вихованню приділяли
у своїх дослідженнях видатні, мислителі,
педагоги, психологи: А. Макаренко, І. Кон,
М.Стельмахович, В. Сухомлинський та інші,
які наголошували, що батьки відповідальні
не лише за визначення мети, за встановлення
моральних ідеалів, але і за вибір засобів
виховання[10, с. 225].
Теоретичні
проблеми сім'ї привертають увагу
антропологів та соціологів Б.Малиновського,
Л.Моргана, П.Сорокіна, питання взаємозв'язків
сім'ї та суспільства розглядаються у
працях С.Голода, Л.Когана, Л.Сидоренко,
А.Харчева; аспекти соціально-культурної
адаптації висвітлено у дослідженнях
В.Іванова, В.Патрушева, В.Чурсіноі та ін.
Особливості виховання дітей у традиційній
українській сім'ї розкрито у працях О.Вишневського,
А.Даник, О.Постового; окремі аспекти педагогіки
дозвілля обґрунтовані у працях Н.Бабенко,
Т.Бакланової, В.Кірсанова, Є.Смирнової,
О.Семашка, Н.Цимбалюк [22, с. 19].
Отож
проблема сім’ї та особливостей
впливу сімейного спілкування
на формування особистості дитини
залишається актуальним для сьогодення,
що і зумовило вибір теми
роботи.
Об’єкт дослідження – сімейне виховання молодших
школярів.
Предмет дослідження – особливості сімейного спілкування
з молодшими школярами.
Мета дослідження – дослідити умови ефективного
спілкування молодших школярів у родині
та їх вплив на загальний розвиток дитини.
Основними завданнями дослідження
є:
1) опрацювати наукову
літературу з проблеми дослідження;
2) проаналізувати спадщину
видатних педагогів у контексті
проблем сімейного виховання;
3) окреслити психолого-педагогічний
зміст спілкування в родині;
4) висвітлити умови ефективного
спілкування молодших школярів
у родині;
5) окреслити типові помилки
сімейного спілкування та їх
вплив на становлення особистості
дитини;
Методична
частина експерименту передбачає використання
таких методів дослідження: вивчення та
аналіз наукової літератури, метод аналізу
шкільної документації, метод спостереження,
метод опитування (анкетування), проективну
методику «Намалюй свою сім`ю», констатуючий
експеримент.
Дослідження
було проведено на базі СЗОШ
№35 м. Вінниці, клас 4-А.
Робота
складається із вступу, 4 параграфів,
списку літератури, додатків
1. Зміст
спілкування в родині: психолого-педагогічний
аспект
Протягом
життя кожен із нас постійно
контактує з іншими, спілкується
з найрізноманітнішими людьми. Здавалося
б, життєвий досвід, який ми
поступово набуваємо, дозволяє
розв'язати будь-які повсякденні
питання. Але насправді лише
одиниці самостійно відкривають
правила спілкування, які допомагають
уникати додаткових труднощів
у взаємодії з іншими людьми,
своєчасно «гасити» конфлікти,
що виникають внаслідок непорозумінь.
Значною
мірою наш моральний і матеріальний
добробут, ефективність діяння залежать
від організації процесу спілкування.
Що ж стосується такої делікатної
сфери, як створення сімейного
затишку, гармонійних стосунків
у родині, виховання молоді, то
тут успіх на всі 100 відсотків
залежить від того, як організована
взаємодія між членами сім'ї,
як здійснюється процес спілкування
між подружжям, між різними
поколіннями, з іншими людьми.
Психологи
і педагоги стверджують, що
спілкування лежить в основі
нормального психічного розвитку
людини. Маленька дитина потребує
не лише фізичного комфорту, вона
вже прагне спілкуватись з
дорослим доступними їй засобами
(так званий «комплекс збудження»
при появі дорослого). Малюк, що
позбавлений можливостей спілкування
з іншими людьми, не володіє
«людськими» засобами життєдіяльності:
мовою, інтонаційною виразністю,
мімікою, санітарно-гігієнічними
навичками та ін.
Усі
знають гарну легенду про засновників
Риму Ромула і Рема, яких начебто
вигодувала вовчиця. Багато хто
читав поетичну книгу Р. Кіплінга
про маленького хлопчика Мауглі,
що виріс серед вовків. І це
не завжди вигадка. Дійсно відомі
факти, коли дитина виховувалась
тваринами (мавпами, вовками, козами
і навіть свинями). Але доля
цих вихованців була, на відміну
від Мауглі, трагічною. Ці діти
переймали усі звички своїх
«названих батьків»: не могли
засвоїти нормального ходіння,
рачкували, замість членороздільної
мови гарчали, могли їсти тільки
сиру їжу. Усі спроби повернути
їх до світу людей були марними.
Якщо діти, що були знайдені
у ранньому віці (2—3 роки), ще
могли хоча б засвоїти пряму
ходу, елементарні навички особистої
гігієни, то старші не були
спроможні й на це.
Незважаючи на увагу і прекрасний
догляд, більшість з цих дітей
рано померли, людське існування
назавжди залишилось для них
чужим.
Але
відомі й інші приклади —
коли діти, що належали племені,
яке стояло на низькому рівні
розвитку, потрапляли в центр
цивілізації. Тоді вони швидко
наздоганяли своїх ровесників, не
відрізнялися від них ані за
рівнем інтелекту, ані за вихованістю.
Це дозволило психологам стверджувати,
що є так звані сензитивні
періоди індивідуального розвитку,
під час яких присутність іншої
людини є обов'язковою умовою.
Якщо цей період минув, наздогнати
втрачене вже не можна. Тому
особлива увага в останні роки
приділяється саме раннім етапам
(1—З роки). Якщо в цей період
дитина не мала відповідних
умов, її розумовий і емоційний
рівні розвитку значно знижуються.
Особливу
роль у житті дитини відіграє
мати або особа, що її заступає.
Спілкування з матір'ю для дитини
— головне джерело інформації
про навколишній світ. Від того,
які зразки взаємодії з цим
світом демонструє дитині мати,
суттєво залежить її розвиток.
У
процесі спілкування формуються
пізнавальні здатності людини
та інтегральні складові психічного
життя: самооцінка, усвідомлення
власного «Я» і відчуття його
тотожності в будь-яких життєвих
ситуаціях, засвоюються прийоми
протидії зовнішньому тискові,
виробляються критерії ставлення
до інших людей і т. п.[27].
Із
перших років життя кардинальною
умовою і провідним фактором
розвитку дитини є спілкування
з дорослими. Саме дорослі вводять
її у світ людської культури.
Спілкування
батьків з дітьми є одним
з дуже ефективних засобів
морально-емоційного виховання в
сім’ї, як специфічний спосіб
їхньої взаємодії, за допомогою
якого здійснюється обмін інформацією
з проблем морально-етичного змісту,
розвиток моральної свідомості,
формування моральних почуттів
і переконань, регуляція і коректування
вчинків і поведінка дітей.
Аналіз
філософських, соціологічних і психолого-педагогічних
досліджень дозволяє виділити
основні методологічні положення
про роль спілкування в морально-емоційному
вихованні особистості, дати визначення
поняття «батьківське спілкування»,
виділити його основні функції.
Батьківське
спілкування в процесі морально-емоційного
виховання дітей визначається
як специфічний спосіб взаємодії
батьків і дітей, за допомогою
якого відбувається обмін інформацією
з проблем морально-етичного характеру,
розвиток моральної свідомості,
формування моральних почуттів
і переконань, регуляція і коректування
вчинків і поведінки.
Батьківське
спілкування допомагає встановлювати
доброзичливі, правдиві і щирі
стосунки між батьками і дітьми,
розвивати і збагачувати позитивні
сімейні традиції і звичаї, виховувати
дітей на позитивних прикладах
родоводу і сім’ї. В обстановці
безпосереднього сімейного спілкування
діти прилучаються до традицій
своєї сім’ї і разом з тим
свого народу.
Педагоги
визначають важливу роль спілкування
у морально-емоційному вихованні
особистості:
—
спілкування є матеріально-духовним
процесом, у якому відбувається
обмін діяльністю і її результатами,
що втілюються в матеріальному,
духовному, моральному досвіді
і культурі суспільства;
—
спілкування є необхідним чинником
і обов’язковою умовою розвитку
як суспільства в цілому, так
і кожного його члена зокрема;
— спілкування є безпосередньо
необхідним і переживає конкретизацію
суспільних відносин, їхню персоніфікація,
особистісну форму;
—
духовний і моральний розвиток
індивіда залежить від різноманіття
його спілкування з іншими
індивідами;
—
виховання взагалі, морально-емоційне
зокрема, відбувається в постійних
взаєминах і в спілкуванні
людей один з одним, кожне
нове покоління через різноманітні
форми спілкування здобуває матеріальний
і моральний досвід, накопичений
усіма попередніми поколіннями;
—
цілеспрямоване, систематичне і
послідовне спілкування, помножене
на силу впливу позитивного
прикладу старших, сприяє формуванню
моральної свідомості, почуттів, переконань
і поведінки дітей.
Кожний
акт спілкування впливає на
наше життя в цілому, але, крім того,
у ньому реалізуються кілька функцій,
завдяки яким ми досягаємо мети. Отже:
— контактна
функція – встановлення стану обопільної
готовності приймати та передавати повідомлення
і підтримувати взаємний зв'язок до завершення
акту.
— інформаційна
– обмін повідомленнями, запитаннями
та відповідями.
— спонукальна
– заохочення партнера або самого себе
до виконання певних дій.
— координаційна
– взаємне координування й узгодження
дій, коли йдеться про спільну діяльність.
— пізнавальна
– адекватне сприйняття і розуміння сенсу
повідомлення, а також взаємне розуміння
одне одного ( намірів, установок, переживань,
станів партнерів).