Трудові доручення як форма організації дитячої праці

блиску  протерти їх суконкою).

6. Допомагати малюкам одягатися після сну; прибирати іграшки, розміщувати їх у шафі; прибирати групову кімнату до свят. Зробити споруду з будівельного матеріалу, прикрасити її прапорцями; зробити іграшки-саморобки для ігор на ділянці; полагодити іграшки малят .

Отже, різноманітність  трудових доручень дає можливість повсякденно  залучати всіх дітей групи до посильної  праці.

2. Організація та методика керівництва  трудовими дорученнями в старшому дошкільному віці

2.1. Робота  по організації та керівництву  трудовими дорученням дітей   старшого дошкільного віку в  дошкільному навчальному закладі

Як же практично розподілити трудові  доручення між дітьми і яке  місце вони повинні зайняти в  режимі дня?

Перш  ніж запропонувати дітям якесь  трудове завдання, треба їх зацікавити цим завданням, викликати бажання  виконати його. Звичайно, вихователь при  переході дітей в наступну групу  проводить з ними невелику бесіду, ознайомлює з новими обов'язками, пояснюючи  і показуючи, як їх виконувати. В  бесіді з дітьми старшого дошкільного  віку вихователь підкреслює, що вони вже  останній рік у дитячому садку, що через рік підуть до школи, а школярі  повинні вміти швидко й акуратно все робити, самостійно і добре  справлятися зі своїми обов'язками, тому треба виконувати не тільки обов'язки чергових, а й самостійно підтримувати порядок у груповій кімнаті, спальні, умивальні й роздягальні. Всі  діти в групі повинні вміти  чистити черевики, прати стрічки, прасувати їх, а дівчатка, крім того, розчісувати своє волосся, заплітати  його в коси, І всього цього, підкреслює вихователь, треба обов'язково навчитися  в дитячому садку.

Така  попередня бесіда з дітьми викликає в них інтерес до нових обов'язків. Розподіл доручень краще приурочити до тих днів, коли призначають чергових. Починати слід з легших доручень. Наприклад, старшим дітям можна дати доручення  підготувати зал до музичних і  фізкультурних занять, бо деякого  досвіду обслуговування колективу  вони набули в попередній групі, виконуючи  доручення, зв'язані з підготовкою  до занять.

Наступне  доручення - стежити за порядком у  роздягальні. Спочатку треба давати його тим дітям, які краще від  інших справляються зі своїми обов'язками, щоб показати всьому дитячому колективу  приклад успішного виконання  доручення.

Більшість трудових доручень дітям старшої  групи краще давати напередодні, обов'язково пояснюючи зміст і  правила виконання, а вранці тільки нагадати, уточнити окремі прийоми  роботи тим дітям, які їх виконуватимуть.

Діставши  доручення напередодні, дитина має  змогу почати свій день спокійно й  організовано, бо вже заздалегідь  готова до самостійного виконання свого  завдання - в неї створено певний настрій, викликано інтерес, а це дає змогу добре продумати  і свідомо виконати доручення  вихователя.

Розподіл  доручень напередодні дає змогу  вихователеві створити ділову, спокійну атмосферу в групі. Пояснення  змісту і правил виконання завдання підвищує відповідальність дітей за доручену справу перед усім колективом, і вони намагаються якнайкраще її виконати. Доручення слід давати на один день. Час для пояснення завдань  можна виділити на ранковій прогулянці, увечері або після полуденку.

Але не всі  трудові доручення доцільно давати напередодні.

Такі  доручення, як розстелити або застелити  свою постіль, краще давати того самого дня, показуючи і пояснюючи дітям  усієї групи, як це треба робити. Час для виконання цього завдання звичайно виділяють перед сном або  після сну.

Такі  побутові трудові доручення, як прання білизни, чищення взуття, допомога няні в митті чайного посуду, треба  давати невеликим групкам дітей (двом - трьом) і окремим з них  на один день. Ці завдання краще давати в день виконання, причому тільки тим дітям, які мають їх виконувати. В режимі дня для виконання  таких доручень виділяється час  до сніданку, під час прогулянки на ділянці (влітку) або перед вечерею.

Доручення допомогти малюкам доцільно давати дітям старшого дошкільного віку щодня, визначивши їх обов'язки й звернувши  їхню увагу на те, що вони повинні, наприклад, не самі одягати малюків, а тільки допомагати застебнути ґудзики, натягти  на п'яти панчішки, зашнурувати черевики.

Дітям старшого дошкільного віку можна давати доручення, для виконання яких треба проявляти  ініціативу, кмітливість .

А.С.Макаренко  надавав таким дорученням великого значення:

"Перед  дитиною треба поставити певне  завдання, яке вона може розв'язати,  застосовуючи той чи інший  трудовий засіб. Важливо те, що  дитині надається певна воля  у виборі засобів, і вона повинна нести деяку відповідальність за виконання роботи та за її якість".

Наприклад, вихователь запропонував трьом дітям  старшої групи - Андрійкові, Ніні й  Галі - прибрати в умивальні і, крім того, дав додаткове завдання замінити рушники на вішалках (чисті рушники  треба взяти в завідуючої господарством).

"Подумайте? - сказав він, - як ви це робитимете, а я потім перевірю".

Діти  охоче взялися за роботу, самі вирішили, хто що робитиме. Ніна старанно протерла ганчіркою кожне гніздо для зубного  порошку і щіток. Андрійко зібрав десять рушників, перелічив їх і  поніс у супроводі дорослих здавати. Так він зробив двічі. Одержавши  чисті рушники, порозвішував їх на місця.

Вихователю  майже не довелося нагадувати дітям, що і як робити. Спостерігаючи за їх роботою, він переконався, що діти вміють розподілити між собою  обов'язки, правильно розв'язати  поставлене завдання, застосувати набуті навички. Вихователь похвалив дітей, а  після прибирання відзначив їхню роботу перед усім колективом, особливо роботу Галі і Андрійка, які самі здогадалися, як краще все виконати .

Такі  доручення дітям старшого дошкільного  віку можна і треба давати, але  тільки тоді, коли в них є певні  вміння і досвід.

 В  трудовій діяльності дитини велике  значення має її особиста творча  активність: обдумування майбутньої  діяльності, підбір необхідних матеріалів, знарядь, подолання відомих труднощів  при досягненні наміченого результату.

Попереднє планування праці частіше всього здійснюється вихователем. При цьому  слід мати на увазі, що воно не повинно  займати часу більше, ніж сам трудовий процес.

Елементарне планування можуть виконувати і діти 5-7 років. Вміння планувати діяльність складається поступово із тих  простих дій, котрі необхідно  виконувати в логічній послідовності. Спочатку це дитині важко, але навіть в роботі з дітьми молодшого дошкільного  віку можливо будувати вимоги так, щоб  в режимних процесах відкривалися можливості для поступового привчання їх діяти організовано, вміти виділяти, що потрібно зробити спочатку, що потім, чому потрібно робити в цій, а не в іншій послідовності. Наприклад, вихователь пропонує дітям перед  тим як піти на прогулянку привести групову кімнату в порядок. Він  повинен пояснити дітям:  спочатку потрібно поставити на місце стільчики, а потім прибрати іграшки. При  вмиванні потрібно спочатку завернути  рукава, щоб не намочити їх, а потім  вимити руки, а лице вмивати вже  чистими руками і т.д. Таким чином, послідовність дій визначається вихователем, діти поступово привчаються  дотримуватись цієї послідовності  в роботі.

На основі цих елементарно простих підходів до планування дій маленької дитини поступово підготовлюється можливість для переходу до більш складних форм планування в роботі з дітьми середнього і старшого дошкільного віку. Слід мати на увазі, що без навчання у  дітей довго не складаються вміння планувати роботу, а в грі не тільки дітей молодшої, але нерідко  і середньої групи, довго ще зберігається примітивне маніпулювання предметами.

В деяких найбільш розповсюджених трудових процесах, організованих в середній і старшій  групах, неодмінно повинна бути визначена  логічна послідовність дій, яка  представляє для дитини простий  план діяльності. Наприклад, при догляді  за кімнатними рослинами їх потрібно розташувати так, щоб зручно було витирати, поливати. Для цього потрібно спочатку перенести квіти з підвіконня на стіл, потім протерти листя, вимити піддони, полити рослини, витерти підвіконня і вже після цього перенести  рослини на місце. При відсутності  плану дій діяльність дітей хаотична.

Перед вихователем  стоїть завдання - в процесі роботи направити увагу дітей на логічну  послідовність дій, яка може привести до кращого результату  (менша  затрата сил, часу,  зручніше).

При ремонті  книжок з дітьми старшої групи  слід спочатку відібрати книжки, які  потребують ремонту. Потім визначити, що потрібно зробити, щоб привести їх в порядок: підклеїти сторінки, замінити корінець, укріпити куточки обкладинки. Після цього підготувати потрібний  матеріал: підібрати папір, який найбільше  підходить по кольору, кусочки картону, клей, пензлики, ножиці. Сам процес роботи також важливо побудувати таким  чином, щоб передбачити послідовність  дій: оглянути книжку, яку слід відремонтувати, визначити «на око» чи за допомогою  лінійки ширину і довжину смужки паперу, яку треба буде приклеїти  до розірваної сторінки, зробити замітки  олівцем, а потім відрізати і  лише після цього наклеїти.

Якщо  діяльність дитини не направляється  дорослим, то вона робить багато непотрібних  дій, виконує роботу в такій послідовності, яка не забезпечує досягнення бажаного результату.

При відсутності  навичок дитина стає на шлях спроб  і помилок, що приводить до безцільної трати енергії, викликає почуття  незадоволення отриманим результатом.

Для того, щоб навчити дитину планувати  свою діяльність, потрібно дати їй приклад. Важливо вправляти дитину в попередньому обдумуванні своєї діяльності. Дітям  пропонують запитання: Поміркуй, як ти будеш робити, з чого ти почнеш? Яким інструментом спочатку будеш, працювати? Скільки матеріалу тобі потрібно?

Дітей слід ставити в умови необхідності попередньо обдумувати процес діяльності. Якщо трудове завдання зрозуміле, старші дошкільники виконують роботу самостійно і успішно. Коли деякі ланки трудового процесу дітям невідомі, вони знаходять рішення в ході роботи - освоюють нові операції, використовують різний інструмент, продумують, який матеріал потрібен для цієї роботи і як його використати. Вихователю важливо вияснити характер спонукання дітей і в потрібних випадках надавати їм необхідну  допомогу .

Керуючи  дорученнями дітей, залучаючи їх  до виконання простих завдань, вихователь вивчає їх можливості,  спостерігає  за кожною дитиною, виявляє рівень її вмінь, бажання з яким вона береться за справу, здатність довести її до кінця самостійно.

Постійний контроль за діяльністю дітей дозволяє правильно здійснювати індивідуальний підхід до кожного з них.

Спостереження показують, що більшість дітей від 3 до 5 років при виконанні доручень орієнтується на вимоги вихователя. Тому правильне керівництво діяльністю дітей при виконанні доручень є важливою умовою виховання у  них позитивного відношення до праці, старанності.

Досвід  сумісної роботи з дітьми показує, на скільки значима роль навчаючого впливу при виконанні дітьми трудових доручень. Оволодіння способами виконання  специфічних трудових дій, операцій, їх правильною послідовністю дозволяє дитині набути необхідних умінь для  виконання різноманітних за змістом  трудових доручень. При цьому вихователь користується прийомами показу і  пояснення,  посиленим контролем. Найменша трудність - і дитина кидає  справу, переключаючись на гру.

Засвоєнню трудових умінь сприяє повтор способів діяльності з метою їх закріплення. Вихователь розширює сферу діяльності дітей, спонукає їх до переносу засвоєних  способів в нові умови. Якщо раніше в процесі формування вмінь діти виконували доручення в межах  своєї групи, то з їх закріпленням вихователь постійно збільшує коло справ. Аналогічні завдання діти виконують  в групі  малюків, на ділянці дитячого садка, в роздягальній кімнаті.

В процесі  оволодіння навичками виконання  трудових доручень дитина повинна усвідомити їх мету і завдання, способи дій. Це досягається шляхом детального пояснення, мотивації того, що малюк робить чи буде робити. Вихователь пояснює: «Ти  поклади носик лійки на край квіткового горшка і поливай. Тобі не буде так  важко тримати лійку і не будуть розлітатись бризки».

В процесі  оволодіння дітьми  трудовими вміннями і навичками, активна роль вихователя необхідна. Однак по мірі накопичення  досвіду самостійного виконання  завдання, доцільно перейти до словесного нагадування: достатньо підказати  дитині, як слід діяти в даній  ситуації, в даних умовах. Поступово  активізувати дітей питаннями: «З чого почнеш справу? А ти знаєш де у  нас знаходиться лійка? Скільки  води потрібно, щоб полити  цю квітку?» Запитання вихователя повинні бути направлені на те, щоб діти усвідомили або згадали способи виконання доручення. Зміст питань повинен бути індивідуальним, відповідно до проблем, з якими зустрілася дитина при виконанні певного завдання .

Вихователь  може давати індивідуальні доручення  не одній дитині, а декільком. Подібна  організація доручень можлива тоді, коли діти вже мають деякий досвід роботи і не потребують постійного втручання і уваги вихователя. При цьому вихователь показує  нескладні прийоми роботи всім дітям  одночасно. Наприклад, доручає чотирьом-п'яти  вихованцям протерти стільчики. Вихователь пояснює прийоми роботи: як слід тримати ганчірку, наскільки вологою  вона повинна бути, нагадує послідовність  дій.

Важливою  педагогічною умовою виховання у  дітей позитивного відношення до доручень дорослих є формування у  них соціальних мотивів діяльності - мотив обов'язку і відповідальності перед дорослими за виконання  завдання. Досягти цього можливо, підвищуючи вимоги до дітей, до їх індивідуальної трудової діяльності, ускладнюючи доручення. Важлива також оцінка змісту цієї діяльності.