Шляхи та засоби розумового виховання молодших школярів

У початкових класах, як відзначав В.Сухомлинський, спостереження  необхідні дитині, як сонце, повітря  й волога необхідні  рослині.  Тут спостереження - найважливіше джерело енергії розуму.  Виховуючи молодших  школярів,  треба  вчити їх бачити  в  звичайному   незвичайне,    шукати   й    відкривати    причинно-наслідкові   зв'язки,  відповідаючи   на   запитання   «чому?».   Школа   спостережливості   в молодшому віці - необхідна умова розумового розвитку.

Неабияк   зміцнює   інтелектуальні   сили   молодших   школярів звернення до українського народного гумору. [16]

В обов'язок учителя початкових класів входить піклування про те, аби на всіх заняттях якнайбільше розкривалися інтелектуальні сили вихованців. Треба дбати також, аби виучувані правила, положення й визначення  осягалися  не тільки  пам'яттю,  але  й  зусиллями  розуму. Зубрячка шкодить розумовому вихованню, як велике зло, що отуплює розум. Там, де вона панує, немає поваги до розуму.

Крім звичного кола шкільних справ й уроків, уявлень, інтересів, у школярів має бути багате й різноманітне інтелектуальне життя. 

Розумове   виховання,   здійснюване   на   уроках,   дає   добрі наслідки тоді, коли воно має своє творче продовження й розширення в  позакласній роботі через участь дітей як у предметних гуртках (з мови, математики та ін.), так і в гуртках трудової творчості - юних техніків,   юних  натуралістів,   конструкторських,  монтажних,   а   також художньої   самодіяльності   -   літературно-творчих, фольклорних, музичних,   драматичних,   декламаторських.    Велике   значення   для відточення   розуму   мають   зустрічі   учнів   з   творчою   інтелігенцією, народними мудрецями й філософами, мудрими оповідачами, участь у різних конкурсах й олімпіадах, народних, національних і традиційних шкільних   святах,   іграх,   забавах,   карнавалах   та   інших   розумних дозвіллях. Треба всіляко підтримувати розумні захоплення дітей - гру в   шахи,  лото,   колекціонування,   ведення   щоденника,  листування   з родичами й ровесниками з-за рубежу, моделювання тощо. [30]

«Книжку читай - розуму набирай!» - кличе народна мудрість. Цим  підкреслюється особлива роль книги  й самостійного читання у розумовому вихованні учнів під керівництвом, спрямуванням і за порадою вчителя початкових класів.

Для    посилення    розумового    виховання    учнів    на    Україні зароджуються   елітарні   школи-гімназії,   ліцеї,   коледжі,   навчальні заклади для особливо інтелектуально обдарованих дітей. [12]

1.4. Засоби розумового виховання

     Засоби розумового виховання — це широкий спектр предметів, які використовують у системі пізнавальної діяльності людини: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін.

 Зміст розумового  виховання реалізується через  використання таких його засобів:

1. Навчання. Цей вид діяльності є найдієвішим засобом розумового виховання. Разом із збагаченням дітей новими знаннями в процесі навчання підвищується рівень їхнього розвитку, вдосконалюються всі форми мислительної діяльності. У процесі спеціального навчання діти вчаться аналізувати предмети, оволодівають стратегією пізнавальної діяльності. Провідна роль навчання у розумовому вихованні обумовлена активною позицією педагога. Вихователь добирає, структурує для повідомлення дітям інформацію, цілеспрямовано формує уміння і навички та організовує діяльність дітей, аналізує засвоєння ними знань, що є підставою для подальшої індивідуальної роботи з ними. Під час занять формуються навички навчальної діяльності дитини: слухати і чути те, що говорить педагог, діяти згідно з його вказівками, досягати потрібних результатів й оцінювати їх. Навчальна діяльність на заняттях є колективною, внаслідок чого дитина може порівнювати свої результати із результатами інших дітей, аналізувати власні помилки, усвідомлювати необхідність і напрями самовдосконалення.
2. Різні види діяльності дітей. Важливим засобом виховання є організована вихователем розумова діяльність дітей. У ранньому віці розумове виховання відбувається у процесі організації предметної діяльності дітей. Це вимагає створення предметного середовища, яке б спонукало дітей до пізнавальних дій. 
   Важливим фактором є розвиток мовлення, що відкриває нові можливості для формування первинних уявлень, допомагає встановлювати зв'язки між предметами, діями і словами, що їх називають, підводить дітей до елементарного узагальнення.

     У  розумовому вихованні важлива  роль належить грі, в якій  відображаються враження дітей про навколишню дійсність, творчо інтерпретуються їхні уявлення про предмети і явища, розуміння подій. Перші ігри малюків виникають із предметної діяльності, їх розвиток відображає спрямованість пізнання дитини. І сфокусуванням її уваги на людину в грі з'являється рольовий розподіл, який відображає людські взаємини. Рольова взаємодія сприяє усвідомленню дітьми правил і норм поведінки людей, мотивів їхньої діяльності тощо. У процесі формування ігрового задуму, розгортання сюжету гри діти удосконалюють плануючу функцію мислення, розвивають свої пізнавальні інтереси. У грі діти можуть послуговуватися засвоєними знаннями за власним задумом, переживають багато радісних емоцій, виявляють ініціативу, мають можливість бачити результати своєї діяльності.

     Дбаючи про підвищення виховного ефекту творчих ігор, вихователю слід постійно збагачувати їх зміст шляхом розширення вражень, знань дітей про навколишню дійсність. Вдумливе педагогічне керівництво повинно спиратися на рівень розуміння дітьми процесів і явищ, який виявляється у грі, і поступово розвивати послідовність ігрових дій, учити дітей плануванню. 
Особливо доцільні у розумовому вихованні дітей дидактичні ігри, що в ранньому віці сприяють мовленнєвому розвитку. У середньому і старшому дошкільному віці дидактичні ігри розвивають увагу, кмітливість, винахідливість, уточнюють, систематизують, узагальнюють знання про світ. Усі компоненти структури гри (ігрове завдання, зміст, дії, правила) спрямовані на розумовий розвиток, можливості якого розширюються внаслідок урізноманітнення й ускладнення ігор. Важливо навчити дітей розуміти гру, пояснювати її зміст, правила, способи дій, що розвиватиме їхнє мислення, мовлення, вчитиме самоконтролю.

     Розумовий розвиток  дитини залежить і від того, наскільки вона включена у продуктивні види діяльності. Кожна продуктивна діяльність передбачає вміння дитини планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а потім утілювати його у практичній діяльності. Так, конструювання вимагає цілісного сприйняття предмета, що конструюється, його складових частин, уміння уявляти його в різних просторових положеннях, планувати практичні дії, оцінювати процес і результати своєї діяльності та ін. Ці дії у процесі роботи вдосконалюються. В організації предметних видів діяльності вихователь має постійно дбати про збагачення уявлень дітей про предмети, їх якості та властивості, особливості різних будівель і споруд, а також про специфіку необхідних для створення конкретної моделі матеріалів.

     У процесі  зображувальної діяльності (малювання, ліплення, виготовлення аплікацій) розширюються, поглиблюються знання про предмети і явища навколишнього світу, розвиваються сенсорні здібності. Образотворча діяльність розгортається на основі сприймання, осмислення, переживання сприйнятого, виявлення свого ставлення до нього через зображення. Ця закономірність і визначає суть навчання дітей образотворчої діяльності. У творчому процесі дитина вчиться аналізувати предмети, порівнювати їх, виокремлювати їх ознаки, сприймати створене і завершене зображення, оцінювати його, їй доводиться оперувати уявленнями, перетворювати попередній досвід за допомогою уяви, вдосконалювати плануючу функцію мислення. Спрямовуючи зображувальну діяльність дитини, педагог, крім передавання певних практичних навичок і умінь, має дбати про організацію систематичного спостереження за предметами і явищами, удосконалення способів їх обстеження, розвиток аналітико-синтетичних здібностей.

     На розумове  виховання дітей дошкільного  віку впливає і трудова діяльність. Вона, значною мірою розгортаючись на сенсорній основі, вимагає від дитини елементарних навичок планування: визначати послідовність робіт, розподіляти обов'язки між учасниками, домовлятися про спільний результат. Дитина повинна заздалегідь готувати все необхідне для роботи, вміти добирати, використовувати інструменти і матеріали. У процесі організації трудової діяльності дітей вихователю слід потурбуватися про взаємозв'язок трудового і розумового виховання. Потрібно, щоб формування практичних навичок не випереджало і не відставало у часі, а відбувалося паралельно із формуванням знань і розумових умінь. На їх основі педагог розвиває вміння виявляти ініціативу, творчість, цілеспрямованість і наполегливість у досягненні результату.

3. Спілкування з дорослими. Особливу роль у розумовому вихованні відіграють відповіді дорослих на численні запитання дітей, які є одним із показників їхнього розумового розвитку. Спочатку ці питання є простими: "Яка киця?", "Що робить зайчик?". Пізніше розвивається допитливість та інтерес до предметів і явищ не лише безпосереднього оточення, а й віддалених: "Чому дме вітер?". Сукупність дитячих запитань учені (О. Сорокіна) класифікують на такі категорії:

• питання, що містять бажання дитини одержати від дорослих пораду або допомогу ("Ви навчите мене малювати цей візерунок?"); адекватною реакцією на них буде конкретна допомога дорослих у тому, про що дитина просить;
• питання, що відображають намагання дитини викликати емоційне співпереживання дорослих ("Добре я відповідав на занятті?"); у такому разі педагог, відповідаючи на питання дитини, має виявити зацікавленість нею, її успіхами, а за необхідності - співчуття;
• пізнавальні питання, зумовлені прагненням дітей до знань ("Звідки приходить зима?"); вони зобов'язують педагогів, батьків до точних, правильних за змістом і з наукової точки зору відповідей. 
  В ознайомленні дітей з навколишнім світом не можна недооцінювати спілкування з дорослими поза процесом навчання. Цей спосіб розумового виховання М. Поддьяков назвав стихійним, неорганізованим навчанням.

4. Ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу. Обсяг і характер знань визначає програма виховання і навчання у дошкільних закладах дітей кожної вікової групи відповідно до можливостей їхнього розумового розвитку. Усі знання об'єднані в розділи: про природу, предметний світ, працю дорослих, явища суспільного життя тощо.

     У  ранньому дитинстві дитину знайомлять з конкретними предметами і явищами найближчого оточення. Оволодіння різними видами предметних дій і мовою забезпечує формування елементарного кола уявлень: про якості і властивості предметів побуту, іграшки, певні об'єкти природи, про призначення окремих предметів і способи користування ними.

     У  дошкільний період дитина оволодіває  основними уміннями і навичками  різних видів діяльності: ігрової,  трудової, навчальної, спілкування,  малювання, ліплення, конструювання.  Розширення знань про предмети  і явища відбувається завдяки опануванню і розвитку нових видів діяльності, поглибленню змісту тих, які сформувались у ранньому віці. Педагоги, батьки допомагають дітям сформувати уявлення про сім'ю, життя і працю дорослих, норми і правила поведінки, стосунки між людьми, явища суспільного життя, рідне місто чи село, рідний народ, його звичаї і традиції тощо. У старшому дошкільному віці знання поєднуються з формуванням пізнавального ставлення до навколишнього світу, що вимагає розвитку певних способів його освоєння. Діти оволодівають такими мислитель-ними операціями, як порівняння, узагальнення, класифікація; у них формується загальний метод розумової діяльності - здатність швидко і точно зрозуміти завдання, планомірно І послідовно вирішувати його, правильно оцінювати результати. Розумова діяльність дітей формується у процесі навчання під керівництвом дорослого.

     Усе,  що оточує дитину (люди, предметний  світ, природа, явища суспільного  життя), є джерелом розумового  розвитку. У своєму повсякденному  житті дитина здобуває нові знання, набуває нового досвіду. Цей процес, особливістю якого є вплив суспільного середовища на інтелектуальну працю, О. Усова назвала природною "дидактикою життя".

     Дитина  ознайомлюється з навколишнім  середовищем завдяки безпосередньому,  послідовному й активному сприйманню предметів і явищ. Виховання, як зауважував К. Ушинський, повинно вправляти здатність дітей до спостереження - цілеспрямованого збирання фактів про предмети і явища дійсності, поведінку і діяльність особистості з метою їх аналізу і тлумачення. Правильно організоване спостереження сприяє вихованню у дітей зосередженої уваги і поглиблює їхній інтерес до пізнання світу. [33; 19]

     Системне  використання засобів розумового  виховання забезпечує загальний  розвиток дитини, набуття нею  знань про навколишній світ, формування її пізнавальних здібностей. Правильно організоване навчання, що передбачає залучення всіх учнів до активної пізнавальної діяльності і використання спеціальних завдань на розвиток мислення, позитивно позначається на розумовому розвитку і вихованні школярів.

Розділ ІІ. Перевірка ефективності шляхів та засобів  розумового виховання, як передумова формування розумових здібностей та пізнавальної активності молодших школярів

2.1. Дослідження  розвитку розумових здібностей та пізнавальної активності молодших школярів

   Важливою  умовою правильного процесу виховання  є оцінка рівня розумового  розвитку дітей. Діагностика розумового  розвитку покликана виявляти  реальні досягнення дитини у  процесі навчання, Щодо цього  розроблено систему показників розумового розвитку дитини, яка охоплює ступінь сформованості пізнавальних і мислительних (інтелектуальних) дій.

Загалом, сучасна педагогіка і психологія зосереджуються на дослідженні  таких проблем розумового розвитку дітей:

• діагностика розумового розвитку;
• особливості пізнавальної діяльності;
• виховання і навчання розумово обдарованих дітей;
• інтелектуальна підготовка до навчання в школі;
• сучасні технології розумового виховання;
• розвиток інтелектуальних здібностей;
• роль навчання у розумову розвитку дитини, його зміст, форми і методи.