Шляхи та засоби розумового виховання молодших школярів

Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти і науки 

Київської обласної державної  адміністрації

Комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

 

 

 

 

 

Курсова робота

з педагогіки

 

Шляхи та засоби розумового виховання молодших школярів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біла Церква

2011 
ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………………...…..3

 

Розділ І. Загальна характеристика  розумового виховання  молодших школярів

 

1. Розум - важливий засіб пізнання навколишньої дійсності. Місце розумового виховання у системі всебічного гармонійного розвитку особистості………7

 

2. Поняття «розумове виховання». Головна суть розумового виховання, його зміст та завдання………………………………………………………………...9

 

3. Ефективні шляхи розумового виховання, як передумова підвищення навчального процесу  молодших школярів………………………………….14

 

4. Засоби розумового виховання…………………………………………………17

 

Розділ ІІ. Перевірка ефективності шляхів та засобів розумового виховання, як передумова формування розумових здібностей та пізнавальної активності молодших школярів

 

2.1. Дослідження  розвитку розумових здібностей та пізнавальної активності молодших школярів …………………………………………………………………..23

 

2.2. Аналіз результатів проведенного дослідження розумового виховання молодших школярів

 

Висновки………………………………………………………………………………..…38

 

Список використаної літератури………………………………………………………...41

 

Додатки……………………………………………………………………………..……..44

 

 

 

 

Вступ

     Сьогодні  з - поміж важливих завдань, що постають перед системою освіти, особливої актуальності набуває реалізація  навчального процесу, спрямована на удосконалення всебічно розвиненої особистості школярів. Виховання і навчання спрямовані на те, щоб нові покоління, засвоюючи основи наук, суспільно-історичний досвід, були підготовленими до самостійної життєдіяльності, цивілізованого ставлення до природи, культури, інших людей, адаптації у світі, який динамічно змінюється. Ці вимоги особистість засвоює свідомо чи несвідомо як необхідні умови життя і діяльності.

     Нині, в  зв'язку з небувалим розвитком  науки, пожвавленням суспільних  перетворень, посиленою інтелектуалізацією  праці, швидкою зміною техніки  й технологій в усьому світі,  проблема плекання інтелекту  набрала особливої гостроти. Всі тепер відчуваємо, як у відповідальний час розбудови самостійної Української держави круто зросла потреба мати людей компетентних, розумова обдарованих, з мисленням державо-будівників. І тут без добре поставленого розумового виховання аж ніяк не обійтись. Отож роль учителя початкових класів у розв'язанні даного важливого питання дуже велика.

     Немає, напевно,  жодного педагога, який не замислювався  над тим, чому багато школярів  погано вчаться, не переживав,  не намагався допомогти таким  учням.

     Однією  з найголовніших причин, що породжують  низьку успішність, є відсутність  у учнів уміння вчиться. Формування  знань лише тоді виявляється  плідним, коли воно здійснюється  разом з розвитком мислення. [18]

     Одній з  найважливіших складових частин  виховання особи являється розумове виховання. В історії педагогіки були дві точки зору на розумове виховання і розвиток : теорія формальної освіти і теорія матеріальної освіти. 
Представники першої теорії стверджували, що головне і найбільш суттєве в розумовому вихованні - це розвиток самих форм мислення, пізнавальних здібностей учнів, розвиток пам'яті, уяви, кмітливості, винахідливості. При цьому само навчання в школі розглядалося як своєрідний курс розумової гімнастики. Представники теорії матеріальної освіти, навпроти вважали найголовнішим і істотнішим в розумовому розвитку і вихованні конкретні, реальні знання, які в необхідній мірі самі собою визначають і форми мислення.

     Сучасна  педагогіка виходить з визнання  єдності матеріальної і формальної  освіти, тому в завдання розумового виховання входить: озброєння основ наук, що вчаться математичними знаннями, про природу, людське суспільство і мислення; розвиток пізнавальних потреб, інтересів і здібностей; формування соціально значущих мотивів вчення; виховання у учнів самостійності в учбовій роботі; а також формування умінь і навичок розумової діяльності (спостереження, порівняння, вироблення понять, розуміння причинно-наслідкових зв'язків, міцне запам'ятовування матеріалу і тому подібне), тобто інтелектуального компонента культури розумової праці. [22; 7]

     Важливість  виховання культури розумової  праці сьогодні усвідомлюється  як теоретиками, так і практиками  педагогіки. За останні два десятиліття  для розвитку учбово-пізнавальних  здібностей учнів зроблено вже немало.  Але нині перед педагогічною наукою і школою стоїть завдання; розробити і реалізувати на практиці спадкоємну технологію комплексного розумового виховання учнів усіх класів, - як на уроках; так і в ході позаурочної виховної діяльності спільними зусиллями учителів, класних керівників, бібліотекарів і батьків.

     Початкова  школа покликана дати своїм  учням окреслену її навчальним  планом і програмами належну  суму знань, умінь та навичок  і водночас розвивати їх розум  так, щоб вони в перспективі,  здобувши освіту, ставали розумнішими, інтелектуально багатими, компетентними, із жадобою до знань людьми. [30]

     Ідеалом  школи, за справедливим визначенням  В. Сухомлинського, є те, щоб у  життя не вступала жодна невихована  у розумовому відношенні людина. Невігласи небезпечні для суспільства незалежно від того, освічені вони чи неосвічені. Невіглас не може бути щасливим сам і завдає нещастя іншим. Той, хто вийшов із стін школи, обов'язково має бути розумною людиною. [32]

     Розумове  виховання належить до однієї з найважливіших складових частин формування всебічно розвиненої людини, до одного з дійових чинників вирощення інтелектуальної еліти нації. Здійснюється воно в нерозривній єдності з усіма іншими виховними компонентами, бо розумовий розвиток і формування на цій основі національної еліти - це насамперед виховання особистості. А особистість виростає у певному духовному середовищі, коли існує особливе естетичне й морально-психологічне поле. А його треба плекати з дитинства, виховуючи на історії народу, на прикладі своїх батьків, дідів і прадідів, відданих ідеї соборної України, і шанують її культуру, традиції, рідну мову»

      Ми живемо  в ХХІ столітті, де для роботи    з    новою    сучасною    технікою,    в    середовищі освічених людей  потрібні  глибокі  знання,  високорозвинене  мислення, здатне до швидкого аналізу й миттєвих операцій, безпомилкових оперативних логічних кроків, необхідних для прийняття правильних рішень.

«Розумове виховання  необхідне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити й бути розумною повинна кожна людина, бо розум конче необхідний у всіх без винятку видах людської діяльності. Тому й справжнє розумове виховання орієнтує людину на життя у всій його складності, в усьому його багатстві» [16].

     Отже, обрана тема «Шляхи та засоби розумового виховання молодших школярів» є досить актуальною на сьогоднішній день.

Об'єкт дослідження:  процес розумового виховання молодшого школяра

Предмет дослідження: зміст, шляхи та засоби розумового виховання молодших школярів

Мета дослідження: виявити, обґрунтувати й експериментально перевірити шляхи розумового виховання учнів початкової школи та підібрати педагогічні засоби інтелектуального розвитку

Завдання дослідження:

1. Розкрити значення і головну суть розумового виховання;
2. проаналізувати зміст розумового виховання учнів початкових класів;
3. виявити провідні шляхи  та засоби розумового виховання та його вплив на інтелектуальний розвиток молодшого школяра;
4. скласти методичні рекомендації для вчителів початкової школи з питань формування

Методи дослідження:

- аналіз психолого-педагогічної літератури;

- експеримент

- спостереження

- анкетування респондентів

Гіпотеза дослідження: якщо у роботі з учнями початкової ланки використовувати ефективні шляхи та засоби розумового виховання, то рівень загальної успішності молодших школярів значно підвищиться.

Практичне значення:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Загальна характеристика  розумового виховання  молодших школярів

 

1. Розум - важливий засіб пізнання навколишньої дійсності. Місце розумового виховання у системі всебічного гармонійного розвитку особистості

 

     Людина  належить до виду homo sapiens. Їй властиво  активно пізнавати довкілля, оволодівати  інтелектуальним досвідом попередніх  поколінь, систематизувати його  і на цій основі підніматися по сходинках соціального прогресу. Розумова діяльність є провідною в житті людини. Це найважливіша передумова соціального становлення особистості та її морально-духовного збагачення.

     Серед усіх  живих істот на Землі людина  відрізняється перш за все наявністю розуму, здатністю думати, розмовляти, творити. Не випадково в народі кажуть, що «знання та розум - скарб людини».

     «Розум - одна  з найкращих людських якостей  («Не краса красить, а розум»). Від інтелектуального розвитку  особистості залежить рівень її підготовки до життя («Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати»), особисті доля й щастя («Щастя без розуму - торбина дірява»). [10]

     Широка, нічим  не замінима функція розуму  відзначена в численних українських  народних афоризмах типу: «до розуму дійти» (порозумнішати), «навчатися розуму» (набувати доброго розуму) тощо. А якщо додати сюди стійкі словосполучення із синонімами до слова «розум» -  ум, глузд, толк, розсудок, смисл, мудрість, тямучість, то таких фразеологізмів набереться дуже багато.

     Для   відзначення   життєвої   ролі   розуму   в   живому   масовому спілкуванні   він   часто-густо   протиставляється   глупоті   («Краще   один мудрий,   ніж десять  дурних»).   Кожен  знає,   що   краще  справу мати  з розумним,   ніж   з   невігласом.   Людина   з   неповноцінним  розумом  - каліка («Нема ума: вважай - каліка»).

     Українські  прислів´я підносять розум як  найвищу цінність (“Знання та  розум — скарб людини”, “За  вченого двох невчених дають”, “Не краса красить, а розум”). Душевні та фізичні якості людини народна мудрість також пов´язує з розумом (“Доброта без розуму пуста”, “Сила перед розумом никне”, “Людина без розуму, що сніп без перевесла”, “Розумний розсудить, а дурень осудить”). З ним не може зрівнятися ні врода (“Шкода краси, де розуму немає”), ні багатство (“Не купити ума, як нема”), ні показна вченість (“Розумний любить вчитись, а дурний вчити”). Знання, як стверджує народна мудрість, безмежне, і здобути його можна лише наполегливими зусиллями (“Дурному розуму не вставиш”, “Вік живи — вік учись”).[21]

     Важливим  складником всебічного розвитку  особистості є розумове виховання.  Розумове виховання - процес тривалий  і складний. Успіх його забезпечується   рядом  факторів.   Провідне  місце   серед  них  займає перш за все живе спілкування з розумними людьми. Розум плекається розумом.   «З   розумним   поговори,   то   й   розуму   наберешся,   а   з дурним   -     то   й   свій   загубиш»,  -  кажуть  у   народі.   А   звідси   й порада: «Мудрого шукай, дурного обходь».  І висновок: «Розумні діти зростають у розумних батьків і вчителів».  В образі свого вихователя діти   повинні  бачити  безмежну  відданість  розумовому життю, науці. Учнів скоряє закоханість їхнього вчителя в розум. Тому дуже важливо, щоб  молодший   школяр  з  допомогою   свого   вчителя   сьогодні   став розумово   багатшим,   ніж   був   учора.   Кращий   спосіб   розумового виховання, як цей, годі й придумати. [19]

     Разом із  знаннями, які формуються у дитини  в процесі виховання, розвиваються  способи пізнавальної діяльності: вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Очевидно, тому розумова досконалість високо цінується всіма народами. «Не краса красить, а розум», «Знання та розум — скарб людини», — гласить народна мудрість, пов'язуючи з розумовими даними формування моральних якостей особистості («Немає доброти без розуму»). Розум є важливим засобом пізнання навколишньої дійсності («Бачить око далеко, а розум — ще далі»). Він свідчить не лише про дану людині від природи кмітливість і тямовитість, а й про здобутий у процесі виховання і самовиховання рівень розвитку («Не той дурний, хто не вчився, а той, хто вчитися не хоче»). Отже, у процесі засвоєння дитиною знань, розвитку її інтелекту, мислення відбувається формування культури розумової праці. У цьому і полягає сенс розумового виховання.

    Навіть з  вищесказаного видно, що споконвіків  у народі високо ціниться розум  людини, освіченість, інтелект.