Розвиток творчих здібностей дошкільників в сюжетно - рольовій грі

 
 
 
 

Сюжетно-рольова  гра  у розвитку творчих здібностей  дошкільників 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ГРА- ПРОВІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ………….7

1.1. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку в психолого – педагогічній літературі……...……………………………………………………7

1.2. Сюжетно-рольова гра………………………………………………………12

1.3. Роль сюжетно-рольової  гри у розвитку творчості у  дітей дошкільного віку………………………………………………….…………………………….15

РОЗДІЛ  2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ДОСЛІДЖЕННЮ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ  НА РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИІВ……………………….………20

2.1. Діагностика  творчих здібностей та спілкування  у дошкільників…….…20

2.2. Практична  робота з розвитку творчості  у старших дошкільників у сюжетно-рольовій  грі……………………………………………………………25

2.3. Аналіз результатів  експериментальної роботи……………………………30

ВИСНОВКИ...........................................................................................................32

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................35

ДОДАТКИ..............................................................................................................38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

Творчий розвиток особистості зумовлює все  її особисте життя. Прагнення людини до творчих досягнень викликане  різними потребами:

- фізіологічними (в їжі, одязі, відпочинку тощо);

- в особистій  безпеці (захист від насильства  та загроз);

- у спілкуванні;

- прихильності  та любові;

- у повазі  довколишніх; адекватному самооцінюванні, у самостійності, в успіхові;

- у реалізації  своїх здібностей, у самовизначенні.

    Розвитком творчої особистості важко керувати. Є багато чинників, що впливають на інтелектуальний розвиток, серед них умови, у яких формується дитина, середовище, що її оточує. Однак найважливішим для творчого розвитку особистості є характер її навчальної діяльності. Моделювання творчої діяльності у навчанні потребує осмислення самого поняття «творчість».

    З'ясуємо суть поняття творчість. Під творчістю найчастіше розуміють створення нових матеріальних або духовних цінностей. Творча діяльність є антиподом наслідування, копіювання, діяльності за шаблоном, готовим узірцем, правилом, алгоритмом. Творчість має такі основні ознаки:

  1. У процесі творчої діяльності відбувається перетворення явищ, речей, процесів діяльності або їх зразків, чуттєвих чи розумових.

   2. Продукти творчості, нової ідеї, систем дій, невідомих закономірностей тощо містять у собі новизну, оригінальність.

       Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку, розвиваючи психічні, фізичні сили малюка (увагу, мислення, пам'ять, організованість, спритність тощо), сприяючи освоєнню ним навколишнього світу і людських взаємин, пробуджує, задіює його творчий потенціал. На підставі того, якими іграшками грається і в які ігри грає дитина, можна зробити певні висновки про її задатки, нахили, окреслити програму їх розвитку в найближчій і віддаленій перспективі.

Особливо  активним є розвиток дітей під  час ігор, які вони самі придумують. Такі ігри вважають творчими, оскільки ігрова діяльність у них має яскраво  виражений самодіяльний і творчий  характер.

Зважаючи  на актуальність даної проблеми темою курсового дослідження обрано питання «Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку під час сюжетно-рольової гри».

Мета  курсового дослідження – теоретично та практично обґрунтувати важливість та необхідність розвитку творчого потенціалу під час сюжетно-рольової гри підростаючого покоління.

Предметом курсового дослідження є педагогічні умови розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку під час сюжетно-рольової гри.

Об’єкт  курсового дослідження - процес формування сюжетно-рольової гри дітей дошкільного віку.

Гіпотеза  – використання сюжетно-рольових ігор сприяє активізації всього дитячого колективу, тобто дає можливість ввести всіх діток в навчально-виховний процес.

Для  вирішення  поставленої мети необхідно  виконати  наступні  завдання:

1. Опрацювати  наукову та методичну  літературу  з поставленого питання;

2. Визначити  основні теоретичні аспекти творчості  та творчого процесу;

3. З’ясувати   методичні  розробки  для   визначення рівня  творчого  потенціалу  дітей дошкільного  віку;

4. Провести  експериментальне  дослідження з  поставленого питання.

У процесі  дослідження  використано наступні  форми  наукового пізнання:

- робота  з літературними джерелами;

- бесіда;

- спостереження;

- аналіз. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ГРА- ПРОВІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1 Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку в психолого – педагогічній літературі

  Творчість визначається як діяльність людини, створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значимістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього ще не існуюче.

 Поняттю «творчість» також можна дати і більш широке визначення.

  Філософи визначають творчість, як необхідну умову розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких змінюються і самі форми творчості.

  Творчість - це процес створення суб'єктивно нового, заснований на здатності породжувати оригінальні ідеї та використовувати нестандартні способи діяльності.

 По суті справи, творчість - це «здатність створювати будь-яку принципово нову можливість» (Г. С. Батіщев).

  Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Вона вимагає розумової активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності.

  Творчість характеризується як вища форма діяльності особистості, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції та інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом всіх матеріальних і духовних благ. [15]

Загальні  проблеми дослідження механізмів творчості  можна сформулювати наступним чином:

1. Аналіз  творчості, як конкретного явища  з метою виявлення в ньому  специфічних сторін і вказівки  на загальний характер відповідних  їм закономірностей.

2. Синтез  підсумків спеціальних досліджень  кожної з виділених сторін  з метою створення можливостей  раціонального управління ходом  конкретної творчої діяльності, розрахунком творчого потенціалу.

Творчість - несуцільний і безперервний рух. У ньому чергуються підйоми, застої, спади. Найвищою точкою творчості, його кульмінацією є натхнення, для якого характерний особливий емоційний підйом, ясність і виразність думки, відсутність суб'єктивного переживання, напруги.

 Уява - основа будь-якої творчої діяльності.

  Уява дитини складається в грі. На перших порах вона невіддільна від сприйняття предметів і виконання з ними ігрових дій. У грі 3-4-річного віку істотне значення має схожість предмета-заступника з предметом, який він заміщає. У дітей більш старшого віку уява може спиратися і на такі предмети, які зовсім не схожі на заміщувані. Поступово необхідність у зовнішніх опорах зникає. Відбувається інтеріоризація - перехід до дії з предметом, якого насправді немає, до ігрового перетворення предмета, наданню йому нового сенсу та подання дії з ним у розумі, без реальної дії. Це і є зародження уяви як особливого психічного процесу. [14]

  Існує думка, що уява дитини багатша, ніж уява дорослої людини. Ця думка грунтується на тому, що діти фантазують з найрізноманітніших приводів.

Однак уява дитини насправді не багатше, а в багатьох відносинах бідніша, ніж уява дорослого. Дитина може уявити собі набагато менше, ніж доросла людина, так як у дітей більш обмежений життєвий досвід і, отже, менше матеріалу для уяви. Менш різноманітні і комбінації образів, які будує дитина. Разом із тим уява відіграє в житті дитини велику роль, ніж у житті дорослого, виявляється набагато частіше і допускає значно легший відступ від дійсності, порушення життєвої реальності. Невтомна праця уяви - це один із шляхів, що ведуть до пізнання і освоєння дітьми навколишнього світу, виходу за межі вузького особистого досвіду.

  У старшому дошкільному віці уява дитини стає керованою. Формуються дії уяви: задум у формі наочної моделі; образ уявного предмета, істоти; образ дії істоти або образу дії з предметом. Уява набуває самостійність, відділяючись від практичної діяльності.

  Шлях до розвитку творчості - оволодіння навичками. Проте не можна думати, що спочатку треба навчити дитину, а потім розвивати його творчі здібності. Творчий початок пронизує процес засвоєння навичок.

   Для того щоб поглиблювати уявлення дітей, пробуджувати у них інтерес до художньої гри, до малювання, музики, танцю, викликати певні емоції, спостереження життя необхідно доповнювати художніми образами. У старшому дошкільному віці книга, картина, музичний твір стають важливим джерелом творчості. Від того, наскільки емоційно сприймуть діти ці літературні, музичні, художні образи, як глибоко усвідомлять ідею, залежить багатство їхнього задуму, винахідливість у пошуках засобів її найкращого втілення.   

Аналіз  положень про дитячу творчість відомих  вчених Г. В. Лабунської, В. С. Кузіна, Н. П. Сакулиной, Б. М. Теплова, Є. А. Флериной та ін. дозволили сформулювати, що під творчістю дітей дошкільного віку розуміється створення дитиною суб'єктивно нового (значущого для дитини насамперед) продукту, придумування до відомого нових, раніше не використовуваних деталей, по-новому характеризують створюваний образ, придумування свого початку, кінця, нових дій, характеристик героїв і т.п., застосування засвоєних раніше способів зображення або засобів виразності в новій ситуації (для зображення предметів знайомої форми - на основі оволодіння мімікою, жестами, варіаціями голосів і т.д.), прояв дитиною ініціативи у всьому, придумування різних варіантів зображення, ситуацій, рухів. Під художньою творчістю розуміється і сам процес створення образів казки, оповідання, ігри-драматизації, в малюванні і т.п., пошуки в процесі діяльності способів, шляхів вирішення завдання (образотворчої, ігрової, музичної). [14]

Із розуміння творчості стає очевидним, що для розвитку творчості дітям необхідно придбати певні знання, оволодіти навичками і вміннями, освоїти способи діяльності, якими самі діти без допомоги дорослих опанувати не можуть, тобто необхідне цілеспрямоване навчання дітей, освоєння ними багатого художнього досвіду.

  Таким чином, з психологічної точки зору дошкільне дитинство є сприятливим періодом для розвитку творчої активності тому, що в цьому віці діти надзвичайно допитливі, у них є величезне бажання пізнавати навколишній світ. І батьки, заохочуючи допитливість, повідомляючи дітям знання, залучаючи їх до різних видів діяльності, сприяють розширенню дитячого досвіду. А накопичення досвіду і знань - це необхідна передумова для майбутньої творчої діяльності. Крім того, мислення дошкільнят більш вільне, ніж мислення більш дорослих дітей. Воно ще не задавлене догмами та стереотипами, воно більш незалежно. А цю якість необхідно всіляко розвивати. Дошкільне дитинство  визначають як найкращий час для педагогічного впливу: у дитини ще не сформоване критичне ставлення до всього, що навколо нього відбувається, зате ступінь прийняття, «вбирання» (можливо, більшою мірою неусвідомленого) надзвичайно високий. [11, 32]

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що дошкільний вік дає прекрасні можливості для розвитку творчих здібностей. І від того, наскільки були використані ці можливості, багато в чому буде залежати творчий потенціал дорослої людини.