Прагматической анализ текста при переводе

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Прагматика як галузь мовознавства

     1.1. Прагматичний аспект перекладу ………………………………………...6

     1.2. Прагматика мови як перекладознавча проблема …………………...…12

Розділ ІІ. Прагматична адаптація тексту при перекладі

     2.1. Сутність  та поняття перекладацької адаптація  ………………………..18

     2.2. Прагматична  адаптація перекладу……………………………………...28

Висновки…………………………………………………………………………31

Список використаних джерел…………………………………………………..33

Додаток А………………………………………………………………...........…36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Прагматичній адаптації  текту при перекладі приділено достатню увагу в монографіях та посібниках багатьох теоретиків перекладу, таких як Л.С. Бархударов [3], Е.В. Бреус [6; 7], В.В. Виноградов [9], В.Н.  Комісаров [17; 18], Я.І. Рецкер [28], А.В. Федоров [32] та ін.

Актуальність  теми дослідження обумовлена відсутністю у вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві й міжкультурній комунікації: 1) системного теоретичного обґрунтування прагматичної адаптації як одного з ключових понять перекладознавства; 2)концептування основних відмінностей адаптації та суміжних форм вторинної комунікації; 3) окреслення магістральних лінгвокультурологічних чинників, що спричиняють застосування прагматичної адаптації при перекладі текстів; 4) єдиних методологічних засад прагматичної адаптації різних типів текстів / дискурсів.

Метою дослідження є концептуальне окреслення теорії прагматичної адаптації в перекладі, а також висвітлення лінгвокультурологічних та методологічних засад застосування перекладацької адаптації до прагматичних типів текстів. Досягнення мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

• Установити місце й завдання прагматичної адаптації в рамках перекладознавства;
• відмежувати прагматичну адаптацію від суміжних видів мовного посередництва;
• запропонувати систему релевантних понять для теорії адаптації в перекладі;
• визначити лінгвокультурологічні та методологічні засади застосування адаптивних стратегій до перекладу текстів;
• окреслити текст-типологічні та функціональні ознаки прагматичних типів текстів в перекладі;
• розглянути методологічні основи прагматичної адаптації;
• описати лінгвокультурологічні моделі прагматичних типів текстів, які є вирішальними під час вибору перекладацьких стратегій і тактик, спрямованих на вирішення завдань адекватного відтворення типу тексту для іншокультурної аудиторії;
• запропонувати адаптивні перекладацькі моделі прагматичних текстів у політичному й релігійному дискурсах.

Об'єкт дослідження є прагматичний та адаптивний потенціали прагматичних типів текстів, що впливають на вибір перекладачем домінантної стратегії серед перекладацьких стратегій.

Предметом дослідження являються структурно-типологічні транспозиції та лексико-семантичні трансформації прагматичних типів текстів, розглянутих у перекладах, перекладах - адаптаціях та перекладознавчому аналізі.

Фактичним матеріалом дослідження слугували оригінальні та перекладні тексти художнього дискурсe, до яких належать: «Аліса в Країні Чудес» у семи примірниках з різним перекладом. Загальний обсяг досліджуваного матеріалу становить близько 20 текстів різного обсягу, що складає біля  800 сторінок.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що :

• побудовано цілісну концепцію прагматичної адаптації як однієї з ключових стратегій сучасного перекладознавства;
• розроблено і введено в наук овий дискурс понятійний апарат прагматичної адаптації із наданням визначення поняттям перекладацька адаптація та прагматика;
• комплексно розглянуто лінгвокультурологічні й методологічні засади застосування перекладацької адаптації до прагматичних текстів;
• запропоновано визначення прагматичного тексту як тексту впливу й окреслено парадигму прагматичних типів текстів;
• обґрунтовано вибір прагматичних типів текстів політичного та релігійного дискурсів, які відносяться до найбільш авторитетних масово зорієнтованих дискурсів;
• запропоновано адаптивні перекладацькі моделі аналізованих прагматичних текстів.

Теоретична значущість дослідження визначається тим, що вперше в теорії й практиці перекладу та міжкультурній комунікації розроблено концепцію перекладацької адаптації. Наша концепція стане в нагоді не лише перекладачам-практикам, а й критикам перекладу, оскільки вона дозволяє встановити чіткі межі застосування до тексту власне перекладацьких і адаптивних стратегій з урахуванням ступеню прагматичного потенціалу тексту й прогнозованої реакції цільової аудиторії. Крім того, наведена в роботі система методик вичленування прагматичного й адаптивного потенціалу текстів або дискурсів уможливлює визначення комплементарного характеру перекладацьких адаптивних стратегій й установлення міри їх залучення до роботи з тим або іншим текстом, дискурсом.

Практична цінність проведеного дослідження полягає в подальшому розвитку теоретичних і практичних засад викладання теорії та практики перекладу, особливо, прагматичних, культурологічних та когнітологічних аспектів теорії перекладу. Використання основних положень і результатів дослідження у викладанні теоретичних і спеціалізованих курсів дозволить залучити до їх програм найновітніші технології та досягнення в зазначених галузях знань і сприятиме удосконаленню методики їх викладання.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І .  ПРАГМАТИКА ЯК ГАЛУЗЬ МОВОЗНАВСТВА    

1.1. Прагматичний аспект перекладу

Лінгвістичний аналіз перекладу  дає багатий матеріал для рішення  цілого ряду кардинальних проблем, які  виникають в зв’язку з прагматикою  мови і мовлення. В цьому розділі я зупинюся на деяких питаннях пов’язаних з прагматичним аспектом перекладу.

В лінгвістичній літературі прагматичний аспект розглядається  з трьох різних точок зору. По-перше, з’являється питання про передачу прагматичних значень слів оригіналу. По-друге, прагматика перекладу трактується  як прагматичне завдання конкретного  акту перекладу. По-третє, висувається  вимога прагматичної адаптації перекладу  з метою забезпечити рівність комунікативного ефекту в оригіналі  та перекладі.

Термін "прагматичне значення" використовується в сучасному мовознавстві цілком неоднозначно. Як зазначає Комісаров  В.Н., "... з філософських концепцій  сучасної семіотики мовознавство запозичило предусім ідею про три типи відносин, які властиві будь-якому знаку, в  тому числі і знакам природніх  мов: семантичних, які відображають зв’язок знаку з предметом, який він позначає, синтаксичних, які  пов’язують даний знак з іншими знаками цієї ж системи, та прагматичних, які визначають зв’язок між знаком та особами, "які використовують їх в процесі мовлення"[1,c.101]. Слід зазначити, що спочатку ці відносини розглядалися як різні плани або аспекти мови. Пізніше їх стали розглядати як види значень знаку, приписуючи їм онтологічний характер. Таким чином можна зробити висновок, що мовного знаку визначаються семантичні (їх так само називають денотативні або референційні), синтаксичні (або внутрішньолінгвістичні), а також прагматичні значення. При цьому найбільшчасто під мовним знаком розуміють слово, хоча, як зазначає Комісаров В.Н., "... деякі автори говорять про ті ж значення у значенні висловлення чи мовного вираження"[1,c.102].

Але залишається не зовсім зрозумілим, як ця класифікація співіснує  з іншими типами значення, які виділяють  в слові, насамперед з поняттями  граматичного та лексичного значень слова, а також з поняттям конотативного та денотативного значень. Наприклад Бархударов Л.С. до числа прагматичних значень відносить стилістичну характеристику слова, його регістр (експресивну характеристику) та емоційний колорит слова, тобто ті компоненти сематнтики слова, які зазвичай відносить до його конотації. Далі Бархударов Л.С. вказує, що "... до прагматичного значення слова належить те, що прийнято вважати його конотацією, маючи на увазі додаткові асоціації, які слово викликає у носіїв даної мови. Конотація також має емоційно-образний характер, але вона не є частиною значення слова" [2,c.119].

А Д.Швейцер в плані  змісту "мовних висловлювань" розрізняє, денотативне, сигніфікативне, синтаксичне, конотативне та прагматичне значення. При цьому, хоча мова йде про зміст  висловлювання, різниця між різними  типами значень виявляється у  співставленні різних типів слів. Так, конотативне значення ілюструється протиставленням висловлювань:

• She looks beautiful
• She looks gorgerous
• She looks like million dollars

Тут конотативне значення виявляється в прагматичних значеннях, в якості яких приводяться особливості сприйняття назв, добре відомих лише в даному мовному середовищі (Newsweek – журнал). В ряді праць прагматичний аспект знаків отримує ще ширше тлумачення. Так, А.Нойберт вважає, що "... прагматика включає в себе всю стилістику, бо вона розглядає всі проблеми пов’язані з вибором формативів мовця..., а також прагматика оригіналу базується на його граматиці та семантиці, а, з другого боку, вона може бути притаманна всьому мовленню вцілому, навіть незалежно від його змісту, тому що прагматичну мету може мати не зміст, а сам факт мовлення" [1,c.103].

Все набагато складніше з  прагматичним аспектом зв’язного тексту, тобто відношенням між мовленням  та учасниками комунікації. Ці відношення визначаються не лише прагматичним значенням знаків, які входять у висловлювання, а також фактичною стороною інформації, соціальним статусом і психологічними особливостями комунікантів. При цьому виникає питання, які аспекти прагматики мають відтворюватись при перекладі. Г.Єгер виділяє чотири прагматичних аспекти тексту, пов’язаних з вибором мовних засобів в процесі комунікації, визначаючи їх таким чином: "Перший аспект полягає в самому рішенні створити текст у вигляді судження, питання, спонукання чи побажання... Другий аспект визначається вибором змісту тексту з урахуванням середовища та характеру комунікантів... Третій прагматичний аспект пов’язаний з способом мовного відтворення, тобто вибором мови, на якій будується текст... Четвертий тип визначається відбором конкретних мовних засобів, які володіють власними внутрішньолінгвістичними значеннями, які входять в план їх змісту" [1,c.105].

Часто в зв’язку із здійсненням  міжмовної комунікації виникають  прагматичні проблеми іншого типу, які мають вже екстралінгвістичний  характер, бо мова йде про прагматику саме акту перекладу. І тому в даному випадку термін "прагматика" отримує значення "практична мета" або "практичне завдання" якоїсь діяльності.

Передумовою розгляду перекладу  в такому плані є своєрідний подвійний  характер перекладу як виду мовної діяльності, коли переклад виявляє  подвійну прагматичну зорієнтованість: "... з одного боку переклад здійснюється в межах міжмовної комунікації, а тому орієнтується на оригінал... і  його прагматичне завдання полягає  у забезпеченні максимальної близькості між оригіналом та перекладом, з  другого боку переклад це акт мови, прагматично зорієтований на конкретну особу та на середовище". [1,c.107]. Саме тому перекладач може переслідувати мету, яка буває незалежною від прагматичного завдання перекладу, що може не впливати на процес на результати перекладу.

Щодо мети перекладу, то Г.Георгі вказує на різні методи класифікації мети перекладу, серед яких: 1) знак –  ті, що застосовують знак; 2) по змісту: політична, соціальна, етична, моральна, естетична, економічна; 3) по джерелу: індивідуальна, групова, класова, національна; 4) по часу: близька, віддалена; 5) по якості та кількості: своєчасна, суспільно-необхідна"[1,c.109]. Хоча тут можна не погодитися з необхідністю такої детальної класифікації мети перекладу, бо мета перекладу існує поза межами лінгвістики, а підвиди можна визначати до безмежності. Але наявність такої категорії є безсумнівною, так само як її вплив на процес перекладу і на результат. В ряді випадків мета перекладу виступає в ролі "прагматичного надзавдання", що визначає і оцінку результатів процесу перекладу. Дуже часто ці результати оцінюються не тільки згідно відповідності оригіналу, скільки по тому, чи текст відповідає тим завданням, для рішення яких здійснювався переклад. Для визначення ступеня цієї відповідності Комісаров В.Н. запропонував термін "прагматична цінність" тексту перекладу, наполягаючи на тому, що "... на основі прагматичної цінності перекладу в деяких випадках можливо визнати адекватними той переклад, який не відповідає оригіналу [1,c.111]."

Таким чином, реальна прагматика перекладу включає в себе і  проблему відношення перекладача до своєї діяльності, його наміри, які  він здійснює в процесі перекладу. При цьому виявляється подвійність  акту перекладу, внаслідок чого, разом  із орієнтацією на оригінал, перекладач може ставити перед собою мету, яка не має нічого спільного з  тими завданнями, які ставилися в  процесі створення оригіналу.

Використання міжмовної  комунікації в таких цілях  лежить поза межами проблеми лінгвістики  перекладу. Однак, хоча такі факти мають  позалінгвістичний характер, їх слід враховувати при лінгвістичному аналізі перекладу, щоб обмежити їх вплив на еквівалентність перекладу  прагматичних оцінок спільних для всіх мовців, які мають певне мовне  вираження.

У зв’язку з цим підходом виникає найбільша кількість  проблем. В цьому випадку висувається  концепція, згідно з якою під прагматикою  тексту слід розуміти його комунікативний ефект, тобто вплив тексту на Рецептора, або реакція на зміст тексту. При  цьому виникає необхідність прагматичної адаптації перекладу, щоб він  мав такий же вплив на Рецептора, як і оригінал.

У перекладацькій літературі вплив даного фактору розглядається  з урахуванням різниці "культури" при перекладі. При цьому термін "культура" розглядається в  широкому значенні явищ етнографічного, історичного, географічного значень. Деякі автори додають до цього  терміну своєрідність кратин світу, інші наголошують на існуванні "локальної  культури" для розуміння значень  нових знаків.