Особливості підготовки дітей із обмеженими розумовими можливостями до навчання в школі (в умовах дошкільного навчального закладу)

Особливо важливу  роль у підготовці дитини до школи  й в активізації його пізнавальних можливостей грають елементи навчальної діяльності, які формуються й розвиваються із самого початку перебування дитини в спеціальній (корекційній) дошкільній установі в процесі всіх занять.

27

Отже, всі види діяльності дошкільника дозволяють так організувати досвід дитини з  обмеженими розумовими можливостями, щоб мобілізувати всі її пізнавальні  можливості.

Але цим не вичерпується роль діяльності в корекції психічного розвитку дітей з обмеженими розумовими можливостями. У діяльності формується ще одна необхідна передумова до шкільного навчання - загальні інтелектуальні вміння. Істотно те, що у всіх видах діяльності є загальні основи. Розглянемо їх трохи докладніше: у будь-який діяльності потрібно визначити, а спочатку й усвідомити, поставлену дорослим ціль, продумати способи її досягнення, планувати послідовність своїх дій, контролювати себе під час роботи, зуміти правильно оцінити отримані результати. Так, приступаючи до малювання, дитина має мету (задум), засобу втілення задуму (папір, олівці або фарби й т.п.). Приступаючи до виконання, він повинен дотримувати певної послідовності дій (спочатку малюють контур, потім зафарбовують його; спочатку малюють основні частини предмета, потім деталі й т.п.). По ходу роботи потрібно виправляти помилки, а одержавши результат, оцінювати його з погляду втілення мети поставленої на початку роботи . Постановка й усвідомлення мети, аналіз умов і засобів її досягнення, вибір способів дії й планування послідовності виконання, а також оцінка результату - необхідні умови всякої діяльності людини. Тому вони називаються загальними інтелектуальними вміннями. Без оволодіння загальними інтелектуальними вміннями шкільне навчання виявляється неможливим.

Ще більш зримо  загальні інтелектуальні вміння формуються й проявляються в трудовій діяльності дітей. Наприклад, приступаючи до збирання приміщення, діти повинні подумки  уявити собі кінцевий результат (ціль їхньої діяльності) - як красиво, як чисто буде в групі. Вони обговорюють, продумують способи досягнення цього результату, вибирають потрібні засоби (віник, ганчірку, щітку й т.п.), обговорюють послідовність дій - що будуть робити спочатку, що потім, окреслюють границі своєї

28

діяльності, контролюючи  кожен етап своїх дій. Оцінка тут  виявляється особливо значимою для  дітей, тому що носить соціальне фарбування, наповнює їхньою свідомістю, що їхня праця  приносить користь навколишнім.

Природно, що сформовані в дитячих видах діяльності загальні інтелектуальні вміння становлять необхідну основу шкільного навчання.

Особливе значення для корекції психічного розвитку дітей  з обмеженими розумовими можливостями й підготовки їх до школи має розвиток емоційної сфери.

Педагоги й  вихователі повинні завжди пам'ятати, що в спеціальній дошкільній установі повинен бути в першу чергу встановлений здоровий емоційний клімат - спокійний, доброзичливий, радісний. Треба опиратися на особисто-орієнтовний підхід до кожної дитини, проявляти любов і ласку, оточувати їхньою дійсною увагою. Але при цьому пам'ятати, що ласка не повинна переходити в розбещення. Створення сприятливого емоційного клімату вимагає щирості й стриманості стосовно дітей, без різких переходів від крику до ласки, які створюють у дитини невпевненість і тривожність. Позитивне емоційний фон, необхідний для правильного розвитку особистості дитини, жадає від педагогів великої уваги до свого власного поводження, терпіння, гнучкості. Бувають випадки, коли педагоги або вихователі реагують різкими окриками, заборонами, навіть покараннями за поводження, мотиви якого їм незрозумілі. А тим часом, якби уважно в них розібратися, реакція була б зовсім іншою. Приміром , може здаватися, що дитина з впертості не хоче виконати вимогу вихователя, насправді ж дитина просто не може зробити те, чого від неї вимагають (або, може бути, їй здається, що не може).

Радість необхідна  дитині для нормального світовідчування. Але вона не може виникнути безпричинно. Завдання виховання полягає в  тім, щоб радісний емоційний фон виникав на справжній моральній основі. Ми добре знаємо, що дитина з обмеженими розумовими можливостями може радіти й

29

тоді, коли він  порвав книжку, ударив товариша, відняв у нього іграшку. Але таку радість  заохочувати не можна. Дитині необхідно  прищепити вміння радіти досягненням, радіти тому, що допоміг товаришеві, взяв участь у загальній праці, правильно виконав певні вимоги й одержав заслужену подяку. Звичайно, така радість сполучена з подоланням перешкод, з умінням підкорити своє поводження певним вимогам, тобто з вольовими процесами. Тут емоційна сфера тісно замикається з вольовою. Однак вольові процеси не обмежуються чисто емоційними переживаннями, але замикаються й з пізнавальною сферою, і з розвитком діяльності. Справді , для рішення пізнавального або практичного завдання необхідні вольові зусилля. Для того щоб досягти мети в праці, у малюванні, у грі, у придбанні нових знань, дитині необхідно, насамперед , довільна увага, досить стійке, зосереджене, потрібно вміння тривало рухатися до мети, не відволікаючись, переборювати труднощі, які зустрічаються на шляху, помилки. Лише в цьому випадку дитина з обмеженими розумовими можливостями буде готова до шкільного навчання, що зажадає від його й позитивного емоційного настрою, що сприяє засвоєнню знань, оволодінню навчальною працею, входженню в дитячий колектив і становленню правильньїх взаємин з однолітками й учителями, чималих вольових зусиль.

Від розвитку емоційно-вольової сфери залежить формування особистості  дитини в цілому. У спеціальній  дошкільній установі діти засвоюють моральні норми, уміння підкоряти свої вчинки й дії моральним й.етичним правилам, у них складаються навички поводження в колективі.

Педагогічний  колектив повинен пам'ятати про  те, що емоційно-вольова сфера розвивається не сама собою, а вимагає тривалої клопіткої виховної роботи. При правильному вихованні до восьмирічного віку дитина з обмеженими розумовими можливостями не тільки засвоює основні моральні норми, але й привчається в певних умовах діяти відповідно до них. До цього часу в нього виробляється адекватна реакція на засудження й схвалення: дитина у відповідь на зауваження дорослого вже не припиняє свою

ЗО

діяльність, не плаче, а намагається виправити  помилки, знайти нові шляхи завершення початої справи. Але вихователі повинні при цьому пам'ятати, що їхня оцінка повинна бути дуже точною й об'єктивною, тому що дитина бачить себе очами інших, їхнє відношення служить для неї основою, еталоном самооцінки. Саме тому в цьому віці оцінка, що дають навколишні, переживається дитиною з обмеженими розумовими можливостями дуже гостро. У цей період вона особливо має потребу в співпереживанні й розумінні з боку дорослих і товаришів. Одночасно вона починає й сама оцінювати вчинки інших дітей, їхні моральні якості.

До того ж  у дітей з обмеженими розумовими можливостями виникають і моральні почуття, такі, як сором'язливість , якщо вчинок не відповідає нормам поводження, і гордість, якщо вчинок їм відповідає, особливо якщо він пов'язаний з подоланням труднощів і перешкод.

У процесі перебування  в спеціальному дитячому садку в дитини виникає потреба в спілкуванні з іншими дітьми, у входженні в дитячий колектив. Тут вона вчиться співвідносити свої дії з діями однолітків, рахуватися не тільки зі своїми бажаннями, але й з інтересами інших дітей, бачити себе очами однолітків, оцінювати вчинки однолітків і свої власні.

Розвиток особистості, формування її соціальне коштовних  якостей стає основою для підготовки дитини з обмеженими розумовими можливостями до життя в шкільному колективі.

Паралельно з  формуванням пізнавальних процесів, діяльності й емоційно-вольової сфери йде й накоп- ичення дитиною певних знань, умінь і навичок, передбачених програмою спеціального дитячого садку. Засвоєння програмного матеріалу є необхідною складовою частиною підготовки дитини з обмеженими розумовими можливостями до школи.

Зупинимося на тих умовах, які забезпечують всебічну підготовку дітей до школи.

Першим з них  виявляється постійне співробітництво  дитини з дорослими. Під співробітництвом ми розуміємо спільне життя дитини й

31

дорослого, у  процесі якої дорослий передає йому людський досвід у різних його формах, а дитина його засвоює, робить своїм, тобто привласнює. Співробітництво  припускає активне орієнтування дитини на дорослого як на джерело  соціального досвіду, моральних  норм поводження, умінь і знань, як на еталон. Особлива увага ми хочемо звернути на те, що не тільки дорослий повинен хотіти передати все, що він знає, розуміє, все своє світовідчування, але й дитина повинен хотіти все це взяти, засвоїти. Ми з вами знаємо, що діти дошкільного віку з обмеженими розумовими можливостями орієнтовані на дорослого, потрібно лише вміло скористатися цією спрямованістю.

Співробітництво дитини з дорослим здійснюється в  різних формах і далеко не завжди зводиться  до процесу спілкування. Воно здійснюється й у спільній діяльності дитини й дорослого, і під час прямого навчання, як індивідуального, так і колективного. Співробітництво може виникати навіть тоді, коли увага дорослого не спрямована безпосередньо на дитину, тому що в з виробляється орієнтування на поводження дорослого, на його реакцію, вимоги. Таке непряме співробітництво виникає й тоді, коли, дорослі й діти дивляться разом спектакль, кінофільм або телевізійну передачу; і тоді, коли дорослі, спілкуючись між собою, висловлюють своє відношення до подій і людей; і тоді, коли дитина спостерігає за роботою дорослих, за їхніми діями, вчинками, 'а потім намагається їм наслідувати. Тут хочеться ще раз підкреслити відповідальну роль дорослого, сам вигляд якого, його звички, дії багато в чому визначають особистісне, моральне формування детей з обмеженими розумовими можливостями.

Іншою умовою, необхідним для успішного здійснення виховного  процесу, виявляється вміння дитини переборювати труднощі. Труднощі виникають  перед дітьми з обмеженими розумовими можливостями при оволодінні навичками самообслуговування, і тоді, коли вони зіштовхуються із практичними завданнями, із трудовими завданнями.

Не менше зусиль по подоланню труднощів вимагає  від дітей сприйняття, мислення. Можна навіть сказати, що весь процес розвитку

32

мислення, від  наочно-діючого й до словесно-логічного, виявляється для них процесом завзятої праці, пошуку виходу з тих  труднощів, які виникають перед  ними в проблемах, незвичайних ситуаціях.

Виходить, і підготовка дитини до школи не може нормально здійснюватися там, де в нього не вироблене правильне відношення до труднощів, бажання й уміння їх переборювати.

Зустріч із непідсильними  труднощами, що раптово виникли перед  дитиною з обмеженими розумовими можливостями при переході в школу, може привести до непевності в собі, до появи заниженої самооцінки, до негативного відношення до навчання, до порушень поводження. Тому дуже важливо визначити ще в дошкільному віці тип школи, у яку повинна потрапити дитина. Приміщення дитини з обмеженими розумовими можливостями в умови, не враховуючі її особливості й темп розвитку, може призвести до перекручування особистісного розвитку, до виникнення додаткових відхилень - психопатоподібного поводження, агресивності, відмова від діяльності, логоневрозу, енурезу й т.п.

Але й при  правильному визначенні типу школи  дитина зустрінеться з певними труднощами, пов'язаними зі зміною умов життя  й характеру діяльності. Тому в  дошкільній установі дітей поступово  й повсякденно потрібно вчити  переборювати різні труднощі.

Ще однією необхідною умовою для того, щоб забезпечити підготовку до школи, виявляється ситуація успіху. Щоб дитина хотіла займатися яким-небудь видом діяльності - малюванням Дорослі повинні забезпечити дитині такі умови діяльності, у яких вона обов'язково зустрінеться з успіхом. Але успіх повинен бути реальним. Його в жодному ра, конструюванням, грою або навчанням, - вона повинна приносити їй задоволення, пов'язане з переживанням успіху. Те ж саме відбувається в сфері поводження, виконання моральних норм.

Тривалий неуспіх, що часто переживає дитина з обмеженими розумовими можливостями, не тільки негативно позначається на розвитку

33

його діяльності, формуванні його психічних процесів, але й на становленні його особистості - у дитини з'являються такі небажані якості, як непевність, тривожність, відмова від діяльності, небажання співробітничати з дорослим, зі не слідує плутати з незаслуженою похвалою. Реальний успіх може бути досягнуть, коли дитина одержує в процесі діяльності заздалегідь заданий результат. Реальний успіх може бути досягнутий і тоді, коли дитина виконує відомі їй моральні норми, робить моральний учинок. Цей успіх може бути й невеликим просуванням уперед у порівнянні з тим, що було досягнуто раніше, або ж подоланням виниклих на шляху до мети труднощів, але навіть маленький крок уперед повинен бути вчасно помічений й оцінений.

Вище ми охарактеризували основні напрямки і зміст підготовки дітей з обмеженими розумовими можливостями в умовах дошкільного навчального  закладу. Справді , співробітництво  дитини з дорослими лише змінить свої форми, уміння трудитися, переборювати труднощі, стане ще більш насущною необхідністю, потреба в успіху й у спілкуванні теж буде супроводжувати дитину в нових, шкільних умовах.

Велике значення будуть мати й сформовані в дошкільному віці загальні інтелектуальні вміння, що дозволяють дитині не тільки реалізувати отримані в дошкільній установі знання, уміння й навички, але й успішно здобувати нові і добре підготувати до навчання у школі.

Таким чином, весь процес корекційно-виховної роботи, здійснюваної педагогічним колективом дошкільного закладу, і є процес, що забезпечує підготовку дітей з обмеженими розумовими можливостями до шкільного навчання.

34

 2.2. Методика підготовки дітей з обмеженими розумовими можливостями в умовах дошкільного навчального закладу і сім'ї,

та  її ефективність.