Особливості підготовки дітей із обмеженими розумовими можливостями до навчання в школі (в умовах дошкільного навчального закладу)

 

 

 

 

Особливості підготовки дітей із обмеженими розумовими можливостями до навчання в школі        (в умовах дошкільного навчального закладу)

 

 

Зміст

Стор. Вступ..............................................................................   З

Розділ І. Науково — теоретичні основи підготовки до школи дітей старшого дошкільного віку із обмеженими розумовими можливостями.

1.1.   Психолого - педагогічні  основи підготовки дітей до  школи..............................................................................   5

1.2.   Характеристика   дітей   з   обмеженими   розумовими можливостями (у порівнянні  з нормою).................................    11

1.3.   Особливості     підготовки     дітей     з     обмеженими розумовими  можливостями до школи....................................   20

Розділ II. Організація підготовки дітей з обмеженими розумовими можливостями до школи.

2.1.   Напрями   і   зміст      підготовки   дітей   до   школи   з  обмеженими розумовими можливостями..............................      25

>

2.2.   Методика підготовки дітей з обмеженими розумовими можливостями  до  школи в умовах дошкільного навчального закладу і сім'ї, та її ефективність.......................................;...   35

Висновки........................................................................   47

Список  використаної літератури........................................    49

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Однією з найважливіших  вимог до психологічної готовності 6-річних дітей до навчання в школі  є високий стан сформованості у них мотиіваційно-вольових компонентів особистості, тобто їх мотиваційно-вольова готовність. Перед вступом до школи мотиваційно-вольова готовність означає сформованість у дитини довільних форм поведінки та діяльності, їх саморегуляції, а також сформованість навчальної пізнавальної та соціальної мотивації.

Як показали дослідження Л.І. Божович, Л.А.Венгера, О.О.Венгера, Н.Й.Гуткіної, О.Є.Кравцової, Л.С.Кузнєцової, А.К.Маркової, В.С. Ульєнкової в нормі психофізичного розвитку достатній рівень сформованості навчальної мотивації та саморегуляції є важливим показником у структурі загальної здатності 6-річних дітей до учіння, тому є одним із визначальних факторів їх успішного навчання в школі.

Водночас ряд  спеціальних досліджень Н.В.Бабкіної, Н.Л. Білопольської, Т.О.Власової, Л.В.Кузнецової, Л.А.Метієвої, О.В.Пархаліної, О.Г.Речицької, М.К.Шеремет, У.В.Ульєнкової, присвячених вивченню

І

психологічної готовності до школи дітей з обмеженими розумовими можливостями, показали, що рівень сформованості мотиваційно-вольових компонентів особистості у переважній більшості таких дітей не відповідає віковим нормам, і за мотиваційно-вольовими показниками вони є не готовими до шкільного навчання. Тобто потрібно розробити ефективну методику підготовки дітей з обмеженими розумовими можливостями до навчання у школі в умовах дошкільного навчального закладу і сім'ї.

Тому тема нашої  курсової роботи є «Підготовка до школи дітей старшого дошкільного  віку з обмеженими розумовими можливостями в умовах дошкільного навчального  закладу».

3

Об'єкт — діти старшого дошкільного із обмеженими розумовими можливостями.

Предмет - підготовка до школи дітей з обмеженими розумовими можливостями.

Мета - теоретично довести і розробити ефективну  методику підготовки до школи дітей  із обмеженими розумовими можливостями .

А завданнями є:

1. Опрацювати  психолого - педагогічну літературу  з обраної теми.

2.  Обґрунтувати  теоретичні основи дітей із  обмеженими розумовими можливостями.

3. З'ясувати особливості  роботи та ефективністю розробленої  методики з дітьми     старшого     дошкільного     віку     із     обмеженими     розумовими можливостями.

4

 

 

 

 

 

Розділ  І. Науково-теоретичні основи підготовки до школи

дітей старшого дошкільного віку із обмеженими розумовими можливостями.

1.1.    Психолого-педагогічні основи підготовки дітей до школи.

Перехід дитини з дитячого садка у школу є  важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами  самоусвідомлення, із зіткненням з  новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому, Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

пеоохідність  наступності в роботі пов'язаних між собою ланок навчання обґрунтована в працях Я.А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці, К.Ушинського, С. Русової. На початку XX ст. Н. Лубенець стверджувала, що «...починати виховання дітей зі школи - означає зводити будівлю на піску і без фундаменту». Своєрідним уточненням цього положення є міркування Є.Тихеєвої, яка вважала, що «старший ступінь дитячого садка на одну третину вже школа, а молодший ступінь школи на одну третину дитячий садок».

5

Саме в ці реалії закорінений принцип наступності, який, будучи одним із найголовніших  психолого-дидактичних принципів, передбачає тісні взаємозв'язки дошкільної ланки освіти і початкової школи. Ці взаємозв'язки стосуються психофізичного розвитку дитини, формування її як особистості і вимагають узгодженості, послідовності змісту, форм і методів навчання і виховання. Саме у взаємозалежності і взаємній орієнтації двох послідовних освітніх ланок полягає неперервність, наступність навчання і розвитку.

Наступність забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання  щойно здобутого дитиною досвіду  з попереднім. З одного боку, вона передбачає спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на вимоги, які будуть пред'явлені дітям в школі, а з іншого          на опору вчителя на досягнутий старшими

дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дошкільному закладі, сім'ї, знання, навички і досвід дітей; на активне використання їх у навчально-виховному процесі. Наступність утворює простір для реалізації в педагогічному процесі дитячого садка і школи єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання, що сприяє зближенню умов виховання і навчання старших дошкільників І молодших школярів. Завдяки цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для дітей психологічними труднощами. При цьому забезпечується природне і комфортне їх входження в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності виховання і навчання учнів з перших днів перебування в школі.

Головною умовою забезпечення наступності у вихованні  і навчанні є спрямованість педагогічного  процесу дитячого садка і школи  на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це необхідний зв'язок програм, методів і форм навчання в дитячому садку і початковій школі. Однак структура навчально-виховного процесу має свою специфіку в дитячому садку і школі. Тому спробі! штучно перенести урок у дошкільний заклад або ігрові методи проведення занять у школу с непродуктивними. Водночас елементи навчальної діяльності, що формуються в процесі навчання на

6

заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність навчання в школі. А шкільне навчання має  забезпечити взаємозв'язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок.

З проблемою  наступності навчання і виховання  пов'язана проблема їх перспективності. Якщо наступність означає врахування рівня розвитку дітей, з яким вони прийшли до школи, опору на нього, то перспективність навчання і виховання полягає у визначенні пріоритетних напрямів підготовки дітей до школи. Наступність є передумовою спадкоємності навчання і виховання — врахування школою рівня знань, умінь і навичок дітей, їх подальший розвиток; перехід від навчально-ігрової до навчальної діяльності.

Наявність внутрішнього зв'язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у  дитячому садку і молодших класах школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

Одним із обов'язків сім'ї  і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший  розвиток. Як правило, діти, які у  старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.

Готовність до навчання у школі є інтегративною  характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію  до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій

7

розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше  сприяють нормальному входженню  у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є: 1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється  у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і  мислительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

1. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона юв язана Із сшормованістю осооистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, викопувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

8

3.   Розумова  готовність дитини до навчання  в школі. Виявляється у загальному  рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками,  які допоможуть вивчати передбачені  програмою предмети. Загалом розумова  готовність дитини до навчання  у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи  світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.

Формування умінь  навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального  завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає  від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.

4.   Психологічна  готовність до спілкування та  спільної діяльності. Це важливе  новоутворення обумовлене зміною  провідних типів діяльності, переходом  від сюжетно-рольової гри до  навчальної діяльності. Дитина, у якої не  сформовані  компоненти  психологічної готовності до  спілкування  та спільної  діяльності,   відчуватиме  такі  типові  труднощі   в  навчанні,   як: нерозуміння позиції учителя,    невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, занижена самооцінка та інше.

Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки  дитини, що забезпечує успішне прийняття  нею системи вимог школи і  учителя, успішне оволодіння для  неї діяльністю та новими соціальними  ролями.

Ще для того, щоб підготувати дітей до школи, потрібно адаптувати їх до шкільного навчання.

Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного  навчання є її позитивне ставлення  до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність зосереджувати увагу при виконанні завдань, охоче виконання громадських обов'язків і доброзичливе ставлення до однокласників. Усе це засвідчує належну ефективність процесу

9

соціально-психологічної  адаптації до школи — активного  пристосування дитини до класу, вчителя, свого місця у школі.

Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання  її у повній сім'ї, у якій нема конфліктних  ситуацій; належний рівень освіти батька й матері, правильні методи виховання  у сім'ї; позитивне ставлення до дітей вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі; сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас -задоволеність спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків. З урахуванням цього грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджував, що дітей-шестиліток потрібно готувати не просто до школи (навчання читання, письмо, лічба), а готувати до ролі учнів, щоб вони розуміли свого нову позицію, нову роль вчителя, значення і зміст його вимог і оцінок.