Особливості формування компетенції в діалогічному мовленні учнів середніх класів

     Міністерство  освіти і науки України

     Національний  педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова 
 
 

     Кафедра англійської мови 
 
 
 

     Курсова робота з методики викладання іноземної  мови 

     Особливості формування компетенції  в діалогічному мовленні учнів середніх класів 
 
 
 
 
 
 

     Виконала студентка IV курсу

     Інституту іноземної філології

     41 ау групи

     Пархоменко  Катерина Володимирівна

                                            

                                                               Науковий керівник:

     Александрова  Лорина Галіківна 
 
 
 
 
 
 
 

                                            Київ 2009 

План 
 

Вступ………………………………………………………………………...3-4 
 

Розділ 1. Діалогічне мовлення: поняття та особливості……………….....5-10 

              

1. Суть діалогічного мовлення…………………………………...5-6

 

2. Структура і види діалогів………………………………………7-10

 
 

Розділ 2. Психологічні особливості учнів

середнього шкільного  віку…………………………………………………..11-14 
 

Розділ 3. Методика навчання діалогічного мовлення учнів середнього шкільного віку………………………………………………………………..15-25 
 
 

    3.1. Теоретичні засади складання діалогу……………………………..15-16 

    3.2. Функціональна направленість складання  діалогу………………..17-25  
 
 

Висновки……………………………………………………………………..26-28 
 

Список  використаної літератури………………………………………………………………….29-30 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

     Вільне  володіння іноземною мовою передбачає уміння спонтанно реагувати на найрізноманітніші ситуації реальної дійсності. У зв’язку з цим кінцева ціль навчання іноземної мови є оволодіння навичками непідготовленого мовлення, як монологічного так і діалогічного. Як відомо, найбільш поширеною формою спілкування є діалогічне мовлення, і тому, розглядаючи мову як засіб живого спілкування, треба приділяти максимальну увагу розвитку саме діалогічного мовлення.

     Завдання  організувати спілкування школярів на уроці іноземної мови часто здається легким, і зводиться до того, щоб дати змогу кожному учню сформулювати своє висловлювання і прийняти участь у загальній бесіді, проте вирішити це завдання на практиці доволі не просто [16; 35-39]. Це питання вимагає ретельного вивчення та наукового й практичного обґрунтування.

     Темою даної роботи є особливості формування компетенції в діалогічному мовленні учнів середніх класів. Звісно, навички володіння даним типом мовлення в дітей формуються ще в період початкового вивчення іноземної мови. Ми розглянемо цей процес у контексті навчання учнів середніх класів. Цей вік є особливо цікавим і водночас складним як для психологів, так і для педагогів, тому ми впевнені в актуальності даного питання.

     Об'єктом  дослідження є процес навчання діалогічного мовлення під час вивчення англійської мови в середніх класах.

     Предметом даного дослідження в нас будуть виступати навчальні та тренувальні вправи, направлені на полегшення процесу навчання діалогічного мовлення.

     Метою дослідження є насамперед з'ясувати, як само необхідно організувати процес навчання діалогічного мовлення для учнів середніх класів, щоб досягти найефективнішого результату.

     Для того, щоб досягти поставленої  мети, необхідно виконати наступні завдання:

1. Дослідити суть та особливості діалогічного мовлення.
2. З'ясувати, які методичні зауваження фахівців існують щодо даного питання.
3. Розглянути вікові особливості учнів середніх класів.
4. У зв'язку з віковими та психологічними особливостями учнів знайти доцільну та найефективнішу методику навчання діалогічного мовлення.

Ми переконані, що, реалізувавши перелічені завдання,можливо  буде знайти найпродуктивніші шляхи  формування діалогічної компетенції  учнів, ураховуючи всі існуючи вікові особливості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     Розділ 1. Діалогічне мовлення: поняття та особливості

       1.1. Суть діалогічного мовлення

    На  початковому етапі дослідження  необхідно з'ясувати, що собою являє  діалогічне мовлення, які його особливості, та яку функцію виконує цей  тип мовлення в навчальному процесі  та в процесі вивчення іноземної мови.

    Діалогічне  мовлення – це процес мовленнєвої  взаємодії двох або більше учасників  спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі  виступає як слухач і як мовець. Таким  чином діалог – це така форма  мовлення, у процесі якої відбувається безпосередній обмін взаємопов’язаними і взаємозумовленими висловлюваннями [20; 11-23].

    Діалогічне  мовлення характеризується певними  особливостями і функціями. Існують  комунікативні та психологічні  особливості діалогічного мовлення. На даному етапі роботи необхідно розглянути одну з найважливіших особливостей діалогічного мовлення, комунікативну,яка виконує наступні функції:

     1. Запиту інформації – повідомлення  інформації

2.Пропозиції (це може бути у формі прохання, наказу) та поради (прийняття чи неприйняття запропонованого)

          3.Обміну судженнями, думками та  враженнями

4. Взаємопереконання чи обґрунтування своєї позиції

    Наступною особливістю діалогічного мовлення є його психологічна сторона. Це питання  для даної роботи є ґрунтовим,тому що в процесі формування діалогічної компетенції в учнів необхідно керуватися насамперед їхніми психологічними особливостями [11; 47].

    Отже, якщо характеризувати діалогічне мовлення з психологічної точки зору, то, як будь-який інший вид мовленнєвої  діяльності, діалогічне мовлення  завжди є  вмотивоване. Однак в умовах навчання мотив сам по собі виникає далеко не завжди, тому вчитель має створити умови, в яких у школярів з’явиться бажання та потреба висловити свою думку, погодитись чи не погодитись з твердженням, повідомити чи запитати щось, передати свої почуття. Крім того, сприятливий психологічний клімат на уроці, доброзичливі стосунки, зацікавленість у роботі також сприятимуть вмотивованості діалогічного мовлення [12; 19].

      Діалогічне  мовлення характеризується також зверненістю. Спілкування, як правило, проходить у безпосередньому контакті учасників, які добре обізнані з умовами, в яких відбувається комунікація. Діалог передбачає зорове прийняття співрозмовника і певну незавершеність висловлювань, яка доповнюється позамовними засобами спілкування, наприклад мімікою, жестами, позами співрозмовника. З їх допомогою мовець виражає своє бажання, сумніви, жаль, припущення. Їх не можна ігнорувати під час вивчення іноземної мови [12; 20].

      Однією  з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його ситуативність. Як зазначає Ю.І.Пассов, ситуативним діалогічне мовлення є тому, що часто його зміст можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, в якій воно здійснюється [2; 34]. Існує чітка співвідносеність діалогічного мовлення з ситуацією, що, однак, не можна розуміти буквально. Фахівець також зазначає, що самі зовнішні обставини ситуації можуть у момент мовлення не бути наявними, проте вони є у свідомості співрозмовників і обов’язково включенні в неї. Це можуть бути якісь минулі події, відомі лише людям, які спілкуються, їхні переживання, життєвий досвід, спільні відомості тощо. Класичним прикладом ситуативності є репліка «Іде!», яка у школі може означати, що йде вчитель і учням слід негайно заходити до класу й сідати на свої місця, а на трамвайній зупинці появу довго очікуваного транспорту. 
 
 
 
 
 

    1.2. Структура та види діалогів

     Будь-який діалог складається з окремих, взаємозв’язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називають реплікою. Цілком зрозуміло, що репілки бувають різної протяжностя. Репліки тісно пов’язані одна з одною: комінакативно, структурно та інтонаційно. Сукупність реплік, що характеризуються структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю називають діалогічною єдністю. Саме діалогічна єдність і є одиницею навчання діалогічного мовлення [19; 34].

          Перша репліка завжди ініціативна, друга репліка може бути або реактивною (І), або реактивно-ініціативною (ІІ). Реактивно-ініціативною репліка  є тоді, коли вона включає реакцію на попереднє висловлювання і спонукання до наступного.

          Наприклад (І):

• What would you like to eat, Peter?
• A meat sandwich

                             (II) -    Is lunch ready?

• Yes, let’s have lunch in the garden.

    В залежності від функціонального взаємозв’язку реплік у діалозі виділяють такі види діалогчної єдності:

    Група І  1) повідомлення – повідомлення

             2) повідомлення  – запитання 

              3) повідомлення  – спонукання   

       Група ІІ 4) спонукання – згода

     5) спонукання – відмова

                 6) спонукання – запитання

     Група ІІІ 7) запитання – відповідь на запитання

               8) запитання  – контрзапитання

      Група ІV 9) привітання – привітання

             10) прощання –  прощання

             11) висловлювання  вдячності – реакція на вдячність.

    Наведемо  приклад діалогічної єдності  «запитання – контрзапитання»:

• What’s wrong with you, Lisa?
• What’s wrong with me?

Діалогічна  єдність «спонукання – запитання»:

• Ann, let’s eat lunch in the garden.
• Shall we sit on this seat?

     Діалогічні  єдності наведені в прикладах прості, бо містять репліки, які виконують лише одну комунікативну функцію. В реальних діалогах більшість діалогічних єдностей є складними, наприклад: «повідомлення – відповідь -  повідомлення» [20; 14-17].

      В залежності від комунікативної функції, яку виконує діалог, розрізняють функціональні типи діалогів. Найпоширенішими є чотири основних типи діалогів: діалог – розпитування, діалог – домовленість, діалог – обмін враженнями або думками, діалог – обговорення або дискусія.

      Діалог - розпитування може бути одностороннім або двостороннім. В односторонньому діалозі ініціатива запитувати інформацію належить одному партнеру, в другому – кожному з партнерів. Для природнього спілкування притаманний двосторонній тип діалога – розпитування. Для діалога-розпитування притаманні такі види діалогічної єдності як: запитання – відповідь, повідомлення – повідомлення, повідомлення – запитання, повідомлення – відповідь – повідомлення.

          Діалог  – домовленість використовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри. Наприклад по темі „Спорт” (VII клас) можливо створити багато діалогів – домовленостей про те, де, коли зустрітися, хто за ким зайде, хто купить білети. Такі діалоги, як наголошує П.Б. Гурвич, є найбільш посильними для учнів. Для діалога – домовленості притаманні такі види діалогічної єдності, як запитання – відповідь повідомлення, повідомлення – повідомлення у відповідь - повідомлення або запитання, спонукання – згода, запитання – відповідь. Після оволодіння цими двома вище зазначеними діалогами, можна здійснювати навчання змішаного типу діалогу: розпитування – домовленості.