Особенности речевого развития детей дошкольного возраста с ДЦП

Особливості мовного  розвитку дітей дошкільного віку

з ДЦП.

Зміст:

Вступ             2

Глава I. Особливості мовного  розвитку дітей з дитячим церебральним паралічем

1.1.Дитячий церебральний параліч         6

1.2. Мовні порушення у дошкільників з дитячим церебральним паралічем 10

1.3. Причини ДЦП                 15

1.4 Синдроми мовних порушеннях при ДЦП             18

Глава ІІ. Логопедична та корекційна робота при мовних порушеннях дітей дошкільного віку з ДЦП

2.1 Діагностика  та корекція рухових і мовних порушеннях дітей з ДЦП 19

2.2 Логопедична робота з дітьми дошкільного віку з діагнозом дитячий церебральний параліч                25

2.3 Зарубіжні методики освіти дошкільників з дитячим церебральним паралічем                  27

Висновок                  32

Список літератури                35

 

Вступ.

Кожній сім'ї хочеться мати здорову дитину. Мабуть, не знайдеться батьків, які не бажали б, щоб їх діти були міцними, розумними і красивими, щоб в майбутньому вони зуміли зайняти гідне місце в суспільстві. У деяких країнах зараз нерідко  навіть проводяться конкурси на найкрасивіше немовля.

Але у деяких дітей відразу  після народження виникають хворобливі зміни м'язового тонусу і ряд  інших симптомів, які потім накладають незгладимий відбиток на все життя  дитини, - а згодом і дорослого - і  на життя його батьків.

Ці явища відомий австрійський лікар і психолог Сигізмунд Фрейд у кінці дев'яностих років минулого століття об'єднав під назвою дитячий церебральний параліч. Хоча, по суті, йдеться не про параліч, як такому, а про порушену координацію рухів, пов'язану з поразкою певних структур головного мозку, що виникає в до і післяпологовому періоді розвитку дитини і в результаті родової травми. Частенько такі поразки трапляються ще у ембріона. Їх винуватцями бувають інфекція, антитіла, неправильний резус-фактор або гіпоксія новонароджених.

В процесі мовного розвитку формуються вищі форми пізнавальної діяльності, здібності до понятійного  мислення. Оволодіння здатністю до мовного спілкування створює  передумови для специфічно людських соціальних контактів, завдяки яким формуються і уточнюються уявлення дитини про навколишню дійсність, удосконалюються  форми її віддзеркалення.

За даними Мастюковой О.М. мовні розлади спостерігаються у 70 — 80 % дітей з ДЦП. За закордонними даними, в 50-х роках поширеність ДЦП варіювалася від 1 -го в Англії до 4-х в США на 1000 дошкільників. У 1999 році Семенова О.М. привела такі дані про поширеність ДЦП в Росії: в 1962 році — 0,4 на 1000 дитячого населення, в 1972 році — 1,72 на 1000, в 1982-89 роках — 5,6-8,9 на 1000 [17].

Проблеми порушення спілкування  дитини з ДЦП з однолітками, складнощі  адаптації в групі однолітків в сучасному суспільстві набувають  усього більшого соціального значення. Для повноцінного психічного розвитку дитини важливий не лише сам процес спілкування з дорослим, особливо з батьками, але також велика і  роль спілкування з однолітками. Розвиток комунікативних навичок, і  їх значення для загального психічного розвитку дітей з ДЦП вивчені  набагато менше, ніж спілкування  здорової дитини з однолітками і  з дорослими, причому потребностно - мотиваційний аспект спілкування хворої дитини з ровесниками мало привертав увагу дослідників.

Вивченню порушення спілкування  у дітей з дитячим церебральним паралічем присвячено багато спеціальних  досліджень, в яких розглядаються  питання їх патофізіології, клініки  і корекції. Цій проблемі присвячені роботи Даниловой Л.О., Мастюковой О.М., Ипполитовой М. В., Шипициной Л.М., і ін.

Порушення мови в тій або  іншій мірі (залежно від характеру  мовних розладів) негативно впливають  на увесь психічний розвиток дитини, відбиваються на його діяльності, поведінці.

У зв'язку з цим актуальним видається вивчення проблеми мовного  розвитку і особливостей дітей з  ДЦП.

З урахуванням актуальності цієї проблеми ми обрали тему дослідження : «Особливості мовного розвитку  дітей дошкільного віку з дитячим  церебральним паралічем».

Мета роботи суто практична: зробити мову (чужу, а потім і свою) предметом спостереження і уважного відношення учнів, закласти основи культури мовної поведінки. Але якщо ми хочемо свідомого відношення дитини до слова, до мови і мовних дій, то необхідно озброїти його тими знаннями, які допоможуть зрозуміти (у доступних межах) сенс використовуваних термінів.

Об'єкт дослідження : - мова дітей старшого дошкільного віку.

Предметом нашого дослідження є виявлення особливостей розвитку розмови дошкільників і вправи, спрямовані на формування і збагачення дитячої мови.

Формування повноцінного мовного розвитку дошкільників є  найважливішим напрямом процесу  навчання. Це пояснює актуальність обраної теми.

Мета дослідження - вивчення особливості розвитку мови дошкільників в процесі навчання; формування у дітей умінь будувати висловлювання на задану тему в певному стилі і жанрі : правильно, змістовно, виразно, ефективно.

Відповідно до мети дослідження  були поставлені завдання:

1. Вивчити літературу по цій темі і дати теоретичне і психолого-педагогічне обґрунтування проблеми.

2. Скласти систему мовних вправ.

3. Вивчити особливості розвитку мови у дітей старшого дошкільного віку.

4. Скласти методичні і психолого-педагогічні рекомендації по підготовці і проведенню вправ по розвитку мови дітей.

Гіпотеза нашого дослідження полягає в припущенні, що систематичне, методично точне проведення мовних вправ на заняттях по розвитку мови сприяє розвитку зв'язної мови дошкільників, формуванню навичок самоконтролю, попередженню і усуненню типових мовних помилок учнів, підвищенню якості дитячих висловлювань.

Контрольна робота складається  з двох частин. Перша частина містить  психолого-педагогічні основи розвитку мови дошкільників. Друга присвячена діагностиці логопедічної та корекційної роботи дітей старшого дошкільного віку.

У розділі «Список літератури»  представлений список використаної наукової і методичної літератури.

По своїй структурі  курсова робота складається з  введення, двох глав, укладення, списку використаної літератури.

Глава I. Особливості  мовного розвитку дітей з дитячим  церебральним паралічем.

1.1 Дитячий церебральний параліч.

Дитячий церебральний параліч розвивається внаслідок уражень головного мозку — внутрішньоутробного, в пологах, а також в період новонародженості, тобто коли основні структури мозку ще не дозріли. Частота захворювання, за даними М. Н. Никитиної (1972), 1.71 на 1000 дитячого населення.[7]

Мастюкова О.М. дає наступне визначення дитячого церебрального паралічу : «Термін ДЦП означає групу рухових розладів, що виникають при поразці рухових систем головного мозку і проявляються в недоліку або відсутності контролю з боку нервової системи за функціями м'язів». [32]

Під терміном «дитячі церебральні паралічі» (ДЦП) розуміють групу захворювань, що виникають внаслідок ушкоджень головного (рідше за спинний) мозку, під час внутрішньоутробного розвитку плоду, у момент пологів або в ранньому післяпологовому періоді. Приблизно у 57% випадків захворювання є природженим, в 40% - обумовлено патологічними пологами і тільки у 3% дітей пов'язано з інфекційними захворюваннями, черепно-мозковою травмою або іншими патологіями, які розвиваються вже після народження.

Характерна риса дитячого церебрального паралічу - порушення  психомоторних функцій. Рухові розлади  проявляються у вигляді паралічів, парезів, насильницьких рухів, порушень координації рухів. Ці симптоми нерідко  супроводжуються затримкою психо - мовного розвитку, судорожними припадками, порушеннями зору, слуху, чутливості і іншими патологіями (Гросс Н.А., 2000). [2]

Дитячий церебральний параліч  відрізняється великою різноманітністю  клінічних проявів, супутніх симптомів, тяжкості рухових і психічних  порушень, мір компенсації, причин, що викликали захворювання.

Залежно від тяжкості і  поширеності розрізняють наступні форми дитячих церебральних паралічів : спастичну диплегію, спастичну геміплегію, подвійну геміплегію, параплегію, моноплегію, атонически-астатический синдром («в'яла» форма дитячого церебрального паралічу), гіперкінетичну форму.

Спастична диплегія (синдром Литтля) - найбільш часта форма дитячого церебрального паралічу, що характеризується руховими порушеннями у верхніх і нижніх кінцівках; причому ноги страждають більше, ніж руки. Міра залучення до патологічного процесу рук може бути різною - від виражених парезів до легкої незручності, яка виявляється при розвитку у дитини тонкої моторики. У 70 - 80% дітей відзначаються порушення мови у формі спастико - паретичної дизартрії, затримки мовного розвитку, рідше за моторну алалію (К.О. Семенова, 1979, 1991; О. М. Мастюкова, 1988). [12]

При спастичній геміплегії порушення відзначаються переважно на одній стороні. У руці більше підвищений м'язовий тонус згиначів, а в нозі - розгиначів. Тому рука зігнута в ліктьовому суглобі, приведена до тулуба, а кисть стисла в кулак. Нога розігнута і повернена всередину. При ходьбі дитина спирається на пальці. Сухожильні рефлекси високі з розширеною зоною на стороні парезу (іноді з двох сторін). Паретичні кінцівки відстають в рості від здорових.

Подвійна геміплегія характеризується руховими порушеннями в усіх кінцівках, проте зазвичай руки страждають більше, ніж ноги. М'язовий тонус часто асиметричний. Важка поразка рук, лицьової мускулатури і м'язів верхньої частини тулуба спричиняє за собою виражену затримку мовного і психічного розвитку. Діти не сидять, не ходять, не можуть себе обслуговувати. У усіх дітей відзначаються грубі порушення мови за типом анартрії, важкою спастико - ригідній дизартрії (мова повністю відсутня, або хворий вимовляє, склади і слова). Мова може бути відсутньою і у зв'язку з тим, що у більшості дітей (90 %) відзначається виражена розумова відсталість.

При атоническі - астатичній формі дитячого церебрального паралічу має місце поразка мозочка, що в деяких випадках поєднується з поразкою лобових відділів мозку. З боку рухової сфери спостерігаються: низький м'язовий тонус, порушення рівноваги у спокої і при ходьбі, тремор, гиперметрія (неспівмірність і надмірність рухів). У більшості дітей відзначаються мовні порушення у вигляді затримки мовного розвитку, атактичній дизартрії, може мати місце алалія.

Гіперкінетична форма характеризується переважною поразкою підкіркових утворень при резус-конфликтной вагітності.

За даними Л.О. Бадаляна, гіперкінези представлені наступними формами:

• Хореїчний. Швидкі скорочення різних груп м'язів. Вони носять неритмічний, нескоординований характер.

• Атетоз. Повільні, червоподібні, химерні рухи в м'язах.

• Торзионий спазм. Характеризується такими, що виникають при ходьбі штопорообразними рухами тулуба.

• Лицьовий гемиспазм. Скорочення м'язів половини особи, що періодично повторюються.

• Тремор. Тремтіння витягнутих рук, тулуба, голови.

• Тик. Насильницькі одноманітні рухи окремих груп лицьових м'язів.

Мовні порушення частіше  у формі гіперкінетичної дизартрії. Інтелект у більшості випадків розвивається задовільно.

Перебіг захворювання при усіх його формах підрозділяється  на три стадії:

Ранню;

Початкову резидуальну (відновну);

Пізню резидуальну.

Рання стадія захворювання - перші 3-4 тижні періоду новонародженості. Вже в перші дні виявляється ряд симптомів, що свідчать про ураження головного мозку : підвищена температура, синюшність шкіри обличчя, косоокість тремтіння кінцівок, судоми, різке підвищення або, навпаки, пониження тонусу м'язів.

Друга стадія захворювання - початкова резидуальна, для якої характерні затримка і порушення перших етапів розвитку рухових навичок.

Третя стадія, пізня резидуальна, характеризується наявністю типових змін в опорно-руховому апараті, контрактурами і деформаціями (як оборотними, так і безповоротними) і діагностується зазвичай після 3-4 років життя дитини.

Вважається, що дитячий церебральний параліч - це не прогресуюча патологія, на відміну від прогресуючих спадкових  захворювань ЦНС і деяких захворювань  спинного мозку і периферичних нервів.

Таким чином, реабілітація дітей з дитячим церебральним паралічем - це не лише медичне завдання, але і багато в чому педагогічна і соціальна. Використовуючи в активній формі засоби фізичної культури і логопедії, можна значно підвищити ефективність реабілітаційних заходів з дітьми.

1.2. Мовні порушення у дошкільників з дитячим церебральним паралічем.

У структурі дефекту у  дітей з церебральним паралічем  значуще місце займає розлад мови частотою близько 70 відсотків. Форми  мовних порушень різноманітні, що пов'язано  із залученістю в патологічний процес різних мозкових структур. Доцільно виділяти наступні форми порушень :