Нетрадиційні уроки інформатики

 

Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут

ім. Тараса Шевченка

7.010103 Педагогіка і  методика середньої освіти . Трудове  навчання (Обслуговуюча праця)

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 

 

 

 

 

 

 

 

                               

                                    Курсова робота

   з методики  викладання інформатики

                                              студентки 51-О групи

                                Яськової С.А.

                                             Науковий керівник

                                                                       Фурман О.А.

 

Кременець 2008

Зміст

 

Вступ

I. Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці.

1.1. Розвиток пізнавального інтересу учнів.

1. 2. Прийоми активізації уваги учнів.

II. Нетрадиційні підходи у викладанні інформатики.

2.1 Інтерактивні методи навчання інформатики.

2.2 Розробка уроків  з методикою проведення нетрадиційних  уроків.

Література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Нетрадиуійрі уроки  з інформатики допоможуть нам забезпечити якість знань тих хто вчиться, адже чим вона вища тим викладачам краще. Стикаючись з таким явищем, як висока якість знань тих хто навчається відстеження рівня розвитку тих хто навчається  бажає мати набагато кращі результати. Багатий запас знань – це  перший критерій, хоча він  і не при всіх умовах являється показником розумового розвитку. Інший більш надійний показник – ступінь системності знань. Ще більш надійний  показник – оволодіння  раціональними прийомам розумової діяльності, формування інтелектуальних умінь. Цей показник і є тією основою, яка дає змогу людині самонавчатись далі, вирішувати багато питань в практичній діяльності навіть якщо вона ці питання не проходила під час навчання, але стикалась з хоча б трошки подібними проблемами. Якщо сформованість інтелектуальних умінь проявляється  у школяра достатньо широко і стійко, то це означає зростання у нього критичності, самостійності, продуктивності, пластичності. Особливості цього показника заключаються в тому, що він не піддається прямому розкриттю. Про нього можна судити лише через вивчення того, як той хто навчається добуває знання і застосовує їх до вирішення різного роду задач, як він діє. Нехтуючи такими показниками, як оволодіння раціональними прийомами розумової діяльності, формування  інтелектуальних умінь – на практиці можна переконатись що це наносить шкоду тому хто навчається.

Тому потрібно вводити нетрадиційні уроки в навчальний процес. Сучасні  вимоги до роботи вчителя мають розширювати викладацьку роль не тільки в передачі інформації учню, а в першу чергу, в безпосередньому керуванні конкретною його діяльністю. Але річ в даному випадку йде не про якесь пряме керування, а про керування процесами самокерування в тих хто навчається. В зв’язку з цим повинна змінитися й підготовка викладача . До цього часу виділялись два рівні професійної підготовки викладача: методичний і теоретичний. Виходячи із задач сучасної школи, ведучим принципом вдосконалення методичної системи навчання, являється гуманізація освіти, особистісна орієнтація  навчання. Тому ми можемо говорити  про методичну систему, яка складається  не з п’яти компонентів, а з шести: мети, змісту, методів, засобів, форми навчання і ті хто навчається.

Якщо  теорія аналізує процес навчання з самих загальних позицій (абстрагування, моделювання), методика аналізує цей процес із позицій наближених до конкретної реальності, тобто з урахуванням специфіки змісту предмету, який викладається, то технологія  розглядає процес навчання на рівні безпосередньої дії на учнів. 

Об’єктом дослідження  є навчально-виховний процес на уроках інформатики в школі.

Предметом дослідження є пізнавальна діяльність учнів на нетрадиційних уроках інформатики.

 З усього історичного  розвитку людського суспільства  бачимо, що навчання людей нерозривно зв’язано з практикою, з буденним життям людини. Тому потрібно змінювати і вдосконалювати педагогічний процес в навчальних закладах всіх рівнів. Потрібно вводити в систему навчання такі методи, які допоможуть людині самостійно орієнтуватись в навчальному процесі.

     Метою введення таких методів є формування якісних і стійких знань в учнів і студентів, але головне забезпечення їх такими методами самонавчання, щоб вони в будь-який час могли самостійно знаходити потрібну інформацію як в навчальному процесі так і в подальшому в практичній діяльності

Гіпотеза дослідження: педагогічні технології позитивно  впливають на навчальну діяльність студентів, підвищення інтересу до навчання, викликають позитивне ставлення  до нововведень.

Актуальність  дослідження випливає із ряду протиріч між потрібними в реалізації інформації інноваційних технологій та відсутністю практичного їх упровадження.

I. Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці.

           1.1. Розвиток пізнавального інтересу учнів.

Головним напрямком  у викладанні інформатики  є викладання інформатики як засобу мислення учнів. Методика викладання випливає з того, що є метою навчання, спирається на вікові особливості учнів та на розуміння причин, що гальмують сприйняття відповідного матеріалу.

Загальний смисл вимоги активної навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в тому, що ця вимога має два аспекти: внутрішній ( психолого-педагогічний) і зовнішній (організаційний).

Внутрішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому,  що вона визначається такими компонентами, як інтерес до навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність, напруження фізичних і розумових сил для розв’язання поставленої пізнавальної задачі. Розвиток цих компонентів і складає необхідну умову організації активної навчально-пізнавальної  діяльності учнів.

   Зовнішній аспект  активної навчальної діяльності  школярів полягає в тому, що  до цієї діяльності необхідно  залучити всіх учнів даного  класу і кожного з них.  Ця вимога може бути здійснена тільки з допомогою умілого поєднання фронтальної, групової, індивідуальної роботи учнів,  а також за допомогою сучасних засобів індивідуального навчання. такими засобами є дидактичні матеріали з друкованою основою, карточки-інструкції, карточки-зразки, засоби програмованого контролю і т.д.

   Завдання вчителя  полягає в тому, щоби поряд  з вивченням понятійного апарату  даної теорії постійно демонструвались  прийоми і способи пізнавальної  діяльності.

   За своєю формою  прийоми і способи діяльності описуються:

а) алгоритмічними приписами, алгоритмічними схемами, блок-схемами;

б) правилами і законами логіки.

   В процесі своєї  діяльності учень користується  готовими алгоритмічними приписами,  правилами і законами або самостійно  їх  складає. У першому випадку ним здійснюється репродуктивна, а у другому - продуктивна діяльність.

   Для активізації  навчальної діяльності учнів  при розв’язуванні задач корисний  також розгляд кількох задач  з недостатніми даними . Провідні ідеї творчого підходу до праці такі: зацікавлення учнів навчальним матеріалом і процесом оволодіння ним та раціоналізація навчальної діяльності учнів.

1.2. Прийоми активізації уваги учнів.

Насамперед звертають увагу на розвиток пізнавального інтересу учнів. Ця особиста риса школяра проявляється у вигляді допитливості, активності, цілеспрямованості.

Для правильної організації  роботи по формуванню в учнів пізнавального  інтересу за допомогою прогностичних  методів виявляють “за” і “проти”, які впливають на цей процес. Маючи такі дані, будую свою роботу так, щоб знімаючи негативні фактори, цілеспрямовано формувати у школярів пізнавальний інтерес. При цьому намагаються оптимально поєднувати методи як суб’єктивного характеру, так і об’єктивного. Суб’єктивний шлях організації навчальної діяльності - це методи переконання, пояснення, інформування. Об’єктивний - створення умов, у яких в учня виникли б мотиви до навчальної діяльності, щоб він почав діяти. І тоді, якщо сама ця діяльність викличе в нього інтерес, задоволення, радість, азарт, то можна сподіватися, що в дитини поступово виникне потреба в такій діяльності, а , значить формується стійкий пізнавальний інтерес до неї.

Активізацію пізнавальної діяльності учнів не уявляють без активізації їх уваги. Недостатня увага заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці, приводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам’ятовування, помилок при виконанні завдань.

Колективну та індивідуальну  увагу учнів активізую такими прийомами, як метод евристичної  бесіди, різного роду дидактичної опори (наочно-образні, або логічні схеми, плани-конспекти, тощо), самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв’язати рівняння, відтворити тільки що викладене доведення математичного твердження (або його фрагмент), виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем, тощо), порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних етапах уроку з використанням відкидних дощок або виконання окремими учнями роботи на плівці з наступним проектуванням на екран, “захист робіт” (шляху виконання, доведення чи розв’язування), рецензування робіт чи відповідей учнями чи вчителем, самоперевірка та взаємоперевірка.

Сюди ж відноситься і використання дидактичних матеріалів у вигляді карток, на яких містяться індивідуальні завдання для учнів. Дидактична мета цих завдань може бути різна, проте вони завжди є засобом активізації уваги. Для учнів з недостатньо сформованим умінням керувати увагою готують картки, до яких додається картка-підказка. Це - план виконання або зразок розв’язання аналогічного завдання, або алгоритм розв’язування такого виду завдань. Може бути також поєднання алгоритму із зразком. наприклад, алгоритм і зразок розв’язання деякого рівняння.

Періодично на уроці проводити опитування. Воно привчає дітей уважно стежити за мовою вчителя, відразу включатися у виконання завдання, сприяють виробленню певного ритму роботи. Такі опитування можуть застосовуватися у всіх класах для різних дидактичних цілей, проте є завжди засобом активізації уваги учнів.

Ще один прийом активізації  уваги учнів. Під час розв’язування  задачі нового виду часто після аналізу її умови та усного розбору пред’являють заготовлений на зворотньому боці дошки запис умови задачі та розв’язування  з пропусками. Завдання учням - заповнити пропуски. В цей час я маю можливість перевірити, як учні підготовлені до сприйняття нового матеріалу, на якому етапі в них, виникають затруднення. Такий прийом активізує навчальну діяльність усіх учнів, формує навички самоконтролю, а також сприяє розвитку алгоритмічного мислення.

Інколи проблему активізації уваги розв’язують за допомогою використання на різних етапах уроку з різною дидактичною метою зошитів з друкованою основою, а також усних вправ. З цією ж метою можна використовувати діапозитиви.

Необхідно пам’ятати, що важливою умовою активізації та підтримування довільної уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання. Дотримання цієї умови сприяє міцності навичок, що формуються.

З метою активізації  уваги часто створюю проблемні  та ігрові ситуації тощо.

З метою виховання довільної уваги доцільно застосовувати проекційну апаратуру, яка дає змогу розвантажити вчителя на уроці від другорядних дій, раціональніше спрямувати його зусилля на керування навчальною діяльністю учня, зробити процес сприймання  ним, а отже, і засвоєння навчального ма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 II. Нетрадиційні підходи у викладанні інформатики.

2.1 Інтерактивні методи навчання інформатики .

  Педагогічна технологія "...об'єднує і нові концепції процесу навчання, і використання взаємовпливу нових засобів та методів навчання, І використання системного підходу до організації навчання" [15,14]. Вона є багатомірним процесом організованої взаємодії вчителя та учня у відповідних психолого-педагогічних умовах, що охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Це керований процес з передбачуваним результатом. Так, доктор педагогічних наук О. Пєхота зазначає, що "... вибір освітньої технології — це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем" (15,11]. Як наголошує російська дослідниця Н. Маслова,"... смисл та призначення освітньої технології—оптимізувати процес освіти та керівництва ним, зробити його раціональним, вилучити з нього всі види діяльності та операції, які не є необхідними для отримання соціального результату" [10,179-180].

Водночас, як свідчать останні  педагогічні дослідження, дефініція "педагогічна технологія" ще не має загальноприйнятого тлумачення. На сьогодні можна констатувати, що поняття технологія використовується у двох головних значеннях;

—  воно є синонімом понять "мистецтво",  "майстерність ";

— відображає прагнення  технологізувати освітній процес, зробити  його більш керованим та прогнозованим [1, 5].

Заслуговує на увагу  визначення технології навчання, запропоноване російським дослідником Е. Коротковим [8]. Він розглядає технологію навчання, з одного боку, як системні, цілісні знання про способи проектування та організації і навчальної діяльності на основі розгорнутої послідовності чітко сформульованих дидактичних цілей, з іншого боку, учений зазначає, що це науково організований, розгорнутий у межах певного часу процес, у якому проектується й реалізується вся система взаємозв'язків між метою, змістом, методами, засобами, формами навчання, системою оцінок й корекції діяльності учня га викладача [8]. Своє розуміння дефініції "освітня технологія" пропонує російська дослідниця Л.Зевіна, яка наголошує, що"...це модель і реальний процес здійснення цілісної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителя" [6,62]. Як бачимо, Л. Зевіна звертає увагу нате, що технологія в навчанні — це водночас і розроблена модель самого процесу. Дослідниця наголошує на умові забезпечення певної освітньої технології, яка мас відповідати таким методологічним вимогам: