Навчання дітей плаванню в ранньому та шкільному віці як засіб гартування і зміцнення організму

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2013 в 22:57, курсовая работа

Описание работы

Актуальність проблеми: Уміння плавати відноситься до числа життєво-необхідних навичок. Плавання є і одне з найважливіших засобів фізичного виховання, завдяки чому воно входить у зміст програм фізичного виховання дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, середніх і вищих спеціальних навчальних закладів. Разом з тим, дані свідчать про низький відсоток дітей, які вміють плавати.

Работа содержит 1 файл

Навчання дітей плаванню в ранньому та шкільному віці як засіб гартування і зміцнення організму.doc

— 148.50 Кб (Скачать)

 

Іноді доводиться чути, що саме у віці 3-5 років дитина боїться води і  тому йому нібито необхідний комплекс попередніх вправ для ліквідації водобоязнь. За даними багаторічних спостережень автора, таких дітей у зазначеному  віці зовсім небагато; опитування тренерів, що працюють з даним контингентом, показав, що їх не більше 5%. [9]

 

Таким чином, проведений аналіз даних  літератури свідчить про актуальність проблеми оптимізації навчально-тренувального  процесу в плаванні.

 

2. Організація і методика досліджень 

 

Наше дослідження проводилося  на базі Сеченовськоє спортивного комплексу  в групі з плавання складається  з 15 осіб, 7 з яких дівчинки і 8 хлопчики у віці 9-10 років. Діти в цій групі  знаходяться на початковому етапі  навчання. У ході дослідження нами було проведено опитування щодо захворюваності займаються. Ми порівнювали показники захворюваності за 2008 і за 2009 роки. Далі ми вимірювали ЧСС до фізичного навантаження і після до повного відновлення ЧСС. Вихідні показники ЧСС становлять: 65-70 ударів за хв. Також ми провели антропометрічесскіе вимірювання зросту і ваги займаються дітей представлені в табл. 2,3,4. Вихідні дані брали за вересень 2009 року Контрольне вимірювання росту проходило в квітні 2010 року. Для проведення цього дослідження ми брали вихідні показники за 3 періоди: травень 2009 року, вересень 2009 року, грудень 2009 року і контрольне вимірювання в квітні 2010 року.

 

У ході дослідження була використана  наступна система методів: емпіричні: вивчення, узагальнення педагогічного  досвіду; анкетування, інтерв'ювання, бесіда, спостереження результатів навчальної та виховної діяльності; аналіз психофізичних параметрів здоров'я школярів; експериментальна робота, включена в природний освітній процес.

 

2.1 Методи і організація дослідження 

 

Педагогічні спостереження застосовували для визначення характеру і величини тренувальних навантажень.

 

На першому етапі досліджень визначали вплив інтенсивності  тренувальних навантажень на стан адаптивних процесів і на різні тренувальні  процеси. Проводився моніторинг стан здоров'я та фізичного розвитку дітей, визначення на його основі заходів щодо поліпшення роботи;

 

- Медико-педагогічні спостереження  за методикою фізвиховання і  загартовування дитячого організму,  за фізіологічною реакцією дітей,  відповідністю навантаження їх віковим та індивідуальним можливостям;

 

- Санітарно-педагогічний нагляд  за місцями, де проводяться  фізкультурні заняття і гартують  процедури, за гігієнічним станом  обладнання, посібників, одягу і  взуття займаються дітей. [4]

 

У ході дослідження ми опертя лись на показники (вихідні і в динаміці) здоров'я, рівня фізичної підготовленості дітей.

 

Досить повні відомості для  комплексної оцінки фізичного стану  дитини б чи отримані при обліку та аналізі антропометричних та фізіометріческіх даних, показників фізичної підготовленості та працездатності.

 

Антропометричні обстеження - вимірювання  росту, маси тіла, окружності грудної  клітки - виробляй лись загальноприйнятими способами.

 

Визначення функціонально их проб с до зи зованою фізичним навантаженням. (Дистанція - 2 5 метрів за 30 секунд). Результати функціональної проби оцінивши алісь наступним чином: за ступенем зміни частоти серцевих скорочень відразу ж після навантаження; за часом повернення цих показників до вихідних величинам. Так, нормальною реакцією організму прийнято вважати таку, якщо після функціональної проби відзначається почастішання частоти серцевих скорочень (пульс) на 25-30% по відношенню до вихідної величини. [8]

 

 

Про сприятливої ​​реакції на дозоване фізичне навантаження свідчить відсутність задишки, млявості, втоми, запаморочення.

 

2.2 Структура тренувальних циклів 

 

Річний цикл - спочатку тренування за часом становили 30 хвилин, ближче до кінця року вони склали 60 хвилин. Заняття проходили 5 днів на тиждень, 6 день відводився на відновлювальні та процедури, що гартують, 7 день цілком виділявся для відпочинку. За тиждень було проведено:

 

3 тренувань на воді;

 

2 тренування в спортзалі; 

 

1 тренування на свіжому повітрі; 

 

Використання сауни і контрастного душу як відновлюючу і закаливающее засіб.

 

Річний цикл був розділений на поліпропіленгліколів кожному з яких був збільшений обсяг тренувального навантаження і гартувальних процедур для отримання  найвищих показників тренованості і  як наслідок зміцнення здоров'я займаються.

 

2.3 Про ценко ефективності навчально - тренувального процесу

 

Педагогічні принципи навчання і виховання  в плаванні органічно пов'язані  в єдиному навчально-тренувальному  процесі обучени я й тренування і. Як у навчанні, так і в тренуванні ставши ілісь завдання вивчення і вдосконалення техніки плавання, поступового підвищення рівня тренованості, загартування і зміцнення організму. Початкове навчання плаванню є першим етапом навчально-тренувального процесу, де вивчення техніки та освоєння досвіду плавання складають головну визначальну завдання поряд з підвищенням рівня тренованості і вдосконаленням таких фізичних якостей, як координація рухів, сила, гнучкість, витривалість, швидкість, спритність. Навчально-тренувальний процес у плаванні здійснюється л ся у відповідності з основними принципами фізичного виховання - принципами навчання, що виховує, всебічного розвитку, оздоровчої спрямованості та прикладною.

 

Процес навчання, що виховує станься  л під безпосереднім керівництвом тренера, чия роль багато в чому визначає формування особистості дитини. Крім високої професійної підготовленості педагог повинен мати якості передової людини нашого суспільства, бути всебічно розвиненим, культурним, бути прикладом чесного ставлення до справи, дисциплінованості, акуратності, об'єктивності й послідовності у своїх вимогах і вчинках. Ступінь вираженості цих якостей в особистості педагога визначає ефективність процесу навчання, що виховує.

 

Оздоровча спрямованість. Завдання зміцнення  здоров'я є основною на навчально-тренувальних заняттях плаванням у всіх ланках радянської системи фізичного виховання.

 

Гігієнічні фактори і закаливающее вплив сонця, повітря і води при  заняттях плаванням в природних  водоймах збільшується чи стійкість  організму до несприятливих впливів  зовнішнього середовища.

 

Прикладна спрямованість. У програм  е навчання плаванню тренер передбачало  л крім освоєння життєво необхідний их навик ів плавання ознайомлення з правилами безпеки на воді.

 

Для успішного навчання плаванню дотримуючись лисиць ь основні педагогічні  принципи, що відображають методичні закономірності навчання і виховання, - принципи свідомості і активності, систематичності, доступності, наочності та індивідуалізації.

 

Педагог застосовують л велика кількість  коштів (варіанти вправ, ігри, пірнання, стрибки у воду), методів і форм організації занять.

 

Активність займаються направл  дні відбулася на виховання у  дітей самостійності, ініціативи. Одна з форм виховання цих якостей - навчання найпростішим педагогічним навичкам та навичкам самоконтролю. З  перших же уроків плавання, розподіляючи дітей по парах, доручаючи їм стежити за безпекою в поправляти помилки один одного, педагог привчає їх відрізняти гарне виконання від поганого.

 

Методи навчання - це такі способи  і прийоми роботи педагога, застосування яких забезпечує швидке та якісне вирішення поставленого завдання - освоєння досвіду плавання. При навчанні плавання корист овалісь трьома основними групами методів: словесними, наочними і практичними. Словесні методи і ВИКОРИСТОВУЮЧИ опис, пояснення, розповідь, бесіду, розбір, даючи вказівки, оцінку дій, команди і розпорядження, підрахунок і ін, педагог допомагає учням створити уявлення про досліджуваному русі, зрозуміти його форму, зміст, спрямованість впливу, осмислити і усунути помилки. Коротка, точна, образна і зрозуміла мова педагога підвищує ефективність застосування цих методів. Емоційне забарвлення мови посилює значення слів, допомагаючи вирішення навчальних та виховних завдань, показує ставлення педагога до справи, учням, стимулює їх активність, впевненість, інтерес. У зв'язку зі специфікою плавання всі необхідні пояснення, розбори, оцінки проводяться в підготовчій і заключній частинах уроку на суші. Коли група знаходиться у воді, застосовуються тільки лаконічні команди, підрахунок, розпорядження, оскільки для займаються погіршуються умови чутності і зростає небезпека переохолоджуватися. Опис використовується для створення попереднього уявлення про досліджуваному русі. Описуються найбільш характерні його елементи без пояснення, чому треба робити так. Розповідь застосовується переважно при організації ігор. Бесіда у формі запитань і відповідей підвищує самостійність і активність учнів, допомагає педагогу краще дізнатися їх. Розбір гри або підведення підсумків уроку проводиться після виконання будь-якого завдання.

 

Аналіз та обговорення допускаються помилок при виконанні вправ, порушень правил гри та ін Н ацелівают  учнів на коригування своїх дій. Вказівка ​​найчастіше носить методичний характер, акцентуючи увагу на деталях  або ключових моментах виконуваного руху, освоєння яких дає можливість, потім виконати вправу в цілому. Методичні вказівки на уроках плавання даються для попередження та усунення помилок перед виконанням кожної вправи, під час і після нього. Вказівки уточнюють окремі моменти у виконанні вправи, роз'яснюють умови для правильного його відтворення, підказують відчуття, що повинні виникати при цьому. Команди та розпорядження застосовуються для управління групою і процесом навчання. Урок плавання, як на суші, так і у воді проводь л ся під команду викладача. Команди та розпорядження пода валися голосно, чітко і в наказовому тоні.

 

Наочні методи. Використання наочних  методів допомагає створити у  займаються конкретні уявлення про  досліджуваному русі, що особливо важливо  при навчанні спортивній техніці. Перегляд досліджуваного руху з одночасним відтворенням темпу або ритму створюють уявлення про форму і характер його відтворення. Поряд з образним поясненням наочне сприйняття допомагає зрозуміти сутність руху, що сприяє швидкому й міцному його освоєння. Особливо велика роль наочного сприйняття при навчанні дітей. Сильно виражена схильність до наслідування, особливо у молодших школярів, робить наочність найбільш ефективною формою навчання рухам. До наочним методам ставляться показ вправ і техніки плавання, використання навчальних наочних посібників, кінограм і кіно - кольцовок, застосування жестикуляції.

 

Метод вправ. Цей метод характеризується багаторазовим виконанням руху в  цілому і по частинах з урахуванням  величини фізичного навантаження, яка  регулюється шляхом зміни кількості виконуваних вправ в уроці, їх складності, кількості повторень, темпу виконання, тривалості відпочинку між вправами та ін

 

Вивчення техніки плавання проводь  лось шляхом багаторазового виконання  окремих її елементів, спрямованого на оволодіння способом плавання в цілому, тобто застосовуються два методи розучування - по частинах і в цілому. Всі вправи, які використовуються в процесі навчання плаванню, становлять єдину методичну систему, що передбачає послідовність вивчення окремих вправ, що підводять до освоєння техніки плавання в цілому.

 

Метод розучування по частинах. Розучування  по частинах полегшує освоєння техніки  плавання, зменшує кількість допускаються помилок, що в цілому скорочує терміни  навчання та підвищує його якість. Освоєння окремих елементів техніки розширює руховий досвід, збагачуючи моторику займається. Основу методу розучування по частинах становить система підвідних вправ, послідовне вивчення яких веде в кінцевому підсумку до освоєння способу плавання в цілому. У процесі початкового навчання плаванню застосовується велика кількість підвідних вправ, які за структурою схожі з рухами досліджуваного способу плавання. Як вже говорилося, в основі розробки цих вправі лежить «позитивний перенос» рухових навичок, який проявляється найбільш ефективно на початкових етапах навчання.

 

Широке використання цих вправ  не тільки реалізує принцип доступності  в практиці початкового навчання, але й поступово підводить  учня до цілісного виконання рухової  дії, зменшуючи при цьому кількість допускаються помилок. Розучування по частинах на початкових етапах навчання плаванню психологічно вмотивовано, так як освоєння найпростіших рухів приносить моральне задоволення, виховує впевненість у своїх силах, що особливо важливо на перших кроках навчання.

 

Метод розучування в цілому. Сюди входить плавання з повною координацією рухів, а також плавання за допомогою  рухів ніг і рук з різними  варіантами поєднання цих рухів. Цей метод застосовується на завершальних етапах освоєння техніки способу  плавання після вивчення її елементів по частинах. Підкреслимо, що вдосконалення техніки плавання проводиться тільки шляхом цілісного виконання плавальних рухів. Спочатку цілісне розучування техніки плавання здійснюється в полегшених умовах: плавання впоперек басейну; пропливаніе коротких відрізків з затримкою дихання; пропливаніе коротких відрізків кролем з диханням через 2-3 гребка; плавання за допомогою рук кролем і видихами у воду з поплавцем між ногами і інші вправи. Потім у міру освоєння техніки чергують плавання в полегшених і плавання в звичайних умовах, поступово переходячи па плавання з повною координацією рухів. Змагальний і ігровий методи. У цих методів є багато спільного. Вони широко застосовуються при початковому навчанні плаванню для підвищення емоційності та динамізму занять. Загальним методичним правилом є обов'язкове попереднє розучування рухів або вправ, перш ніж вони стануть об'єктом змагання або гри. Однак між цими методами існує принципова відмінність: в 15 ігровому методі завжди є сюжетне зміст, тоді як у змагальному його немає.

 

Змагальний метод. Його відрізняють  наступні ознаки: 1) досягнення перемоги в результаті граничної мобілізації  своїх можливостей: 2) вміння показувати максимальний рівень фізичної і психічної  підготовленості у боротьбі за першість. Все це пред'являє високі вимоги до морально-вольовим якостям, сприяючи вихованню хвиль, наполегливості, самовладання вже на перших заняттях в басейні. Застосування змагального методу дає велику фізичну і психічну навантаження, ніж звичайний метод багаторазових повторень.

 

Ігровий метод. Для нього характерні: 1) емоційність і суперництво, притаманні в рамках правил гри; 2) варіативної  застосування отриманих умінь і  навичок у зв'язку з мінливими  умовами гри; 3) вміння виявляти ініціативу і приймати самостійні рішення в ігрових ситуаціях; 4) комплексне вдосконалення фізичних і морально-вольових якостей: спритності, швидкості, сили, витривалості, швидкості орієнтування, а також винахідливості, сміливості, волі до перемоги та ін Гра допомагає вихованню почуття товариства, витримки, свідомої дисципліни, вміння підпорядковувати своп бажання інтересам колективу. Гра, як і змагання, підвищує емоційність занять плаванням, будучи гарним засобом перемикання з одноманітних, монотонних рухів, характерних для плавання. Тому змагальний і ігровий методи необхідно застосовувати з перших уроків плавання.

Информация о работе Навчання дітей плаванню в ранньому та шкільному віці як засіб гартування і зміцнення організму