Навчання читання текстів з соціокультурним компонентом в основній школі

     Особливе  значення при такому підході Савєльєва надає використанню краєзнавчого й лінгвокраїнознавчому матеріалу у процесі викладання рідної мови.

     Саме  це виховує в учнів дбайливе й поважне ставлення до рідної мови, а значить - любов до Батьківщини й прагнення гідно служити їй. Адже саме знання її мови, історії, культури, природних умов, звичаїв і сподівань народу дадуть можливість учителю сформувати в учнів національну самосвідомість, почуття гідності й соціальної справедливості.

     Що  до змісту поняття соціокультурної компетенції, треба зробити наголос на знайомстві учнів з “національно культурною специфікою мовленнєвої поведінки”. Цей момент є надзвичайно важливим, а незнання загальноприйнятих у певній мовній громаді комунікативних моделей поведінки (КМП) та неволодіння ними є причиною культурного шоку та непорозумінь у спілкуванні з носіями відповідної ІМ навіть у людей, які вільно володіють нею. 

     2.2.  Структура соціокультурної  компетенції і  характеристика її  компонентів.

     В основу структури соціокультурної  компетенції покладено принцип  інтеграції змісту соціокультурної  компетенції: знань (країнознавчі, лінгвокраїнознавчі, соціолінгвістичні); умінь і навичок  застосовувати ці знання.

     А відтак, під соціокультурною компетенцією розуміється інтегративна властивість  особистості, що виражається в гармонії країнознавчої, лінгвокраїнознавчої, соціолінгвістичної компетенції, які  дозволяють індивідові розуміти закономірності розвитку культури як процесу створення, збереження і трансляції загальнолюдських цінностей, орієнтуватись у традиціях, реаліях, звичаях, духовних цінностях  не лише свого народу, але й інших  націй, уміти спілкуватись іноземною  мовою у сучасному світі, оперуючи культурними поняттями й реаліями різних народів [15,17].

Структура соціокультурної компетенції (за Т. Колодько) :

     Комунікативна компетенція є складним, системним утворенням. За твердженням Р. Белла, у сучасній соціолінгвістиці її розуміють саме як систему, що виконує функцію балансування існуючих мовних форм, які визначаються з опорою на мовну компетенцію комуніканта на тлі певних соціальних функцій. А відтак, починаючи з 80-х років, з'являються окремі моделі її як системи (M. Canale, G. Caspar, R. Clifford, K. Faersh, M. Halliday, G. Manby, S. Savignon, M. Swain, G. Widowson). Розглянемо деякі з них.

     В. Коккота подає таку модель комунікативної компетенції:

     1) фонологічна компетенція;

     2) лексико-граматична компетенція;

     3) соціолінгвістична компетенція;

     4) країнознавчі знання, навички й  уміння, що забезпечуються дискурсивною, ілокутивною та стратегічною  компетенціями.

     В. Топалова пропонує іншу модель комунікативної компетенції:

     1) країнознавча компетенція;

     2) соціолінгвістична компетенція;

     3) лінгвістична компетенція;

     4) дискурсивна компетенція;

     5) стратегічна компетенція;

     6) ілокутивна компетенція [13,55].

     Е. Пасов стверджує, що основна задача комунікативної компетенції полягає в тому, щоб розуміти співрозмовника на будь-якому рівні обміну інформацією [18,143]. Таким чином, можна стверджувати, що комунікативна компетенція є найбільш повним вираженням прямого і зворотного зв'язку між суб'єктами спілкування.

     У комунікативну компетенцію включаються  наступні найважливіші вміння:

• читати й розуміти нескладні, автентичні тексти (з розумінням основного змісту й з повним розумінням);
• усно спілкуватися в стандартних ситуаціях навчально-трудових, культурних, побутових сферах;
• в усній формі коротко розповісти про себе, оточенні, переказати, виразити думку, оцінку;
• уміння письмово оформити і передати елементарну інформацію (лист).

     Так визначається мінімальний рівень комунікативної компетенції у державному освітньому стандарті з іноземних мов.

     Соціокультурна компетенція - є складовою частиною комунікативної компетенції.

     Іншомовна соціокультурна компетенція - це знання культурних особливостей носіїв мови, їх звичок, традицій, норм поведінки, етикету  і вміння розуміти та адекватно використовувати  їх у міжкультурній комунікації, залишаючись при цьому носієм іншої культури [9,76].

     Соціокультурна компетенція визначає успішність спілкування з представниками іншомовної культури, і дозволяє почувати себе впевнено та комфортно в іншомовному середовищі.

     Країнознавча  компетенція - сукупність знань про країну, мова якої вивчається, а також здатність використовувати національно-культурний компонент мови з метою спілкування, - зазначає М. Нефедова [16,18].

     Помітне розходження культур у носіїв різних мов в основному визначається різними матеріальними й духовними  умовами існування відповідних  народів і країн, особливостями  їх історії, культури, суспільно-політичного  устрою, політичної системи тощо. Таким чином, загальновизнаним став висновок про необхідність глибоко знати специфіку країни, мова якої вивчається, а тим самим і про необхідність оволодіння країнознавчою компетенцією як однією з головних у навчанні іноземним мовам [16,18].

     Лінгвокраїнознавча  компетенція. Аспект методики викладання ІМ, в якому досліджуються проблеми ознайомлення учнів з новою для них культурою, називається лінгвокультурознавство.

     Лінгвокультурознавство  має власний матеріал дослідження. На думку Г. Томахіна, ця дисципліна є сугубо лінгвістичною, тому що предметом її є факти мовлення, які відбивають особливості національної культури, що вивчаються за допомогою мови.

     На  думку Є. Верещагіна та В. Костомарова, лінгвокраїнознавство орієнтоване на завдання й потреби вивчення ІМ [6,59].

     Під лінгвокраїнознавчою компетенцією В. Фурманова розуміє здатність  здійснювати міжкультурну комунікацію, що базується на знаннях лексичних  одиниць із національно-культурним компонентом семантики й уміннях  адекватного їх застосування в ситуаціях  міжкультурного спілкування, а також  уміннях використовувати фонові знання для досягнення взаєморозуміння  у ситуаціях опосередкованого й  безпосереднього міжкультурного спілкування [26,82].

     Для формування лінгвокраїнознавчої компетенції  потрібне не знання країнознавства як комплексу наукових дисциплін, а  так звані фонові знання (background knowledge), тобто знання про країну та її культуру, відомі усім жителям даної країни (на відміну від загальнолюдських або регіональних).

     Соціолінгвістична компетенція - здатність використовувати правила делікатного та розмовного мовлення в спілкуванні.

     В. Соколова стверджує, що у навчанні англійської мови потрібно приділити більшу увагу соціолінгвістичній компетенції, тобто розвивати здібності вивчаючих використовувати й перетворювати мовні форми відповідно до ситуації спілкування, володіти ситуативними варіантами володіння мовою.

     Формування  соціолінгвістичної компетенції припускає  створення вмінь використовувати  і дотримувати:

     - маркери соціальних відносин, наприклад, студентський або так званий молодіжний сленг: No kidding - Серйозно. Правда. I bet so - Я впевнений. You blue it - Ти все зіпсував. I'm happening - Я щасливий. I flunk the exam - Я провалив іспит. Whatever - Однаково. I am positive - Я впевнений.

     - правила ввічливості - на питання How are you? ніхто не очікує від вас почути про ваш головний біль, про проблеми в сім'ї та ін., тільки Good. Fine. Те ж саме з How is it going? What's going on? - Not much. Same old, same old.

     - регістри спілкування: нейтральний - Shall we begin?, неофіційний - What about making a start?, розмовний (Colloquial) - OK. Let's get going [21,6].

     Соціолінгвістична компетенція, як підкреслює В. Соколова, є найважливішим компонентом  соціокультурної компетенції, необхідної для придбання професійної компетентності в цілому.

     Соціолінгвістична компетенція співвідноситься з  мовною картиною світу, це варто визначати  як оволодіння набором мовних засобів  й уміння здійснити їх вибір залежно  від соціально-культурного й ситуативного аспектів контексту. Це, у свою чергу, припускає оволодіння лексикою з національно-культурним компонентом; фразеологізмами з національно-культурною семантикою; формулами мовного спілкування; прислів'ями, приказками, крилатими словами [21,6].

     З викладеного можна зробити висновок,  що сучасні методисти поряд із мовною(лінгвістичною), мовленнєвою та іншими компетенціями велику увагу приділяють формуванню соціокультурної компетенції, без володіння якою, навіть за наявності високого рівня мовної й мовленнєвої компетенцій,  повноцінне спілкування з носіями мови неможливе. 

     2.3.  Запропонований студенткою  приклад уроку  навчання читання  тексту з соціокультурним  компонентом.

     Урок  – екскурсія

     Цілі уроку:

     1) Практична: навчання читанню, монологічному і діалогічному мовленню.

     2) Пізнавальна: розвиток соціокультурної компетенції через знайомство учнів з культурою країни мова якої вивчається.

     3) Розвиваюча: розвиток психічних функцій, пов'язаних з мовнорозумовою.

     4) Виховна: виховання толерантності  до країни мова якої вивчається. Оснащення: мапа Великобританії; мапа Лондона; картинки з визначними  пам'ятками Лондона; клас оформлений у вигляді екскурсійного автобуса; класна дошка, куди проектуються по черзі зображення, відіграє роль лобового скла автобуса.

     Екскурсію проводять найбільш підготовлені учні класу. Для екскурсії вибираються найбільш відомі місця й визначні пам'ятки Лондона. При оповіданні про кожну визначну пам'ятку на дошку проектуються картинки, фотографії з її зображенням.

     Хід уроку:

     Teacher: Good afternoon, my dear friends! Today we'll make a tour around London. We'll visit the most famous sights of London. I hope that you'll get a great pleasure from this travelling.

     Екскурсовод (Е): London is one of the world's greatest cities and is an important centre of art, entertainment and high finance. Its attractions include royal pageantry, architectural masterpieces, first-class museums and art galleries. Well, let's start our travelling. The 'City' is the oldest area of London. Today it is one of the world's leading financial and commercial are represented. The first citizen of the City is the Lord Mayor. He has keys of the City. The next item of our excursion is the Tower of London. The Tower was built by William the Conqueror. It has served as fortress, palace and state prison. Today The Tower is guarded by the Yeomen Warders, or Beefeaters, who give tours telling the history of the Tower. The large black ravens live in the Tower. It is believed that if they disappear England will fall, so their wings are clipped. St. Paul's Cathedral is one of the most famous buildings in the world. It was built by Sir Christopher Wren. One of its unplanned features is the famous 'Whispering Gallery', where a message whispered into the wall on one side can heard clearly on the other side. Westminster Abbey has been the coronation place of all 39 English monarchs. Many of the monarchs are buried here. It was called the West Monastery. The Abbey contains about 1000 monuments. They commemorate many great names from British history: ministers, writers and poets. Here you can see Buckingham Palace, the London residence of the Queen. The first Queen to live there was the young Queen Victoria. Above the State Entrance is the central balcony where the Royal Family appear on occasions of national importance. The Royal standard flying over Buckingham Palace is the sign that the Queen is in the residence. This Gothic building is the Houses of Parliament, seat of government. The design was made by Charles Barry and Augustus Pugin. The building contains over 1000 rooms, 100 staircases and two miles of corridors. Every year the Queen drives in a horse-drawn carriage amid much pomp and ceremony to open the new session of Parliament. The clocktower of the Houses of Parliament is known as Big Ben. It was named after Sir Benjamin Hall, the First Commissioner of Works. The clock is wound by hand, and tells the precise time. Look, this is Trafalgar Square. The square was created to commemorate Nelson's naval Victory at the Battle of Trafalgar in 1805. The great admiral stands on top of Nelson's Column, with four lions on guard at the base. Every December, the city of Oslo sends a giant fir tree which is erected in the square to act as a focus for Christmas celebrations. London has a rich cultural heritage. The British Museum houses one of the greatest collections of antiquities representing all the World's great civilizations. Among its many treasures are the Rosette stone, the Elgin Marbles, the Portland Vase and the collection of Egyptian mummies outside Egypt. British library is situated in the British Museum. The National Gallery has a collection of Italian, Dutch, German and French pictures. The National Gallery is rich in painting by Italian masters, such as Raphael and Veronese. It also has the pictures of Rembrandt, Rubens and El Greco. The Tate Gallery opened in 1897 and is named after Sir Henry Tate, who donated his collection of 65 paintings to the nation. Now it is the National Gallery of Modern Painting. London has many parks and gardens. Hyde Park is one of the best known parks. Originally it was a hunting forest where Henry VIII hunted wild animals. Now it's popular with horse-riding. In the middle of the park there is the serpentine lake. Regent's Park is the home of the London Zoo. There are more than 6000 animals and birds in the Zoo.

     У процесі екскурсії учні задають  питання учням. Але якщо у них  виникають труднощі, вчитель їм допомагає.

     Teacher: I'd like to thank our guides for an interesting tour. But now we'll go back to our class-room. Imagine that I am your ill classmate and I couldn't take part in the tour. I'd like you to tell me what you have seen and show me the photos you have taken.

     (Як фотографії учні можуть використати картинки з визначними пам'ятками Лондона).