Навчання читання текстів з соціокультурним компонентом в основній школі

     Читання може виступати і як засіб формування та контролю суміжних мовленнєвих умінь  та мовних навичок, оскільки:

• використання читання дозволяє учням оптимізувати процес засвоєння  мовного і мовленнєвого матеріалу;
• комунікативно-орієнтовані завдання на контроль лексики і граматики, аудіювання, письма та усного мовлення припускають вміння читати і будуються на основі письмових текстів та інструкцій;
• вправи на формування та відпрацювання всіх мовних і мовленнєвих навичок і вмінь також будуються з опорою на текст і письмові установки до вправ і завдань.

     Текст є основною навчально-методичною одиницею навчання. Для найбільш повного і  адекватного його використання в  якості зразка функціонування досліджуваної  іноземної мови учителю необхідно  чітко уявити собі, а потім використовувати  в роботі змістовні та структурні особливості тексту як основи складання  викладачем, учнями власних мовних творів англійською мовою [17,84].

     Практика  в читанні здійснюється на текстах, і успіх навчання багато в чому залежить від їх характеру: їх зміст  зумовлює ставлення учнів до цього  виду мовленнєвої діяльності та вирішення  тих освітніх та виховних завдань, які  постають перед іноземною мовою  як навчальним предметом. Основні вимоги до текстів, які використовуються у  навчальному процесі:

1. Ідейно-виховна цінність:

     Використані тексти не повинні пропагувати жорстокість  і насильство, повинні служити  вихованню моральних та етичних  норма поведінки, виховна цінність. Вибирати текст необхідно з позицій  того, які моральні проблеми піднімаються в них, як вони вирішуються та чи близькі вони учням.

2. Пізнавальна цінність текстів і науковість їх змісту:

     Тексти  повинні включати фактичний матеріал про країну і народ, мова якого  вивчається, а також відомості  з найрізноманітніших галузей людських знань (науково-популярні тексти).

3. Зміст тексту повинен відповідати віку та інтересам учнів:

     Цей зміст має бути значущим у очах учнів тієї чи іншої вікової групи. Відповідати рівню їх інтелектуального розвитку та відповідати їх пізнавальним і емоційним запитам.

     При визначенні мовної доступності тексту керуються його лексичними і граматичними характеристиками. Мовна складність тексту пов’язана не тільки з наявністю в ньому нового мовного матеріалу. Оцінюючи лексичні труднощі тексту необхідно враховувати кількість невідомих до моменту читання тексту лексичних одиниць, кількість нещодавно вивченої лексики (її учні впізнаватимуть значно повільніше), а також роль, яку виконують незнайомі слова у передачі смислової інформації. При оцінці граматичної складності тексту враховують співвідношення простих і складних речень, наявність структур, які не мають аналогів у рідній мові. Невідомі граматичні форми у навчальні тексти для читання не включаються, а якщо і трапляються іноді, то пояснюються в примітках [4,7].

     В залежності від розташування нових  слів та їх кількості, текст призначається  для розвитку різних видів читання:

     а) Якщо нові слова пов’язані з передачею основної інформації, то текст рекомендується використовувати для розвитку прийомів точного розуміння (допускається користування словником). Якщо їх кількість невелика, то текст може служити для ознайомлювального читання. Якщо ж їх більше 10-12 на сторінку або 4-6 %, то більш доцільне - вивчаюче читання. Якщо текст містить велику кількість незнайомих слів, то він взагалі непридатний до навчання читання. Його розуміння буде результатом розшифрування тексту, а не читання.

     б) Якщо нові слова є засобом передачі другорядної інформації, то на такому тексті слід розвивати прийоми загального охоплення змісту і використовувати  їх для ознайомлювального читання. Найбільш сприятливі умови для читання 5-7 незнайомих слів на сторінку [4,8]. 

4. Етапи роботи з текстом  і формування різних технологій вилучення  інформації з тексту.

       При роботі з будь-яким текстом (друкованим, звуковим, відео) можна виділити три основні етапи роботи: дотекстовий, текстовий і післятекстовий. Післятекстовий етап буде присутній лише в тому випадку, коли текст використовується не як засіб формування умінь читати, а для розвитку продуктивних умінь в усній або письмовій мові, а простіше кажучи, умінь говорити і писати іноземною мовою.

     Розглянемо  цілі та завдання кожного з етапів, а також ті вправи і завдання, які можуть пропонуватися для  вирішення цих завдань.

     Дотекстовий етап (етап антиципації)

     Мета:

     1. Визначити \ сформувати мовне  завдання для першого прочитання.

     2. Створити необхідний рівень мотивації  в учнів. 

     3. По можливості скоротити рівень мовних і мовленнєвих труднощів.

     Вправи  і завдання

     1. Робота із заголовком.

     За  заголовком можна попросити учнів  визначити:

     - тематику тексту;

     - перелік проблем, що  піднімаються  в ньому; 

     - ключові слова та вислови і  так далі.

     2. Використання асоціацій, пов'язаних  з ім'ям автора.

     - До якого жанру можна імовірно  віднести цей текст? 

     - Хто, по - вашому, буде головним  героєм (його професія, національність  і так далі.)

     - Де і в який час може відбуватися  дія? 

     3. Сформулювати припущення про тематику тексту на основі наявних ілюстрацій.

     4. Ознайомитися з новою лексикою і визначити тематику, проблематику тексту на основі мовної здогадки. Завдання учнів - визначити основну ідею тексту.

     5. Переглянути текст, перший абзац  і визначити основну ідею тексту.

     6. Прочитати питання, твердження  по тексту і визначити його  тематику і проблематику.

     7. Спробувати відповісти на запропоновані питання до читання тексту.

     Текстовий етап

     Мета

     - Проконтролювати рівень сформованості  різних мовних навичок та мовленнєвих  умінь. 

     - Продовжити формування відповідних навичок і вмінь.

     Вправи  і завдання

     1. Знайти, вибрати, прочитати, з'єднати, вставити:

     - відповіді на запропоновані питання; 

     - правильність, хибність тверджень;

     - відповідний заголовок до кожного  абзацу;

     - відповідного змісту речення,  пропущене в тексті;

     - речення з наступними словами,  граматичними явищами, ідіоматичними  висловлюваннями і так далі;

     - дієслова, прикметники, епітети,  які автор використовує при  описі кого-небудь або чого-небудь;

     - опис зовнішності, місця події,  відносини кого-небудь до чого-небудь  і так далі.

     2. Здогадатися:

     - про значення слова чи слів  за контекстом;

      - який із запропонованих переказів,  яка дефініція слова найбільш  точно відображає його значення  в даному контексті; 

     - як будуть розвиватися події у другому розділі, наступної частини тексту.

     Післятекстовий  етап

     Мета

     - Використовувати ситуацію тексту  в якості мовної, мовленнєвої,  змістовної опори для розвитку  умінь в усній і письмовій  мові.

     Вправи  і завдання

     1. Спростувати твердження або погодитися  з ними.

     2. Довести, що...

     3. Охарактеризувати.

     4. Сказати, яке з наступних висловлювань найбільш точно передає основну думку тексту. Обгрунтувати свою відповідь.

     5. Сказати, з яким з даних виразів був би не згоден автор.

     6. Скласти план тексту, виділивши його основні думки.

     7. Розповісти текст від імені головного героя.

     8. Коротко викласти зміст тексту, скласти анотацію до тексту, дати рецензію на текст і так далі.

     9. Придумати, що могло б статися, якби .. Придумати новий кінець тексту.

     10. Придумати нову назву. 

     11. Підібрати, відібрати прислів'я, які підходять за змістом до даної ситуації і найбільш точно передають ідею тексту.

     12. Взявши за основу ситуацію тексту, написати власний текст, в іншому жанрі і так далі. 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2. Формування англомовної  соціокультурної  компетенції учнів  в основній школі.

     2.1.  Сутність понять  «компетенція» та  «соціокультурна  компетенція».

     Оволодіння  іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування неможливо без паралельного вивчення відповідної культури.

     Згідно  нової програми з іноземних мов  для загальноосвітніх шкіл (2001) головною метою навчання іноземній мови  є формування іншомовної комунікативної компетенції (ІКК), яку розуміють  як здатність до міжкультурного іншомовного  спілкування.

     ІКК складається з основних компонентів:

     1) мовна компетенція - фонетична, граматична, лексична, орфографічна;

     2) мовленнєва компетенція - в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі;

     3) соціокультурна компетенція .

     Соціокультурна  компетенція є складовою частиною комунікативної компетенції, формування якої визначається у державному стандарті  “Іноземні мови” як основна мета навчання іноземним мовам у середній школі.

     Сьогодні  цілий ряд вітчизняних і зарубіжних дослідників вивчають різні аспекти  соціокультурної компетенції (Н.Бориско, Є.Верещагін, В.Костомаров, Л. Голованчук, Ю. Пассов, В. Сафонова, О. Селіванова, О. Тарнопільський, Г. Томахін, В. Топалова).

     Соціокультурна  компетенція передбачає “знайомство  тих, хто навчається, з національно-культурною специфікою мовленнєвої поведінки  і здатністю користуватися елементами соціокультурного контексту, релевантними для породження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв мови. Ці елементи - звичаї, правила, норми, соціальні  умовності, ритуали, соціальні стереотипи, країнознавчі знання та ін.” - підкреслює Є. Азимов [1,333].

     Соціокультурна компетенція, як зазначає П. Сисоєв, дозволяє тим хто нею говорить почувати себе практично на рівні з носіями мови (відносно культури), що є кроком до адекватного володіння іноземною мовою (тобто здатністю оперувати вивченою мовою у повсякденних ситуаціях на рівні, максимально наближеному до рівня носіїв мови) [23,21].

     Соціокультурна компетенція може бути досягнута у результаті соціокультурної освіти на уроці іноземної мови, а також за рахунок інших дисциплін. Додаткові джерела соціокультурної інформації такі, як література, ЗМІ, Інтернет, фільми, можуть служити істотним доповненням [1,333].

     Не  менш важливу роль у формуванні уявлень  про культуру країни, мова якої вивчається, відіграють фактори рідного соціокультурного середовища, які необхідно враховувати при розробці моделей спільного вивчення мови й культури.

     Під соціокультурною компетенцією розуміють  не просто володіння інформацією  про безпосередній зв'язок мовного  й соціокультурного середовища, або  про взаємозв'язок розвитку мови й  суспільства [23,22].

     Під соціокультурною освітою Л. Савєльєва  розуміє новий аспект у навчанні шкільних предметів, він пов'язаний з необхідністю формування соціокультурної  компетенції. На думку автора соціокультурна компетенція припускає:

• усвідомлення того, що мова не тільки засіб пізнання й засіб спілкування, але й форма соціальної пам'яті, “культурний код нації”, розвинене вміння зіставляти факти мови й факти дійсності;
• уміння бачити культурний фон, що стоїть за кожною мовною одиницею;
• знання культури, історії, традицій, звичаїв свого народу;
• уміння виявити регіонально значимі лексеми й розуміти їх      роль у тексті [19,25].