Навчання читання текстів з соціокультурним компонентом в основній школі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Навчання  читання текстів з соціокультурним компонентом в основній школі.

     ЗМІСТ

     ВСТУП……………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ            ТЕКСТІВ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ……………………………………..5

1. Суть читання та його психофізіологічні механізми…………….5
2. Труднощі навчання читання……………………………………...7
3. Текст як об’єкт розуміння………………………………………...8
4. Етапи роботи з текстом і формування різних технологій              вилучення інформації з тексту…………………………………...11

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ  УЧНІВ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ………………………14

2.1.    Сутність понять «компетенція»  та «соціокультурна                  компетенція»………………………………………………………14

2.2.    Структура соціокультурної компетенції  і характеристика її    компонентів………………………………………………………..16

2.3.    Приклад уроку з навчання читання  тексту з соціокультурним компонентом,  запропонований студенткою……………………..20

ВИСНОВКИ………………………………………………………………24

          СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….................26 
 
 
 

     ВСТУП

     Читання оригінальної художньої літератури на мові, що вивчається, сприяє розвитку усного мовлення, збагачує словниковий  запас, знайомить з культурою  та літературою країни досліджуваної  мови, розвиває аналітичне мислення. Тому уроки навчання читання необхідні  у навчальному процесі. Ці уроки  безперечно цінні: по-перше, тому, що учень  стикається з сучасною живою мовою, а не умовно-навчальною, по-друге, є  можливість висловити свою думку  та дати оцінку твору, героям і ситуаціям. Але, щоб читання було захоплюючим  і в той же час розвиваючим  мовні навички, необхідно проводити  роботу з текстом, як перед читанням уривка, так і після щоб допомогти  учням зрозуміти текст і активізувати мовні явища. Отже, вчителю потрібно знати різні вправи щодо роботи з  текстами.

     Одним із пріоритетних завдань навчання іноземної  мови визнається формування у учнів  соціокультурної компетенції, що передбачає наявність знань про національно-культурні  особливості країни, мова якої вивчається, про норми мовленнєвої та немовленнєвої  поведінки її носіїв і вміння моделювати свою поведінку відповідно до цих  особливостей і норм. Тим самим  сучасна концепція мовної освіти робить важливий акцент на необхідності не обмежувати вивчення іноземної мови її вербальним кодом, а формувати  у свідомості учня "картину світу", притаманну носієві цієї мови як представникові певної культури і певного соціуму.

     Актуальністю  даної роботи є те, що сьогодні  практично ніхто не заперечує той факт, що іноземна мова, поряд з навчанням спілкуванню і підвищенням рівня загальної професійної культури, має ще й значне виховне значення. У сучасних умовах - це готовність сприяти налагодженню міжкультурних зв'язків, представляти країну на міжкультурних інтеракціях, ставитися з повагою до духовних цінностей інших культур. Відповідно основна мета навчання іноземної мови може бути досягнута тільки при адекватному розвитку соціокультурної компетенції, тобто при формуванні іншомовної соціокультурної компетенції необхідно виховувати комунікативно активну особистість, здатну забезпечити адекватне міжкультурне спілкування, діалог культур.

     Об'єкт  дослідження: процес навчання читання англійською мовою учнів середньої школи.

     Предметом даного дослідження є соціокультурний компонент змісту навчання читання та навчальна діяльність вчителя по формуванню комунікативної компетенції учнів.

     Мета  дослідження: розкрити зміст і специфіку соціокультурного компоненту у навчанні читанню текстів англійською мовою на середньому етапі загальноосвітньої школи.

     Для досягнення поставленої  цілі потрібно вирішити такі задачі:

• Вивчити читання як самостійний вид мовленнєвої діяльності і як засіб формування умінь та навичок;
• Визначити критерії відбору текстів для читання;
• З’ясувати з яких етапів повинна складатися робота над текстами для читання;
• З’ясувати поняття «компетенція», «соціокультурна компетенція», визначити її структуру та дати характеристику її компонентів;
• Визначити цілі й зміст формування соціокультурної компетенції учнів середнього етапу навчання.

       Практична цінність цієї роботи полягає в тому, що пропонується конкретний мовний матеріал з навчання іншомовної культури, з формувань умінь і навичок читання текстів з соціокультурним компонентом на середньому етапі загальноосвітньої школи.

       Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. 
 
 

     Розділ 1. Теоретичні основи навчання читання  текстів іноземною  мовою.

1. Суть читання та його психофізіологічні механізми.

     Читання іноземною мовою як комунікативне  уміння та засіб спілкування є, поряд  з усним мовленням, важливим видом  мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації, яким учні середньої школи мають  оволодіти згідно з вимогами чинної програми та Державного стандарту з  іноземних мов. В історичному  плані читання виникло пізніше усного мовлення, проте на його основі, і стало важливим засобом спілкування та пізнання. Завдяки читанню, яке робить доступною будь-яку інформацію, передається досвід людства нагромаджений у найрізноманітніших сферах трудової, творчої, соціально-культурної діяльності. Уміння читати дає можливість випускникам школи у своїй подальшій роботі та навчанні користуватися літературою на іноземній мові для пошуку інформації за фахом, задоволення своїх читацьких чи творчих інтересів, удосконалення умінь усного мовлення і т. ін. [14,187].

     Читання є рецептивним видом мовленнєвої  діяльності, який включає техніку  читання (ТЧ) і розуміння того, що читається, і відноситься до письмової  форми мовлення. У зв'язку з цим виділяють змістовий та процесуальний аспекти діяльності читця. Змістовий аспект читання залежить від процесуального і полягає в досягненні розуміння інформації, яка сприймається читцем, завдяки декодуванню графічних знаків та смислових зв'язків тексту [14,188].

     Розрізняють два основних рівні розуміння тексту: рівень значення і рівень смислу/змісту (хоча кожен з них ще включає по декілька проміжних рівнів). Перший пов'язаний із встановленням значень сприйнятих мовних одиниць та їх безпосередніх зв'язків, другий —з розумінням змісту тексту як цілісної мовної одиниці. У зв'язку з цим навички та вміння, які забезпечують розуміння тексту, умовно поділяють на дві групи, хоча процеси сприймання та осмислення відбуваються одночасно. Перша група — це навички, які пов'язані з технічним аспектом читання. Вони забезпечують безпосередній акт сприйняття графічних знаків та співвіднесення їх з відповідними значеннями; друга група — це вміння, які забезпечують смисловий аспект читання: встановлення смислових зв'язків між мовними одиницями тексту, досягнення розуміння змісту, замислу автора, тобто розуміння тексту як завершеного мовленнєвого твору. Щоб досягти такого рівня розуміння, навички техніки читання мають бути граничне автоматизованими, завдяки чому увага читця повністю зосереджується на смисловій переробці тексту.

     Мотивом читання як комунікативної діяльності є спілкування, а метою — отримання  необхідної інформації, причому робота з текстом може переслідувати  різні цілі: іноді потрібно лише визначити, про що цей текст, в  інших випадках важливо зрозуміти  основну чи нову інформацію, замисел  автора, підтекст. Той, хто читає, як правило, завжди прагне отримати інформацію найбільш економним способом, тому його читання відбувається в різному темпі і характеризується гнучкістю як ознакою зрілого читання [12,7].

     У процесі навчання іноземної мови в середній школі необхідно сформувати уміння читання на комунікативне  достатньому рівні, з тим щоб  учні могли розуміти: а) основний зміст  нескладних автентичних текстів  та б) досягти повного розуміння  складніших за змістом і структурою текстів різних жанрів: суспільно-політичних, науково-популярних, художніх (адаптованих). Учнів потрібно навчити користуватися двомовними словниками та різними довідковими матеріалами [8,18-21].

     На  середньому ступені (7-9 кл.) ставиться  завдання навчити учнів читати вголос і про себе складніші тексти пізнавального характеру, що представлені у підручнику та в читанці . Учні повинні здогадуватися про значення незнайомих слів на базі контексту, словотворчих елементів, співзвучності зі словами рідної мови. Для визначення значення незнайомого слова використовується морфологічний або структурно-смисловий аналіз. Читаючи текст, учні повинні зрозуміти основний зміст і важливі деталі.

     Якщо  виникає необхідність у повторному читанні, учитель має поставити нове завдання, наприклад, вилучити з тексту додаткову інформацію або прочитати текст з більшою швидкістю та ін. Темп читання про себе у цих класах повинен бути вищим від читання вголос [10,167].

     З метою подолання труднощів розуміння тексту проводиться лексичний, граматичний, структурний та смисловий аналіз, використовується переклад. Учні вчаться користуватися двомовним словником. 

2. Труднощі  навчання читання.

     Процес  навчання читання іноземною мовою  ускладнюється цілим рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Насамперед, учитель повинен враховувати об'єктивні труднощі орфографічної системи виучуваної мови, які склалися історично. Найбільш характерними з них є такі:

• кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним та звуковим образом слова, наприклад:
• наявність діакритичних знаків;
• передача одного і того ж звука різними буквами та буквосполученнями.

     Цей перелік технічних труднощів читання далеко не повний, його можна продовжити.

     Крім суто технічних/графічних труднощів читання, які учні мають подолати на початковому ступені навчання, доцільно назвати і деякі мовні трудної текстів, котрі, у свою чергу, можуть спричиняти перешкоди для правильного розуміння змісту. Назвемо деякі з них:

• наявність багатозначних та конвертованих слів;
• непрямий порядок слів (інверсія);
• звороти з дієприкметниками та дієприслівниками;
• умовні безсполучникові речення;
• складні речення та конструкції [3,6].

     Згідно  з виділеними етапами формування навичок і вмінь читання до

системи вправ  для навчання читання включаються  три групи вправ:

• І група — вправи для формування навичок техніки читання;
• II група — вправи для формування мовленнєвих навичок читання;
• III група — вправи для розвитку вмінь читання.

 

3. Текст як об’єкт розуміння. 

     Головним  соціокультурним компонентом змісту навчання, як відомо, є навчальний текст. В якості навчального тексту використовують як тематичні, краєзнавчі, художні тексти, так і діалоги (полілоги), вірші, пісні, листи, ситуативні кліше, інтерв'ю, аудіо тексту бесід з носіями мови. Головне, щоб текст був автентичним, відповідав інтересам і віку учнів і був максимально наближений до природної ситуації. В умовах класно-урочної системи, за відсутності реальних комунікативних ситуацій текст для читання може стати, з одного боку, стимулом для обговорення найрізноманітніших проблем, з іншого боку, надати необхідний фактичний і мовний матеріал для оформлення власного висловлювання і служити зразком для нього. Виходячи з цих функцій тексту, діти навчаються способам вдосконалення умінь говоріння на його основі [5,10].

       Читання виступає як самостійний  вид мовленнєвої діяльності в  тому випадку, коли ми читаємо  для того, щоб отримати необхідну  інформацію з тексту. При цьому  потрібно уточнити, що в залежності  від ситуації повнота і точність  вилучення інформації можуть  бути різними. Таким чином,  завдання навчання читання як  самостійного виду мовленнєвої  діяльності полягають у наступному: навчити учнів одержувати інформацію  з тексту в тому обсязі, який  необхідний для вирішення конкретного  мовного завдання, використовуючи  певні технології читання.