Методика викладання економіки: цілі, предмет, об’єкт

На даному етапі потрібно уникнути затяжного усного опитування одного-двох учнів (оскільки економічні питання дуже масштабні і їхнє висвітлення потребує багато уваги). У цей час інша частина учнів займатиметься своїми справами.

 Крок 3. Мотивація й  пояснення нового матеріалу також  потребують багато часу, тому  вчителю відразу потрібно організувати  учнів на чітку роботу. Для  цього доцільно наперед написати на дошці тему та план уроку, а також перелік основних понять (відповідно до програми).

Типовою проблемою цього  етапу є прагнення вчителя  пояснити все, наполягання на тому, щоб учні якомога більше записали. На інші види роботи часу не вистачає. Адже надиктовування тексту відбирає багато зусиль, учні виконують малопродуктивну роботу, при цьому переживають негативні емоції, які асоціюються з вивченням предмета.

        Крок 4. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу може здійснюватися у формі розв’язування задач, виконання вправ, складання схем і запитань один одному, наведення прикладів чи роботи з підручником і статистичними матеріалами (знайти показники, підтвердження, довести тощо). Краще, коли це буде робота в парах, індивідуальна чи в малих групах. Іноді вчитель скорочує час на таку роботу на користь пояснення (диктування) теоретичних матеріалів. Але без систематизації та відповідного упорядкування нових знань учень самостійно не знайде їм місця у структурі наявного досвіду й інформації.

 Крок 5. Висновки й  підсумки роботи можна ефективно  провести у формі діалогів: «Що  ми розглянули?», «Що найважливіше  з теми?», «Де це можна використати?»,  «Що ти дізнався нового?» або  складання «порад» підприємцю, споживачу,  мамі, татові тощо.

 Крок 6. Коли вчитель  дає домашнє завдання, його обов’язково  потрібно записати на дошці  й перевірити, щоб учні занотували  в зошит або щоденник. Доречно  дати невеликі рекомендації «Що  зробити?». Для кращого засвоєння  теми можна запропонувати навести приклади з досвіду батьків або підготувати цікаві матеріали з додаткових джерел. [13]

На завершення заняття вчитель має висловити оцінку роботи всього класу чи окремих учнів («молодці», «добре попрацювали», «недостатньо зосередились», «потрібно постаратися» тощо). Така оцінка кожного разу повинна мати позитивне забарвлення.

 

 

3.2.1. Цілі та завдання комбінованого уроку з теми

     Цілі комбінованого уроку: полягають у тому, щоб учні..

-         вміли орієнтуватися у таких  категоріях, як потреби, економічні потреби, загальнолюдські потреби, першочергові потреби,благо;

-         вміли розрізняти і визначати  види потреб;

-         вміли розраховувати методи визначення  потреб.

     Завдання  уроку:

-         на підставі викладеного матеріалу  розкрити сутність основних понять теми;

-         обґрунтувати економічну необхідність  визначення потреб;

-         розвивати уміння і навички  відстоювати власну точку зору, приймати  обґрунтовані рішення.

 

 

3.2.2. База знань з економічної теми та модель її засвоєння

 Модель засвоєння бази знань теми - це перелік елементів бази знань з визначенням рівня засвоєння кожного елементу.

Базу знань теми можливо  поділити на три групи:

1) поняття та терміни;

2) теоретичні знання;

3) прикладні знання.

 

 

 

 

Так, як тема «Господарювання і економіка» є першою в курсі «Економіка», то базою знань для учнів 10-го класу є елементарні поняття з економіки.

Зміст навчального  матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Господарювання  і економіка   Необхідність господарської діяльності людини. Економічні блага і ресурси, їх роль у задоволенні потреб людини. Проблема вибору. Альтернативна вартість. Потреби людей - основа економічної дiяльності. Потреби та їх вплив на розвиток економічних відносин у суспільстві. Групи потреб і їх відмінність між собою. Споживче благо.

Учень:  називає: види економічних ресурсів та групи потреб;   пояснює та дає визначення понять: економіка, господарська діяльність, блага, ресурси, товари, послуги, потреби, їх види, споживчі блага; виробництво; розрізняє: види потреб, фактори виробництва   характеризує: сутність господарської діяльності людини, особисті й суспільні потреби, матеріальні й духовні; основні потреб; проблему обмеженості ресурсів;   обґрунтовує: проблему вибору.

3.2.3. Структура комбінованого уроку з теми «Потреби як чинник доцільної поведінки людини в процесі споживання» (методична карта уроку) та бюджет часу.

Традиційною є така структура  комбінованого уроку:

1. Організаційний момент (2 хв)

 Мета – забезпечити належну підготовку учителя та учнів до проведення уроку, враховуючи дидактичні, психологічні та санітарно-гігієнічні вимоги.

2 Мотивація, повідомлення теми, мети й завдань уроку. (3хв).

 Мета – чітко  визначити тему, мету навчання, показати  місце нового матеріалу в системі навчального курсу.

 3. Актуалізація опорних знань (5 хв)

Мета – провести актуалізацію отриманих раніше знань, умінь і  навичок, методом фронтальної бесіди, індивідуального усного опитування або практичної письмової роботи.

 4. Подання нового матеріалу.(9хв).

 Мета – забезпечити  усвідомлення, сприйняття нового  матеріалу учнями, спрямувати самоорганізацію  школярів на застосування нових  знань у практиці.

 5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.( 20хв)

 Мета – забезпечити  зворотній зв’язок, контроль результатів вивчення матеріалу, визначити рівень сформованості знань та умінь.

 6. Контроль (5 хв)

 Мета – підбити  підсумок вивчення теми, здійснити  аналіз отриманих результатів,  проаналізувати ступінь досягнення  навчально-виховних завдань.

 7. Повідомлення домашнього завдання. (1 хв). [11,c. 105]

Урок

               Тема уроку: “Потреби i задоволення потреб.”

Мета:

1. сформувати в учнів  поняття про зміст потреб;

2 . розвивати пізнавальні  інтереси в учнів, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

3 . виховувати творчу  активність, самостійність у формуванні  нових знань,сприяти професійній  орієнтації учнів;

Обладнання: комп’ютер, підручники, інформація зі списком літератури та адресою сайтів, слайди.

Тип уроку: комбінований

Хід урок

I Привітання (настрій на позитив) – 1 хв.

• «Без труда нема плода»
• Бажаю, щоб ви завжди мали як умога быльше плодів!

ІІ Нова тема (25 хв.) – опорний конспект для учнів,використання демонстраційного матеріалу.

План

1.Сутність потреб.

Потре́би — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяють на групи:

• фізіологічні;

• екзістенціальні;

• престижні;

• особистісні;

• духовні.

Економічні потреби  виступають основою діяльності людей. Потреби виступають як ідеальний  внутрішньо спонукальний мотив їхньої діяльності. Потреба в найбільш загальному вигляді є усвідомленою індівідом необхідністю в певних духовних, матеріальних благах та послугах — його ідеальним прагненням.[15]

2.Види потреб.

Виходячи з інтересів  розвитку людини, вирізняють насамперед потреби у відтворенні робочої  сили і потреби у розвитку особистості.

Види пореб:

• матеріальні: до них  належать потреби в їжі, одязі, житлі, отриманні кваліфікації, транспорті та ін.

• духовні.

З огляду на людину як біосоціальну істоту розрізняють потреби

• фізіологічні (потреби  у повітрі, "їжі, воді, житлі та ін.)

• та соціальні (потреби  в освіті, охороні здоров'я, розвагах, страхових та банківських установах, відвідуванні театрів тощо).

За способом задоволення  виділяють індивідуальні, колективні та суспільні потреби.

• Індивідуальні - потреби  в одязі, їжі, житлі та ін.

• Колективні - потреби, які спільно задовольняються  у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будинків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін.).

• Суспільні - потреби  у забезпеченні громадського порядку, захисті довкілля тощо.

За ступенем задоволення  розрізняють :

• Абсолютні економічні потреби визначаються максимально  можливим обсягом виробництва за найбільш сприятливих умов, матеріальних благ і послуг, які могли б бути спожиті суспільством.

• Потреби людини-власника - потреби в отриманні гідної для  сучасного суспільства величини заробітної плати .

• Платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня [16]

3.Закон зростання потреб.

 Потреби людини  безмежні, а їх різноманітність  є ознакою могутності економічної  системи. Постійне зростання потреб за час існування людської цивілізації свідчить про дію всезагального економічного закону зростання потреб. Внутрішніми суперечностями його є досягнутий рівень виробництва і споживання та зрослі на цій основі потреби людей. Закон зростання потреб - закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей (або особистим споживанням), розвиток яких (зв'язків) спричиняє появу нових потреб та засобів їх задоволення.

Запитання для закріплення теми

«Вчення — джерело знань, знання — джерело щастя.»

Завдання :

1. Визначити, хто бере безпосередню участь у задоволенні індивідуальних, колективних та суспільних потреб.
2. Відобразити графічно закон зростаючих потреб.

 

 

3.3. Методи та прийоми мотивації учнів до активного навчання на уроці.

Основне завдання школи  – навчати і виховувати дітей, забезпечити їх протягом навчального  періоду якісними знаннями, які вони могли б успішно реалізувати  в майбутньому. На сьогоднішній день перед усіма школами стоїть питання: як навчати й учитися на уроці так, щоб успішно вчити всіх дітей не за рахунок домашніх завдань, не за рахунок можливостей сім’ї, без поділу за здібностями, без репетиторів та індивідуальних занять. Вирішується проблема зацікавленості школярів до навчання, над якою працюють провідні педагоги та психологи сучасності.[2, c.90]

Відомо, що найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання.

Одним із шляхів формування позитивного ставлення дітей  до навчання є створення системи  мотивів діяльності особистості, яка піддається педагогічному управлінню і забезпечує визначення поведінки учнів і їх ставлення до вивчення того чи іншого навчального предмета. 

Основними мотивами навчання у школярів є: особистісний розвиток, інтерес, результат діяльності, бажання у майбутньому стати кваліфікованим спеціалістом, потреба у пізнанні нового. 

У початковій школі навчальна  діяльність всіх учнів підтримується переважно за рахунок самозадоволення, зростання самооцінки, самоповаги, усвідомлення необхідності навчання. Стимулом для цього є похвала, хороша оцінка. У старших класах цього вже іноді недостатньо. Кращим засобом є повага, визнання особистості.

Одним з дієвих прийомів стимулювання інтересу до навчання є  створення ситуації успіху у школярів, які зазнають труднощів у навчанні, що досягається через: доступне на даному етапі завдання, що підтримує впевненість у собі; повага та визнання учня як особистості; забезпечення сприятливої морально-психологічної атмосфери в ході виконання завдань; евристичний та креативний підхід до організації навчання; диференціація допомоги у виконанні завдань.[9,c. 45]

Оскільки мотивація  школярів до навчання є однією з  основних складових навчально-виховного  процесу, то спрямованість дій будь-якого  вчителя визначається його прагненням і життєвою необхідністю підвищити рівень мотивації навчання учнів. І в цьому процесі визначені загальні прийоми діяльності: роз'яснення значущості навчання, розкриття перспектив подальшого життя, уміле застосування заохочення і покарання, впровадження в процес навчання дискусій, використання інтерактивних технологій.

Можна запропонувати певні шляхи формування мотивації школярів до навчання та підвищення їх навчальних досягнень:

1.   Щоденна увага до кожного учня, визнання його особистості.

2. Своєчасна ліквідація прогалин у знаннях і організація оперативної допомоги кожному учневі, що відстає у навчанні.

3. Формування мотивації навчання як необхідного стимулу бажання учня до навчання.

4. Перехід до інноваційних  методів навчання, що дають можливість розкрити потенційні можливості кожного учня, повірити у власні сили.