iнтерактивні технології на уроках світової літератури

    Це  зробити? 

    3 група. Бажання та можливості людини впливати на свою долю, фатум.

    Питання про релігію та її пріоритет у  Кальдерона взагалі не постають, оскільки він знаходиться на позиціях християнського гуманізму. Одним із провідних є мотив страждання. Він і визначає загальний пафос п’єси. Страждає Сигізмундо, роздумуючи над нерозгаданою таємницею власної долі, страждає Росаура через зраду, страждає король, усвідомлюючи власну причетність до смути в державі. З одного боку, мотив страждання в земному житті — типовий для літератури доби бароко. але всі герої Кальдерона переборюють свої страждання завдяки силі волі або усвідомлюють марність земних поривань людини. це виходить за межі звичної для бароко концепції людини. Шлях подолання страждання й усвідомлення певних життєвих істин, який проходить Сигізмундо, є художнім утіленням шляху так званих чотирьох «благородних істин» (шляху до нірвани), викладених у проповідях Будди на початковій стадії розвитку буддизму, коли він був лише етичним і практичним ученням. Надавання пріоритету позиції індивідуалізму карається.

    Наявність ідей цієї філософії є й у розв’язці  драми. Принц Сигізмундо завдяки  своєму розуму долає пристрасті, перемагає  злі пророцтва. Сигізмундо відкрив  для себе істину: у людини не завжди є можливість вибирати між сном і реальністю, її доля завжди в чиїхось чужих руках; залишається змиритися. але й у земній неволі людина є вільнішою від вільних птахів, звірів, риб завдяки своїй рисі — лише людина може творити добро.

    …Отже, хто змогти бажає

    Свою  долю, той розумним

    І терплячим бути має.

    4 група. Мотив сну в п’єсі

    Одним із наскрізних мотивів п’єси Кальдерона є мотив сну. Твір будується на метаморфозі «життя — сон», стверджуючи  хисткі межі між сном і реальністю. Сигізмундо у своєму другому монолозі говорить (хорнада друга, сцена дев’ятнадцята):

    Все ж бо правда! Загнуздаєм

    Честолюбство  і злобу,

    це  шаленство й лють сліпу,

    Якщо  снити знов бажаєм;

    адже  ми перебуваєм

    В світі, повнім таїни,

    Бо  життя — це сон чудний;

    Знаю  з досвіду, що всюди

    Тут живуть сновиддям люди,

    Поки  збудяться вони.

    Мотив образу людини, яка прокидається зі сну й не може відрізнити сон від дійсності, також був відомий іспанській літературі. Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з іншого — категорією й образом-символом, який надає творові глибокого філософського змісту. Через образ людини, яка перебуває в стані сну, змальована нереальність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність часу, відносність земних цінностей, що надзвичайно співзвучне дуже поширеним в Іспанії ХVіі ст. ідеям стоїцизму.

    Снить король, що він правує

    В королівстві тут і там,

    Все вирішуючи сам;

    І хвала, яку він чує,

    Наче  вітер, лине всує;

    І на попіл головну 

    Смерть  оберне (чи збагну?):

    Хто б хотів королювати,

    Коли  взнав, що має встати

    Збуджений від смерті-сну?

    Снить багач, що він багатий,

    Лупить  гроші так і сяк;

    Бідний  снить, що він, бідняк,

    Мусить  пріти й заробляти;

    Снить же той, хто взявся драти,

    Снить, хто гнеться й хто згина;

    Снить господар, снить жона

    І, як видно, всі на світі 

    Снять, спокусами повиті,

    Хоч цього ніхто не зна…

    Однак у драмі Кальдерона сон — це символ життя в добу бароко, у якому людина по-справжньому вільна робити лише одне — чинити добро.

    2. Узагальнення опрацьованого матеріалу

      У чому полягає філософсько-моральний  конфлікт драми? Протистояння  в драмі проявляється між пророцтвом  про долю Сигізмундо та його  справжньою долею, між бажаннями  та можливостями людини впливати  на свою долю. Чи прокинувся  Сигізмундо? юний король знав, що  в реальному житті не може, немов уві сні, чинити як  забажається. його діяльність  обмежує закон; він зрозумів, що  повинен бути добрим. Неволя стала  для нього радісною, оскільки саме в неволі він почувався вільним. Наприкінці п’єси кожен персонаж твору здобув істину і пізнав щастя, а Сигізмундо став зразковим правителем. Усі збагнули: вільною людину роблять любов, доброта і милосердя.

    Отже, драма Кальдерона «життя — це сон» є складним синтезом філософських ідей, міфологічних сюжетів, легенд, фольклорних мотивів, релігійних вірувань, адаптованих Кальдероном згідно з ідеологією та поетикою його епохи, його власними етичними та естетичними ідеалами.

    ІІІ. Рефлексія

    «Карусель» (учні працюють у попередніх групах)

    Запитання та завдання :

• Розкажіть  про  основні  символи  доби  бароко,  які  застосував драмі «життя — це сон» Кальдерон.
• Які сумніви  мучать ув’язненого у вежі Сигізмундо?
• В якому стані перебуває душа юнака?
• Як ви вважаєте, хто має більше волі — людина чи тварини, що живуть у дикій природі?
• У чому повчальний сенс драми Кальдерона «Життя — це сон»?

    Методичний  коментар

    «Карусель». Кожна група отримує аркуш  паперу із записаним на ньому запитанням або завданням. Обговоривши запитання  впродовж чітко визначеного часу (3 хв), на цьому ж аркуші представник групи коротко записує відповідь. Групи по черзі (наприклад, за годинниковою стрілкою) обмінюються аркушами, ознайомлюються із запитаннями, читають відповіді своїх попередників, дають власні відповіді (на цю роботу відводиться 2 хв). робота продовжується доти, поки аркуші не повернуться у «свою» групу. Отримавши «свій» аркуш, група ще раз перечитує запитання, усі варіанти відповідей, робить узагальнення, після чого з результатами роботи ознайомлює весь клас.

    IV. Домашнє завдання

    Перечитати  драму Шекспіра «Гамлет»; підготувати  запитання для однокласників  за змістом вивченого в класі  матеріалу; аналізувати образ Сигізмундо.