iнтерактивні технології на уроках світової літератури

     

    Мельпомена. Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори повинні були не тільки добре промовляти слова п’єси, а й співати і танцювати. Актори носили на обличчі маски, які змінювалися не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання однієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різних почуттів. Необхідність збереження маски була зумовлена величезними розмірами грецького театру, адже міміку актора було б погано видно глядачеві. Щоб збільшити свій зріст, актори носили взуття на високій підошві — котурни. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно. 
 
 
 
 
 
 
 

    Додаток 2

    Розробка  уроку на тему «Філософсько-моральний конфлікт драми Кальдерона «Життя — це сон» (9 клас)

    Мета: поглиблювати знання про бароко як художній напрям; ознайомлювати з творчістю Педро Кальдерона; навчати працювати в групі, висловлювати та ілюструвати цитатами з тексту свою точку зору на події драми.

    Обладнання: портрет Педро Кальдерона.

     Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

    Що  таке життя? Омана!

    Що  таке життя ? це сон.

    це  ілюзій всіх полон,

    Чорна тінь і страховіття;

    Все життя — це лиш сновиддя,

    а сновиддя — тільки сон.

    Кальдерон

    (Тут і далі — переклад М. Литвинця)

    ХІД УРОКУ

    І. Актуалізація опорних  знань

    Робота  над кросвордами, підготовленими учнями вдома

    Варіант 1

    1.  Король, батько головного героя драми Кальдерона. (Басиліо)

    2.  Герцог з країни Московія. (Астольфо)

    3.  Принц щомиті душив у собі… (звіра).

    4.  Найблагородніший учинок Сигізмундо. (Прощення)

    5.  Ім’я тюремника, слуги. (Клотальдо)

    6.  «Що таке життя?» (Омана)

    Ключове слово: напрям у мистецтві. (Бароко)

    

    

    Варіант 2

    1.  Місце ув’язнення головного героя п’єси Кальдерона. (Вежа)

    2. Ким був для принца сон? (Учителем)

    3. Ім’я принцеси, претендентки на трон. (Естрелья)

    4. Герцог з країни Московія, претендент на трон. (Астольфо)

    5. Що відчув Сигізмундо до Росаури? (Кохання)

    6. Титул Сигізмундо. (Принц)

    7. Ім’я головного героя драми Кальдерона. (Сигізмундо)

    8. «Все життя — це лиш… (сновиддя)».

    9. Слуга та тюремник Сигізмундо. (Клотальдо)

    10. Композиційний прийом, що дозволяє  розкрити внутрішній світ

    героя. (Монолог)

    Ключове   слово:   назва   драми   Педро   Кальдерона.   («Життя — це сон»)

    

    

 

    ІІ. Робота над темою  уроку

    1. Філософсько-моральний конфлікт драми (робота в групах)

    Творчість Педро Кальдерона де ла Барки, безсумнівно, є вершиною не лише іспанської, а й європейської літератури доби бароко. його п’єси вражають і захоплюють не лише стильовою довершеністю, а й надзвичайною філософською глибиною і цілим спектром морально-етичних проблем, які ми спробуємо визначити на прикладі п’єси «життя — це сон». Працюватимемо в групах.

    ( Об’єдную учнів у робочі групи. Кожна група отримує підготовлений заздалегідь матеріал для опрацювання, узагальнює опрацьовану інформацію та презентує її класові. Запропонований групою висновок учні записують до зошитів.)

    1 група. Фольклорно-міфологічна основа п’єси П. Кальдерона «Життя — це сон»

    Саме  у п’єсі «життя — це сон» акумульовано всю складність та багатозначність  проблем, які постійно постають перед  людиною і які вона будь-що прагне осягнути. Мотиви й образи цього  твору мають складні зв’язки  із тогочасним культурним контекстом і сягають своїм корінням древніх релігійних легенд, фольклорних сюжетів, філософських концепцій та конкретно-історичних фактів. Провідний мотив п’єси — усамітнення принца, виховання дитини поза зовнішнім світом — запозичений із легенди про Варлаама і Йоасафа, яка була своєрідною європейською інтерпретацією давньосхідної легенди про життя Будди. історія про Варлаама та Йоасафа була надзвичайно популярною в Європі в епоху Середньовіччя. В Іспанії побутували її переклади латиною, а на території східних слов’ян був поширений грецький список.

    Про популярність цього сюжету в іспанській літературі свідчать твори, які з’явилися  ще до Кальдерона. це п’єса лопе де Веги «Варлаам і Йосафат», однойменний  роман Енріке Суареса, п’єса Хуана  де Арсе Солорсано. історія про Варлаама і Йоасафа потрапила до Іспанії  і слугувала «exemplum» — повчальним прикладом. Вона фігурувала в проповідях, а 1602 року була опублікована в збірнику Педро Альфонсо «Disciplina clericales». Очевидно, Кальдерон знав усі варіанти цієї легенди, оскільки був священиком і першим драматургом Іспанії ХVІІ ст.

    Цей сюжет прийшов у Європу з арабських  збірників, куди він потрапив з давньоіндійської мови. Детально подорож легенди з індійської літератури до європейської, а також різні її варіанти в національних літературах простежує і. Франко у своїй статті «Про Варлаама і Йоасафа та притчу про Єдинорога». Грецький варіант легенди розповідає про життя царевича Йоасафа, якого батько, могутній індійський цар Авенір, бажаючи запобігти пророцтвам гороскопа, виховує в палаці, оточивши найкращими слугами. царевич повинен був ніколи не зазнати горя й страждань, не міг вийти з палацу, а найголовніше — не повинен був дізнатися про існування християнської віри. За легендою Йоасаф згодом став сподвижником християнства, а сама легенда стверджує пріоритет християнства.

    У п’єсі Кальдерона діють і складні  міфологічні образи, запозичені з іспанських казок, наприклад Гіпогриф, що є поєднанням коня і грифона. Грифон — це образ, запозичений із античної міфології (грифонів запрягали в колісницю Аполлона). Міфологічні образи — аврора, Флора, Паллада — також використані Кальдероном у драмі.

    2 група. Пророцтво про долю Сигізмундо та його справжня доля

    У Кальдерона сюжет легенди набуває  зовсім іншого змісту. акцент перенесено з релігійного на моральний аспект і повчальний (виховний) зміст. і в індійській легенді, і в п’єсі Кальдерона відгороджують принца від світу, щоб запобігти здійсненню астрологічних пророцтв, тобто змінити долю, послану небом. Усі намагання протистояти долі зазнають поразки. За легендою, батько піклується про добробут сина згідно власних уявлень про щастя й добробут, своїх вірувань. У п’єсі — усе навпаки. Батько приносить у жертву життя й добробут сина заради спокою й добробуту свого народу. Безперечно, на світогляд Кальдерона справила вплив поширена в ХVІІ–ХVІІІ ст. у Західній Європі філософія раціоналізму Рене Декарта, згідно з якою обов’язок перед державою і народом ставився вище за особисті інтереси.

    Знаючи  про пророцтво та зробивши свої висновки, Сигізмундо говорить (хорнада третя, сцена чотирнадцята):

    Двір  Полонії преславний,

    Той, що править так чудово,

    Свідком будь, уважно слухай,

    Що  твій принц тут скаже далі.

    Те, що визначило небо

    І на голубім скрижалі

    Бог перстом своїм накреслив

      В тайних знаках незгладимих 

    На  стількох листах блакитних 

    Літерами  золотими,— 

    Зроду-віку не обманить;

    А обманить той, хто хоче

    Осягнути  задля злого 

    Те  провіщення пророче.

    Батько  мій, аби жорстокість 

    Відхилить мою невинну,

    Обернув мене на звіра,

    На  страхітливу людину.

    Та  якби велінням долі

    (За  своїм єством звитяжний, 

    За  походженням шляхетний 

    І за вдачею відважний)

    Я зродився тихомирним

    І покірливим, то й цього 

    Вистачило б виховання,

    Цього трибу життєвого,

    Щоб жорстокі взяв я звички.

      «Добрий» спосіб їх змінити! 

    Тож якби комусь сказали:

    «Звір отой несамовитий 

    Вб’є  тебе»,— чи добрий засіб 

    Віднайшов би розумаха,

    Звіра сплячого збудивши?

    Чи  сказали б ще: «ця шпага,

    Що  на поясі твоєму,

      Вб’є тебе»,— було б даремно, 

    Щоб загин свій відвернути,

    Оголить її і ревно 

    До  грудей собі приставить.

    Чи  сказали б: «ця затока

    Тобі  стане за гробницю,

      Світлосяйна і глибока»,— 

    Зле було б віддатись морю

    В час, коли здіймає в реві

    Гори-хвилі  сніжно-білі,

    Буйні гриви кришталеві.

    Все це трапилось із батьком,

    Як  із тим, хто звіра будить,

    Щоб загрозу відвернути;

    Як  і з тим, хто лячно крутить 

    Голу  шпагу; як із тим же,

    Хто зманивсь буремним виром.

    А якби (прошу уваги!)

    Був мій гнів заснулим звіром,

    Ярість  — шпагою у піхвах,

    Злоба — стихлою грозою,

    Чи  тоді б здолав я долю

    Злою  кривдою і мстою,

    Вкрай її роздратувавши?

    Отже, хто змогти бажає 

    Свою  долю, той розумним

    І терплячим бути має.

    Поки  зло лише надходить,

    Не  вчинило ще страшного,

    Той, хто лихо передбачив,

    Діє мудро і від нього 

    Може  вберегтись, одначе,

    Як  уже почнеться люте,

    То  нема такої сили,

    Щоб нещастя відвернути.

    Хай усім за приклад буде

    Виняткова ця подія,

    Це  захоплення, цей жах,

    Ці  дива; й скажу тоді я,

    Що  мені незвично бачить

    Після кривди (це не скарга!)

    Біля  ніг у мене батька

    І смиренного монарха.

    То  було веління неба:

    Він хотів його здолати,

    Та  не зміг. Чи можу я,

      Не такий, як він, багатий 

    На  знання, роки і досвід,