Игровые формы работы на уроке английского языка

МІНСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

Кафедра теорії і

практики перекладу

Ігрові форми роботи на уроці англійської мови

Курсова робота

Тернопіль 2010

ЗМІСТ     

ВСТУП………………………………………………………………...……….…3

РОЗДІЛ І. Гра як цікава форма вивчення іноземної мови

      1.1. Поняття гри, її значення для процесу навчання…………….................5                                                                 

      1.2. Функції і місце гри у навчальному процесі............................................9
РОЗДІЛ ІІ. Використання ігрових ситуацій на уроці англійської мови

      2.1. Казка як ігрова форма вивчення іноземної мови ……………………..12

      2.2. Рольова гра на уроці англійської мови………………………………...17

      2.3. Використання прийому драматизації………………………………….20

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….....27

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ …………………………………………………..….28

Вступ

     На сучасному етапі розвитку шкільної освіти вчитель дістав можливість не лише слідувати, як раніше, суворим методичним приписам, а практично цілком орієнтуватися на творчий підхід до організації процесу навчання. У цих умовах ускладнюється соціально-професійні якості вчителя.

За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю. Тепер дитина повинна дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб’єктивна свобода для дитини. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Актуальність даного дослідження визначається тим, що за останні десятиліття методи навчання англійської мови у школах зазнали суттєвих змін, і внаслідок цього сучасні вчителі повинні використовувати нові підходи у процесі навчання дітей.

Метою дослідження є вивчення теоретичних питань, таких як методика застосування ігрового підходу у навчальному процесі, місце гри у вихованні та формуванні особистості дитини, а також застосування ігрових підходів у навчанні англійської мови.

Завдання, які були поставлені під час виконання роботи:

        - проаналізувати праці вітчизняних та зарубіжних науковців по даній темі;

        - розглянути теоретичні питання ролі гри в організації навчального та виховного процесу;

        - дати характеристику різних типів ігор та їх роль на уроках англійської мови;

        - довести ефективність застосування гри на уроках англійської мови;

       Об’єктом дослідження є гра, як метод освітньо-виховного процесу  навчання дітей у школах.

      Предметом виступають особливості використання ігрофих форм  на уроці англійської мови.

      Практичне значення роботи полягає в тому що, матеріали дослідження можуть бути використані на практичних заняттях, студентами ВУЗів та на уроках англійської мови учнями та вчителями загальноосвітніх шкіл.

РОЗДІЛ І Гра як цікава форма вивчення іноземної мови

1.1. Поняття навчальної гри, її значення для процесу навчання

         Спроби розгадати «таємницю» походження гри робилися вченими різних напрямів науки впродовж багатьох сотень років. До цих пір в теорії і практиці існують полярні точки зору – від повного заперечення змісту виховної ролі в ігровій діяльності до крайнього її перебільшення і навіть абсолютизації культурного значення гри.

         На різних стадіях еволюції соціальний за змістом і формою феномен гри розвивався протягом людської історії і набував різних якостей і особливий суспільно – культурний сенс. Багато дослідників гри пов'язують її походження з релігійною культурою.  Ігри довгий час були інструментом дії на хід історичних подій в суспільстві і природі.

У вітчизняній педагогіці і психології серйозно розробляли теорію гри К.Д. Ушинський, В.А. Сухомлинський, П.П. Блонський, Г.В. Плеханов, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, А.С. Макаренко, М.М. Бахтін, Ф.А. Фрадкина, Л.С. Славіна, Е.А. Флеріна, Д.В. Менджеріцкая, Ю.П. Азаров та інші [5, с. 35-38].

Слід зазначити, що для більшості наукових концепцій характерне трактування гри як переважно дитячої, дошкільної особливої «зони» дитячого життя. Хоча ігри, безперечно, – це значуща діяльність і для підлітків, і для юнацтва, і для дорослих, і взагалі супроводить людину упродовж всього її життя.

На сучасному етапі навчання школа повинна не лише формувати в учнів певний набір знань. Необхідно будити і постійно підтримувати прагнення їх до самоосвіти, реалізації творчих здібностей.

Дуже важливо на ранніх стадіях навчання запалювати в кожному учневі інтерес до навчання. Інтерес цей треба постійно підтримувати. Давно відомо, що у людини залишається в пам’яті, а відповідно і в навичках, значно більше, коли вона бере участь в процесі з цікавістю, а не спостерігає зі сторони [2, с. 3-5].

Необхідна така реалізація всередині системи освіти, яка б дозволила школярам різного віку з цікавістю виконувати поставлені завдання. Застосування нетрадиційних, нестандартних форм навчання благотворно позначається на навчальному процесі.

Нетрадиційний урок – це урок, який характеризується нестандартним підходом до відбору змісту навчального матеріалу, поєднанням методів навчання, зовнішнім оформленням.

Однією з форм таких уроків є гра. Урок-гра – це метод навчання, спрямований на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в модельованій ситуації.

         Основна мета гри – запалити інтерес учнів до навчання, і таким чином підвищити ефективність навчання. Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову) [2, с. 21].

         Урок-гру можна розглядати як одну з форм активного навчання, такі уроки передбачають творчий підхід з боку вчителя і учня, освоєння умінь учнів в процесі активної пізнавальної діяльності.

Гра є методом навчання, який спрямований на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в конкретній ситуації, її основною метою є поглиблення інтересу до навчання і тим самим підвищення ефективності навчання. Гра має таке ж значення в житті дитини, як у дорослого робота. Що ззовні здається безтурботним і легким, насправді, гра вимагає у дитини віддачу максимуму своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Нерідко педагог вважає за краще проводити із дітьми урок в звичній для них і для нього призначеній формі лише тому, що боїться шуму, безладу, які нерідко супроводжують гру. Для учнів урок-гра – перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, відчуття себе в новій якості. Для вчителя урок-гра, з одного боку – можливість краще зрозуміти учнів, оцінити їх індивідуальні особливості, вирішити внутрішні проблеми (наприклад, спілкування), з іншого боку, це можливість для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей.

         Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для школярів. К. Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні» [21, c. 167-169].

         Умови гри вимагають від дитини швидкості думки, особливої уваги емоційної напруги, він повинен увійти до гри. Головне завдання педагога – заохочувати подібні ігри дітей, вчити в процесі гри підтримувати дитячу ініціативу в придумуванні і організації різних ігор, надавати їм необхідну допомогу. Не можна забувати про те, що дидактична гра дуже емоційно насичена. Беручи участь в ній дитина переживає хвилювання, радість від вдало виконаного завдання засмучення з приводу невдачі, бажання заново випробувати свої сили. Загальний емоційний підйом захоплює всіх дітей навіть зазвичай пасивних.

        Гра стимулює краще запам’ятовування і розуміння матеріалу, що вивчається, а також гра сприяє підвищенню мотивації і дозволяє навчати комплексно використовувати органи чуття при сприйнятті інформації, а також самостійно і неодноразово відтворювати її в нових ситуаціях.

        Гра – це діяльність, мотив якої лежить в ній самій. Тобто така діяльність, яка здійснюється не ради результату, а ради самого процесу.

        Основна функція педагогічної діяльності – це не просто передача занань, а створення проблемно-пізнавальних ситуацій і керування процесом пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Врахування цього фактора допомагає вчителю визначити і обрати відповідні навчальні матеріали, методики навчання, темп, тип і складність завдань для кожного учня.

Загалом навчання кожної дитини здійснюється в двох площинах: індивідуальній, як особистості, і колективній, як члена групи.

         Дітям і дорослим притаманні різні типи інтелекту, якими вони наділені від природи і, здебільшого, не підлягають коригуванню. Досягнення найкращого результату в навчанні можливе тільки за умови орієнтації вчителя на ці індивідуальні особистісні риси.

Індивідуальний домінуючий в особистості тип інтелекту може бути: емоційним, музичним, візуальним, вербальним,  лінгвістичним, математичним, просторовим, міжособистісним (або соціальним), кінестетичним тощо.

Ефективність навчання і розвитку людини залежить від того, який ссаме інтелект зазнає найбільшого впливу.

Вчитель під час вибору завдань та прийомів роботи має впливати на всі притаманні цій групі учнів типи інтелекту для того, щоб у кожного учня виникав індивідуальний навчальний резонанс. Це дає змогу досягти найвищого ступеня засвоєння навчального матеріалу кожною дитиною на основі притаманного їй типу інтелекту, не порушуючи рівноваги й загального балансу групи.

Загалом можна сказати, що основні види діяльності слід використовувати на кожному уроці іноземної мови. (методик виклад басіна).

1.2. Місце і функції гри у навчальному процесі

     Як було сказано раніше, гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давніх давен. У сучасній школі ігрова діяльність використовується випадках самостійного методу для засвоєння певної теми; як елементи якогось іншого методу; в якості цілого уроку чи його частини; можливе використання прийомів гри під час організації позакласного заходу.

       Під час використання ігрового методу навчання, мета вчителя полягає, перш за все, у тому, щоб організувати пізнавальну діяльність учнів, в процесі якої розвивалися б їх навички, особливо творчі.

       В грі всі рівні. Вона під силу практично кожному учневі, і навіть тому, який не має достатніх знань мови. Більш того, слабший у підготовці іноземної мови учень може стати першим у грі: кмітливість і вдумливість тут іноли є більш важливими, ніж знання предмету [20, с. 72]. Відчуття рівності, атмосфера радості та знання того, що завдання є під силу – все це дає можливість дитині перебороти сором’язливість, що заважає вільно вживати в мовленні слова іноземної мови, знижується страх зробити помилку і це благотворно відображається на результатах навчання. Непомітно засвоюється мовленнєвий матеріал, а разом з тим і з’являється відчуття задоволення; учень вже може говорити на рівні зі всіма.

       Використання ігрових форм навчання допомагає здійснити важливі методичні завдання – це створення психлогічної готовності учнів до спілкування; забезпечення необхідності багатократного повторення ними мовного матеріалу; тренування учнів в виборі потрібного мовленнєвого варіанта, що є підготовкою до ситуативної спонатнності мови взагалі.   

       Ігрова форма заняття створюється на уроці за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб підняття, стимулювання учнів. Ситуація може нагадувати драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом і діючими особами [1, с. 30-35]. У ході ігрового уроку ситуація може програватись кілька разів і при цьому щоразу в новому варіанті. Але разом з тим ситуація гри – ситуація реального життя. Рельність її визначається основним конфліктом ігри - змаганням. Бажання взяти участь у такій грі мобілізує думку і енергію гравців, створює атмосферу емоційної напруженості. Незважаючи на чіткі умови ігрової ситуації і обмеженість використання мовного матеріалу, в ній обо’вязково є елемент несподіванки. Тому для гри в певних межах характерна спонтанність мовлення. Мовне спілкування, що включає в себе не тільки  власне мову, але і жести, мімку, має яскраво виражену цілеспрямованість.