Групи взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом

                                    Міністерство освіти та науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

                        Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціології та соціальної роботи

Курсова робота з дисципліни:

«Соціальна робота з дітьми та сім’ями»

на тему:

Групи взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом

Виконала:

ст. групи СО-31

Боровська М.С.

Науковий керівник:

Асистент Шевченко Ж.М.

                                                     Львів-2011

                                                     ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................................3

Глосарій……………………………………………………………………………...6

Розділ 1. Суть поняття аутизму.

1.1.           Визначення аутизму……………………………………………………7

1.2.           Симптоми та прояви аутизму………………………………………….9

Розділ 2.  Поняття груп взаємодопомоги.

2.1.           Сутність та ознаки груп взаємодопомоги…………………………...18

2.2.           Різноманіття та правила груп взаємодопомоги……………………..21

2.3.           Аналіз сутності та дієвості груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом………………………………………………………………23

Розділ 3.  Емпіричний розділ.

          3.1.              Програма соціологічного дослідження на тему: Доцільність створення груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом на прикладі БФ «Відкрите серце»…………………………………………………………………...28

Висновки…………………………………………………………………………...33

Список використаних джерел та літератури………………………………….35

Додатки……………………………………………………………………………..38

Вступ

Актуальність теми курсової роботи:

На сьогодні в Україні значно зросла частота діагностики розладів аутизму. Це свідчить про те, що з кожним роком сімей, де народжується така дитина стає все більше і більше. Кожна родина прагне врятувати свою дитину шукаючи різноманітні заклади з найкращими спеціалістами, де застосовуються найефективніші методи для роботи з дітьми з аутизмом. Але слід пам’ятати, що діти з аутизмом все ж таки більше часу проводять зі своєю сім’єю, тобто з батьками. Тому створення груп взаємодопомоги для батьків, які виховують дітей з аутизмом є дуже актуальним у наш час.

Поява дитини з порушеннями розвитку, а у даному випадку з аутизмом, для будь-якої сім’ї – вельми складний іспит. Батьки дитини, які зіткнулись у своєму житті з подібним, мають багато труднощів. Адже така сім’я потребує об’єктивної інформації, соціальних ресурсів, підтримки, кваліфікованої допомоги спеціалістів. Така родина не знає як правильно налагодити відносини з такою дитиною, як правильно її виховувати, розвивати різні навички (комунікативні, соціально – побутові, інтелектуальні, навички соціальної взаємодії тощо). Деколи у батьків та інших членів родини при вихованні дітей із різними порушеннями розвитку виникають неадекватні поведінкові та емоційні реакції і багато, хто не знає як їх подолати самостійно. Щоб полегшити процес всього вищесказаного і існують такі групи взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом. У таких групах батьки, збираючись разом, можуть ділитися досвідом виховання та розвитку своїх дітей, давати одне одному поради щодо поведінки у тій чи іншій ситуацій, слугувати підтримкою одне одному, адже вони об’єднані спільною проблемою і відчуваючи, що є ще такі ж самі люди, які знаходяться у подібній ситуації, почувають себе дещо спокійніше і безпечніше.

Ми вважаємо, що така проблема є досить актуальною на сьогодні, адже таких груп взаємодопомоги для батьків, які виховують дітей з аутизмом є не велика кількість, а ті, що є, то діють не досить ефективно. Тому потрібно приділяти більше уваги цій проблемі, адже створення таких груп взаємодопомоги є дуже важливими для батьків так і для самих дітей, бо дізнаючись одне від одного щось нове батькам стає легше у роботі, спілкуванні та взаємодії зі своїми дітьми.

Об’єкт дослідження: процес формування груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом.

Предмет дослідження: особливості груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом.

Мета роботи : визначити та проаналізувати  поняття аутизму та його проявів, а також проаналізувати сутність та дієвість груп взаємодопомоги, зокрема для батьків дітей з аутизмом.

Завдання:

1.                 Визначити суть поняття аутизму.

2.                 Визначити та проаналізувати симптоми та прояви аутизму.

3.                 Визначити поняття та ознаки груп взаємодопомоги.

4.                 Виявити різноманіття та правила груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом.

5.                 Проаналізувати сутність та дієвість груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом.

Структура курсової роботи: Робота складається із вступу, трьох розділів, двох теоретичних та третього практичного, та висновків. Перший розділ «Суть поняття аутизму» містить в собі два підрозділи, в яких розглядається визначення аутизму, його основні ознаки симптоми та прояви. Другий розділ «Поняття груп взаємодопомоги» включає в себе три підрозділи, в яких описується сутність та ознаки груп взаємодопомоги, їх різноманіття та правила, а також аналізується сутність та дієвість груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом. У третьому розділі нами розглядається програма соціологічного дослідження на тему: «Доцільність створення груп взаємодопомоги для батьків дітей з аутизмом на прикладі БФ «Відкрите серце» та описується інтерпретація результатів дослідження.

Опис опрацьованих джерел: У роботі використовуються праці таких авторів та науковців як:  Скрипник Т.В, яка описувала феноменологію аутизму, Шульженко Д.І, яка досліджувала психологічні корекції аутистичних порушень у дітей, Каган В.Е., який вивчав особливості аутизму у дітей, Романчук О.І, який досліджував особливості поведінки неповносправних дітей в сім’ї та суспільстві та праці інших авторів. Також у роботі використовується інформація з інтренет-ресурсів.

Глосарій

                 Анамнез –  (грец .anamnesis – спогад), відомості про умови життя хворого, що передували даному захворюванню, а також вся історія розвитку хвороби. [5]

                 Анемія — це стан, в основі якого лежить зменшення вмісту гемоглобіну та еритроцитів в крові. [3]

                 Аутизм – це важкий психічний розлад, крайня форма самоізоляції. Виражається у відході від контактів з дійсністю, бідністю вираження емоцій. [15]

                 Групи взаємодопомоги - динамічне середовище для виховання високої самооцінки й уміння досягати своїх цілей. У цих групах люди, об'єднані спільною турботою, можуть обмінюватися досвідом, інформацією, емоційною підтримкою і ресурсами. [7]

                 Делінквентна поведінка - включає в себе поняття «злочинна поведінка», це система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятої норми. [12]

                 Ехолалія - (від гр. echo - богиня луни і lalia - розмова) - патологічне порушення мовної діяльності, яке виявляється в автоматичному повторюванні слів співрозмовника. Спостерігається при органічних захворюваннях мозку та при розумовій відсталості. [11]

                 Лепет - різновид передслівних вокалізацій дитини, що з'являється в кінці першого - початку другого півріччя життя. Являє собою різноманітні поєднання повторюваних складів або окремі склади. [13]

                 Онтогенез – це процес реалізації генетичного матеріалу та розвитку дитини в конкретних умовах навколишнього середовища. [24]

                 Скандована вимова – одна із характерних патологічних форм мови, ритмічна мова (при прогресивному паралічі, розсіяному склерозі). [19]

Розділ 1. Суть поняття аутизму.

1.1.          Визначення аутизму.

Якщо ми зустрічаємось з якою-небудь проблемою, то в першу чергу намагаємося дати їй визначення. Аутизм, звичайно не виключення. Термін “аутизм” (від грецького autos – сам) був введений психіатром Е. Блейлером і означає «відірваність асоціацій від даних досвіду, ігнорування дійсних відносин». Споконвіку аутизм розглядався як особливість мислення шизофренічних пацієнтів, характерною рисою яких є втеча від реальності і відхід у себе. Одного сталого поняття аутизму не існує, тому багато де можна зустріти різноманітне пояснення цьому слову. [15]

Наприклад, одне з них говорить про те, що аутизм – це комплексне порушення розвитку, для якого властиві різноманітні прояви, що відзначаються з раннього віку і мають сталий перебіг. Інше ж каже, що аутизм – це важкий психічний розлад, крайня форма самоізоляції. Виражається у відході від контактів з дійсністю, бідністю вираження емоцій. Ще одне твердить, що аутизм (autismus; греч. autos сам) - занурення у світ особистих переживань з послабленням або втратою контакту з дійсністю, втратою інтересу до реальності, відсутністю прагнення до спілкування з оточуючими людьми, убогістю емоційних проявів; ознака психічного розладу. [15] Існує також трактування, що аутизм - особлива аномалія психічного розвитку, якій характерні стійкі і своєрідні порушення комунікативної поведінки, емоційного контакту дитини з навколишнім світом і вміння правильно реагувати на зовнішні ситуації. [9] Або ж і таке, що аутизм - це відхід від дійсності з фіксацією на своєму внутрішньому світі, на афективних переживаннях. Виявляється в емоційній і поведінковій відгородженості від реальності, згортанні або повному припиненні спілкування, «зануренні в себе». [6]. Також існує визначення, що аутизм - важка аномалія психічного розвитку дитини, що характеризується головним чином порушенням контакту з оточуючими, емоційною холодністю, стереотипністю діяльності. [10] І таке, що аутизм - особлива аномалія психічного розвитку, якій характерні стійкі і своєрідні порушення комунікативної поведінки, емоційного контакту дитини з навколишнім світом і вміння правильно реагувати на зовнішні ситуації. [1]

Коли йдеться про питання визначення аутизму часто використовують такий термін як РСА (розлади спектру аутизму). Розлади спектру аутизму - це широкий спектр різних форм розладів, об’єднаних спільними характеристиками, а саме: труднощами у побудові соціальних стосунків, спілкуванні та особливою стереотипністю поведінки. І власне введення поняття спектру підкреслює, що ці характеристики можуть бути виражені дуже по-різному і що в групі таких дітей можливі дуже різні ступені важкості цього розладу: діти з РСА можуть дуже відрізнятися один від одного своєю здатністю встановлювати контакт з оточенням як за допомогою мови, так і невербального спілкування, рівнем інтелектуального розвитку. Важко відшукати хоча б двох дітей з однаковими симптомами аутизму. І якщо говорити про спектр та крайні форми вираженості симптомів, то це, з одного боку, соціально ізольовані немовні діти з вираженою інтелектуальною недостатністю, а з іншого – діти з високим інтелектом, розвиненою мовою, але дуже обмеженим колом інтересів та труднощами у спілкуванні й встановленні стосунків (ця частина спектру отримала назву синдрому Аспергера). [22]

Дитячий аутизм можна сплутати з деякими іншими проблемами, які зустрічаються у дітей. По-перше, майже у кожної дитини з аутизмом у віці немовляти підозрюють глухоту чи сліпоту. Ці підозри викликані тим, що вона, як правило, не відгукується на своє ім'я, не виконує вказівки дорослого, не зосереджується з його допомогою. По-друге, часто виникає необхідність співвіднести дитячий аутизм і розумову відсталість. По-третє, в деяких випадках фахівці чи батьки не відрізняють мовленнєві труднощі при дитячому аутизмі від інших порушень мовленнєвого розвитку. [18]

Однак подібні підозри швидко розсіюються, оскільки батьки знають, що відсутність реакції на соціальні стимули часто сполучається у їхньої дитини з "надзахопленням" певними звуковими і зоровими враженнями, викликаними, наприклад, сприйманням шурхотіння, музики, світла лампи, тіней, візерунка шпалер на стіні - їх особливе значення для дитини не залишає у близьких сумнівів, що вона може бачити і чути. [20]

Отже, як і будь-яке інше явище, аутизм має багато різноманітних трактувань. Сутність цього поняття полягає у тому, що аутизм найчастіше розглядається як розлад психічного розвитку, якому притаманні такі основні прояви як порушення комунікації, порушення емоційної сфери, занурення у себе та втрата контакту із дійсністю. У цьому пункті було розглянуто основні визначення поняття аутизму, які є найбільш доступними і зрозумілими широкому загалу.

1.2.          Симптоми та прояви аутизму.

Симптоми та прояви аутизму у дітей не завжди помічаються відразу. Багато з батьків, у кого з’явилась така дитина, вважає деякі неадекватні прояви поведінки нормальними та приналежними до малого віку дитини. Одного симптому недостатньо для визначення аутизму, потрібна наявність характерної тріади: вади соціальної взаємодії, порушення взаємної комунікації, обмеженість інтересів і повторювальний репертуар поведінки.

Окремі симптоми «тріади» трапляються і в людей з нормальним типом розвитку. Це, наприклад, аутизм, як стан, який характеризується домінуванням замкненого внутрішнього життя, активним усуненням від довкілля, бідністю вираження емоцій, що спостерігають у разі шизоїдного типу особистості. [17]

У процесі дослідження аутизму відбувалася певна трансформація розуміння цього явища, його сутності й меж. Так, виявилося, що не всі діти з аутизмом уникали соціальної взаємодії. Серед них траплялися такі, які були просто пасивними, або виявляли соціальну активність, але дещо дивним чином. [2]

Аутизм, як правило, виявляють ще у дитячому віці людини, тому здебільшого дитячий аутизм ще називають класичним аутизмом або синдромом Каннера – розлад загального психічного розвитку, який виявляють у дітей у віці до 3 років без попереднього періоду нормального розвитку, який характеризується такими трьома групами ознак: якісними порушеннями соціальної взаємодії, якісними порушеннями спілкування, а також обмеженою, стереотипною поведінкою. [17]