Громадянське виховання у педагогічному досвіді вчених - педагогів

Отже, виховна парадигма, яку запропонувала Софія Русова на початку ХХ століття, спрямована на виховання в Україні “потрібних для її нового життя нових громадян з пробудженою активністю, з витривалою волею і з добре розвиненими творчими силами” [15,c.31], не втратила актуальності й сьогодні, на порозі ХХIстоліття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II.Громадянське виховання учнів засобами виховних заходів

 

2.1. Методи і засоби громадянського виховання учнів.

 

Як навчити молоде покоління повноцінно жити й активно діяти в новому світі, який потребує конкурентноздатності, мобільності, гнучкості мислення, вміння приймати рішення і нести за них відповідальність.

З метою виховання  почуття громадянської самосвідомості організовувати та проводити лекції, бесіди, круглі столи, конкурси, фестивалі  з урахуванням історичних, національних, соціально-культурних, регіональних особливостей громадянського виховання особистості, в умовах розвитку української державності.

Організовувати та проводити  заходи спрямовані на співпрацю з  громадянськими закладами, залучати учнів до вшанування національно-культурної спадщини України шляхом проведення туристко-краєзнавчих заходів, поширюючи пізнавальну, виховну та оздоровчу функцію дітей.

Орієнтовний план заходів  для учнів з метою виховання  громадянства.

 

 

Напрям виховної роботи	Заходи	Учасники заходу	Строки проведення
Громадянське виховання	1. Свято Першого дзвоника  2. Анкетування учнів 9-х, 11-х класів з профорієнтації  3. Проведення тематичної політінформації з нагоди Міжнародного дня миру.  4. Традиційна зустріч одинадцятикласників з адміністрацією.  5.Рейд перевірки стану підручників.	1-11 класи  9-11 класи    1-11 класи    11 класи    1-11 класи	01.09.  протягом місяця     01.09.
	1. Конкурс аматорів  „Моя Батьківщина”	5-6 класи	жовтень
	1. Заходи щодо місячника  військово – патріотичного  виховання  та спортивної роботи	1-11 класи	листопад – грудень
	1. 1. Конкурс „Чия щедрівка  краща”  2.  Тематична політінформація „День прав дитини”  3. Тиждень пожежної безпеки у школі.	1-4 класи  1-11 класи  1-11 класи	грудень
	1.Робота школи по виконанню обласної програми щодо захисту дітей – сиріт, які залишились без піклування батьків  2.Засідання шкільної ради  3.Тематична бесіда „Святковий Миколай дарує любов”	1-11 класи     5.11 класи	Постійно   січень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Основні  напрямки громадянського виховання учнів.

 

Держава постійна піклується про розвиток громадянського виховання дітей і підлітків у дошкільних установах, у позаурочний час у школі, позашкільних установах і за місцем проживання, надають усіляку допомогу родині у вихованні.

Необхідно поліпшити  організацію виховання й освіту дітей дошкільного віку. З ранніх років виховувати в них любов до Батьківщини, повагу до старших, товариство і колективізм, культуру поведінки, почуття краси, розвивати в кожної дитини пізнавальні інтереси і здібності, самостійність, організованість і дисципліну. Розробити і ввести типову програму виховання і навчання дітей у дитячому саду, з огляду при цьому, на особливості вікової фізіології і психології, національних культур і традицій. Проте формування громадянськості у дитини залежить від її соціалізації (тобто оволодіння суспільним досвідом).

Перспективною формою громадянського виховання, яка виправдовує себе, учнів є школи і групи продовженого дня. Вони створюють сприятливі умови для організації праці і дозвілля учнів.

Подальший розвиток позашкільних установ – палаців, будинків піонерів, станцій юних техніків і натуралістів, туристів, спортивних, музичних, художніх і хореографічних шкіл, дитячих бібліотек, піонерських таборів – повинне привести в перспективі до створення в кожнім районі комплексу позашкільних установ із широким спектром напрямків діяльності, всі ці установи сприяють громадянському вихованню.

Громадянське виховання учнів за місцем проживання, це, коли охоплюються всі учні різноманітними масовими й індивідуальними формами виховної роботи у позаурочний час. Розвивається їх самодіяльність та громадянськість в таких формах, як тимурівський рух, клуби по інтересах, кружки технічної і художньої творчості, спортивні секції.

Проте щоб проводити  і організовувати певний вид діяльності, який був запропонований вище, потрібно дотримуватися вимог по вихованню  громадянських якостей. А саме:

Перша вимога: вони повинні спиратися на знання, здобуті на уроках, поглиблювати та поширювати їх, адже тільки на ґрунті знань формуються стійкі переконання і відповідні стереотипи поведінки та дій.

Друга вимога: заходи громадянського змісту повинні логічно продовжувати урочну роботу, мати певну систему, враховувати принцип послідовності.

Третя вимога: виховні  заходи мають бути доступними, цікавими, щоб у процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива самовираження, щоб кожен співпереживав, відчував від участі задоволення й насолоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ

 

3.1. Виховна  година по формуванню громадянської  активності.

″Ім’я нашої Батьківщини - Україна″.

Мета: виховувати в дітей патріотичні почуття, національну гордість, формувати свідомого громадянина України.

Запрошені: батьки, вчителі.

Місце проведення: клас, зал, світлиця.

Оформлення: національні символи – Герб, Прапор, Тризуб, вишиті рушники, віночки з квітів чи букетів.

Учасники: вчитель, читці(3), учень-знавець історії, гурт дівчаток.

На дошці  або на плакаті написано два вірша.

У мене є одне кохання.

Отре не зраджу я вовік;

Росло воно не день, ні рік,

А і зо мною виростало

І квіткою рясною стало…

Не одцвіте моє кохання,

А буде в серці до сконання.,

В.Самійленко

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

Вчитель. Батьківщина – це наш дім, наша колиска. Де б ми не були, які випробування не посилала б нам доля, ми повинні пам’ятати, якого ми роду, де  наше коріння. Народ без минулого, без пам’яті, без історії – не народ, а просто населення, яке легко поневолити як фізично, так і духовно.

А чи знаєте ви, чому наша Батьківщина зветься Україною? Що означає ця назва? Дізнаємося про  це сьогодні. запам’ятаємо назавжди і  будемо розповідати про це усім, хто ще цього не знає.

Читець.

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш  рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І щасливі, й злі години

Ми для неї живемо,

На Вкраїні й для  Вкраїни

Будем жити й помремо…

В.Самійленко

Вчитель. Зверніть увагу на слова: Україна, рай, край, Вкраїна. Ви не можете не відчути, що це слова-родичі. Тож як же виникла Україна, хто і коли вперше назвав її цим ім’ям?

Учень – знавець  історії. Слово ″україна″ існувало в нашій мові ще з незапам’ятних часів, але як загальна назва краю, землі, території. Перша писемна згадка належить до 1187 року. У ″Київському літописі″ з приводу смерті князя переяславського Володимира Глібовича записано: ″плакати по ньому всі переяславці, по ньому же Україна потужила″. Під роком 1189 того ж літопису, згадується, що князь Ростислав Берладник приїхав в Україну Галицьку. Подальші згадки слова Україна знаходимо у Галиць-Волинському літописі під 1213, 1280, 1282 роками. А під 1282 роком знаходимо вислів ″украйняни″. В усіх випадках словом Україна означували переважно прикордонні землі Київської Русі.

У кінці ХV на початку ХVI століття широко вживали слова Україна на означення пограниччя, а мешканців тих ″україн″ називали ″україніянами″, або ″українниками″. З ХVI століття назва ″україна″ вживається тільки в значенні країни або держави, заселеної українцями.

З розвитком Козачини назва Україна поволі втрачає значення пограниччя й стає геграфічною назвою для всієї української території.

Вчитель. Як тут не згадати дум та історичних пісень, у яких віддзеркалювались не лише історія України, а й душа українського народу.

(Гурт дівчаток  виконує по декілька куплетів народних пісень)

 

Ой Морозе, Морозеньку,

Ой де ти славний козаче!

За тобою, Морозеньку,

Вся Вкраїна плаче!

Ой не так же Україна,

Як те горде військо.

(″ Ой, Морозе, Морозенко″)

Ой зійдемось, миле браття,

На високу могилу

Та посадим, миле браття,

Червону калину,

Щоб зійшла лицарська  слава

На всю Україну!

(″ Ой, з-за лісу, із-за темного″)

Максим, козак Залізняк,

Козак з Запорожжя,

Як виїхав на Вкраїну,

Як повная рожа.

Зібрав військо сорок  тисяч

В місті Жаботині;

Обступили город Умань

У одній годині.

(″ Максим, козак Залізняк″)

Ой, гай, мати, ой, гай, мати,

Ой гай зелененький…

Ой поїхав з України

Козак молоденький.

Виїжджавши, шапку знявши,

Низенько вклонився:

″ Ой прощайте, слобожани,

Може з ким сварився!″

(″ Ой гай,  мати″)

Прощай, слава, город рідненький,

 Прощай, Україно!

Прощай, мій сад зелененький,

Прощавай, дівчино!

(″ Прощай, слава″)

Вчитель. У літописах і піснях зустрічаються три форми назви нашої Батьківщини: Україна, Вкраїна, Країна, які є синонімами. Чергування початкового У з В – риса милозвучності української мови.

У літописах періоду історії нашої держави переважує назву РУСЬ, яка означає київську державу Святослава Ігоровича, Володимира Святославина, Ярослава Мудрого. Наші предки будували свою державу.

Спочатку Русь, що походила чи то від річок Рось, Росава, Роска, чи то від пшеничного кольору волосся слов’ян, а можливо, й від слова рости, а згодом і Україну – край, де волів би жити сам Творець землі. І стала Русь-Україна наймогутнішою у світі державою. Нею захоплювалися інші народи, схиляючи в повазі голови перед її творцями.

Читець 1.

Прекрасний край чудової  краси:

Гаї, діброви, гори та ліси,

Тут пролунали вперше колискова,

Тут прозвучала материнська  мова,

Тут нас навчали найніжніше слово мама…

М.Бобак

Читець 2.

Україна – це держава,

Що іде до майбуття.

Є в нас сила,

Є в нас слава

Будувать нове життя.

Україно! Україно!

Засівай поля добром.

Розквітай, як та калина

Над Славутою-Дніпром.

Ю.Скачко

Читець 3.

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться

Диво-луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, -

Одна.

А.Комінчук

Читець 4.

Дівчина калина

В білому віночку

Вийшла із хатини,

Стала на горбочку.

А як заспівала

Солов’їне  - дзвінко

В лісі розстелили

Килими з барвінку.

Золотила ниву,

Голубила небо,

Дітвору щасливу

Кликала до себе.

Кличе всіх щоднини

До краси і згоди

Пісня України,

Що єдна народи.

(Учні виконують  пісню ″О, Україно″)

Вчитель. Не, забуваймо, що ми – українці. Бережімо рідну землю, українську мову, національну гідність… Україна – це край, земля, країна, де жили наші предки, батьки  - наша Батьківщина. Не забувайте слова поета:

Можна все  на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна  тільки Батьківщину.

В.Симоненка

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

 

Велике значення К. Д. Ушинського в розвитку вітчизняної школи і педагогіки. З його ім'ям зв'язане створення російської народної школи й оформлення в Росії педагогіки як науки. Його класичні праці "Людина як предмет виховання", "Рідне слово", "Дитячий світ" і багато інших добутків одержали найширшу популярність і ввійшли в золотий фонд росіянки і світової педагогічної літератури.

 Він уніс найцінніший  вклад розвиток світової педагогічної думки. Ушинський глибоко проаналізував теорію і практику виховання й утворення за рубежем, показав досягнення і недоліки в цій області і тим самим підвів підсумки розвитку педагогіки інших народів.

 Він обґрунтував ідею народного виховання, що послужила основою для створення оригінальної російської педагогіки. Його навчання про роль рідної мови в розумовому і моральному вихованні і навчанні дітей, про народну школу, його теорія дошкільного виховання дітей уплинули не тільки на сучасне, і на наступні покоління педагогів багатонаціональної Росії.

Софія Русова ввійшла  в історію як видатний український  педагог, автор оригінальної концепції  національного виховання. Вона залишила багату спадщину теоретика й практика, чиї твердження щодо навчання і виховання не втратили своєї актуальності й сьогодні.

На думку, Софії Русової одним із пріоритетних завдань у своїй концепції національного виховання вважала виховання громадянина. Ця думка набула важливого значення і в наш час. Важливість громадянського виховання, на думку педагога, зумовлюється тим, що “Щодалі живуть упорядкованими громадами, то все більше вони відчувають велике значення громадського життя для кожного окремо взятого громадянина, для кожної окремо взятої особи, бо все ширше громадське життя захоплює людину та задовільняє її різноманітні потреби й вимоги” Отже, виховна парадигма, яку запропонувала Софія Русова на початку ХХ століття, спрямована на виховання в Україні “потрібних для її нового життя нових громадян з пробудженою активністю, з витривалою волею і з добре розвиненими творчими силами” не втратила актуальності й сьогодні, на порозі ХХIстоліття.