Екологічне виховання дітей дошкільного віку

Екологічне виховання молодших школярів продовжувалося в позаурочний  час у різних видах діяльності (догляд за рослинами і тваринами  в куточку охорони природи, перегляд діафільмів, збирання насіння, лікарських рослин, заготівля їжі для тварин, підгодівля птахів, природознавчі ігри, розваги тощо).

Наступність забезпечувалася єдністю  у стилі керівництва пізнавальною діяльністю дошкільників і учнів, який ґрунтувався на засадах співробітництва. Як засіб диференціації використовувалися різної складності проблемні ситуації, які, з одного боку, сприяли усвідомленню зв'язків та залежностей у природі, з іншого – активній інтелектуальній діяльності.

Під час експерименту мали змогу  дослідити педагогічні можливості спільної діяльності старших дошкільників і молодших школярів у досягненні ефективності реалізації наступності в ознайомленні їх з природою (екскурсії, природознавчі ігри, випуск екологічної газети, праця у природі тощо). Оскільки ефективність спільної діяльності дошкільників і першокласників значною мірою залежить від їхньої готовності до взаємодії, ми визначили послідовність включення дітей у спільні форми роботи. На першому етапі проводилися спостереження дошкільників за працею учнів у природі, їхніми іграми. Спільна діяльність розпочиналася із природознавчих ігор (рухливі, творчі, дидактичні). Праця у природі планувалася один раз на тиждень. У розподілі трудових завдань враховувались інтереси та рівні сформованості знань і трудових навичок. "Сильні" учні виконували завдання зі "слабшими" дошкільниками, а "сильні" дошкільники – зі "слабшими" учнями.

Значно вищий рівень пізнавальної активності спостерігався в дошкільників і першокласників під час спільних екскурсій та оформлення екологічної газети. Екологічне спрямування змісту газети визначалося такими рубриками: "Природа звинувачує"; "Наші добрі справи"; "Вони нас лікують"; "Цікаве у світі краплини". У випуску газети брали участь батьки, робота яких пов'язана з природоохоронною діяльністю (лісник, ветеринар, пасічник, інспектор рибнагляду, садівник). Відчуваючи відповідальність за свій соціальний статус "старших", першокласники прагнули якнайкраще виглядати перед меншими дітьми, що загалом позначилося на результативності педагогічного процесу [11, 95].

На підставі результатів дослідження  ми вважаємо, що наступність в екологічному вихованні дітей 6 і 7 років в умовах діяльності НВК "школа – дитячий  садок" досягається шляхом інтеграції педагогічної діяльності вихователів, учителів і сім'ї. Результативними видами їх взаємодії є такі: взаємовідвідування й обговорення уроків і занять; педагогічне моделювання; ділові ігри; планування спільних форм діяльності дошкільників і учнів, самоосвіта (за рекомендованою науково-методичною літературою); виконання обов'язків учителя вихователем у позаурочний час в першому класі, а вчителем – вихователя в підготовчій групі. Для батьків було визначено коло знань, які діти можуть засвоїти з ними вдома, і розроблено поради: "Що розповідати дітям про природу", "Як допомагати дітям вести самостійні спостереження за об'єктами та явищами природи", "Яку прочитати дітям природознавчу художню літературу", "Як обладнати вдома куточок природи" тощо.

Отже, забезпечивши умови для ефективної реалізації наступності в ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, можна досягти неперервності та ефективності їх екологічного виховання.

1.4 Перспективні форми екологічного виховання в дошкільних установах

Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока всебічна еколого-економічна криза. Така ситуація зумовлена двома причинами.

Перша – протягом тривалого часу функціонування адміністративно-командної  економіки колишнього СРСР відбувалося  з нарощуванням продуктивних сил  практично без урахування екологічних наслідків, панував відомчий, споживацький підхід до розміщення нових виробництв, недостатня увага приділялась управлінню охороною природи і контролю за якістю навколишнього природного середовища.

Друга – низький рівень екологічного виховання та освіти всього населення України загалом і дошкільників зокрема.

Україну не минули такі глобальні  явища, як кислотні дощі, транскордонне  забруднення, руйнування озонового  шару, потепління клімату, накопичення  відходів, особливо токсичних і радіаційних, зниження біологічного різноманіття. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

В останні роки в динаміці здоров'я населення намітився ряд негативних тенденцій, певною мірою пов'язаних із незадовільною екологічною ситуацією. В Україні з 1991 року відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на 6 років нижча, ніж у розвинутих країнах. Темпи зростання загальної захворюваності за останні десять років склали близько 35 відсотків.

Серйозне занепокоєння викликає сучасний стан природного середовища. Ліси, що в  основному виконують захисні  водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції, інтенсивно експлуатуються, гинуть від промислових викидів і пожеж, їхній стан зумовлений як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, які порушують природну стійкість і захисні функції лісових екосистем. У результаті цього спостерігається процес деградації генетичного фонду живої природи практично в усіх регіонах України. До Червоної книги України занесено 531 вид рослин і грибів (12 % дикорослої флори) та 281 вид тварин. Площа природно-заповідного фонду України зростає дуже повільно. Вихід із цієї складної екологічної ситуації може полягати тільки в посиленні державного контролю за станом навколишнього природного середовища та реалізації Концепції неперервної екологічної освіти і виховання в Україні. Головною метою екологічного виховання є формування індивідуальної екологічної свідомості і мислення, усвідомленого, активного і гуманного ставлення до довкілля [11, 90].

У дошкільних закладах екологічне виховання  дітей доцільно розглядати насамперед у моральному аспекті, оскільки в основі ставлення людини до світу природи мають лежати гуманні почуття, тобто усвідомлення цінності будь-якого прояву життя, а отже – бажання захистити і зберегти його. Формуючи в дитини гуманний погляд на природу, педагог повинен допомогти їй зрозуміти: людина і природа тісно пов'язані між собою, тому турбота про довкілля є водночас турботою про людину, про ЇЇ майбутнє, а отже, те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим. Недбалі дії, внаслідок яких руйнується природа, є аморальними. Нищення довкілля є наслідком занепаду особистості і її моральних вартостей.

Таким чином, "зовнішні" екологічні проблеми переходять у внутрішні  проблеми людини. У цьому полягає  сутність гуманітарного підходу  до екологічного виховання. Його мета – формування індивідуальної екологічної свідомості і мислення, що спонукає відмовитися від споживацької психології.

Про усвідомлене активне й гуманне  ставлення до довкілля свідчать: усвідомлення необхідності дбати про його збереження; засвоєння норм поведінки на природі і дотримання їх у праці та побуті. Часто ми стикаємося з тим, що людина знає правила поведінки і водночас порушує їх, бо вони не стали її особистісним переконанням. Щодо дітей, то важливу роль у цьому питанні відіграє форма проведення екологічного виховання. Найбільш дієвою та ефективною у формуванні в дітей екологічної свідомості є ігрова форма проведення занять. Заслуговує на увагу також форма бесід-мандрівок на дитячі майданчики, парки, екологічні центри, де наявні елементи лісових екосистем. Дитина, розв'язуючи для себе життєве завдання, поставлене педагогом, використовує набуті знання та досвід і водночас на практиці порівнює власні вчинки і вчинки інших з тим, що для неї значуще й дороге, а до чого вона байдужа. Істотно важливо з усього розмаїття суспільних і природних явиш вибирати саме ті, які мають у своєму змісті екологічне спрямування, а при виборі форми проведення екологічного виховання дітей необхідно враховувати систему особистих цінностей, що лежить в основі діяльності кожної людини. Керуючись індивідуально-орієнтованим підходом до виховання дітей у дошкільних закладах доцільно створювати профільні групи та гуртки екологічного спрямування.

Розділ 2. Формування екологічно мотивованої  діяльності дошкільнят

2.1 Особливості  дитячої діяльності

Організація взаємодії дошкільнят з об'єктами природи у довкіллі потребує аналізу й урахування основних закономірностей їхньої діяльності. Насамперед зауважимо, що діяльність не є самодостатнім утворенням, а похідна від діяча. Дитині змалечку притаманна активність, яка проявляється у рухових діях. Усі вони виникають під впливом конкретних подразників, що перебувають на близькій відстані й здійснюються без попереднього плану чи наміру. У перші роки життя малюка не мета спрямовує його дії, а самі дії підказують мету. Дитиною керують неусвідомлений потяг до чогось, прагнення зазнати приємного відчуття й уникнути неприємного, її рухові дії передують мисленню. Тобто вона спочатку діє, а вже потім намагається, збагнути те, що робить [23].

У три-чотирирічного дошкільняти ще недостатньо розвинута здатність контролювати себе. А позаяк нервові збудження гальмуються дуже повільно, йому важко спрямовувати свої почуття та дії певним чином і утримувати їх до отримання потрібного результату. На думку фахівців, за умови відповідного виховання лише 6-7-річна дитина може ставити перед собою певну мету й досягати її.

Здатність діяти послідовно й цілеспрямовано формується поступово й поетапно. Спочатку наслідуються дії та поведінка  дорослих. Ця риса, яка ґрунтується  на притаманній дошкільному віку навіюваності, є для педагога потужним виховним засобом. На наступному етапі діти вчаться виконувати нескладні й зрозумілі їм дії та доручення. У такий спосіб виявляється їхня природна активність, нагромаджується життєвий досвід, розвиваються вольові якості.

Після виконання окремих, не пов'язаних між собою дій, дитина має набути досвіду цілеспрямованої діяльності, коли ставиться певна мета, планується послідовність дій і досягається  конкретний результат. Оскільки ж її рухи та вчинки ще слабко узгоджуються, дії непослідовні, обсяг знань та вмінь недостатній, то будь-яка її діяльність потребує цілеспрямованого впливу дорослого. Тут чимало важать схвалення проявів самостійності, наполегливості, прищеплення віри в себе, самоповаги, навчання самоконтролю та самооцінки.

Аналізуючи специфіку діяльності дітей дошкільного віку, ми спираємося на положення наукової психології про  категорію діючого суб'єкта, який не лише виробляє матеріалізовані продукти (дошкільнят, ясна річ, це прямо не стосується), а й розвивається як особистість. Передумовою ж розвитку особистісних якостей є не будь-яка діяльність, а та, що відповідає певному ставленню до неї і дає змогу проявляти його.

2.2 Пізнавально  спрямована діяльність дітей  у природі

За даними екологічної психопедагогіки, у ставленні дошкільнят до природи переважає когнітивний компонент. Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є спостереження, пошукова робота, екологічне моделювання [23].

У науковій літературі спостереження трактується як діяльність, самостійно організовувана особою-спостерігачем. С Рубінштейн розглядав цей процес як результат усвідомленого сприймання об'єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини. Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання; планувати послідовність дій; самостійно ставити короткочасну мету спостереження; фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень; а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

Уміння організовувати спостереження  залежить від достатньої кількості  систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є  передумовою формування пізнавальної діяльності. За даними науковців, найбільш значущими в організації цього процесу є такі моменти:

• зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд; способи функціювання (поведінка); компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосовуватися до нього; взаємодія з іншими живими істотами та людьми;
• обсяг знань, які подаються дошкільнятам, розподіляється на "порції", що дає змогу поступово й ґрунтовно засвоювати їх;
• спостереження з певної теми проводяться протягом одного-трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки чому в дитини формуються пізнавальний інтерес, емоційний досвід.

У дитячій пошуковій діяльності експериментування є провідним  упродовж усього дошкільного віку. Тут дитина – дослідник, який самостійно діє з предметами задля їх пізнання та оволодіння ними. Вже від самого малечку діти виконують й соціальні експерименти, випробовуючи на дорослих та однолітках різноманітні способи власної поведінки у пошуках найдоцільніших варіантів.

Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розв'язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А позаяк здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи.

2.3 Моделювання природних об'єктів та явищ

Психолого-педагогічними дослідженнями  встановлено, що за допомогою просторових  та графічних моделей у дитини досить легко формуються орієнтувальні  вміння, інтелектуальні та практичні  дії, розвиваються мисленні процеси; доведена й ефективність створення разом із дорослим екологічних моделей. Доцільність моделювання зумовлена розмаїттям природних явищ, змінністю і циклічністю сезонних ознак, прихованістю причинних зв'язків. Так звані конічні моделі (схожість образу з натурою) дають змогу показати дітям не лише особливості будови та поведінки тварин, а й пристосувальний зв'язок із середовищем існування, в основі якого – маскувальне й залякувальне забарвлення та відповідні форми поведінки. За допомогою моделей-шкал демонструють різні аспекти будови рослини: колір, розмір, характер поверхні, форму, кількість окремих частин. Це дає дітям змогу сприймати й характеризувати її за кількома ознаками водночас [23].