Рівень життя населення та механізм його регулювання

Протягом 2000-2011  рр.  у структурі доходів населення питома вага заробітної плати коливалася в діапазоні від 41,9 (2009  р.)  до 44,8% (2007  р.),  причому найнижчий її рівень був зафіксований у 2009 р. Питома вага соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів досягла максимуму в 2005 р. 

Розмір середньомісячної заробітної плати у 2010 р. збільшився порівняно з 2011 р. на 5,5%. За останні 11  років середньомісячна заробітна плата зросла більш ніж у 8  разів.  Середньомісячна заробітна плата в 2000 р. і в 2001 р. була нижчою за встановлений прожитковий мінімум. З 2002 р. ситуація почала поліпшуватися і до 2009  р.  середньомісячна заробітна плата перевищила прожитковий мінімум майже у 3 рази. До 2011 року ці показники зрівнялися, що характеризуе кризовий стан в країні.

У той же час темпи  падіння індексу реальної заробітної плати останніми роками стали  досить помітними,  що зумовлено  зростанням споживчих цін на товари і послуги та рівня податків і обов’язкових платежів.

Дана ситуація відображає типовий для бідного суспільства  процес знецінення робочої сили.

У 2000-2009  рр.  темп збільшення номінальної заробітної плати постійно випереджав збільшення реальної,  причому якщо у 2008  р.  відбувається різке скорочення реальної заробітної плати  (майже в 2 рази) порівняно з 2007 р., то номінальна зросла за цей же період на 34%. У той же час зростання цін помітно випереджає зростання рівня зарплат громадян України.  У 2011  р. спостерігається зниження темпів як номінальної,  так і реальної заробітної плати порівняно з попереднім роком.

Дані, що характеризують динаміку соціального розвитку в Україні, наведено в табл. 2.2.

Залишаються вельми значними борги з виплати заробітної плати. Так, розглядаючи ситуацію за останні 10  років,  можна спостерігати поступове скорочення заборгованості з оплати праці  (у середньому на 22%)  до 2008  р.  Але у 2008  р.  заборгованість з виплати заробітної плати знову збільшилася на 77,8% порівняно з 2007 р., а у 2011 р. – на 73% зменшилася порівняно з 2010 р.  

Питома вага вартості спожитої продукції, одержаної з  особистого підсобного господарства і від самозаготівель у 2000 р. становила 17%, потім вона почала стрімко знижуватися до 4-4,6% у 2008 і 2009  р.,  тобто частка даного виду ресурсів скоротилася в 4  рази.  Пільги і субсидії займають невелику питому вагу в структурі ресурсів. У 2011 р. вона становила лише 1,6%, тоді як у 2000 р. – 2,9%. У 2012 р. передбачається на 25,6 % більше, ніж у 2011 році.

Протягом останніх років спостерігається поступова зміна структури ресурсів населення: зростає питома вага доходів від заробітної плати, підприємницької діяльності, самозайнятості, пенсій, стипендій, соціальної допомоги, а питома вага різних пільг і субсидій зменшується. 

У цілому спостерігається  зростання неспоживчих витрат за 2000-2008 рр. на 7,1 в.п., або у 2 рази.  Однак  уже в 2009  р.  відбулося зниження в основному за рахунок зменшення  питомої ваги витрат, які направлялися на нагромадження не фінансових активів. Таким чином, докризовий період (до 2008  р.)  характеризується позитивними зрушеннями як у структурі витрат,  так і в структурі доходів населення України. 

Рівень соціального  розвитку суспільства,  а також  усю негативну сторону економічної  кризи підтверджує і показник безробіття,  який збільшився в країні у 2009 р. порівняно з 2008  р. на 2,7%  (серед населення у працездатному віці). У 2007 і 2008 р. спостерігався мінімальний рівень безробіття – 6,9%. Протягом 2000-2008 рр. рівень безробіття зменшився в 1,8 раза.

Таблиця 2.2

Динаміка основних соціальних показників за 2000-2009 рр.

Протягом 2010-2011 рр. економіка  України демонструє позитивну динаміку економічного зростання.

Економічна динаміка 2011 року характеризувалася наступними рисами.

1. Економічне зростання  забезпечено передусім галузями  реального сектора економіки.  Найвищими темпами зростали обсяги валової доданої вартості у будівництві, обробній промисловості, сільському господарстві.

2. Темпи зростання  промислового виробництва порівняно  з 2010 р. знизилися з 11,2 % до 7,3 %.

3. Динаміка приросту доходів населення дещо сповільнилася, проте залишилась відносно високою. За січень-вересень 2011 р. сукупні номінальні доходи населення зросли на 15,2 %, темп приросту реального наявного доходу склав у першому кварталі 8,7 %, у другому – знизився до 3,4 %, в подальшому підвищившись до 10,3 % у третьому кварталі. У 2010 р. реальний наявний дохід зріс на 17,1 %. Приріст реальної заробітної плати за 2011 р. склав 8,7 % порівняно з 10,2 % у 2010 р.[4]

Важливим є те, що підтримання  високих темпів економічного зростання  супроводжувалося стійкою макроекономічною стабільністю.

1. Відбулося суттєве  гальмування інфляційних процесів. Усього за 2011 р. ціни підвищилися  лише на 4,6 %, що удвічі менше,  ніж рік тому. 

2. На підґрунті низьких  темпів інфляції активізувався  процесу кредитування економіки. За 2011 р. обсяг наданих юридичним особам кредитів зріс на 19,1 %, а загальний обсяг кредитних вкладень в національній валюті збільшився на 21,6 % до 793,1 млрд грн.

3. Валютний курс гривні  залишався практично незмінним  – за 2011 р. офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився з 7,96 до 7,99 грн/дол. США, або на 0,43 %.

4. Національним банком  проводилася виважена політика  забезпечення  приросту грошової  маси. Остання збільшилась за  рік на 14,2 % при зростанні обсягу  готівки лише на 5,3 %. Якщо в 2010 р. обсяги мобілізаційних операцій становили 248,1 млрд грн при зростанні грошової маси на 111,1 млрд грн, то у 2011 р. – 166,8 млрд грн при прирості грошової маси на 84,8 млрд грн.

5. Сформувалася тенденція  до подолання дисбалансів між  доходами та видатками в системі державних фінансів. В 2011 р. до державного бюджету України було мобілізовано 314,6 млрд грн, що на 30,7 % більше, ніж за аналогічний період 2010 р. Передусім цього вдалося досягнути за рахунок відчутного зростання податкових надходжень, яке за 2011 р. склало 42,7 %. Водночас касові видатки Державного бюджету України були лише на 9,8 % більші, ніж в попередньому році. [1]

Отже, в 2011 р. в Україні  помітно посилилась збалансованість  економічного зростання за його основними чинниками,за рахунок суттєвого збільшення частки валового нагромадження. Характерною рисою стало поступове послаблення протягом року впливу зовнішніх чинників макроекономічної динаміки – як позитивного впливу експорту, так і гальмівного впливу імпорту.

РОЗДІЛ III НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

3.1 Формування ефективної  системи соціального захисту  малозабезпечених верств населення 

Проведений аналіз формування і реалізації соціальної політики в  Україні дозволяє дійти висновку, що мають місце системні деформації, серед яких слід відзначити:  концептуальну неусвідомленість соціальної складової  (державна політика поки що розділяється на окремі економічну і соціальну складові); відсутність системного підходу до формування державних соціальних гарантій,  сучасного інструментарію вибору пріоритетів соціальної політики і механізмів її реалізації; повільне просування соціальних реформ  (механічне збільшення ресурсного забезпечення соціальної сфери підмінило собою зміни,  які мали відбутися в її реорганізації,  технологіях забезпечення соціальних потреб,  збільшенні соціальної віддачі ресурсів,  що направляються на розвиток соціальної сфери);  уповільнення темпів зростання реальної заробітної плати через прискорення інфляційних тенденцій; значну диференціацію заробітної плати в регіональному вимірюванні та за видами економічної діяльності  (жителі регіонів із найнижчою заробітною платою одержують в 2,2  раза менше жителів м. Києва); гальмування пенсійної реформи при погіршенні фінансового стану діючої пенсійної системи: Пенсійний фонд практично наполовину переведений на дотації з Державного бюджету,  які становлять близько 30 млрд. грн.;  різке погіршення становища на ринку праці,  тенденції активного вивільнення працівників і погіршення стану з оплатою праці працюючих; недосконалість нормативно-правового забезпечення у сфері соціального захисту, відсутність єдиної системи соціального права; надмірну кількість задекларованих соціальних пільг при фактичному недотриманні принципів їх цільового призначення, збільшення кількості пільг і розширення кола пільговиків не підкріплено можливостями бюджетного фінансування;  нераціональність системи соціальних послуг, перевантаженість держави мережею бюджетних установ, які виконують різні функції в соціальній сфері;  активне збільшення бюджетних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. У той же час недостатньо фінансуються програми охорони здоров’я,  заходи щодо підтримки соціального захисту дітей, інформатизації освітніх установ, охорони праці тощо;  зведення соціальної політики до переважання заходів компенсаційного характеру відносно окремих верств населення,  різних регіонів,  здійснення заходів на рівні грошово-компенсаційних механізмів; безадресність при розподілі значної частини державних коштів,  які направляються насоціальний захист населення. [12]

У період з 9  по 18  жовтня 2009  р.  Київський міжнародний  інститут соціології провів всеукраїнське опитування громадської думки.  Методом інтерв’ю опитано 1997  респондентів,  що проживають у всіх областях України, Криму та Києві за стохастичною вибіркою, репрезентативноюдля населення України віком від 18 років .

Згідно з результатами опитування наслідки кризи не відчули  приблизно 5%  населення. Відчули  наслідки кризи 93% населення України, зокрема:

83% людей відчули кризу через зростання цін і тарифів;

46% – через зниження  рівня своїх доходів; 

7% – через затримки  виплат заробітної плати або  пенсій;

11% – через втрату  роботи. 

Порівняно з даними опитувань, які проводилися в лютому і  квітні 2009 р., дещо збільшилася кількість тих,  хто втратив частину своїх заощаджень  (з 8%  у лютому до 11%  у жовтні).  Проте ситуація з виплатами пенсій і заробітної плати поліпшилася –  у лютому таких постраждалих було 14%, у жовтні – вдвічі менше (7%). Відповідні дані наведено в табл. 3.1. [1]     Таблиця 3.1