Рівень життя населення та механізм його регулювання

Вартість продовольчого  кошика по кожній групі населення  розраховується шляхом множення мінімальної  норми споживання продуктів на середню ціну покупки.  
          Вартість мінімального споживання непродовольчих товарів і послуг визначається за матеріалами бюджетних обстежень доходів родин, рівень споживання продуктів у яких відповідає мінімальному.

Наприклад, вартість мінімального продовольчого кошика склала 350 грн. на місяць. У родинах з аналогічними середніми на душу населення витратами на харчування частка цих витрат досягла 71% від загальних витрат. Звідси вартість мінімального споживання непродовольчих товарів складе: 0,29 х 350 : 0,71 = 142,9 грн. на місяць на 1 чоловік.

Витрати на непродовольчі товари і  послуги уточнюються за допомогою  нормативного методу на основі норм забезпеченості і термінів служби предметів тривалого  користування. Розрахунок проводиться  по трьох групах товарів 1 - предмети гардероба (верхній одяг, взуття, головні убори і т.д.), 2 - предмети санітарії, гігієни, ліки, 3 - товари тривалого користування (меблі, посуд, електропобутові прилади, предмети господарського призначення й ін.).  
Витрати на житло і комунальні послуги визначаються на основі нормативів, цін і тарифів у регіоні. Враховуються також витрати родин на податки і збори. Сукупний мінімальний обсяг потреб у натуральній формі утворить мінімальний споживчий кошик. [10]

Вартість придбання непродовольчих товарів визначається шляхом множення вартості одного виробу на його річний запас і ділиться на термін служби. Наприклад, чоловіча зимова шапка коштує 200 грн., запас - 1 шт., термін служби - 3 роки. Витрата в розрахунку на місяць:

                                                   
Вартісна оцінка натурального набору продуктів, непродовольчих товарів і послуг прожиткового мінімуму визначає бюджет прожиткового мінімуму (БПМ). Його структура показана в таблиці 1.2.

 Таблиця 1.2

Структура бюджету  прожиткового мінімуму по соціально-демографічних  групах у середньому по Україні (у  відсотках)

Витрати	На душу населення	Соціально-демографічні групи
		Працездатні	Пенсіонери	Діти до 6 років	Діти 7-15 років
Харчування	68,3	61,6	82,9	74,5	73,4
Непродовольчі товари	19,1	21,4	10,0	18,9	19,8
Послуги	7,4	8,9	7,1	6,6	6,8
Податки й інші платежі	5,2	8,1	–	–	–
РАЗОМ	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

 

Показники прожиткового мінімуму і бюджету прожиткового мінімуму використовуються державою як  інструменти соціальної політики. Зокрема, за допомогою цих показників відбувається оцінка рівня життя населення. Взаємозв'язок бюджету прожиткового мінімуму з оплатою праці показано на рис. 1.1.

 
Рис. 1.1 Взаємозв'язок бюджету прожиткового мінімуму з оплатою праці 

Всі елементи системи, зв'язаної з установленням  БПМ, визначаються, як це відбито на рис.1.1, рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Держава в законодавчому порядку встановлює бюджет прожиткового мінімуму і мінімальну заробітну плату. Теоретично їхні величини повинні бути рівноцінні, саме в цьому і складається економічний зміст розрахунку БПМ як бази для встановлення мінімальної заробітної плати. Однак у дійсності в даний час мінімальна заробітна плата в Україні істотно нижче величини прожиткового мінімуму, що можна лише пояснити (але не виправдати) труднощами, з якими зштовхнулася економіка країни в період переходу до ринкових відносин.

 

1.3. Державне регулювання рівня життя населення

Рівень життя населення  оцінюється системою показників, що характеризують матеріальні основи, стан і розвиток добробуту населення. Ці показники свідчать про рівень та структуру доходів, витрати на споживання населенням матеріальних благ і послуг;

Показники рівня життя  та соціальних гарантій включають: 1) узагальнюючі показники рівня життя населення (реальні доходи на душу населення, суспільні фонди споживання на душу населення, питому вагу населення за рівнем середньодушового сукупного доходу); 2) оплата праці та доходи населення (грошові доходи на душу населення, середньомісячна оплата праці робітників і службовців, середньомісячна оплата праці в аграрному секторі економіки, середній розмір пенсій, середня державна допомога, середній розмір стипендій, натуральні доходи населення); 3) індекс вартості життя (індекс споживчих цін прожиткового мінімуму, індекс цін на товари, індекс цін на послуги); 4) рівні споживання основних продуктів на душу населення (м´ясо та м´ясопродукти, молоко та молочні продукти, яйця, хліб та хлібопродукти, картопля, овочі та баштанні культури, платні послуги на душу населення); 5) соціальні гарантії у сфері доходів та споживання (прожитковий мінімум загалом, у тому числі: продовольчі товари, непродовольчі товари, оплата послуг).

            Узагальнюючим показником рівня життя є реальні доходи населення, які відображають частину національного доходу, що використовується населенням на споживання і нагромадження. Реальні доходи населення складаються з усіх видів грошових доходів населення, натуральних доходів від селянського, фермерського господарства, особистого підсобного господарства і доходів, отриманих у вигляді безоплатних послуг із суспільних фондів споживання. Реальні доходи населення визначаються як в цілому за населенням, так і за окремими соціальними групами в розрахунку на одного зайнятого за сферами діяльності у такому порядку [14]:

1.  Грошові доходи - всього.

2.  Грошові доходи, що не реалізуються на придбання товарів.

3.  Зміна збережень населення.

4.  Сальдо за переказами та акредитивами.

5.  Грошові доходи, які реалізуються на придбання товарів (р.1-р.2+р.3+р.4).

6.  Натуральні доходи громадян.

7.  Матеріальне споживання у сфері послуг.

8.  Продукція індивідуального та ЖКГ.

9.  Кінцеві доходи у цінах відповідного року (р. 5 + р. 6 + р. 7 + р.8).

10. Індекс цін і тарифів. 

11. Кінцеві доходи у  порівнянних цінах (р. 9 : р. 10).

12. Середньорічна чисельність населення, млн. осіб:

а)   населення;

б)  працюючих.

13.    Реальні доходи, грн. (р. 11 : р. 12)

а)   на душу населення;

б)  на одного працюючого.

Суспільні фонди споживання - це матеріальні блага або послуги, які надаються населенню державою безоплатно або на пільгових умовах, а також грошові виплати, які не є оплатою за працю.

Диференціацію населення за рівнем добробуту здійснюють, виходячи з  показника середньодушового сукупного  доходу, який обчислюється на підставі сукупного доходу сім´ї. Цей показник служить основою для призначення щомісячної допомоги на дітей, грошових виплат матерям з догляду за дітьми

При прогнозуванні народного добробуту  та його державного регулювання важливе  значення мають показники соціальних гарантій населенню: мінімальний споживчий бюджет, межа бідності, мінімальні рівні оплати праці, пенсій, допомог тощо.

Мінімальний споживчий бюджет - це основний соціальний критерій, який визначає безпосередньо межу бідності і опосередковано-реальний рівень життя населення, гарантує задоволення першочергових потреб в їжі, одязі, умови для відтворення робочої сили. Отже, мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих та непродовольчих товарів і послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Держава бере на себе відповідальність щодо забезпечення лише мінімальних соціальних гарантій, які відповідають науково обґрунтованому мінімальному рівню споживання населенням матеріальних благ - прожиткового мінімуму.

В Україні в нормативно-законодавчих актах посилаються на показник межа малозабезпеченості. Він характеризує величину сукупного доходу непрацездатної особи, яка забезпечує йому споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому чинним законодавством.

У 1990 р. ООН запровадила інтегральний показник - індекс людського розвитку (ІЛР), який характеризує рівень добробуту населення. Цей показник включає три компоненти: тривалість життя, освіченість та життєвий рівень населення.

Відповідно до методики визначення цього показника Україна займає перше місце в Європі за рівнем смертності й останнє - за рівнем народжуваності. В 2010р. на 1000 жителів помирало на 8,6 особи більше, ніж народжувалося. Середня тривалість життя в Україні сягає 68 років (63 роки у чоловіків та 73 роки у жінок).

Рівень освіченості в Україні  є досить високим. Розвиток освіти характеризується такою системою показників: кількість  дітей у дитячих дошкільних закладах, кількість учнів у загальноосвітніх школах, кількість вихованців у дитячих будинках, питома вага учнів загальноосвітніх шкіл, що навчаються у другу зміну, забезпеченість загальноосвітніх шкіл виробничою площею, кількість учнів професійно-технічних училищ, кількість учнів у технікумах і коледжах, обсяг державних капітальних вкладень, які спрямовуються на розвиток освіти, введення в дію об´єктів освіти за рахунок усіх джерел фінансування.[7]

Рівень доходів громадян України є дуже низьким. За офіційними статистичними даними, середньомісячна  заробітна плата складає близько 200 дол. США, тоді як у країнах ЄС вона знаходиться на рівні 1500-2000 дол. США.

Отже, за інтегральним показником індексу людського розвитку Україна  посідає невисоке місце серед країн світу. Саме тому органи державного управління повинні таким чином регулювати всі складові цього показника, щоб підвищувати його значення.

В ООН було запропоновано  й такий показник як індекс якості життя - комбінований показник, який характеризує:

— рівень освіти;

— рівень медичного обслуговування;

— тривалість життя;

— ступінь зайнятості населення;

— платоспроможність  населення;

— кількість вільного часу;

— рівень забезпеченості житлом;

— участь у громадському житті;

— доступ до політичного  життя тощо.

Конкретними показниками  індексу якості життя є: кількість  вчителів, медиків, вихователів, квадратних метрів житла, телефонів, транспортних засобів на одну людину (на 1000 осіб), якість обслуговування, показники умов праці та життя - рівень шкідливих викидів у повітря, шуму, вібрації тощо.[14]

Рівень життя  населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який являє собою частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.

Розмір і  динаміка національного доходу залежать від багатьох факторів, таких як продуктивність праці, зайнятість, галузева структура, обсяги інвестицій, рівень розвитку соціальної сфери тощо.

Національний  дохід ділиться на фонд нагромадження  і фонд споживання.

Фонд нагромадження — це частина національного доходу, що використовується на розширене відтворення, збільшення невиробничих фондів, а також створення державних резервів і запасів. За рахунок другої частини національного доходу створюється фонд споживання, який використовується для задоволення невиробничих потреб (особистих і суспільних), а також на утримання організацій невиробничої сфери. Джерелом є необхідний продукт і частина додаткового продукту.

До складу фонду споживання входять:

• особисте споживання населенням матеріальних благ і послуг;

• матеріальні витрати в організаціях невиробничої сфери, які обслуговують населення (освіта, охорона здоров’я, фізкультура і спорт, культурне і невиробниче побутове обслуговування, пасажирський транспорт тощо);

• матеріальні витрати в організаціях, які надають допомогу суспільству в цілому (управління, наука, оборона, служба безпеки).

Залежно від  формування і використання фонд споживання поділяється на:

• фонд заробітної плати і доходів;

• фонд суспільного споживання;

• фонд утримання суспільних організацій та апарату управління. [5]

Подальший розвиток суспільства супроводжується зростанням реальної заробітної плати і доходів, поліпшенням якості предметів споживання і послуг тощо. Оскільки збільшення фонду споживання має певні межі, необхідно забезпечити оптимальне співвідношення між фондами споживання і нагромадження, щоб забезпечити як високі і стабільні темпи економічного зростання, так і підвищення рівня життя.

Показники життєвих умов населення значно погіршуються у зв’язку з нарощуванням інфляційних  тенденцій, що знаходить відображення у прискореній динаміці цін на споживчі товари і послуги, співвідношенні номінальної і реальної заробітної плати. Підвищення цін на споживчі товари і послуги призводить до істотного уповільнення темпів зростання номінальної заробітної плати і падіння реальної заробітної плати.