Управління фінансовими ризиками на підприємстві

 

2007 р.:     

           2008 р.:     

 

Отже  можна зробити висновок про те, що підприємство стало більш вразливим  до негативного впливу ризику в звітному періоді порівняно з базисним.

На  основі отриманого значення КПР необхідно  віднести підприємство до певної зони ризику. Величину бальної оцінки можна  прийняти за центральне значення інтервалу. Тобто, якщо величина припустимого ризику оцінювалась в 2 бали, то зону припустимого його рівня можна прийняти в інтервалі КПР (1,5; 2,5], зону критичного ризику (із центром 1) – КПР (0,5; 1,5]. Отже без ризикову зону і зону катастрофічного ризику відповідно в інтервалах КПР (-∞; 0,5] і КПР (2,5; ∞).

Таким чином, ВАТ «Перетворювач» в базисному  році знаходилося в припустимій  зоні ризику, а в звітному стало більш вразливим до впливу ризиків і потрапило до зони критичного ризику.

2.3 Оцінка  рівня фінансового ризику інвестиційної  операції

Оцінка рівня ризику є найбільш складним і відповідальним моментом, оскільки саме від її результатів залежать подальші дії підприємства. Проте не дивлячись на високий рівень невизначеності, кожний вид фінансового ризику може отримати відповідну кількісну оцінку.

Для того, щоб кількісно визначити  величину ризику, необхідно знати  всі можливі наслідки певної дії  та ймовірність самих наслідків. Ймовірність означає можливість отримання конкретного результату. По відношенню до економічних задач  методи теорії ймовірностей зводяться до визначення значень ймовірностей настання подій і до вибору з усіх можливих подій найбільш привабливої події, виходячи з найбільшої величини математичного сподівання.

Наприклад, маємо два варіанти вкладення  капіталу. Встановлено, що при вкладенні капіталу в проект “А” – очікується отримання прибутку у розмірі 3000 грн., що має ймовірність 0,26, а при вкладенні у проект “В” – отримання прибутку у розмірі 3200 грн., що має ймовірність 0,2. Тоді очікуване отримання прибутку від вкладення капіталу (тобто математичне сподівання) по проекту “А” буде становити – 780 грн. (3000 х 0,26); по проекту “В” – 640 грн. (3200 х 0,20).

Ймовірність настання події може бути визначена  об’єктивним чи суб’єктивним методом.

Об’єктивний метод визначення ймовірності побудований на визначенні частоти, з якою відбувається дана подія. Якщо відомо, що при вкладенні капіталу в будь-яку справу прибуток у розмірі 3000 грн. був отриманий у 26 випадках зі 100, то ймовірність такого прибутку складе 0,26 (26 : 100).

Суб’єктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні суб’єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. До таких припущень можуть належати: думка особи, що оцінює, її особистий досвід, оцінка експерта, думка фінансового консультанта тощо. Коли ймовірність визначається суб’єктивно, то різні особи можуть встановлювати різне значення для однієї і тієї ж події і, відповідно, здійснювати свій власний вибір.

Величина  ризику (ступінь ризику) вимірюється  за допомогою двох категорій:

• середньоочікуваного значення;
• коливання можливого результату.

Середньоочікуване значення є середньозваженим для  всіх можливих результатів, де ймовірність  кожного результату використовується в якості частоти або ваги відповідного значення. Середньоочікуване значення показує результат, на який ми сподіваємось в середньому.

Так, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в проект “А” з 100 випадків прибуток у розмірі 3000 грн. було отримано в 26 випадках (ймовірність 0,26), прибуток в розмірі 2580 грн. було отримано в 48 випадках (ймовірність 0,48), прибуток у розмірі 1790 грн. було отримано в 26 випадках (ймовірність 0,26), то середній очікуваний прибуток становить 2483,8 грн. (3000 х 0,26 + 2580 х 0,48 + 1790 х 0,26). Аналогічно встановлено, що при вкладенні капіталу в проект “В” середній прибуток склав теж 2483,8 грн. (3200 х 0,2 + 2573 х 0,6 + 1500 х 0,2) (таблиця 2.3).

 

Таблиця 2.3 – Розподіл ймовірності очікуваних доходів за двома інвестиційними проектами

Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку	Інвестиційний проект «А»			Інвестиційний проект "В"
	Розрахунковий дохід	Значення ймовірності	Сума очікуваних доходів, грн. (2*3)	Розрахунковий дохід	Значення ймовірності	Сума очікуваних  доходів, грн. (5*6)
1	2	3	4	5	6	7
Висока	3000	0,26	780,0	3200	0,20	640,0
Середня	2580	0,48	1238,4	2573	0,60	1543,8
Низька	1790	0,26	465,4	1500	0,20	300
В цілому		1,00	2483,8		1,00	2483,8

 

Порівнюючи  дані за окремими інвестиційними проектами, можна побачити, що розраховані величини доходів по проекту “А” коливаються  в межах від 1790 до 3000 грн. при сумі очікуваних доходів в цілому 2483,8 грн., по проекту “В” сума очікуваних доходів в цілому також складає 2483,8 грн., однак їх коливання здійснюється в діапазоні від 1500 до 3200 грн. Навіть такий простий збіг дозволяє зробити висновок про те, що ризик реалізації інвестиційного проекту “А” значно менший, ніж проекту “В”, де коливання розрахованого доходу вище.

Чисельне  значення цього коливання характеризує показник середньоквадратичного відхилення (σ), що розраховується за формулою:

 

,                                               (2.2)

де - число періодів;

 – число спостережень;

 – розрахунковий дохід  по проекту при різних значеннях  кон’юнктури;

 – середній очікуваний  дохід за проектом;

 – значення ймовірності,  що відповідає розрахунковому  доходу.

Розраховані показники  середньоквадратичного відхилення по інвестиційних проектах, що розглядаються, можуть бути інтерпретовані графічно (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 – Розподіл ймовірності очікуваного (розрахункового) доходу за двома проектами

 

З графіку  видно, що розподіл ймовірностей проектів «А» і «В» мають однакову величину розрахункового доходу, однак в проекті «А» крива розподілу вужча, що свідчить про менший рівень коливання варіантів розрахункового доходу відносно очікуваної величини доходу, а отже і про менший рівень ризику цього проекту.

Наступним показником, що дозволяє оцінити ризик, є коефіцієнт варіації. Коефіцієнт варіації – відносна величина, тому на її розмір не впливають абсолютні значення показника, що вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть рівень коливання ознак, які виражені в різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватись від 0 до 100 %. Чим більший коефіцієнт, тим більший рівень коливання. Встановлена наступна якісна оцінка різних значень коефіцієнту варіації:

до 10 % – слабкий рівень коливання;

10 –  25 % – помірний рівень коливання;

більше 25 % – високий рівень коливання [7, с. 375-380].

Розрахунок  коефіцієнту варіації здійснюється за формулою 1.5. Результати розрахунку зведені в таблиці 2.5.

 

Таблиця 2.5 –  Розрахунок коефіцієнта варіації за інвестиційними проектами

Варіанти  проектів
Проект  «А»	445,95	2483,8	0,18
Проект  «В»	548,58	2483,8	0,22

 

Коефіцієнт  варіації при вкладенні капіталу в проект «А» менший, ніж при  вкладенні його в проект «В», що дозволяє зробити висновок про прийняття рішення на користь проекту «А».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Рекомендації щодо зменшення впливу ризиків на фінансово-господарську діяльність ВАТ «Перетворювач»

З проведеного  в роботі аналізу можна зробити  висновок про те, що  однією  із самих гострих проблем підприємства є  стан  поточних  активів  і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі  показники  ліквідності, високий розмір дебіторської і  кредиторської  заборгованості, що погіршує ситуацію в сфері взаємних розрахунків фірми.

Це  свідчить як про несприятливість  умов зовнішнього економічного,  правового, фінансового  середовища   (дефіцит   оборотних   коштів   у   покупців   і постачальників, дорожнеча і важкодоступність  довгострокових  кредитів  для інвестування   виробничої   діяльності   підприємства,   модернізації  його технологій і відновлення застарілих  основних  фондів  і  ін.). 

Однак  крім об'єктивних  проблем   функціонування   виробничо-господарської   діяльності підприємства,  очевидні  недоліки  і  прорахунки  в   керуванні   оборотними активами і поточними зобов'язаннями,  що,  у  сполученні  з  несприятливістю зовнішнього   середовища,   привели   підприємство   до   досить   хиткого фінансового стану.

Значне  накопичення запасів на підприємстві, товарів,  що  не  призначені  під  конкретні замовлення, відвернення грошей у дебіторську заборгованість – все це результат незадовільного управління активами.

Виходячи  з  вищевикладеного,  одним  з  основних  заходів  щодо  поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація управління  його  оборотними активами:

• зменшення кількості запасів до мінімально необхідних;
• виробництво товарів лише під конкретні замовлення;
• зменшення дебіторської заборгованості і т.д.

Управління  ризиком ліквідності здійснюється за допомогою централізованого управління грошовими потоками, детального планування і прогнозування майбутніх грошових надходжень та видатків, на основі якого складається платіжний календар.

На розрахунковому рахунку та в касі грошей повинно бути менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Прийнято вважати, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.

Необхідною  умовою зменшення впливу ризиків  на фінансово-господарську діяльність ВАТ «Перетворювач» є своєчасне та повне надання фінансової інформації, необхідної  для адекватної нейтралізації фінансового ризику.

Важливим фактором боротьби з ризиками та їх наслідками є створення резервних фондів. Підприємство може створювати, зокрема, такі спеціалізовані резервні фонди:

• резервний фонд за гарантійними зобов’язаннями;
• резервний фонд виплат персоналу;
• резервний фонд додаткового пенсійного забезпечення;
• резервний фонд на здійснення реструктуризації;
• резервний фонд за обтяжливими та значними контрактами;
• інші фонди. 

Підвищення  рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів  його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

 

 

 

Висновки:

Не зважаючи на те що питання ризику вивчається вже на протязі досить значного проміжку часу, серед науковців й досі немає  єдиної думки щодо визначення ризику. Одним з найпоширеніших визначень  ризику є можливість небезпеки, невдачі  та понесення втрат.

З позиції фінансової діяльності ризик — це ймовірність  виникнення збитків, втрат або недоотримання  прибутку порівняно з прогнозним варіантом.

Функціонування будь-якого  суб’єкта підприємництва на різних етапах та в найрізноманітніших сферах діяльності пов’язане з невизначеністю. Існування невизначеності в діяльності суб’єктів господарювання є причиною виникнення ризиків, без яких неможливий ефективний розвиток підприємства.

Уникнути невизначеність в підприємництві неможливо, адже вона являє собою елемент об’єктивної дійсності, тому що завжди існує аспект неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації.

Фінансовий  ризик впливає на багато аспектів господарської діяльності підприємства, однак найбільш суттєво його вплив виявляється у двох напрямках:

1. рівень ризику впливає на формування рівня прибутковості фінансових операцій підприємства – ці два показники тісно взаємопов’язані і представляють собою єдину систему «прибутковість – ризик»;
2. фінансовий ризик є основною формою генерування прямої загрози банкрутства підприємства, тому що фінансові втрати, пов’язані з цим ризиком, найбільш відчутні.

Беззаперечною умовою ефективної діяльності суб’єкта господарювання є формування системи ризик-менеджменту на підприємстві. Ризик-менеджмент – це серйозний управлінський інструмент, що дозволяє вчасно виявляти і попереджувати прояви та масштабність можливих ризиків.

Невід’ємною складовою  ризик-менеджменту на підприємстві є управління фінансовими ризиками. У цьому значно допомагає розробка політики управління ризиками, що представляє собою складову загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів з виявлення фінансових ризиків, оцінювання рівня їх концентрації та імовірності виникнення, попередження небажаних наслідків ризикових подій та компенсації понесених втрат.