Розвиток малого бізнесу в системі територіального маркетингу(на прикладі хлібобулочної продукції магазину- пекарні "Домашній хліб")

За даними офіційної статистики, у сфері малого підприємництва в Україні станом на 1 січня 2011 р. діяли 151,4 тис. підприємств, які забезпечували 7% ВВП. У той же час, у сусідніх з Україною Чехії, Словаччині та Угорщині, частка малих підприємств у ВВП визначалася на 40%.рівні 30

В Україні найбільша кількість малих підприємств сконцентрована в Автономній республіці Крим. Так,працює у Києві, на другому місці станом на початок 2011 р. в українській столиці чисельність малих фірм 81 підприємство на 10 тис.становила 243 на 10 тис. населення, у Криму населення.

По областям України найвищими показники концентрації малого бізнесу є у Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях (72, 69, 54 підприємства на 10 тис. чоловік у Рівненській, Чернівецькій танаселення відповідно), найнижчими Волинській областях (41, 44, 45 підприємства на 10 тис. чоловік населення відповідно) [21].

Малий бізнес має ряд переваг, зумовлених широкою свободою вибору сфери діяльності, швидкою окупністю витрат, можливістю реагувати на зміни у структурі попиту. Функціонування малого бізнесу активізує перебудови в економіці.

Однією із необхідних умов для розвитку малого підприємництва є кредитування. Внаслідок кризи в банків виникла проблема ліквідності, що спричинила зростання відсоткових ставок. Високі відсоткові ставки за кредит, обов’язкова вимога застави, вартість якої значно перевищує суму кредиту, практично унеможливлюють доступність кредитних ресурсів для тих суб’єктів малого підприємництва, які започатковують свою справу. Більшість вітчизняних комерційних банків надають малим підприємствам лише короткострокові кредити, які не можна вважати джерелом розвитку для малого бізнесу.

Позитивним зрушенням у сфері розвитку малого бізнесу стало прийняття Кабінетом міністрів України постанови щодо умов його кредитування. Згідно з її положеннями, Український фонд підприємництва на конкурсній основі надає кредити малому бізнесу за умови їх повернення та сплати 1,5% облікової ставки Національного банку України на момент підписання договору. Залежно від 100 тис. грн. (дотерміну, кредити можуть надаватися у розмірі від 50 250 тис. грн. (до 3-ох років). Ці кошти надаються1-го року) до 100 суб'єктам малого підприємництва для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, придбання техніки, обладнання, новітніх технологій, здійснення виробничої діяльності, будівництва та реконструкції виробничих приміщень [21].

Разом з тим, вкрай несприятливим для малого бізнесу є новий Податковий кодекс України, позначений посиленням податкового тягаря. Малий бізнес, і без того позбавлений особливих стимулів та підтримки з боку держави, отримав вкрай обмежені можливості для здійснення економічної діяльності. Неспроможність сплачувати загальний податок, на який має бути переведений малий бізнес, призведе до його подальшого переходу "у тінь", а в окремих випадках, і до згортання діяльності.

Для підтримки розвитку малого бізнесу держава зобов’язана перейти до реалізації послідовної та узгодженої політики, яка б наслідувала довгострокові перспективи. Для цього в Україні має бути створена відповідна нормативно-правова база та реалізовані низка прогресивних реформ, які визначать формування передумов для забезпечення сталого розвитку малих підприємств. Раціональне використання державного бюджету, створення програм з розвитку малого підприємництва, підтримка ініціативи створення й функціонування малих фірм у найближчій перспективі спроможні призвести до значного пожвавлення економіки.

Проблема створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва постійно вимагає зміни методів і форм управління цим процесом, удосконалення й узгодження функцій управління ним на всіх рівнях.

Подальший розвиток малого підприємництва потребує формування і здійснення відповідної ефективної та гнучкої регіональної політики.

Регіональна політика є частиною державної політики, що визначає її доцільний середній і довгостроковий характер, вона повинна мати чітку цільову установку і не зосереджуватися повністю одночасно на усіх актуальних, на даний момент, проблемах. В сучасній економічній науці існує багато теорій регіонального розвитку, які пояснюють причини нерівномірності розвитку у рамках простору, часу та між різними об’єктами. Кожна з них пропонує свій ключ, який може забезпечити економічне зростання у регіонах.

Обґрунтування шляхів ефективного розвитку малого підприємництва в Україні і її регіонах представляє собою специфічний напрямок дослідження з точки зору врахування характерних особливостей його базової основи. Виробничі структури є складовою системоутворюючих факторів щодо забезпечення збалансованості на загальнодержавному та регіональному рівнях і за формою прояву та організації знаходяться під прямим та побічним впливом відносно принципів територіального устрою, механізму відношень та розподілу повноважень між центром та відносно відокремленими територіями в складі держави.

Регіональну політику сприяння розвитку малого підприємництва необхідно розглядати як один із найбільш пріоритетних напрямів діяльності місцевих органів влади щодо забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку територій. Важливість врахування регіональних особливостей при виробленні політики підтримки підприємництва пов’язана з тим, що воно переважно зорієнтоване на місцеві ринки, а також допомагає задіяти підприємницький потенціал як вагомий ресурс регіонального розвитку.

Створення сприятливого підприємницького клімату в регіонах України повинно стати запорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці підприємців з органами місцевого самоврядування, органами державної влади і бути спрямованим на формування привабливого інвестиційного середовища, вдосконалення маркетингової стратегії міста, інформаційно-консалтингової, навчально-тренінгової підтримки малого підприємництва та реалізації ефективної регуляторної політики на місцевому рівні, спрямованої на співпрацю з донорськими організаціями та участь у міжнародних проектах [21].

Конкретизація закономірностей розвитку малого підприємництва кореспондується з умовами його забезпечення в регіонах України. Рівень розвитку малого підприємництва в регіоні залежить від загальнодержавних і регіональних факторів, від соціально-економічного потенціалу. Важливим фактором його розвитку є діяльність державних органів влади та органів місцевого самоврядування як одного з механізмів збалансування та вирішення інтересів різноманітних соціальних груп.

              1.2. Сутність та завдання територіального маркетингу

Концепція територіального маркетингу порівняно недавно почала розвиватися. Багато науковців розглядають територіальний маркетинг як інструмент для розвитку різноманітних сфер діяльності малого бізнесу .

Серед науковців, що досліджують територіальний маркетинг, виділимо Ф. Котлера, який у своїй книзі [22] надає великого значення маркетингу у процесі підвищення привабливості регіонів, у тому числі туристичних. Ф. Котлер під маркетингом територій чи, за його твердженням, маркетингом місць, розуміє діяльність, що здійснюється з метою привернення інвестицій, підприємств, жителів чи туристів в міста, комуни, регіони тощо .

А. Старостіна та С. Мартов пропонують визначати регіональний маркетинг як інтегральну діяльність у регіоні та за його межами щодо зосереджених у його межах ресурсів і можливостей їх реалізації та відтворення. Маркетингові зусилля регіонів, які прагнуть досягти найкращих результатів у соціально-економічному розвитку, спрямовані на ефективну реалізацію основних функцій території як місця проживання, відпочинку і господарювання; покращання управління та інфраструктури; підвищення конкурентоспроможності розміщених на території підприємств [2, с. 57].

І. Арженовський у своїй праці [3] наводить таке визначення: “...регіональний маркетинг – це передова ідея, філософія, що вимагає орієнтації на потреби цільових груп споживачів послуг території, а також на створення кращих, порівняно з іншими територіями конкурентних переваг на користь клієнтів”.

У 1994 р. А. Лавров та В. Сурнін одними з перших ввели в науковий обіг у сфері регіональної економіки термін «регіональний маркетинг», який був визначений як елемент системи ринкових відносин, спроектований не на мікрорівень (рівень підприємств і фірм), а на мезорівень (рівень області, краю, республіки) [18].

Акцент на територіальному маркетингу як особливому вигляді управлінської діяльності зробили у В. Бутов, В. Ігнатов і М. Кетова: «Регіональний маркетинг – це певний спосіб мислення і дій керівників регіонального рівня, нова ділова філософія активної підприємницької діяльності в регіоні, в основі якої – прагнення задовольнити виявлені потреби конкретних людей, груп споживачів, підприємств, як в даному регіоні, так і за його межами (дія на вибраних ринках) у відповідних товарах – готової продукції, технології, послугах, інформації тощо» [5].

Вибір концепції маркетингу залежить від сфери його застосування. Щодо хлібо-булочної галузі, функціонування якої не обмежено ні межами конкретної територіально-адміністративної одиниці, ні конкретним сегментом споживачів, концепція територіального маркетингу якнайкраще підходить. Під територіальним маркетингом розуміють використання управлінських рішень щодо конкретних товарів чи послуг, які пропонуються в межах певного регіону, тобто маркетинг на рівні регіону. До цього часу у маркетингових дослідженнях територія розглядалась лише щодо її сегментації. Визнання території як своєрідного товару на ринку відрізняє територіальний маркетинг від так званого класичного. “Виступаючи складовою регіональної економічної політики, територіальний маркетинг відрізняється від стандартного своєю спрямованістю на вирішення проблем регіону і його територіальних утворень та включає в себе розробку і реалізацію концепції комплексного розвитку економіки”, – справедливо стверджують А. Старостіна та С. Мартов [2, с. 56].

Території та регіони на ринку як товарів чи послуги потребують продуманої маркетингової політики. Кожне місто чи територія мають визначити свої особливі ознаки і ефективно та у достатній кількості розповсюджувати інформацію про свої конкурентні переваги серед потенційних та існуючих туристів. Територіям слід знати свої сильні та слабкі сторони, а також загрози від конкурентів.

Необхідно точно визначити, якими  ресурсами володіють території-конкуренти, і знайти способи диференціації та позиціонування себе в такий спосіб, щоб виділятись серед конкурентів.

Особливу увагу слід приділити територіям, що існують в стані постійної кризи. Можна визначити два основні параметри, які призводять до занепаду регіонів. По-перше, будь-яка територія підвладна внутрішній циклічності росту і занепаду. По-друге, на будь-яке місце можуть впливати зовнішні чинники, які не піддаються контролю .До внутрішніх чинників, на думку Ф. Котлера, належать процеси, які сприяють росту та занепаду розвитку територій. Період росту обов’язково закінчиться, оскільки ріст несе за собою занепад. Період спаду також пройде, але з іншої причини. В міру зниження привабливості місця, знаходяться сили, які сприяють такій ситуації. Завданням регіонів сьогодні є зупинка процесів спаду і розроблення стратегій зростання[22].

Але не погоджуючись з Ф. Котлером, можна стверджувати, що, на нашу думку, не усі території підпадають під вплив таких внутрішніх чинників, які обов’язково призведуть до занепаду привабливих територій. Прикладом слугує Європа, яка від самого зародження туризму була і залишається лідером у розвитку туристичної індустрії.

Території також знаходяться під впливом факторів зовнішнього середовища, до яких належать:

1) стрімкий технологічний розвиток;

2) глобалізація конкуренції;

3) політична нестабільність.

Прагнення забезпечити унікальне становище і позитивний імідж території на ринку є важливим елементом стратегічного маркетингу. Кожен регіон повинен виробити комплекс пропозицій і переваг, який може задовольнити запити великої кількості інвесторів та туристів.

Маркетинг територій складається з таких компонентів [1, с. 44]:

1) розробки для території привабливого позиціонування та іміджу;

2) постачання продуктів та послуг в ефективній та доступній формі;

3) пропаганди привабливих та корисних якостей території з метою повноцінного інформування користувачів про її переваги.

Щоб маркетингова політика на регіональному ринку була успішною, її не можна проводити в одному напрямку, наприклад, рекламуванні. Передумовою успішного маркетингу територій є діагностика і планування, яка повинна проводитись у співпраці місцевих органів влади з діловими колами.

ІІ. Аналіз розвитку малого бізнесу магазину- пекарні "Домашній хліб»

              2.1. Стисла економічна характеристика підприємства ТзОВ«Домашній хліб»

Об’єктом дослідження мною було обрано ТзОВ«Домашній хліб», як яскравий представник малого бізнесу. Пріоритетним напрямком діяльності Товариства, згідно зі статутом є розвиток товарного ринку, сприяння найбільш повному задоволенню споживчого попиту, більш повного й ефективного використання місцевих трудових ресурсів, розширення номенклатури і якості реалізованих товарів, задоволення потреб населення та юридичних осіб в послугах та продукції промислового, виробничо-технічного призначення, а також реалізація на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників та персоналу товариства.

Метою Товариства також є нарощування обсягів і прискорення реального товарообігу, розширення асортименту і прискорення відновлення реалізованих товарів, оперативне реагування на кон’юктуру ринку, підвищення рівня обслуговування споживачів.

Основним видом діяльності підприємства є випічка та роздрібна торгівля хлібо-булочними виробами.

Для проведення аналізу основних показників діяльності підприємства, нам необхідні дані про чистий дохід від реалізації, собівартість реалізованої продукції, валовий прибуток, інші операційні доходи, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансовий результат від операційної діяльності ті чистий прибуток. Ці дані подані у табл. 2.1.