Прибуток – результативний показник діяльності підприємства

1.        Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2.        Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3.        Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4.      Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо. Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5.      Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6.      Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7.      Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання

ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8.      Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства.

9.      Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства; в) фінансові інструменти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури; є) макроекономічні структурні зміни; є) програми приватизації державних підприємств; ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

10.  Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. їхню діяльність треба зосередити на:

11.  розв'язання    ключових    проблем    підвищення    ефективності    різних виробничо-господарських систем; практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. 11 .Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств  є  достатній рівень розвитку мережі різноманітних  інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: а) склад та технічний рівень основних фондів; б) масштабів виробництва та діяльності; в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації. Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Основними джерелами резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження ї"ї собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту.

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок резервів збільшення обсягу реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку  на одиницю продукції.

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг підраховуються в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції збільшується на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту. Розрахунки економістів підприємства показали, що при більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних утрат часу.), при оптимізації потокових процесів на підприємстві, при більш раціональному використанні основних і оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 0,20 грн.

Аналогічно тому, як був підрахований резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення собівартості можна підрахувати резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення ціни за виконану роботу, що теж є вагомим чинником для збільшення прибутку, але в розумовому значенні. Якщо збільшення ціни за виконану роботу буде надто велика в порівнянні із іншими будівельними підприємствами то звичайно наступить втрата замовників.

ВИСНОВКИ

Перехід України до ринкових відносин, що супроводжується роздержавлення й приватизації, в останні роки послабив інтерес науковців до теоретичних і практичних питань функціонування підприємств у новому економічному середовищі. Це призвело до істотного зниження ефективності діяльності цих підприємств у сучасних кризових умовах, підвело багато з них до межі банкрутства.

Подальше підвищення ефективності підприємств потребує активізації теоритичних досліджень та розробки практичних рекомендацій, які б авраховували сучасний стан економічного розвитку України й особливості функціонування підприємств.

Простежуючи діяльність ВАТ «ПМК-226» можна сказати, що воно хоча й планує свою роботу в правильному напрямку, але нинішня інфляція та різьке зростання цін не дає необхідної можливості збільшувати свій прибуток. Елементарний приклад на сьогодення: вчора вони закуповували будівельний матеріал по одній ціні, звичайно й розрахунок із замовником складається на базі цих цін. Після виконання будівельних робіт, ціни на матеріал підвищілися майже в двічі, але отриманий прибуток вже не дозволяє здійснювати закупку матеріалу за новими цінами, тому що є й інші витрати: адміністративні, податок, заробітня платня тощо.

На мою думку, для підвищення прибутку на ВАТ «ПМК-226»  потрібно:

      Напрямком покорення якісних перетворень можуть бути капіталовкладення в «людський» розвиток, бо людські знання є не тільки капіталом, а єдиним капіталом. Без достатньо глибокого знання конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання неможливо прослідкувати та дати правильну оцінку результативності будь – якої виробничо – господарьської діяльності;

      Ефективно використовувати свої економічні ресурси;

      Якумога знизити собівартість продукції, послуг;

      Посилити мотивацію праці, тим самим покращити працю персоналу підприємства.

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.     Економіка підприємства. Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонова й ін.; під ред. Проф. В. Я. Гонинкеля, проф. В. А. Швандара. - 2-е изд., пере раб. і доп. - М. Банки і біржа, ЮНИТИ, 1998 р.

2. Фінансовий менеджмент: теорія і практика. Під ред. Стояновой. - 4-е изд., пере раб. і доп.  К.: Изд-во «Перспектива», 1999 р.
3. Бланк И.А. Стратегія і тактика керування фінансами. - Київ: ИТЕМлтд, АДЕФ-Украина, 1997 р.
4. Крейнина М.А. Аналіз фінансового стана й інвестиційної принадності акціонерних товариств у промисловості, будівництві і торгівлі. - М.: ДИС, МВ-Центр, 1997 р.
5. Теорія і практика антикризового керування. Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкина В.И. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 1997 р.
6. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Економіка: принципи, проблема і політика: пров. з англ. Т. 1, 2. - К. Республіка, 1996 р.
7. Практикум по фінансовому менеджменті: Учбово-ділові ситуації, задача і рішення. Під ред. Стояновой Е. С. - К.: Перспектива, 1998 р.
8. Фінансове керування компанією. Під ред. Е. В. Кузнєцов. - К.: Фонд «Правова культура», 1997 р.
9. Керування оборотним капіталом. Стоянова А. В., Бикова Е. В. - К.: Перспектива, 1998 р.
10. Практикум по фінансовому менеджменті: Учбово-ділові ситуації, задача і рішення. Під ред. Стояновой Е. С. - М.: Перспектива, 1998 р.
11. Керування оборотним капіталом. Стоянова А. В., Бикова Е. В. - М.: Перспектива, 1998 р.
12. Економіка і статистика фірми. Под. ред. Ильенковой С. Д. - М.: Фінанси і статистика, 1996 р.
13. Глушенко В. В. Менеджмент. Системні основи. - М.: НПЦ «Крила», 1996 р.
14. Мексон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту: пров. з англ. - М.: Справа, 1996 р.
15.      Пошук оптимальної кількості продукції і прибули (теорія ігор). - Дослідження операцій. ХТРЕІУ М., Економічне утворення, 1992 рік.
16. Е. Г. Ойман, Э. В. Попов Реінженерінг бізнесу: реінженерінг організацій і інформаційні технології. --М.: Фінанси і статистика, 1997 р.
17. Ворст Й., Ревентлоу П. Економіка фірми. Пров. із датського - М. Вища школа, 1994 р.

ДОДАТКИ