Прибуток – результативний показник діяльності підприємства

Якщо умови ринку дають змогу підвищити рівень цін на продукцію, що реалізується (тобто зростання рівня цін не ви­кличе відповідного зменшення обсягу її реалізації внаслідок скорочення попиту), це приведе до того, що обсяг продажу, за яким досягається точка беззбитковості, або необхідної суми прибутку, буде відповідно меншим. У той же час зменшення рівня цін призведе до зростання необхідного обсягу реалізації продукції, за якими досягаються визначені показники. Але, як уже зазначалося в процесі розгляду моделі Дюпона, зни­ження рівня цін на продукцію, що виробляється, в умовах конкурентного ринку або ринку з обмеженою купівельною спроможністю населення часто є безальтернативним спосо­бом розширення її збуту і забезпечення прибуткової опера­ційної діяльності навіть за умови необхідності додаткового обсягу продажу виробленої продукції для досягнення визна­чених показників.

В умовах сприятливої кон'юнктури ринку зростання обсягу реалізації продукції підприємство з висо­ким коефіцієнтом операційного лівериджу буде значно більше нарощувати рівень прибутковості, ніж підприємство з низь­ким значенням цього коефіцієнта. Але в цьому разі високий рівень прибутковості буде супроводжуватись і високим рівнем операційного ризику, бо з погіршенням кон'юнктури ринку і скороченням обсягу реалізації продукції рівень прибутковості такого підприємства зменшуватиметься у значно більших об­сягах, ніж підприємства з низьким значенням коефіцієнта операційного лівериджу.

Розглянуті теоретичні аспекти механізму управління при­бутком підприємства дозволяють перейти до практичних по­ложень цього управління, об'єктом якого виступають як фор­мування, так і розподіл прибутку.

3.2. Планування формування прибутку підприємства

У системі планів, пов'язаних із виробничою діяльністю підприємств, головне місце посідає планування прибутку. Це планування визначає необхідний обсяг операційної діяльності підприємства, забезпечує стратегічний його розвиток необхід­ними фінансовими ресурсами, формує фінансові взаємовідно­сини підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами.

Основними показниками, які впливають на формування валового та чистого прибутку від операційної діяльності, є сума валового доходу від реалізації продукції, валові витрати виробництва і збуту цієї продукції, амортизаційні відрахування та податкові платежі. Усі ці по­казники мають бути враховані при плануванні формування прибутку підприємства з операційної діяльності.

Відповідно до методичних підходів, планування прибутку може базуватись на двох вихідних умовах. Згідно з першою вихідною умовою основу формування прибутку становить пла­нований обсяг виробництва і реалізації продукції з урахуван­ням ресурсних можливостей підприємства та місткості відпо­відного ринку, на якому вона має продаватись (цей метод пла­нування прибутку визначається як "ресурсний"). Згідно з дру­гою вихідною умовою основу формування прибутку становить планована потреба у фінансуванні за рахунок цього джерела основних напрямків стратегічного розвитку підприємства у передбачуваному періоді (цей метод планування прибутку визначається як "цільовий").

Ресурсний метод планування прибутку дає змогу підприєм­ству повністю використати свою виробничу потужність (на­самперед основні виробничі фонди) і максимізувати як обсяг виробництва, так і обсяг реалізації продукції. Але цей метод планування може бути використаний за умови, що вся вироб­лена підприємством товарна продукція може бути повністю реалізована (тобто ринкових обмежень щодо попиту на неї немає), а рівень цін продажу дозволяє забезпечити рентабель­ну операційну діяльність. На жаль, сучасний стан економіч­ної діяльності більшості державних виробничих підприємств не дає їм змоги максимізувати обсяг виробництва і реалізації продукції як за ринковими обмеженнями (низьким рівнем попиту), так і за рівнем собівартості (рівень якої не дає мож­ливості встановлювати сприятливі для покупців ціни і наро­щувати її збут).

При використанні цього методу планування принципова формула визначення планованої суми валового прибутку під­приємства від операційної діяльності має такий вигляд:

ВП=ВД-ВВ-АВ-ПДВ,

де ВП — сума валового прибутку підприємства від операцій­ної діяльності, планована за ресурсним методом;

ВД — сума планованого валового доходу, максимізована за обсягом виробництва або можливостями реалізації продукції на ринку;

ВВ — сума планованих валових витрат підприємства (за складом їхніх елементів, визначених законодавством);

АВ — розрахункова сума амортизаційних відрахувань за основними виробничими фондами і нематеріальними актива­ми в плановому періоді;

ПДВ — розрахункова сума податку на додану вартість і акцизного збору в плановому періоді (нарахована відповід­но до ставок цих податків).

Цільовий метод планування прибутку дає змогу підприєм­ству сформувати необхідний обсяг внутрішніх фінансових ре­сурсів за рахунок цього джерела для фінансування виробни­чого розвитку відповідно до розробленої економічної стратегії. Для цього на першому етапі планових розрахунків має бути визначено загальну суму фінансових ресурсів, що формують­ся за рахунок чистого прибутку, за всіма основними напрям­ками забезпечення виробничого розвитку та інших потреб: інвестування розвитку основних виробничих фондів і немате­ріальних активів, фінансування приросту власних оборотних активів (чистого робочого капіталу), преміальні та соціальні виплати персоналу підприємства за рахунок прибутку, виплата доходів власникам підприємства у формі процентів на паї або дивідендів на акції, спонсорські та благодійні внески тощо. Відповідно до визначеної загальної суми фінансових ресурсів, що формуються за рахунок чистого прибутку, розраховується цільова сума валового прибутку підприємства від операцій­ної діяльності на плановий період. Розрахунки ведуться за такою принциповою формулою:

ВП=(ЧП*100)/(100-СП),

де ВП — сума валового прибутку підприємства від операцій­ної діяльності, що планується за цільовим методом (цільова

сума валового прибутку);

ЧП — необхідна підприємству в плановому періоді за­гальна сума фінансових ресурсів, що формується за рахунок чистого прибутку (цільова сума чистого прибутку);

СП — ставка податку на прибуток (в Україні вона стано­вить 30%).

Розглянемо більш детально окремі складові елементи, які мають бути враховані при плануванні валового і чистого при­бутку підприємства з операційної діяльності.

Валовий доход від операційної діяльності згідно із законо­давством України включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслугову­ючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи. На виробничих підприємствах він складає обсяг реалізованої в певному періоді готової товарної продукції за продажними цінами. Отже, валовий доход від операційної діяльності під­приємства в плановому періоді визначають два основні показ­ники: а) планований обсяг виробництва і реалізації товарної продукції; б) планований середній рівень цін на продукцію, що реалізується.

Планований середній рівень цін на продукцію, що реалі­зується, приймається, як правило, на рівні початку планового періоду, якщо не передбачається змін у структурі виробницт­ва і реалізації продукції за окремими її видами, а також у рівні повної собівартості продукції. Якщо ж такі зміни пе­редбачаються, то планований середній рівень цін на продук­цію, що реалізується, відповідно коригується. Вплив інфляцій­них процесів на середній рівень цін у плановому періоді не розраховується. Середній рівень цін на продукцію, що реалі­зується, має враховувати окремі види знижок, які надаються певним категоріям покупців.

Планований валовий доход (або обсяг реалізації товарної продукції) за цільовим методом може бути визначений за системою СУР такою формулою:

РТП=((ВП+ПВ)*100)/(Ц-РЗВ)*(100-ПДВ),

де РТП — планований за цільовим методом валовий доход (обсяг реалізації товарної продукції);

ВП — сума валового прибутку підприємства від операцій­ної діяльності, планована за цільовим методом (цільова сума валового прибутку);

ПВ — планована сума постійних витрат підприємства, пов'язаних із операційною діяльністю;

Ц — планований середній рівень цін реалізації одиниці продукції;

РЗВ — планований рівень змінних поточних витрат в розрахунку на одиницю продукції;

ПДВ — ставка податку на додану вартість (при необхід­ності збільшення на середню ставку акцизного збору), %.

Податок на прибуток підприємства є важливим елемен­том розрахунку як чистого прибутку (при застосуванні ре­сурсного методу планування), так і валового прибутку (при застосуванні цільового методу планування). Ставка цього по­датку регулюється відповідним законодавством. На сучасно­му етапі вона становить в Україні 30 відсотків від прибутку об'єкта оподаткування.

Окремі підприємства або окремі види їхньої діяльності згідно з діючим законодавством мають певні пільги щодо сплати податку на прибуток.

Результати планових розрахунків, пов'язаних із формуван­ням прибутку підприємства, мають відображатися у спеціаль­ному плановому документі — "бюджеті доходів та витрат з операційної діяльності". Цей документ є важливим елемен­том системи фінансових планів підприємства.

Планування формування прибутку підприємства має закін­чуватися розрахунком системи планованих коефіцієнтів рен­табельності. Порівняння цих коефіцієнтів у звітному і плано­вому періодах дає змогу оцінити ефективність розробленого на підприємстві плану формування прибутку від операційної діяльності.

              3.3 Використання прибутку, та чинники зростання ефективності підриємстіва та його прибутку

Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат. За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо. Принципове значення в розподілі чистого прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання   прибутку   на   фінансування   певних   витрат   чи   заходів.   За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання. Після ліквідації адміністративної системи управління використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначалися самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема:

        зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) у разі використання прибутку на фінансування реконструкції та модернізації активної частини основних фондів;

        зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10% від суми балансового прибугку) за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поирювалось тільки на державні підприємства);

        зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного призначення, а також в витрат на благодійну діяльність.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання чистого прибутку підприємств здійснюються зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утримувались ним на час набуття чинності закону про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність (не більше 4% від суми оподаткованого прибутку).

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі й використанні прибутку підприємств. Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку, як це мало місце раніше. Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.

На зростання прибутку підприємства мають місто деякі чинники. Наприклад, участь працівників, зменшення собівартості, своєчасна оплата податків (менше сплати штрафів, пені), правильний розподіл доходів підприємства.

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.