Прибуток – результативний показник діяльності підприємства

       невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

       надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

       штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій:

       штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

       кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

       дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;             

       прибуток віл завищення цін і тарифів;

       курсова різниця віл операцій в іноземній валюті;

       прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;             

       вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

       прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за і"ї межами. Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися. З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"" від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності. Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті..

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається) міру реалізації продукції. Згідно із -законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок  постачальника.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції). Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції). Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції. Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими. Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальннюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності, є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Узагальнено можна

дати таке визначення собівартості. Собівартість продукції (робіт, послуг) - це
виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво
(виконання). Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу
собівартість. Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на
формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість,
регламентований законодавством.             

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці. відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати. По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

          відрахування   на   соціальні   заходи   (державне   пенсійне   страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

          амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

          витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

          інші витрати (податки на землю на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені  нормативи  відрахувань:  витрати  на оплату  праці,  структура джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження ї"ї собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Управління  формуванням  прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів. Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

1.3. Податкова система регулювання прибутків.

Можна добре потрудитися на ринку, заробити багато грошей і позбавитися їхньої основної частини не через напад гангстерів, а в результаті необхідності сплачувати надмірні податки. Не треба проводити яких фундаментальних досліджень, щоб переконатися, що в України в даний час має місце податковий хаос, що веде до постійного підвищення цін, до того, що за хиби податкового механізму розплачується населення, несуть величезні втрати підприємства. За даними Міністерства фінансівУкраїни, частка податкових і інших обов'язкових платежів у валовому внутрішньому продукті, що складав у 1991 році 31,8%, а в 1993 - 47,8%, а у даний час істотно перевищує половину ВВП. У світовій науці обгрунтована верхня межа податкового вилучення, за яким пропадає підприємницький інтерес до бізнесу. При цьому розвиток економічних відношень йде по одному з двох можливих сценаріїв: або ділова активність згортається, або спостерігається масове ухиляння від сплати податків. Така межа одержала назву кривої Лафета і складає 30-35% підприємницького прибутку. У свою чергу, явище, при якому зі збільшенням податкової ставки починає падати відносна, а потім і абсолютна сума що збираються податків, одержало назву ефекту Оливера-Танці.

У той же час не можна сказати, що держава не шукає шляху для виходу із ситуації, що створилася. Шляхом уведення пільг для підприємств, держава починає спроби знизити податковий тиск. Пільги для кожного підприємства індивідуальні і залежать від можливості інтерпретації господарсько - фінансової політики, а також реструктуризації діяльності організації. Найбільше ефективно застосування пільг не в чистому виді, а в сполученні з іншими прийомами, організаційними, фінансовими, бухгалтерськими. Зупинимося на деяких із федеральних пільг для малого підприємництва, що реально застосувати в роботі фірми. Постанова Ради Міністрів РСФСР від 18 липня 1991 р. № 406 «Про заходи для підтримки і розвитку малих підприємств у РСФСР». Малі підприємства в перший рік експлуатації можуть списувати додатково амортизаційних відрахувань до 50% початкової вартості основних фондів із термін служби понад трьох років, а також робити прискорену амортизацію активної частини виробничих фондів.

Закон України від 13 грудня 1991 р. № 2030-1 «Про податок на майно підприємства» (із змінами і доповненнями). Зазначеним податком не оподатковується майно створених підприємств протягом  одного року після їхньої реєстрації, за винятком створених на базі ліквідованих (реорганізованих) підприємств, заснувань і організацій, їхніх філій і структурних подрозділів.

За Законом України від 20 грудня 1991 р. № 2071-1 «Про інвестований податковий кредит» малі підприємства мають право на одержання інвестиційного податкового кредиту у виді відстрочки податкового платежу і зменшення податку з прибутку на 10% від ціни закупленого і введеного в дію обладнання.

Закон України від 27 грудня 1991 р. «Про податок із прибутку підприємств і організацій» і Лист Державної податкової служби від 13 березня 1996 р. № вГ-6-02. 1-77. На цій основі при визначенні оподаткування прибутку виключається прибуток, спрямований на будівництво, реконструкцію і відновлення основних виробничих фондів, освоєння нової техніки і технологій; у перші два роки роботи не сплачують податок із прибутку підприємства по виробництву товарів народного споживання, будівельні, ремонтно-будівельні і виробляючі будівельні матеріали за умови, якщо виторг від зазначених видів діяльності перевищує 70% загальної суми виторгу від реалізації продукції. При цьому початком роботи рахується день реєстрації підприємства. Дана пільга не стосується підприємств, створених на базі ліквідованих підприємств, їхніх філій і структурних подрозділів.

Податок із прибутку по ставці, зменшеної в півтора разу, зобов'язані сплачувати банки, що надають не менше 50% загальної сукупності кредитів селянським (фермерським) господарствам, колгоспам, радгоспам і іншим сільськогосподарським підприємствам; підприємствам, що переробляють сільськогосподарську продукцію, а також малим підприємствам (за винятком здійснюючих постачальницько-збутову, торгову або закупівельну діяльність); а також страховики, який не менше 50% страхових внесків за звітний період отримано від страхування майнових інтересів селянських (фермерських) господарств, колгоспів, радгоспів і інших сільськогосподарських підприємств і малих підприємств. Крім того, звільнена від оподатковування прибуток, що спрямовується в якості добровільних внесків у Фонд підтримки підприємництва і розвитки конкуренції. По малих підприємствах суми податку з додаткової вартості, сплачені при придбанні основних засобів і нематеріальних активів, відраховуються в повному обсязі при запровадженні в експлуатацію основних засобів і прийнятті на урахування нематеріальних активів.

По проекті нового Податкового кодексу стосовно до малого бізнесу буде використаний податок, що вноситься разове, за принципом плати за патент. Він визначається по спрощених показниках суб'єктами Федерації, на федеральному рівні встановлюється тільки його максимальну межу.

Більшість вітчизняних підприємств систематично відчувають колосальні фінансові трудності. Російське податкове законодавство не відрізняється ліберальним підходом до підприємств, що відчувають фінансові утруднення. На перший погляд, в умовах ринкового господарства державу не повинно робити податкових знижок для компаній і фірм, що не зуміли правильно організувати свій бізнес і в результаті цього виявилися неплатоспроможними. Проте, з огляду на масовий характер неплатежів у російській економіці, причини походження цього явища, випливає з особливою обережністю застосовувати загальні норми податкового законодавства до конкретних підприємств. На сьогоднішній день у податкових законах є лише деякі непрямі положення, що можна роздивитися в якості визначених знижок підприємствам, що несуть збитки і відчуває фінансові трудності. До таких положень ставляться:

1.     Дозвіл обчислювати суму належних до сплати податку з додаткової вартості і податку з прибутку виходячи з фактичних цін реалізації у випадку неможливості реалізувати продукцію, роботи і послуги по цінах вище собівартості. Це обкладення при дотриманні встановлених законом правил дозволяє підприємствам, продукція яких не приносить їм достатнього виторгу, не вносити в бюджет податок із прибутку, а по податку з додаткової вартості виводити негативну різницю у взаємовідносинах із бюджетом.

2.     Дозвіл спрямовувати на покриття збитку (протягом  п'ятьох років із моменту його виникнення) прибуток поточного року за умови, щоб що спрямовуються на ці цілі суми не зменшували розмір податку з прибутку більш ніж на 50%. Крім того, попередньою умовою для застосування такого роду пільг є повне використання на покриття збитків минулого років суми наявних у підприємств резервів.

3.     Звільнення від сплати податку з прибутку і податку з додаткової вартості коштів  і інших активів, отриманих у результаті аукціонів, інвестиційних торгів і інвестиційних конкурсів. Ця пільга має відношення до неплатоспроможних підприємств у зв'язку з тим, що вони, як правило, гостро потре бувають в інвестициях.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ВАТ «ПМК - 226»

2.1. Історична довідка та характеристика діяльності підприємства за 2005- 2006 р.р.