Пошук шляхів удосконалення підприємницької діяльності в Україні

Управлінськими чинниками, які негативно впливають на розвиток іннова­ційної діяльності в нашій країні є: недосконала структура управління, перева­жання вертикальних потоків інформації, орієнтація виробників лише на вже іс­нуючі ринки і короткострокову окупність інвестицій, неузгодженість інтересів учасників інноваційних процесів.

Нарешті, соціально-психологічними чинниками, що перешкоджають під­вищенню активності інноваційного підприємництва, є: острах і опір змінам, що можуть спричинити негативні наслідки для колективу підприємства, небажання змінювати існуючі способи діяльності, робочі місця, поведінку і традиції, бо­язнь невизначеності, невдач.

Сучасні умови розвитку економіки України вимагають ґрунтовної та ком­плексної оцінки можливостей інтеграції країни до світового господарського простору. Стратегічною метою України проголошено її інтеграцію до Європей­ського Союзу. Перспективи такої інтеграції значною мірою залежать від місця і ролі країни в глобальному економічному просторі, які у свою чергу визнача­ються поточними конкурентними позиціями країни та, що більш важливо, її здатністю забезпечувати умови для довгострокової конкурентоспроможності національної економіки, а для цього потрібна розвинена система підприємни­цької діяльності [24, c. 91].

Вже майже протягом трьох десятиліть Всесвітній Економічний Форум (ВЕФ) досліджує конкурентоспроможність країн. Щорічні глобальні звіти щодо конкурентоспроможності є тим стандартом, за допомогою якого бізнес-лідери та політики визначають перешкоди, які заважають підвищувати конкурентосп­роможність, та обговорюють стратегії щодо їх подолання.

Групу лідерів в рейтингу конкурентоспроможності представляють США, Швейцарія, Данія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Сінгапур, Японія, Велико­британія і Нідерланди.

Україна в нинішньому рейтингу перебуває на 73-й позиції, втративши чо­тири позиції порівняно з торішнім показником.

Перелік недоліків економіки України включає багато позиції. Серед них — інфляція, торгові бар’єри, податковий тягар, обмеження на рух капіталу, неефективність антимонопольної політики. Проблемні для нашої країни ас­пекти — захист прав власності, ефективність використання державного бюд­жету, захист прав інтелектуальної власності, тягар державного регулювання [31, c. 111]

Одним з важливих аспектів економічної конкуренції в умовах глобалізації є рівень розвитку та конкурентоспроможність бізнесу.

Конкурентоспроможність бізнесу впливає на високий рівень ефективності при виробництві товарів і послуг. Це, у свою чергу, збільшує продуктивність, підвищуючи, таким чином, конкурентоспроможність всієї країни. Кон­курентоспроможність бізнесу впливає на якість бізнес-мережі всієї країни, а та­кож якість окремих дій і стратегій фірм. Дана група має особливе значення для економік на тій стадії розвитку, коли зростання залежить від інновацій.

За оцінками експертів основний негативний вплив на конкурентоспро­можність бізнесу має нестабільність державної політики.

Другим за важливістю експерти виділяють корупцію. Але з цим погоджу­ються не всі представники бізнесу. Лише в Київський та Львівський областях і Автономній Республіці Крим корупцію вважають основним гальмуючим фак­тором. Представники інших областей поставили цей фактор на 4 та 5 місця.

Третім фактором в Україні виділено нестабільність уряду або перевороти. Але цю проблему актуальною вважають лише представники Донецької та Дніпропетровської областей, всі інші не приділяють цьому значної уваги, на­даючи цьому фактору 10 і навіть 12 місця.

Більше занепокоєння для бізнесменів являє система податкового регулю­вання, яка за експертними оцінками в Україні займає лише 4 місце. З цим по­годжуються лише респонденти Дніпропетровської області, всі інші надають цьому фактору 1, 2 та 3 місця в загальному рейтингу.

Невід'ємною складовою конкурентоспроможності бізнесу є "легкість" його ведення в країні. Експертами Світового банку виділяються 10 складових, які дозволяють визначити рейтинг країни з позиції легкості ведення бізнесу. Doing Business — річний звіт Світового банку, який дає змогу об’єктивно оцінити за­конодавство, пов’язане з регулюванням підприємницької діяльності, та його правозастосування.

До головних проблем, які на сьогодні перешкоджають зміцненню економі­чної безпеки та структурним реформам у секторі підприємництва України, від­носиться також наявність прямих та опосередкованих злочинних, кримінальних посягань, або так званого „рейдерства”.

За даними Антирейдерського союзу підприємців України про високий рі­вень рейдерства в Україні свідчать наступні факти:

-   в Україні діє щонайменше 40-50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів;

-   рейдерство в країні набуло системного характеру: 3000 захоплень на рік;

-   результативність рейдерських атак понад 90 %;

-   за експертною оцінкою, щорічний обсяг сегмента поглинань і злиттів (без приватизації) становить понад 3 млрд. дол. США;

-   середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні (за експертними оцінка­ми) становить близько 1000%;

-   українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: протиправні дії чиняться із залученням збройних формувань, а інколи – навіть співробітни­ків правоохоронної системи тощо.

До замовлення та організації рейдерських дій, що призводять до перероз­поділу власності, вдаються окремі потужні промислово-фінансові групи Укра­їни [27, c. 58].

Основними причинами, що зумовлюють поширення рейдерства в Україні є: слабкість правової системи; недосконалість судової влади; корумпованість органів влади; відсутність державних інститутів, які б ефективно захищали права влас­ника; низький рівень правової культури; правовий нігілізм як у суб’єктів господарювання, так і представників органів влади;

Слід знати, що найчастіше «постраждалими» від рейдерства є ті, що ведуть свій бізнес не зовсім за правилами, внаслідок чого бояться звертатися до право­охоронних органів. Отже, прозорість і ефективність діяльності суб’єктів госпо­дарювання можуть зробити підприємство фактично невразливим до рейдерів.

Важливою передумовою виходу із ситуації, що склалася в Україні з рей­дерством, є забезпечення максимальної прозорості та дієвості процесу боротьби з рейдерськими атаками. Тому необхідно розробити та негайно вжити низку першочергових заходів щодо подолання (мінімізації) цього негативного явища.

Узагальнюючи позитивні і негативні сторони розвитку малого та середнь­ого бізнесу в Україні, можна зазначити, що за кількісними оцінками розвиток цього сектору економіки практично відповідає європейським показникам. Це підтверджує показник кількості суб’єктів малого та середнього підприємництва на тисячу населення, який у 2007 році досяг 56,6 одиниць (у Великій Британії - 59, Німеччині - 43, Франції - 42, Португалії - 66, Італії - 72).

Разом з тим, за якісними показниками вітчизняне підприємництво значно відстає від європейського стандарту. І не лише за показником якості самої про­дукції, але й за його внеском у розвиток економіки, за рівнем продуктивності праці, наявністю економічно доцільних створюваних робочих місць і соціаль­них гарантій тощо [43]. У 2008 році за темпами зростання продуктивності праці, особливо з початком кризи, малі підприємства значно відставали від середніх та великих. Великі підприєм­ства збільшили рівень продуктивності на 9,3%, середні – на 4,1%, а малі – лише на 0,6%. В окремих видах економічної  діяльності, таких як сільське господарство, транспорт та охорона здоров'я, випереджаючі темпи росту продуктивності праці забезпечували середні підприємства.

За підсумками останнього кварталу попереднього року (2008) промислове виробництво зменшилось на 32,8%.

У лютому до січня 2009 року обсяги виробництва у промисловості збільшились на 5,4%. Позитивну динаміку продемонстрували, як галузі, які орієнтовані на задоволення внутрішнього попиту (машинобудування, легка та харчова промисловості), так і експортоорієнтовані (металургія, хімічна промисловість).

Обсяги будівельних робіт скоротились до 42,7% порівняно з січнем – лю­тим попереднього року. Скорочення відбулось за всіма видами будівельної діяльності. Слід зазначити, що окрім факторів, які діяли з другої половини 2008 року (криза банківської ліквідності, курсова нестабільність, зниження попиту з боку споживачів), падіння у лютому є сезонним явищем, пов’язаним з низькою діловою активністю забудовників на початку року.

Зниження попиту на послуги, в першу чергу, з боку основних галузей споживачів, а саме промисловості та будівництва, призвело до подальшого зменшення вантажообороту на 37,9%.

Обсяги пасажирооботу скоротились на 8,8%, через зменшення попиту з боку населення в умовах уповільнення зростання реальних наявних доходів.

Падіння товарообороту підприємств оптової торгівлі 28,8% є наслідком негативного впливу світової рецесії та девальваційних процесів в Україні на динаміку експортного виробництва та загалом зовнішньоторговельних операцій, а також ускладнення з отримання кредитів, які для торгівлі відіграють роль обігових коштів. Однак, порівняно з січнем 2009 року, також спостерігається покращення динаміки оптового товарообороту (падіння у січні – 33,6%).

Оборот роздрібної торгівлі скоротився на 9,4% до січня – лютого
2008 року через звуження споживчого попиту та зростання вартості імпортної продукції внаслідок суттєвої девальвації національної валюти наприкінці 2008 року.

Під час економічної кризи особливо загострилась проблема, пов’язана з недостатністю фінансових ресурсів, необхідних для сталого виробничого про­цесу.

Останнім часом спостерігається значне падіння обсягів імпорту та експо­рту продукції. В умовах фінансової кризи ситуація погіршується ще й у зв’язку з тим, що митними органами безпідставно припинено прийняття податкових векселів від суб’єктів господарювання при митному оформленні товарів при тому, що це право платників передбачено нормами Закону України „Про пода­ток на додану вартість” [37].

Такі дії митних органів спричиняють перешкоди у здійсненні господарсь­кої діяльності суб’єктів господарювання, погіршують їх фінансовий стан через зменшення обігових коштів. Особливо це впливає на виробників-експортерів, які використовують у виробничому процесі імпортну сировину та комплекту­ючі.

Неухильне  впровадження у повній мірі засад державної регуляторної полі­тики, встановлення прозорих „правил гри”, усунення бар’єрів для ведення біз­несу та заохочення конкуренції – це оновлений шлях  розвитку вітчизняного бізнесу як невід’ємного елементу української економіки. 

В той же час, подальший якісний розвиток вітчизняного підприємництва на основі інноваційної моделі можливий лише за умов стабілізації політичної і, як результат, економічної ситуації в державі. Для цього необхідна розгалужена інфраструктура підтримки розвитку малого підприємництва (Додаток Д).

Висновки до розділу 2

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане зі зрос­танням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації перехідного періоду. Пода­льший динамічний розвиток підприємництва значно посприяє загально-еконо­мічному зростанню. Однак його активність стримується фінансовими бар’єрами, а також тією негативною економічною ситуацією, що склалася в світі.

Підприємницька діяльність України розвивалася в поточному році під впливом складних неоднозначних світових процесів.

В цілому можна виділити 2 періоди розвитку:

      до липня – із загалом позитивними тенденціями, що формувались в умовах сприятливої зовнішньої кон’юнктури;

      починаючи з серпня - різка зміна тенденцій розвитку.

   Високими темпами зростало виробництво у видах діяльності, продукція яких має інвестиційне спрямування. Лідером  росту залишалось машинобуду­вання. При цьому основні експорто-орієнтовані галузі демонстрували висхідні тренди.

   Позитивна динаміка розвитку економіки супроводжувалася збільшенням прибутковості виробництва.

   ІІ період. У серпні відбулась різка зміна тенденцій розвитку.

   По-перше, внаслідок скорочення світового попиту на українську продук­цію та обвальне падіння цін на сировинних ринках основні українські експор­тери фактично втратили зовнішні ринки збуту.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

3.1 Пошук шляхів удосконалення підприємницької діяльності в Україні

На нинішньому етапі розвитку України, коли трансформаційний спад пос­тупово змінюється структурною перебудовою, паралельно із процесами буду­вання підприємницького сектору відбувається формування механізмів його державного регулювання.

Першочерговим завданням уряду слід вважати створення сприятливого се­редовища для утворення та зростання нових підприємств.

Підтримка з боку держави має здійснюватися шляхом допомоги у форму­ванні стартового капіталу для відкриття підприємства і забезпечення сприятли­вих умов для подальшого розвитку та функціонування підприємств.

В підприємництві наявна така проблема, як складний доступ підприємців до фінансово-кредитних ресурсів. Вона полягає у високих відсоткових ставках і низькій вірогідності отримання кредитів без наявності ліквідної застави або тривалого досвіду підприємницької діяльності. Для її вирішення, по-перше, доцільно розширювати надання часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами на реалізацію інвестиційних проектів та запроваджувати відповідні програми щодо компенсації лізингових платежів та інших форм фінансової підтримки підприємництва, а по-друге, створити фонди для надання гарантій та порук.

Зі вступом України до СОТ питання підвищення конкурентоспроможності є одним з головних для розвитку нашої економіки, а особливо для виживання і розвитку малого та середнього бізнесу. В цьому плані актуальними є превентивні заходи державної політики, зокрема: