Пошук шляхів удосконалення підприємницької діяльності в Україні

14

ЗМІСТ

ВСТУП              3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ               5

1.1 Сутність форми, етапи розвитку підприємництва. Умови та фактори, що впливають на його розвиток.              5

1.2 Методика оцінки ефективності підприємницької діяльності              11

1.3 Світовий досвід становлення підприємницької діяльності              14

Висновки до розділу 1              17

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ              18

2.1 Загальна характеристика підприємницької діяльності в Україні              18

2.2 Аналіз здійснення підприємницької діяльності              22

2.3 Оцінка ефективності підприємницької діяльності в Україні              25

Висновки до розділу 2              32

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В

УКРАЇНІ              34

3.1 Пошук шляхів удосконалення підприємницької діяльності в Україні              34

3.2 Наслідки розроблених пропозицій               40

Висновки до розділу 3              42

ВИСНОВКИ              43

ДОДАТКИ              46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ              54

ВСТУП

В умовах становлення й розвитку ринкової економіки провідною формою господарювання має бути підприємництво — особливий вид діяльності, певні тип і стиль господарської поведінки, що характеризуються повною свободою вибору типу діяльності, інноваційним характером здійснення та орієнтацію на отримання зиску. Як показує світовий досвід, саме підприємництво є потужним каталізатором, здатним істотно прискорити реформування вітчизняної еконо­міки на ринкових засадах, що надасть можливість забезпечити належне зрос­тання обсягів виробництва й добробуту населення.

Феномен підприємництва полягає в тому, що воно постійно збуджує суспі­льне виробництво, оскільки не дозволяє йому застоюватись на місці. Підприєм­ництво виступає тією рушійною силою, що виводить економіку на шлях ефек­тивності, раціоналізації, бережливості та оновлення. Отже, підприємництво є стимулом розвитку виробництва та основою розвитку економіки.

Нарощування темпів розвитку та зростання ефективності підприємництва як сучасної форми господарювання неодмінно потребує підготовки високок­валіфікованих менеджерів підприємницького типу, готових діяти в умовах під­вищеного ризику, динамічності й невизначеності зовнішнього оточення, що притаманні сучасним ринковим реаліям.

Предметом курсової роботи являється підприємництво. Об’єктом даної на­укової роботи є підприємницька діяльність в Україні.

Розгляд даної теми на сьогоднішній день є досить актуальним, оскільки розвиток мережі підприємницьких структур і передусім малих і середніх підп­риємств сприяє вирішенню гострих для економіки України проблем переходу для ринку.

Дана тема є досить вивченою, дослідженню розвитку підприємництва, ме­ханізму їх державного регулювання присвячено багато наукових статей таких вчених як О. Прутська, Ю. Сагайдак, В. Головач, В. Яцко, М. Колот, Г. Булкот та інших.

В цій курсовій роботі поставлена мета дослідити явище розвитку підприє­мницької діяльності в Україні. Ключовими моментами при цьому є вивчення  даного явища як на загальноекономічному рівні ефективності виробництва, так і на ринковому рівні та висвітлення можливих шляхів вдосконалення.

Виходячи з поставленої мети, у курсовій роботі були закладені такі зав­дання:

   визначити сутність, форми, етапи розвитку підприємництва;

   дослідити методи оцінки ефективності підприємницької діяльності;

   проаналізувати світовий досвід становлення підприємництва;

   проаналізувати здійснення підприємницької діяльності в Україні;

   оцінити ефективність сучасного підприємництва в Україні;

   визначити шляхи удосконалення підприємництва в Україні;

   розрахувати ефективність розроблених пропозицій.

Під час даної роботи застосовуються такі методи: історичний, статистич­ний, порівняльний, графічний та методи аналізу і синтезу.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Сутність, форми, етапи розвитку підприємництва. Умови та фактори, що впливають на його розвиток.

Феномен підприємництва виступає як невід'ємний атрибут ринкового гос­подарства. Поняття «підприємництво» надзвичайно широке. У ньому переплі­таються сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних та психо­логічних відносин. Складалося воно протягом значного часу, змінюючись під впливом різних умов.

Підприємництво можна розглядати одночасно як метод господарювання, спосіб господарської поведінки, особливий вид діяльності, тип економічного мис­лення, господарсько-організаційний вид творчості. Підприємництво як соціально-економічне явище охоплює широкий спектр суспільних відносин, оскільки тут переплітаються юридичні, психологічні, історичні моменти. Для підприємництва як методу господарювання головною умовою є самостійність, незалежність суб’єктів господарювання та їхня економічна зацікавленість та відповідальність за прийняття й реалізацію своїх рішень. Як особливий тип мислення підприємництво характеризується сукупністю оригінальних поглядів і підходів до прийняття рі­шень, що об’єднує багатьох людей. Як особливий вид діяльності підприємництво передбачає пошук і реалізацію нових комбінацій, компонентів виробництва (оно­влення продукції, технології, модернізація організаційних підходів) для задово­лення реального і потенційного попиту [4, с.14].

Отже, підприємницька діяльність (підприємництво) – це ініціативна, само­стійна діяльність осіб або фірм, націлена на отримання прибутку, або особис­того доходу, і яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відпо­відальність [2, c. 365].

Підприємництво дозволено в будь-якій галузі господарської діяльності, що не заборонена законом. Основу підприємницької діяльності складає певний вид власності: приватна, акціонерна, державна, кооперативна.

Об’єктом підприємництва є господарська діяльність, спрямована на одер­жання доходу, а суб’єктами підприємництва – підприємці і підприємства в ці­лому.

Виділяють дві моделі підприємництва – класичну та інноваційну.

Класична модель орієнтується на максимізацію віддачі наявних ресурсів. Підприємець як суб’єкт підприємництва оцінює ці ресурси, визначає можливо­сті досягнення поставленої мети, використання такого варіанту господарських рішень, який забезпечує максимальний результат за існуючих ресурсів.

Інноваційна модель підприємництва виходить не із ресурсів, а із можливо­стей виробництва. Підприємець може не мати достатніх власних ресурсів, тому використовує будь-які можливості для їхнього посилення. Він формулює мету виробництва, вивчає ринок, шукає альтернативні можливості, оцінює власні ресурси й зіставляє їх зі знайденими можливостями, шукає у зовнішньому се­редовищі додаткові джерела ресурсів, діє у відповідності з найвигіднішим із усіх альтернативних варіантів [6, c. 25]

Сутність підприємництва глибше розкривається через його основні функ­ції:

Ресурсну – мобілізація капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних та інтелектуальних ресурсів;

Організаційну – поєднання передових  методів організації праці та вироб­ництва із сучасною структурою управління та контролю господарської діяльно­сті підприємств та фірм.

Інноваційну – сприяння матеріалізації нових ідей, здійсненню техніко-еко­номічних розробок, проектів у процесі ринкових перетворень.

Сучасна економічна теорія визнає три основні організаційно-правові фо­рми підприємницької діяльності:

1) одноосібне володіння;

2) партнерство (товариство);

3) корпорація (акціонерне товариство).

Сутнісні характеристики, переваги та недоліки окремих організаційних утворень наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності

*Джерело: Покропивний С.Ф. Економіка підприємства.

Вперше теоретично осмислити підприємництва спробували у ХVІІ ст. Так, поняття «підприємець» у науковий обіг ввів англійський економіст Р. Кантіль­йон (1680 – 1734). За Кантільйоном, підприємець — це людина з невизначе­ними, нефіксованими доходами (селянин, ремісник, торговець, розбійник, жеб­рак і т.д.). Він купує чужі товари за відомою ціною, а продавати свої буде за ці­ною, йому поки невідомою. Звідси випливає, що ризик — головна риса підпри­ємця, а його основна економічна функція складається в приведенні пропозиції у відповідність з попитом на різних товарних ринках [1, c. 5].

Подальший розвиток підприємництва пов’язаний з ім’ям А. Сміта – фун­датора і видатного представника класичної школи політичної економії. Він роз­глядає підприємця як власника підприємства і формулює мету підприєм­ницької діяльності в отриманні підприємницького доходу.

Ж.-Б. Сей характеризував підприємця як особу, що намагається за свій ра­хунок, на власний ризик і на свою користь виробити певний продукт. Метою й результатом підприємницької діяльності він також вважає підприємницький дохід.

Також важливий внесок у розгляд підприємництва внесли А. Маршалл та Й. Шумпетер. А. Маршалл до трьох класичних факторів виробництва додав ще четвертий – організацію (або підприємницьку здібність). Шумпертер вважав, що підприємницька функція пов’язана із функцією економічного лідерства і новаторства, а тому він наголошував на тому, що підприємець – це творець ін­новацій, а тому саме діяльність підприємця є джерелом усіх змін в економіці [9, c. 324].

В Україні розвиток підприємництва та поява нового суспільного прошарку підприємців стали найбільш явним наслідком економічних перетворень в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Друга половина ХΙХ ст. це період кризи феодально-кріпосницької системи, що була зумовлена зростанням продуктивних сил та прогресом капіталістичних відносин.

Зародження ринкових відносин,  перші кроки обміну, виникнення торгівлі та ринків, грошової системи та інших елементів товарно-грошового господарства пов’язано з Київською Руссю. Але цей процес розтягнувся на століття аж до ре­форм 1861 року, коли розпочалося формування більш-менш розвинутих ринкових відносин [30, c. 145].

Для періоду ХІХ – початку ХХ ст. було характерним швидке зростання еко­номіки та суттєві зміни в її структурі. Економічна модернізація суспільства прине­сла значні соціальні зрушення в структурі населення України. Звільнивши з кріпо­сного права енергію народних мас, ринкова привела в рух усі сили суспільства. В процесі індустріального розвитку зміцнювалося і зростало коло підприємців, дже­релом поповнення якого були вихідці з різних прошарків суспільства. Але потрі­бно зауважити, що все ж таки значна кількість підприємців були іноземцями (за походженням або громадянством) [15, c. 70-71].

Потрібно зауважити, що важливу роль у розвитку нашої держави відіграє мале та середнє підприємництво, оскільки воно займає перше місце за рівнем на­повнення державного бюджету.

Отже, становлення малого підприємництва в незалежній Україні можна роз­ділити на три етапи:

Ι етап – 1991 – 1994 роки – початок формування державної політики підтри­мки малого підприємництва. Прийняття Закону «Про підприємництво» [12], ство­рення державного комітету щодо сприяння малим підприємствам та підприємниц­тву.

ІΙ етап – 1994 – 1997 роки – активна підтримка та захист підприємницької дія­льності стали важливими напрямами державної політики.

ІΙІ етап – з 1998 року дотепер – сформовано основні напрями реалізації дер­жавної політики щодо розвитку підприємництва ( введено спрощену систему опо­даткування, обліку та звітності підприємств, прийнято Закон «Про державну підт­римку малого підприємництва»[34], «Про засади державної регуляторної полі­тики»[35], «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприєм­ців»)[36] [26, c. 7].

Розвиток підприємництва відбувається у середовищі існування певної со­ціально-економічної системи. Саме тому підприємництво розвивається в пев­них умовах. Це такі умови, як економічні, соціальні, політичні, психологічні та юридичні.

Економічні умови викликані функціонуванням у суспільстві багатосубєкт­них  власників. На цьому ґрунтується свобода підприємницької діяльності, мо­жливість самостійно приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків. Такими умовами в Україні є роздержавлення та приватизація влас­ності.

Політичні умови покликані створювати в країні сприятливий та стабільний політичний клімат.

Юридичні умови ґрунтуються на законодавчих та нормативних актах, що мають надати суб’єктам підприємницької діяльності гарантії збереження і захи­сту власності, а також можливості здійснення усіх видів підприємництва у ме­жах закону.

Соціальні умови передбачають підтримку з боку держави у питаннях, що стосуються формування соціально орієнтованої ринкової економіки.

Психологічні умови створюють позитивну суспільну думку щодо розвитку підприємництва [2, c. 368].

На підприємництво впливає ряд факторів, які є причиною його успіху: ви­сока кваліфікація, значні особисті контакти, достатні фінансові і матеріальні ресурси, наявність замовлень споживачів.

Згідно з Законом «Про підприємництво» підприємницька діяльність в Україні здійснюється за такими принципами:

* вільний вибір діяльності;

* залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;