Організація трудових процесів і робочих місць. Нормування праці

      Основний (технологічний) час (Т_о) витрачається на доцільну зміну предмета праці (його розмірів, форми, складу, стану, положення).

      Допоміжний час (Т_д) витрачається на створення умов для виконання основної роботи (наприклад, завантаження сировини, закріплення та зняття виробу з верстата, управління устаткуванням та здійснення переходів під час виконання завдання, вимірювання предметів праці під час роботи тощо).

     Час обслуговування робочого місця (Т_об) — це час, який витрачає робітник на догляд за устаткуванням та тримання робочого місця в належному стані. Час обслуговування робочого місця складається з двох частин: часу організаційного обслуговування та часу технічного обслуговування.

      Час організаційного обслуговування (Т_орг) витрачається на догляд робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.

      Час технічного обслуговування (Т_тех) використовується на догляд за обладнанням у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема, підналагодження обладнання, прибирання стружки, заміну зношеного інструменту тощо[6].

     Усі перелічені види затрат робочого часу є об’єктивно необхідними, отже мають ураховуватися при визначенні норми часу на конкретну роботу. Час основної роботи має найбільшу питому вагу в тривалості робочої зміни і витрачається безпосередньо на продуктивну роботу. На обробних (машинних, автоматизованих та апаратурних) процесах протягом основного часу оператор веде активне або пасивне спостереження за роботою обладнання. Такий основний час має назву машинного на відміну від ручного, коли основні прийоми виконуються самим робітником.

     У період автоматичної роботи устаткування (машинного часу) робітник може виконувати елементи трудового процесу: підготовчо-завершальної роботи та обслуговування робочого місця. Таким чином, частина підготовчо-завершального часу та часу на обслуговування робочого місця перекривається основним (машинним) часом і не вводиться до складу штучної норми часу.

     Час, що перекривається основним, називається перекривним, а тривалість виконання трудових прийомів (установлення заготовки, контроль якості тощо) при зупиненому устаткуванні та час на машинно-ручні прийоми складають неперекривний час.

    Час перерв у роботі (Т_п) — загальна тривалість часу, протягом якого робітник не працює незалежно від причин, що викликали його бездіяльність. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і нерегламентованих перерв.

     Регламентовані перерви (Т_пр) — охоплюють час, коли робітник не працює з причин, заздалегідь передбачених, об’єктивно необхідних, зумовлених технологією і організацією виробництва. Це можуть бути певні паузи в технологічному процесі, неповна синхронність операцій на конвеєрі, зупинки автоматизованого устаткування для зміни інструменту та підналагодження. Так само до часу регламентованих перерв належать: час перерв, зумовлених трудовим законодавством (Т_зак), час на відпочинок і особисті потреби робітника (Т_воп). Останній складається з: часу відпочинку (Т_в) та часу особистих потреб (Т_ос)[6].

     Перерва на обід не входить до фонду робочого часу, тому працівник має право використовувати цей час на власний розсуд.

    Час нерегламентованих перерв (Т_пн) охоплює втрати часу з причин різних порушень нормального перебігу виробничого процесу. Це час перерв, зумовлених недоліками технології, організації виробництва, порушенням трудової дисципліни, та час відпустки з дозволу адміністрації.

     До часу перерв, зумовлених  недоліками технології та організації  виробництва (Т_пнт), відносять простої устаткування через несправність та робітників через очікування документації, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, інструменту, технологічного оснащення, постачання електроенергії тощо.

    Час перерв, зумовлених порушенням  трудової дисципліни (Т_птд), складається з часу запізнень на роботу, невиправданого об’єктивними причинами зволікання з початком робочої зміни, передчасного завершення зміни, перевищення часу обідньої перерви та нормованого часу на відпочинок і т. д.

    Час перерв з дозволу адміністрації (Т_пв) — сумарний час відсутності працівника на робочому місці, викликаний особистими потребами, сімейними та іншими обставинами. Іноді сама адміністрація ініціює таку відпустку, коли неможливо забезпечити людей роботою через аварії, перебої з електроенергією, зриви в постачанні матеріально-сировинних ресурсів тощо.

      За другим підходом при встановленні норм часу всі розглянуті раніше види затрат змінного робочого часу поділяються на необхідні (нормовані) та зайві (ненормовані)[11].

      Норми часу містять тільки необхідні його затрати в розмірі, що зумовлений найпродуктивнішим способом виконання даної роботи. До нормованих затрат часу належать об’єктивно необхідний час для виконання конкретного завдання за даних умов: підготовчо-завершальний, оперативної роботи (основний і допоміжний), обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин та зумовлених трудовим законодавством.

     У разі складання фактичного балансу робочого часу до нього включаються всі нормовані і ненормовані затрати. Нормативний баланс охоплює лише нормовані затрати часу.

     Інтенсивне використання різноманітних  засобів виробництва (верстатів,  машин, автоматичних ліній) потребує  узгодження та відповідного співвідношення  функціонування уречевленої та  живої праці. Тому необхідно  для ретельного аналізу завантаження  устаткування знати класифікацію часу його використання (рис. 1.4)[6]. 

    Час роботи устаткування передбачає термін його експлуатації протягом зміни незалежно від того, використовується за прямим призначенням чи ні. Ефективність роботи верстатів залежить в основному від техніко-технологічних чинників (структура їх парку, технологічні режими роботи, стан інструменту, зайві роботи, значні відхилення в розмірах заготовок тощо).    

 Час простоїв устаткування охоплює періоди протягом зміни (або цілу зміну), коли, маючи справний стан, техніка не використовується для роботи.

 

Рис. 1.4. Схема класифікації структури 
часу використання устаткування протягом зміни.

 

      До простоїв, що виникли з вини оператора, зараховують: нерегламентовані перерви на відпочинок та особисті потреби, порушення трудової дисципліни, поломки устаткування з причин некваліфікованого обслуговування. В основному простої техніки мають організаційно-технічні причини: несвоєчасне забезпечення необхідними компонентами, відсутність енергії, випадкові поломки, часті переналагодження устаткування, дрібність партій виробів тощо.

     Класифікація затрат часу відносно предмета праці також поширюється на виробничий процес, завдяки якому здійснюється перетворення цього предмета праці в продукт праці[6].

Відомо, що тривалість виробничого циклу  може виходити за межі змінного робочого часу. Виходячи з цілей та завдань  нормування праці, до класифікації включаються: тривалість технологічних, облікових, складських, пакувальних, вантажних, транспортних та контрольних процесів, міжопераційних перерв та пролежувань предметів  праці в технологічних нагромаджувачах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЗАДАЧА

 

 

№ з/п	Операції	Норма часу, хв.
1	Свердлити отвір у площині під  опорний ролик	4,4
2	Фрезерувати торець із внутрішньої сторони	2,1
3	Свердлити  отвір до перетинання  з литим каналом	3,2
4	Нарізати різьблення	2,8
5	Свердлити отвір на прохід	5,1
6	Ввернути в картер шпильки та закрити  гайки	5,0
7	Нарізати різьблення	6,1
8	Цекувати отвори	7,1

 

    Добова норма – 220   

  = = 4,36 мин.

№ опера-ции	Норма времени в мин.	с р.	с пр.	Загрузка рабочих мест в %	Число рабо- чих	Порядок совмещения операций
1	4,4	0,99	1	99	1	Обслуж-ся     1-м рабочим
2	2,1	0,48	1	48	1	Обслуж-ся     2-м рабочим
3	3,2	0,73	1	73	1	Обслуж- ся    3-м рабочим
4	2,27	0,52	1	52	-	Обслуж- ся    2-м рабочим
5	5,1	1,17	2	100 17	1	Обслуживается    4-м рабочим, 3-м рабочим
6	4,8	1,15	2	100 10	1	Обслуживается 5-м рабочим, 3-м рабочим
7	6,1	1,4	2	100 40	2	Обслуживается 6-м рабочим, 7-м рабочим
8	7, 0	1,63	2	100 60	1	Обслуживается 8-м рабочим, 7-м рабочим

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Графік-регламент роботи лінії і міжопераційних заділів.

 

Z  - = - 28 шт.

Z  - 0 = + 28 шт.

Z  - = +19 шт.

Z  = -19 шт.

Z  - 0 = +36 шт.

Z  -  = 19 - 26 = - 7 шт.

Z     =  - 29 шт.

Z     =  - 22 шт.

Z     =  +5 шт.

Z     =  +11 шт.

Z     =  +6 шт.

Z     = -3 шт.

Z     = +8 шт.

Z     = -5 шт.

Z  -  = -11 шт.

Z  -  = +5 шт.

Z  -  = +6 шт.

Z  -  = +17 шт.

 Z  -  = -17 шт.

         Висновок: де недовантаження робітників  на 40%  можна завантажити на  інші супутні операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України  28

   червня 1996 р. // Голос України. – 1996. – 13 липня.

2. Господарський кодекс України. Відомості Верховної Ради. 2005, № 18. –

   144 с.

3. Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16

    січня 2003 р. // Все про бухгалтерський облік. 2003, № 85.

4. Кодекс законов о труде Украины / Трудовое законодательство. Сост. 

    Е.  Примаков. – Х.: Фактор, 2001. – 8 с.

5. Закон Украины "О занятости населения" (с изменениями и дополнениями)  

    / Законы Украины. Т. 1, 1999. – 252 с.

6. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,

    2003. – 524 с.

7. Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства: Учеб. пособие. –

    Минск: ЧП "Экоперспектива", 1998. – 344 с.

8. Організація виробництва: Навчальний посібник для студентів вищ. навч.

    закл./ В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Черганова. –

   Київ: Лібра, 2003. – 335 с.

9. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. –

    Львів: "Магнолія плюс", 2004. – 400 с.

10. Туровец О.Г., Попов В.Н., Радионов В.Б. и др. Организация производства:

    Учебник для вузов: Под ред. Туровца О.Г. – М.: "Экономика и финансы",

    2000. – 452 с.

11. Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник. – М.: ИНФРА-М,

     2000. – 672 с.