Організація трудових процесів і робочих місць. Нормування праці

 

ЗМІСТ

 

 

1. Організація трудових процесів і робочих місць. Нормування праці
1. Поняття та цілі організації трудових процесів. Вимоги до поділу праці……………………………………………………….…………4
2. Організаційні системи забезпечення та обґрунтування робочих місць……………………………………………………...…………..9
3. Суміщення професії та багатоверстатне обслуговування, сутність та особливості застосування……………………………...……….10
4. Задачі нормування праці. Трудові норми та нормативи, їх характеристика, призначення та ви користування, класифікація………………………………………………………..12
5. Методи встановлення норм часу, їх характеристика……………23
6. Розрахунок норм на основі дослідження витрат робочого часу……………………………………………………………….…28
2. Задача…………………………………………………………………..……37

Перелік літератури…………………………………………………...……..41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ І РОБОЧИХ МІСЦЬ. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ.

 

 

Усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися  лише внаслідок праці робітників. Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну  і пристосування предметів природи  до їх потреб.

Кожний  виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, — це технологічний  процес, та як сукупність дій робітників із затратами нервово-м’язової енергії, що спрямовані на доцільну зміну предмета праці, — трудовий процес. 

Нормування  праці це визначення її необхідних затрат на виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно технічних умовах.  Ціллю нормування праці є найбільш точне визначення необхідних затрат, а відповідно і результатів праці і їх відбиток у нормах праці.

В діяльності працівника (від робітника до менеджера  першого рівня) важливу роль відіграють норми праці. Успіх на ринку неможливий без усвідомлення що нормування праці є складовою менеджменту і соціально-трудових відносин.

Узгодження  трудової діяльності людей неможливе  без встановлення необхідних витрат і результатів праці.

Норми праці  узгоджують виробничий процес та інтереси працівників підприємства. Норми є основою планування і регулювання роботи кожного підрозділу підприємства, організації оплати праці персоналу, обліку витрат на продукцію, управління продуктивністю праці і соціально-трудовими відносинами[2].

Не існує  такої діяльності підприємства де б  не використовувались норми праці.

Вони  необхідні як на малих так і  на великих підприємствах.

Норми праці  необхідні в усякій сфері діяльності людини: промисловості, торгівлі, сфері  обслуговування, банках і т.д.

Нормування  праці – це вид діяльності з  управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.

Нормування  праці – складова організації  праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід”ємною частиною менеджменту і соціально –  трудових відносин[8].

 

1.1. Поняття  та цілі організації трудових  процесів. Вимоги до поділу праці.

 

Організація трудового процесу полягає у  доцільній інтеграції в просторі і часі, за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої праці.

Відомо, що праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну та пристосування предметів  природи до потреб людей. Сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, характеризується як технологічний процес. Такі зміни  предмета праці відбуваються завдяки  доцільній сукупності дій із затратами  нервово-м’язової енергії робітників і за допомогою знарядь праці — ці дії є процесом праці. Сукупність взаємопов’язаних процесів праці, у результаті яких предмети праці перетворюються в готову продукцію, являє собою виробничий процес. Таким чином, кожний виробничий процес безпосередньо інтегрує технологічний та трудовий процеси[9].

Трудові процеси розрізняються за такими основними ознаками:

- характером предмета та продукту праці (матеріально-енергетичні, інформаційні, віртуальні);

- функції  працівників (основні, допоміжні,  обслуговуючі);

- ступінь участі людини у впливі на предмет праці (рівень механізації — ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані);

- важкістю праці.

Основним  елементом трудового процесу  є операція, у складі якої прийнято вирізняти трудові прийоми, дії  та рухи. Сукупність основних і допоміжних прийомів, об’єднаних або за технологічною  послідовністю, або за спільністю чинників, які впливають на час виконання, являє собою комплекс трудових прийомів. Комплекси трудових прийомів утворюють виробничу операцію[11].

Відмінності в знаряддях праці та властивостях предметів праці, що використовуються, визначають технічно обґрунтовану мету, своєрідність змісту та послідовність  дій робітників тієї чи іншої професійної  групи. 
На зміст праці істотно впливають: продукція або послуги, засоби праці, технологія; організація виробництва; кваліфікація працівників.  
Процес праці має загальні логічно пов’язані етапи: аналіз ситуації, уявлення про технологію виконання роботи, підготовку робочого місця, виконання роботи, оформлення, здавання (реалізацію) та стимулювання результатів належно виконаної роботи.

 Незважаючи  на зростаючий вплив комп’ютерної техніки в сучасних виробничих технологіях, організатором будь-якої роботи (процесу) залишається людина. Конкретизація трудової діяльності окремого працівника або групи працівників у певних організаційно-технічних умовах виробництва визначається як функція проектування трудового процесу. 
Метою проектування організації трудового процесу є визначення змісту й методів роботи, створення продуктивного робочого місця, удосконалення виробничих систем, їх взаємодії з урахуванням вимог технологічного процесу, принципів раціональної організації праці та задоволення потреб виконавців. 
            На сучасному етапі проектування системного комплексу «людина — машина — середовище» здійснюється з урахуванням можливостей машини й антропологічних, фізіологічних, гігієнічних та психологічних вимог під час її використання людиною. Такими проблемами займається інженерна психологія та ергономіка[10].

Результатом дослідження виробничого процесу  є формування карти трудового  процесу, яка створюється на основі відповідей на запитання:

- що треба робити? коли необхідно здійснювати операції?

- як виконувати завдання?

- хто виконує?

- де треба виконувати завдання?

- скільки потрібно часу на операцію?

- з якою метою має виконуватись операція?

  До  принципів структуризації праці  належать: розширення завдань (спеціалізація), збагачення змісту завдань (трудового  процесу), зміна роботи, групова робота.

Організація праці спрямована на створення найсприятливіших умов праці, збереження та підтримку  на високому рівні працездатності працівників, підвищення ступеня привабливості їхньої праці та досягнення повного використання засобів виробництва.

Вирізняють  економічні та соціально-психологічні завдання організації праці, які  мають конкретну спрямованість  на: розроблення й поліпшення процесів, методів та умов праці; проектування та раціоналізацію робочих місць, машин, інструментів, допоміжних засобів, процесів обробки предметів праці з  урахуванням характеру трудових процесів[6].

Об’єктами організації праці є робочі системи (робочі місця) або системи праці  різної величини, ієрархічного рівня  та складності. Предметами організації  праці є: на рівні робочих місць  — трудові рухи, дії, прийоми та умови їх ефективного здійснення; на рівні дільниці — взаємопов’язані  процеси праці на робочих місцях; на рівні підрозділів або підприємства в цілому — виробничі процеси, де основною складовою є трудові  процеси. 
Треба звернути увагу на відповідну зміну критеріїв організації праці відносно:

- трудових процесів, робочих місць і засобів виробництва (кількісний результат, якість, витрати, навантаження на працюючих, безпека);

- процесу праці в межах кількох робочих місць (час проходження матеріалу, використання засобів праці);

- проектування виробу (функція, продуктивність, конструкційна форма).

Основні напрями вдосконалення організації  праці: розподіл і кооперація праці; організація та обслуговування робочих  місць; нормування праці; організація  підбору персоналу та його розвиток; оптимізація режимів праці й  відпочинку; раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці; поліпшення умов праці; зміцнення дисципліни праці та підвищення творчої активності працівників; мотивація та оплата праці. 
Розподіл праці на підприємстві відбувається в таких формах: операційна, функціональна, технологічна, професійно-кваліфікаційна. На ступінь розподілу праці істотно впливає тип виробництва[6].

Розподіл  праці на виробництві нерозривно пов’язаний із кооперацією праці, яка  передбачає певні співвідношення і  взаємодію видів праці. Кооперація праці здійснюється в таких основних формах, як міжцехова, внутрішньоцехова та внутрішньодільнична.

На підприємстві кооперування праці може здійснюватися  через індивідуальне виконання  роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатною роботою або суміщенням трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи.

   Встановлення раціональних меж  розподілу й кооперації праці  має велике значення для організації  трудових процесів. Розподіл праці  має економічну, технічну, фізіологічну  та соціальну межі. Кооперація  праці залежить, головним чином,  від організаційних і економічних  меж. 
Раціональний внутрішньовиробничий поділ і кооперація праці передбачають дотримання таких обов’язкових умов: забезпечення використання трудового потенціалу працівників; розширення трудового профілю та зростання кваліфікації; усунення одноманітності праці та підвищення її змістовності. 
Ефективність здійснення виробничих процесів, використання засобів праці, витрати на виготовлення продукції та її якість значною мірою залежать від вибору тієї або іншої форми організації праці: суміщення професій (функцій), багатоверстатного обслуговування, колективної (бригадної) праці. 
Суміщення може бути повним і частковим. Найефективнішим є суміщення професій, спеціальностей, які взаємопов’язані ходом технологічного процесу, єдністю оброблюваних предметів праці, виконанням основного й допоміжного процесів[10].

Багатоверстатне обслуговування базується на суміщенні  професій та визначенні черговості виконання  ручних операції на одній із кількох  одиниць устаткування під час  автоматичної роботи всіх інших. Існує  обслуговування трьох видів: бригадне, ланцюгове та індивідуальне. Можливі  нециклічна та циклічна системи обслуговування. На робочих місцях потокових ліній  застосовуються сторожовий або маршрутний методи обслуговування.

Колективна  форма праці на підприємстві являє  собою об’єднання всіх працівників, які здійснюють організовану спільну  трудову діяльність у складі цехів, дільниць, бригад, спеціальних груп, в основі якої лежать розподіл і  кооперація праці. При цьому провідне місце належить виробничій бригаді  — груповій формі безпосередньої інтеграції (кооперації) праці кількох  робітників, які виконують спільне  виробниче завдання і несуть колективну відповідальність за результати роботи. Основною передумовою такого об’єднання є організаційно-технологічні умови  виробництва, за яких економічно доцільним  є функціонування спеціалізованих  і комплексних бригад (змінні та наскрізні).

 

 

1.2. Організаційні  системи забезпечення та обґрунтування  робочих місць.

 

Наступним блоком питань, що підлягають уважному розгляду, є організація та обслуговування робочих місць, які виконують  роль первинних осередків підприємства, де відносно самостійно за своєю спеціалізацією здійснюється процес перетворення «входу» (ресурсів, укладень) у «вихід» (продукт, послуга). Кожне робоче місце має  свою специфіку, тому їх класифікують за певними ознаками.

Організація робочого місця передбачає створення  організаційно-технічних умов для  високопродуктивної та безпечної праці. При цьому основними напрями  є: раціональна спеціалізація; ефективне  розміщення устаткування, оснащення, предметів  праці; освітлення робочої площі; обслуговування; умови праці.

Залежно від спеціалізації робочого місця  здійснюється відповідне його елементне  оснащення, що передбачає повне укомплектування  та постійне забезпечення його всіма  необхідними знаряддями й предметами праці для виконання закріплених  операцій процесу праці.

Робоче  місце комплектується: основним технологічним  та допоміжним устаткуванням; предметами праці; пристроями та інструментом; організаційним оснащенням.

Раціональна організація трудового процесу  передбачає певний порядок розташування всіх необхідних компонентів з урахуванням  антропометричних, біохімічних даних  і основних характеристик органів  чуття людини для виконання виробничих операцій, який чітко накреслюється  в технологічних плануваннях  робочого місця[7].