Організація трудових процесів і робочих місць. Нормування праці

Кожне робоче місце має зовнішнє, внутрішнє  технологічне планування, карту організації  праці, виконання якої є обов’язковим. 
Результат від комплексно обладнаного робочого місця залежить від системи обслуговування й забезпечення його протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування  робочих місць здійснюється за такими функціями: енергетична, транспортно-складська, підготовчо-технологічна, інструментальна, налагоджувальна, міжремонтна, контрольна, облікова, господарсько-побутова.

Форми обслуговування робочих місць: за стандарт-планом, планово-попереджувальне, чергове, за замовленням.

У сучасних умовах господарювання дедалі більшого значення набуває завдання поліпшення умов праці через упровадження нової  техніки, технологій, оздоровлення виробничого  середовища, урахування вимог естетики, безпеки та привабливості праці. Чинники виробничого середовища мають психологічні та фізіологічні межі.

Працездатність  визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу та залежить від чинників як суб’єктивного (настрій, ставлення до праці), так  і об’єктивного характеру (стать, вік, стан здоров’я, рівень кваліфікації, умов, за яких відбувається праця, тощо). 
Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. 
На підставі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; зі шкідливими й важкими умовами праці; зі шкідливими умовами праці[11].

 

1.3. Суміщення  професії та багатоверстатне  обслуговування, сутність та особливості  застосування.

 

Суміщення професій — це виконання одним  працівником різноманітних функцій  або робіт при оволодінні кількома професіями або спеціальностями.

Суміщення професій відіграє важливу роль у  забезпеченні раціональнішого використання робочого часу, повнішого завантаження устаткування, ефективного використання кадрів, підвищенні кваліфікації, а  також є вагомим чинником підвищення ефективності праці без додаткових трудових ресурсів. Воно впливає на змістовність праці, поліпшення працездатності, формування якісно нового профілю робітника, зниження плинності кадрів, задоволеність  працею, сприяє розширенню можливостей  творчого підходу до неї[5].

Вибір найдоцільніших варіантів суміщення професій у  кожному випадку має ґрунтуватись на вивченні затрат робочого часу, завантаженості виконавців. Форми суміщення професій визначаються і такими чинниками, як тип виробництва, рівень механізації  праці, вид її організації.

У разі суміщення  професій один робітник виконує функції  і роботи, які належать до різних професій. Суміщення може бути повним і частковим. Як наслідок скорочується загальна кількість робітників тих  професій, які суміщаються.

Найефективнішим є суміщення професій, спеціальностей, які взаємопов’язані ходом технологічного процесу, єдністю оброблюваних предметів  праці, виконанням основного і допоміжного  процесів.

Серед ефективних форм організації праці, які сприяють підвищенню продуктивності праці, важливе  місце посідає багатоверстатне обслуговування.

Багатоверстатне обслуговування базується на суміщенні  професій і визначенні черговості виконання  ручних операцій на кількох одиницях устаткування. Іншими словами, один робітник або група (бригада) виконавців працюють одночасно на декількох верстатах (машинах, агрегатах), виконуючи ручні  прийоми на кожному з них під  час автоматичної роботи всіх інших. У результаті кілька верстатів працюють паралельно або паралельно-послідовно, при цьому кількість операторів буде меншою, ніж кількість одиниць устаткування, що обслуговуються ними[6].

Раціональна побудова багатоверстатного обслуговування полягає в такому підборі операцій, що забезпечує найбільше завантаження устаткування і повну зайнятість робітника-багатоверстатника.

Залежно від організації праці на виробничій дільниці застосовується багатоверстатне  обслуговування трьох видів: бригадне, ланцюгове та індивідуальне. При  бригадній формі обслуговування певна зона обслуговування закріплюється  за бригадою в цілому; при ланцюговій (груповій) — за ланкою або групою робітників, що входять до складу бригади; при індивідуальній — за кожним робітником.

Можливі нециклічна і циклічна системи обслуговування. Нециклічна система характеризується епізодичним виникненням потреби  в обслуговуванні, а циклічна —  постійним. Під час циклічного обслуговування робітник послідовно виконує допоміжну  роботу, переходячи від верстата до верстата, під час нециклічного — він підходить до того верстата, на якому закінчилася автоматична робота, незалежно від розташування верстатів на дільниці[6].

 

1.4. Задачі  нормування праці. Трудові норми  та нормативи, їх характеристика, призначення та ви користування, класифікація.

 

Нормування  праці — це вид діяльності з  організації та управління виробництвом, завданням якої є встановлення необхідних затрат і результатів праці, контролю за мірою праці, а також визначення необхідних співвідношень між чисельністю  працівників різних груп та кількістю  одиниць устаткування.

Мета  нормування праці полягає в скороченні витрат на виготовлення продукції (послуг), підвищенні продуктивності і якості, сприянні розширенню виробництва та зростанні доходів працівників  на основі впровадження техніко-технологічних  нововведень і удосконалення  організації виробничих і трудових процесів[8].

  Нормування  праці безпосередньо пов’язане  з проектуванням технології та  трудового процесу і являє  собою ключовий елемент менеджменту,  системи трудових відносин, ланку  технологічної підготовки, організації  та оперативного управління виробництвом. Пошук найвигіднішої організації  праці відбувається за допомогою  нормування. Нормування праці вважається складовою технологічної, організаційної підготовки й оперативного управління виробництвом.

Важливим  завданням нормування є підвищення не тільки технічної, а й економічної  та фізіологічної обґрунтованості  норм. Якщо технічне обґрунтування  полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне — у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне — у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного  чергування робочого навантаження і  відпочинку.

У загальному випадку змістом робіт з нормування праці є: аналіз виробничого процесу, розподіл його на частини, вибір оптимального варіанта технології і організації  праці, проектування режимів роботи устаткування, прийомів і методів  праці, систем обслуговування робочих  місць, режимів праці та відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного та трудового процесу, їх упровадження і наступного коригування  у міру змін організаційно-технічних  умов[10].

Важливим  є те, що в процесі нормування праці встановлюються необхідні  затрати, результати та співвідношення. На основі необхідних затрат робочого часу на виконання конкретних робіт (операцій) установлюється норма праці. Це означає, що норми мають відповідати  найефективнішим для умов конкретної дільниці варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва  та управління. Іншими словами, норми  праці за умови додержання науково  обґрунтованих режимів праці  і відпочинку мають сприяти найліпшому використанню трудових і матеріальних ресурсів виробничих підрозділів

З підвищенням  технічного й організаційного рівня  виробництва, зростанням його обсягів  розширюється склад норм праці, посилюється  взаємозв’язок функцій нормування, планування, організації, мотивації  та контролю.

На підприємствах  використовується система норм праці, яка відображає різні сторони  трудової діяльності. Найпоширеніші  з них такі: норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норми часу (трудомісткості операцій) визначають необхідні затрати робочого часу одного робітника або бригади (ланки) на виготовлення одиниці продукції  або для виконання певного  обсягу робіт[11].

Норми виробітку  визначають кількість продукції (обсяг  роботи) певного виду, що має бути вироблена (виконана) одним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок робочого часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість устаткування, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших об’єктів, що закріплені для обслуговування одним робітником або бригадою (ланкою).

Норма чисельності  визначає кількість робітників, яка  потрібна для виконання певного  обсягу робіт або для обслуговування одного чи кількох агрегатів.

Норма керованості (кількість підлеглих) визначає кількість  працівників, які мають бути безпосередньо  підпорядковані одному керівникові.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна  встановлювати не тільки в натуральних  одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях[3].

Норма праці, як у фокусі, відображає рівень техніки  і технології, що застосовуються, а  також рівень організації праці  і виробництва, кваліфікації робітників, їх професійну майстерність. Обґрунтовані норми дають змогу розрахувати  необхідні витрати праці на виготовлення продукції (виконання обсягу робіт). На їх основі раціонально розподіляється праця на підприємстві, установлюються пропорції між професіями, робочими місцями, дільницями, цехами.

На кожному  підприємстві норми праці покладаються в основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації  оплати праці персоналу, обліку та аналізу  затрат на продукцію, управління соціально-трудовими  відносинами тощо. За допомогою норм здійснюються планово-організаційні  розрахунки завантаження устаткування та робочих місць, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць.

На основі норм праці встановлюють завдання з  підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють  календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація  роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечуються рівномірність  і ритмічність виробничого процесу.

Норми праці  можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції  і відповідних затрат праці для  виконання виробничої програми (рис. 1.1. Об’єкти нормування та структура трудових норм).

             Рис. 1.1. Об’єкти нормування та структура трудових норм

 

Отже, норми  праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так  і міри винагороди за працю залежно  від її кількості та якості.

Норми праці  є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально – трудовими відносинами тощо[6].

Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість  потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей, визначення виробничих потужностей.

На кожному  підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово – організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес – плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюються завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно – планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність  виробничого процесу.

Норми трудових затрат потрібні для організації  праці не тільки робітників – відрядників, а й робітників – погодинників, спеціалістів, службовців.

Визначають  їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної праці, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або складу, установленого для даного працівника.

Норми праці  на підприємстві можуть використовуватися  для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.