Організаційно-правові форми підприємств в Украйні

•вимога до учасників товариства - наявність статусу зареєстрованого  суб'єкта господарювання (ч. 7 ст. 80 ГК України);

•законодавчо встановлена  заборона для учасників конкурувати  з повним товариством («Учасники повного товариства не вправі від свого  імені  та  в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з  цілями  діяльності товариства, а також брати участь  у будь-яких  товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з  повним  товариством мету діяльності. У разі порушення правил, встановлених цією статтею,  учасники повного товариства  зобов'язані  компенсувати збитки, заподіяні товариству цими діями»[1, ст. 70]);

•заборона звернення стягнення  на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями;

•можливість ліквідації повного  товариства: а) на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться  виділити частку такого учасника боржника для задоволення вимог кредиторів; б) залишення в товаристві одного учасника, якщо останній протягом 6 місяців  з моменту, коли він став єдиним учасником  товариства, не реалізував передбаченої ч. 1 ст. 132 ЦК України можливості реорганізації  повного товариства в інше господарське товариство, що може існувати у складі одного учасника.[16]

Повне товариство відноситься до, так званих, об'єднань осіб. Тобто, у товариствах такого виду істотне значення має особа учасника. Це зумовлено тим, що всі учасники несуть повну, нічим не обмежену, солідарну майнову відповідальність за зобов'язання товариства - лодин за всіх і всі за одного». Всі борги товариства можуть бути стягнуті з одного учасника, який отримує право на відшкодування сплаченого з інших учасників. Тому учасники повинні бути добре обізнані з майновим станом кожного з партнерів, з їх діловими та особистими якостями.

Якщо при ліквідації повного  товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке, відповідно до законодавства України, може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу у товариство.[13]

Командитним  товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку    діяльність  і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників,  відповідальність  яких  обмежується  вкладом  у  майні товариства  (вкладників),  та  які  не  беруть участі в діяльності товариства(1, ст. 5)

Наявність у командитному товаристві двох категорій учасників (повні учасники та вкладники) зумовлює необхідність визначення відмінностей в їх правовому становищі.

Повні учасники (учасники, що несуть повну відповідальність) командитного товариства:

-зобов'язані брати майнову і персональну участь у командитному товаристві;

-управляють справами товариства;

-несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

-мають права й обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства з 3 міс, а якщо товариство створене на визначений строк, - і за наявності поважних причин;

-якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати де одному чи кільком повним учасникам.

Вкладники командитного товариства:

-зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (сплачувати як основний, так і додаткові внески).

-на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25% свого внеску;

-мають право брати участь у розподілу прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

-вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

-не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі й відповідно до виданого доручення можуть діяти від імені товариства;

-зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;

-не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

-відповідають нарівні з повними учасниками за укладеною без доручення в інтересах товариства угодою у разі її схвалення товариством;

-самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства й останнє не схвалило цю угоду;

-у разі включення імені вкладника у найменування командитного товариства така особа стає повним учасником цього товариства.

Командитне товариство є  синтезом товариства з обмеженою відповідальністю та повним товариством. У країнах англо-саксонської системи права (Великобританія, США) командитне товариство скорочено позначається "Ltd" (від англійського - "limited" - обмежений). Таке скорочення серед вітчизняних підприємців помилково асоціюється з товариством з обмеженою відповідальністю. В найменуванні коман-дитного товариства обов'язково зазначаються прізвища, найменування учасників, які несуть повну відповідальність.[13]

 Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У коммандитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю в управлінні справами командитного товариства.[13]

У законодавстві України  згадується комунальне підприємство згадується у формі унітарного:

«Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління»(5, ст. 78)

Відповідно до ст.31 Закону України лПро власність» державна власність поділяється на загальнодержавну (республіканську) і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну). Саме тому окремо виділяються комунальні підприємства і державні підприємства. Від імені відповідної адміністративно-територіальної одиниці підприємства засновують органи, уповноважені управляти державним майном (загальнодержавним або комунальним).

Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують  питання створення підприємств  і визначення мети їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і зберігання довіреного їм державного майна іа інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Комунальним унітарним підприємствам  притаманні такі характерні риси:

- створюється за рішенням  органу місцевого самоврядування (уповноваженим ним органом) у  розпорядчому порядку на базі  відокремленої частини комунальної власності;

- функції власника майна  щодо комунального підприємства  виконує уповноважений орган, тобто орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство (виконком відповідної місцевої ради, управління/ департамент виконкому);

-функціонує на базі майна, що перебуває у комунальній власності та закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання {комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління {комунальне некомерційне підприємство);

-статутний фонд комунального унітарного підприємства має бути сформованим до його реєстрації як суб'єкта господарювання уповноваженим органом;

-мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою;

-найменування комунального унітарного підприємства має містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить це підприємство;

-відсутність у підприємства субендіарної відповідальності за зобов'язаннями органу місцевого самоврядування та уповноваженого ним органу;

-управління підприємством очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові;

-збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду;

-поділ комунальних унітарних підприємств (як і державних унітарних підприємств) на комерційні та некомерційні обумовлює можливість застосування до цих видів підприємств положень Господарського кодексу щодо державних комерційних підприємств і казенних підприємств (з урахуванням відмінностей між ними).

Комунальні підприємства можуть бути корпоративного типу з  використанням форми акціонерного товариства (що зазвичай пов'язано з корпоратизацією комунальних підприємств) чи товариства з обмеженою відповідальністю (можливість створення однією особою такого товариства передбачається Цивільним кодексом України (ч. 2 ст. 114; ч. 1 ст. 140) і Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 79).

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.[5, ст. 73]

Підприємства створюються за рішенням відповідного Органу, уповноваженого управляти державним майном. Умови формування майна. Майно, що є державною власністю і закріплене державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.[13]

Казенне підприємство – це державне підприємство, яке не підлягає приватизації. Державне підприємство може бути перетворене на казенне за наявності таких умов:

1) підприємство проводить  діяльність, яка може здійснюватися  тільки державним підприємством;

2) головним споживачем  продукції підприємства (понад 50%) є держава;

3) підприємство є суб'єктом  природних монополій.

Управління казенним підприємством  здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Зокрема, такі органи проводять контроль за ефективністю використання майна, оперативне управління яким здійснює керівник підприємства. Органи державного управління затверджують фінансові плани та визначають порядок  використання чистого прибутку (шляхом встановлення обов'язкових нормативів його розподілу), визначають умови та фонд оплати праці. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. За недостатності таких коштів і майна відповідальність за зобов'язання казенного підприємства несе власник.[17]

Державні підприємства можуть бути корпоративного типу. Це стосується так званих корпоратизованих підприємств  або державних (національних) акціонерних товариств, легалізація яких пов'язана із прийняттям Президентом України Указу від 15.06.1993 р. “Про корпоратизацію підприємств”.(віник)

В Україні нараховується  майже 1000 державних підприємств. Держава  є власником пакетів акцій  майже 2000 суб'єктів господарювання. У державній власності перебуває  понад 1900 пакетів акцій, обсяги яких становлять від 10 до 100% капіталу емітентів. Такі корпоративні права розподілені між органами приватизації, місцевою владою та Кабінетом Міністрів.

України. Значну їх частку передано в управління уповноваженим особам (юридичним та фізичним). Важливим є  і те, що державні підприємства працюють менш ефективно, ніж приватні. Практично 80% їх перебуває на межі банкрутства. [17]

 

3.Вибір організаційно-правової форми підприємства в залежності від мети і сфери його діяльності.

Наразі в Україні найбільш популярними організаційно-правовими  формами підприємств є приватне підприємство та товариство з обмеженою відповідальністю. що викликано відносною легкістю їх створення та нескладністю в управлінні, а у випадку з ТОВ, обмеженою відповідальністю учасників.

(Фрагмент таблиці «Кількість суб’єктів ЄДРПОУ  за організаційно-правовими формами господарювання» - див. додаток А)

За даними «Держкомстату» станом на 1 квітня 2013 р. в Україні  зареєстровано(шт.): ТОВ – 494692, товариств з дод. відп. – 1544, приватних підприємств – 279827, державних підприємств – 6059, комунальних підприємств – 15177, акціонерних товариств – 25408, повних товариств – 2070 та командитних товариств – 635.

Таблиця 3.1(розробка автора)

Слід зазначити, що ТОВ  та ПП користуються в Україні особливою  популярністю не тимчасово, а постійно, що підтверджують такі дані:

«Станом на 1 квітня 2011 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) було зараховано 1 305 949 … Товариств з обмеженою відповідальністю в Україні нараховано найбільше - 451 243 суб’єктів. Приватних підприємств – 286 460.» (убр)

Тобто, можна побачити, що і два роки назад ситуація була аналогічною – ТОВ та ПП були лідерами.

В останні роки в Україні  спостерігається тенденція, яка  полягає в тому, що кількість приватних  підприємств зменшується, а товариств  з обмеженою відповідальністю – навпаки – збільшується. На підтвердження цього факту слід порівняти показники за 2011 рік та за квітень поточного року. Кількість ТОВ зросла на 43000 підприємств (на 9,53%), в той час як кількість ПП зменшилась на 6633 підприємств (на 2,32%).